Сценарій виховного заходу "Шевченко і народна творчість "

Гусаківський НВК

Савка О.В.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тарас Григорович Шевченко і народна творчість

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

На сцені портрет Т.Г.Шевченка у вишитому рушнику.

 

 

Звучить пісня «Квітка-душа».Дівчатка-ромашки та дівчатка-дзвіночки виконують танок.

Читець1

    Прийшла весна… Постукала в віконце,

    Весняний теплий вітерець подув.

    Із-за хмари виглянуло сонце

    І соловейко заспівав в саду…

Читець 2.

    Дерева вже бруньки порозпускали,

     Он, гілка наряджається в листки.

     І крокуси в саду порозквітали,

     До сонця потягнулися ростки.

Читець 3.

      Я сонечку радію і щаслива,

       Біжу доріжкою в вишневий сад,

       А навкруги йде пелюсткова злива

       І цвіту вишні дивний аромат.

Читець 4.

        І дихає теплом весняний вітер,

        І плуга дзвін лунає у селі.

        Цілують бджоли запахущі квіти

         Нова весна крокує по землі.

Гаївка « А вже весна, а вже красна»

 

Ведучий  І знову весна… 200-весна, яка подарувала нам генія, пророка, Кобзаря.

 

Ведучий  Знову і знову український народ у цей весняний час звертається до постаті великого Шевченка, яка у своїй величі була, є і залишається ні з чим незрівнянною, невичерпною для людського подиву й осягнення.

Хор виконує пісню «Тарасе, ти наш рідний батько».

 

Читець  На світ з’явилося хлоп’я,

               Тарасиком назвали

               Та за роботою матуся

                Його й не колисала

          А хлопчик ріс, і були в нього

           Розумні оченята.

           Серденько щире і душа,

           На добро багата.

                 В похилій хаті край села,

                  Що над ставком прозорим,

                  З біди й нестатків побивалась.

                   Кріпачка-мати , вбита горем.

Звучить мелодія . В центрі квітка, вона розкривається, звідти виходить малий Тарас в полотняних штанах , босий

 

Діти-дзвіночки (подзвонюють)

- Це ми тебе питаємо з трави:

- Як звешся, хлопчику?

Тарас: Талас… Тарас… А ви?

- А ми коники-стрибунці,

   Нас нелічені табунці

   Срібнодзвінні в нас підківки

    Ними дзвоним залюбки

В материнці й чебреці.

Тарас: А я іду до тих стовпів, що небо підпирають.

Дзвіночки: Там обрій смерком закипів

                   - Він пропаде серед степів

                    - Цікаві не вмирають.

Тарас: Аде ви? Я не бачу вас.

Дзвіночки  - Ми всюди! Всюди! Всюди!

                    - Ми мерехткий вечірній час…

                     - Ми іскри місячних прикрас…

                      - Ми-тихий час приблуди…

Тарас: Ви, може, душі козаків?

 Дзвіночки:  -Він упізнав нас!

                     -Він зазирнув у глиб віків…

                     - Хороший син росте в батьків…

                      - Відвага і завзяття!

Тарас підходить до квітки, сідає і засинає.

 

 

(Сон Тараса)  Виходить мати і співає колискову

 

Ведучий: Першою піснею, яку почув малий Тарас. Булла колискова. Що її співала мати.

                Згадуючи своє дитинство, він писав:

                Мене там мати повивала,

                 І сповиваючи, співала,

                 Свою нудьгу переливала

                 В свою дитину.

Ведучий: Чув малий Тарас пісні від односельців-кріпаків, що виливали в них свою журбу,

                 свої болі і скупі радощі,чув і від своєї ровесниці Оксани- першої дитячої любові

( сценка Тарас і Оксана)

 

Тарас сидить і плаче, затулившись руками.

Підходить Оксана:

Оксана: Тарасику, ти той… ти плачеш? (хоче відняти його руку від очей)

               Відкрий же личенько своє

                Не плач, Тарасику, не треба,(Витирає сльози, гладить по голівці)

                Бог пошле тобі талан…

                Побачиш, любий. Витри сльози,

                А то іще побачить хтось.

                Стривай, скажу на вухо щось,-

                Журитись зразу перестанеш,

                 На мене веселіше глянеш (нахиляється до вуха)

                  Як виростеш- поберемося

                 І будемо вже  вкупі жити

                 І день і два… і цілий рік.

Тарас:     Не день, не рік. А цілий вік!

                 І я збудую гарну хату,

                А в ній веселую кімнату…

                Садок вишневий розведу…

                 Тебе ж я одягну, як паву,

                 І в краснім тім раю-саду

                 Ми заживем собі на славу.

