Сценарій "Тобою хочу я звучати, народе рідний, любий мій"

Ведучий.

… Тут.

У воскреслім селі.

Я поету в пошані

Уклонюсь до землі.

Просвітлію очима

Од безсмертя рядів

На майдані Тичини –

На майдані віків.

Ведучий. Стрімко, невпинно, невблаганно біжить час. Крапля за краплею, секунда за секундою спливає у вічність, у невідомий, загадковий світ минулого.

Ведучий. Час невблаганний, невпинний, безжалісний: він знищує і дарує, завершує і продовжує, забуває і згадує. І сьогодні з нагоди дня народження  П.Тичини згадаємо його поезію, над якою час немає ніякої влади.

Ведучий.

Хрести поетам суджено нести

На всі Голгофи і на всі орбіти,

Приходить таїна й велить іти,

Туди, де сонце і туди, де квіти.

Йде до вершин, пірнає в глибину

Не задля плати і не задля слави.

Із злитків дум висновує струну,

Щоб розбудити дум людських октави.

Ведучий. Час, у якому випадає жити, не обирається. Він дається людині Богом разом з першим подихом. Все інше залежить від нас самих: як зможемо проявити себе в історичних обставинах, що випали на нашу долю. Чи вдасться людині попри всі складності та несправедливості, залишитися собою, чи доведеться стати таким, як усі.

Вірш «О, я не невільник »

Ведучий. У нелегкі часи довелося жити й творити Тичині, але незважаючи на це, він став поетом, яким Україна може пишатися перед світом. Адже поезія Тичини – краса, якій немає виміру і немає меж. Читаєш його вірші і замислюєшся – хіба ж то здатна людина створити таке, перед чим у шанобі схиляються в усі віки?

Вірш І. Муратов «З мільйонів звучних строф»

Ведучий. Яскравою самобутньою зіркою постав Павло Тичина на небосхилі української літератури. Його поезія сповнена ніжним музичним звучанням, ритмом, який притаманний реаліям життя. Творчість Павла Тичини — одна з вершин української поезії.

Ведучий. Його твори — це поетичний літопис Батьківщини. Як музика, звучать його вірші, присвячені Україні, і кожен вірш — нова пісня, така несхожа на попередню.

Ведучий.  Тобою хочу я звучати,

                     народе рідний, любий мій!

Ці рядки— це своєрідний девіз творчості Павла Григоровича Тичини, адже його творчість по праву вважається художнім літописом України. Його поезії стали класикою, а створені ним образи й крилаті вислови вже давно ввійшли у народну скарбницю. Мабуть, немає таких тем, яких не торкнувся б у своїй творчості цей видатний митець. Однак про що б він не писав, якої б далечини не сягали його думки й почуття, у серці поета завжди жила безмежна й тремтлива любов до рідної землі, до рідного народу.

Ведучий. Україно моя, рідна моя Україно! Як не любити тебе? Ти – моя рідна мати, моя колиска, моя гордість.Україна… Як багато почуттів вкладено у це слово! Яка вона велична, неповторна у своїй красі! Сліпуча синь неба і золоті розливи пшеничних ланів, легкокрилі тополі й червона калина, хрещатий барвінок й огнисті мальви – все це земля наших дідів, прадідів.

Вірш «Не знаю і сам я…»

Ведучий. Тичина відкрив для себе Україну ще в далекому дитинстві. Вона розкрилася для хлопчика красою мальовничого зеленого гаю, блакитним блискотінням прохолодної річки, гомінким пташиним щебетом…  Вірш «Блакить мою душу обвіяла…» передає його захоплення красою рідної землі. Весь цей невеликий поетичний твір нагадує прекрасний акварельний малюнок.

Вірш «Блакить мою душу обвіяла»

Ведучий.Красу Батьківщини може відчувати кожний, але так талановито описати її у поезії зміг би, напевно, тільки Павло Тичина. З віршів поета видно, що красива природа, навколишній світ, ненька-Україна — наймиліші серцю письменника.

Вірш «Не бував ти у наших краях»

Ведучий. Тут, на землі батьківській, поет ввібрав красу і подив, нетлінну любов до людей, силу для орлиного польоту в світ, знайшов сталь і ніжність для свого пера.

Ведучий. Вірші «А я у гай ходила», «Гаї шумлять», «Хор лісових дзвіночків…» Хіба не з цього починається любов до життя, любов до рідної землі, Батьківщини?

Пісні «Гаї шумлять», «А я у гай ходила…»

Ведучий. Життя великого поета було часткою життя всього українського народу. Разом із ним він печалився і радів, гинув і знову воскресав. І, здається, весь безмір його любові до України вмістився в кількох зболено-гірких рядках його вірша, написаного незадовго до смерті:

Радощі і чорну днину — все я з вами розділю. Любите ви Україну — я ще більш її люблю.

