Сценарій виховного заходу "Що за диво - українські вечорниці!"

Сценарій виховного заходу «Що за диво – українські вечорниці!»

Підготувала учителька української мови і літератури

 Бузівського ЗЗСО I-III ступенів

Костівська Ірина Петрівна

Пропоную задіяти у ролі ведучих не лише учнів, а й учителів. Події відбуваються в українській хаті.

Вступне слово вчителя.

Із сивої давнини на нашій рідній Україні люди у вільну хвилину збиралися, щоб заспівати українську пісню, затанцювати гопака. І такі вечори називали українськими вечорницями. Тож сьогодні, любі гості, ми запросили вас до нашої господи, щоб відтворити оте велике диво – українські вечорниці.

Український народний танець (виконують учні).

Баба Параска: Яка я сьогодні гарна, і в хаті, як у віночку. Усе це тому, що сьогодні велике свято і дівчата просили провести вечорниці в моїй хаті.

Баба Палажка: Ох, ледь не запізнилась. То город, то кури, то гуси, ледь у парехмахтерську встигла. Сьогодні ж вечорниці, дівчата запросили мене навчити їх принаджувати хлопців на калині.

Баба Параска: Боже! Прислав Господь на мою голову Палажку. Чого б це ти в моїй хаті вечорниці проводила?

Баба Палажка: А бий тебе лиха годино. Чую – Параска вже обізвалася. Добрий вечір, Парасю (улесливо).

Баба Параска: І вам такого, якщо не жартуєте.

Баба Палажка: А чого ви такі сердиті?

Баба Параска: Вона ще питає. Чи ти забула, клята Палажко, як підвісила мого підсвинка, коли він заліз до тебе в город, як роззявила свого рота.

Баба Палажка: Ах ти ж клята Параско! Та твій негідний підсвинок заліз у мій город та поїв усю мою цибулю, жодної не лишив.

Баба Параска: А бий тебе сила Божа, ще я не чула, одколи, живу на світі, щоб свині цибулю їли. Та ти ж після цього всю мою цибулю вирвала.

Баба Палажка: А тьху на тебе і на твого батька з твоєю цибулею! Що мені на світі Божому робити? Не можна, не можна за лихими сусідами на селі вдержатись.

Баба Параска: Це ти мені тьху? Та я ж зараз як візьму тебе за чуприну, та як брякну об землю, то й очі повилазять.

Баба Палажка: А як заверещу, як заверещу!

Обидві: Сусідонько. Та що ж це ми справді завели. Зараз дівчата й хлопці прийдуть на вечорниці, а ми про все і забули зі своїми балачками. Давай же помиримось. Отак воно краще (миряться).

Баба Параска: Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає. Що то молодість… І то ж споконвіку так ведеться. І ми колись… Як згадаю…

Звучить ніжна мелодія.

Стукіт. Заходять дівчата. Одна з хлібом-сіллю, друга з гілками калини, ще дві з горнятками.

Дівчата: Добрий вечір у вашій хаті!

Дівчина 1: Прийшли запитати, чи не пустили б ви нас сьогодні на вечорниці.

Баба Параска і баба Палажка разом: І вам вечір добрий! Заходить, сідайте, будьте ласкаві, у нашій хаті на лаві. Заходьте, заходьте. Тільки з піснями, з музикою та жартами.

Дівчина 2: Звичайно. Ми ось внесли у вашу хату лантух сміху. А хто не  сміється, то хай до дому вернеться.

Баба Параска: А чому ви, дівчата, так забарилися?

Дівчина 1: Ходили по калину аж на луг, бо калина, що росте біля хати, на ворожіння не годиться, її гріх ламати.

Дівчата з бабою Параскою і бабою Палажкою ворожать на калині.

Баба Палажка: А заспівайте но, дівчата-голубоньки.

Дівчата співають пісню «Цвіте терен».

Баба Параска: Ой завели такої сумної, що аж серце крається… Ану давайте веселішої.

Дівчата співають пісню «Ой чорна я, си чорна».

У двері стукають хлопці. Просять пустити до хати.

Хлопець 1: Дівчата, пустіть до хати.

Дівчата разом: Не пустимо, бо вас багато, та й пізно вже.

Хлопець 2: Дівчатонька, голубоньки, запізнились, бо на ярмарку були і гостинці принесли. Музики найняли.

Грають музики.

Учні виконують танець «Полька».

Хлопці заходять.

Баба Палажка: Як подивлюсь, що молоді танцюють, то так ноги самі й до танцю просяться.

До баби Палажки підходить хлопець, вони танцюють.

Хлопець 1: А скажіть: чи вареники, чи пироги будуть?

Баба Параска: Будуть. Уже давно готові, та тільки їх треба заслужити.

Хлопці і дівчата розказують смішні побрехеньки.

Баба Параска і баба Палажка частують молодь смаколиками.

Усі разом співають пісню «І в вас, і в нас хай буде гаразд»