Ведучий. Вірменський класик Стефан Орбелян висловив усього у восьми словах надзвичайно глибоку думку: «Я люблю свою батьківщину тому, що вона моя» . Ніхто не вибирає батьків і батьківщину, хоча можна вибрати місце перебування. Адже з рідною землею людина зв'язана генетично. Усі клітини її тіла побудовані з тієї землі, повітря, води, де вона народилась. Павло Тичина любив свою землю понад усе, її велич, її історію, її красу.

Вірш «Любімо Вітчизну»

Ведучий. П.Тичина, перш за все, митець з глибоким національним корінням, у якого кожен рядок пройнятий чуттям любові до рідної землі, Батьківщини. Він все життя дотримувався власного переконання: «Любити свій край не є злочин, коли це для всіх».

Ведучий. Поетове слово, як віща зірниця,

                 Палає у грудях пророчим вогнем:

                 Не вмре Україна — бездонна криниця

                 Премудрості людства, куди ми ідем.

Ведучий. «Прошу, не чіпайте моєї Вкраїни», —

                 Колиска утіхи поета-творця…

                 Святий ореол молодого Тичини

                Зворушить навік небайдужі серця».

Ведучий. Схвильовано пише поет про рідну землю у вірші «Ах, не смійтеся ви наді мною….». Звертання-пересторога «Не чіпайте моєї Вкраїни» адресоване усім тим, кому байдужі доля України і її народу. Трепетної ніжності сповнені рядки цього маленького ліричного шедевра, у якому втілено виняткової сили і краси почуття любові поета до Батьківщини. Рідна мати і ненька-Україна — ось найважливіше в житті Павла Тичини. Тому й не випадково цей вірш поет закінчує риторичним питанням: «Чи ви любите матір свою?».

Вірш «Ах, не смійтеся ви наді мною…»

Ведучий. Тичина щиро вірив у національне визволення рідної України. У складній мінливій ситуації тих далеких літ, коли народжувались українська незалежність і державність, Тичина був з народом, жив його надіями і сподіваннями.

Гей, народе! Будеш жити!

А я ж матір не забуду!

Україні, її люду

Хочу вічно я служити.

А раз їй – то й людству буду.

Ведучий. У період Другой Світової війни поет пише так само сильно й переконливо, як і в ранніх своїх творах. У вірші «Я утверждаюсь» відчувається стверджуючий оптимізм, непохитна впевненість у перемозі над ворогом. І запорука цьому була закладена ще в минулому: я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була… Народ захищає свою землю, свій рідний край, тому він обов’язково переможе.

Ведучий. Віра в людину, віра в майбутнє, віра в народ – це Тичина. Його доля – це доля народу, де є і трагічні сторінки, і невдачі.Але які б події не чекали в майбутньому на Україну,поет вірить, що переможе світло, а не тьма, любов, а не зненависть і ідеали справедливості переможуть.

Вірш «Зазеленіє, заквітує жито»

Ведучий. «В поколіннях я озвуся», - писав Павло Тичина. І він озивається. І ми йдемо на його голос, шануємо його пам’ять. Ще довго і спрагло припадатимемо до Тичининського джерела, передаючи у спадок свою любов і захоплення поезією співця «Сонячних кларнетів»

Ведучий. Справа Тичини увіковічнена в його творчості, відомій на весь світ. Її живучість постійно підживлюють вдячні нащадки – земляки, кожного року звітуючи перед ним своїми досягненнями на творчій ниві. І разом з ним говорячи: «Добридень тобі, Україно моя!»

Ведучий. Ось уже 15 років поспіль у районі проходить конкурс «Добридень тобі, Україно моя !» у трьох номінаціях. Одна з номінацій -«А я у гай ходила» - декламування поезій  П.Тичини.  Пропонуємо послухати переможців цьогорічного конкурсу.

Ведучий.

Шендрик Денис, учень 8 класу Пісківської ЗОШ І-ІІІст. ім.П.Г.Тичини

Косач Юлія, учениця 11 класу Новобасанської ЗОШ І-ІІІст.

Рустамова Ганна, учениця 11класу Козацького НВК

Ведучий. П.Тичина був ніби продовженням своєї поезії, яка здатна хвилювати, очищати й надихати кожного, чия душа сприйнятлива для прекрасного.

Ведучий. Не в’яне слово поета сьогодні, не зів’яне його поезія і в прийдешніх літах. Серед духовних надбань людства завжди сяятиме те, що дав світові наш поет, наш сонячний, вражаючий чистотою, яблуневоцвітний геній України.