Оксана: Посію гарні я квітки

              Калину посаджу й тополю…

Тарас: І вже не будем кріпаки:

            Ми викупим себе на волю1

 

Оксана: Неначе сниться… Красні сни:

               Тополя, вишні, хата, квіти.

Тарас: І ми –самі собі пани,-

            Схочемо, так будем жити (прихилились, мріють)

Тарас стає і дарує Оксані ромашки.

Оксана: Ой, які гарні ромашки! Я так люблю ромашки! Дякую тобі, Тарасику.

Оксана співає пісню «Ой зійди, зійди, ти, зірочко та вечірняя».

 

 

Ведучий: Сьогодні ми відкриваємо для себе дещо незвичне- музичне обличчя        Шевченка.

                 Так, музика була справжньою музою, дамою серця Тараса. Вона супроводжувала його як вірна супутниця і в лиху годину, і в радісні та щасливі хвилини. Він дуже любив і добре знав українські народні пісні, сам співав чудовим баритоном багато пісень.

Ведучий: Цікавий епізод, пов'язаний з піснею трапився на весіллі Пантелеймона Куліша і Ганни Барвінок.

(Сценка . Весілля Куліша і Барвінок)

 

Куліш: Ганусю, поглянь, хто завітав на наше весілля. Ходи, я познайомлю тебе.

             Знайомся, М. Білозерський

Ганна: Мені дуже приємно з вами познайомитись.

Білозерський: Вітаю! Вітаю! Радий вітати вас з одруженням.

                         Душі з небес благословенній

                          Дано любить, терпіть, страждать,

                           І дар приречений, натхнення

                          Дано сльозами поливать.

                           Ви розумієте це слово?!

                          Для вас я радо відложив

                          Життя буденного окови,

                           Ваш добрий ангел надлетів,

                            Овіяв крилами і снами

                            І тихограйними речами

                             З душею чудо сотворив.

(цілує руку Ганні)

Куліш: Дякую, друже, за привітання. Хочу тобі сказати, що з хвилини на хвилину до нас прибуде наш дружба, це той, з яким я обіцяв тебе познайомити.

(Заходить Т.Шевченко)

Куліш: А ось і він.

Шевченко: Радий вітати всіх.

Куліш (до Білозерського) Знайомся, Миколо. Це Тарас Шевченко.

Білозерський: Моє шанування. Я давно мріяв познайомитися з вами.

Куліш: Друзі! Чи знаєте ви, що Тарас надзвичайно гарно співає!?

Шевченко: Та ти перебільшуєш, друже.

Ганна: Заспівайте, Тарасе Григоровичу, народної,. Заспівайте.

(Тарас співає пісню «Ой Морозе, Морозенку».)

Білозерський: ( Кинувся до Шевченка, обняв його)  Дякую! Ви чудово співаєте! Ця пісня запала мені глибоко в душу, зворушила моє серце.

 

 

Ведучий: Шевченко був знавцем і шанувальником музики, але понад усе любив саме народні пісні, дбав про їхнє збереження і постійно вводив їх у чудове мереживо своїх оригінальних творів.

 

Ведучий: Тарас Шевченко був музично обдарованою людиною. Завдяки своїй феноменальній пам'яті поєт схоплював пісню з одного разу і вона залишалась у його пам'яті на все життя. Співав він переконливо, глибоко переживаючи те, про що йшлося. Один із його сучасників писав: «Наче тепер бачу, як інколи було під кінець пісні затремтить його голос і на довгі вуса його скотить з очей сльоза.»

 

Хор виконує пісню «Садок вишневий коло хати»

 

 

Ведучий: На Шевченків «Кобзар» народна поезія наложила великі і барвисті фарби, попереду в самій любові, в порівняннях, епітетах і символах, а далі Шевченко дає чимало шматків і уламків усного піснетворства, нарешті є доволі цілих, трохи перероблених пісень.

Ведучий: Т. Шевченко залишив у «Перебенді» цікавий перелік пісень, які йому найбільше були до вподоби.

Грає легенька музика .Виходить читець.

Читець: Сяде собі заспіває

               Ой не шуми, луже!

               Заспіває про Чалого-

                На «Горлицю» зверне,

                З дівчатами на вигоні-

                Гриця та веснянку,

                А в шинку з парубками-

                «Сербина», «Шинкарку,

                 З жонатими на бенкеті

                  (Де свекруха злая)-

                  Про тополю, лиху долю,

                  А потім- «У гаю»,

                   На базарі про Лазаря,

                   Або, щоб не знали,

                   Тяжко, важко заспіває,

                   Як Січ руйнували.

Ведучий: Бачимо, що у Шевченкових віршах чергуються веселі й сумні, історичні , побутові пісні, веснянки та балади.

 

 Жартівливі народні пісні на слова Шевченка «У перетику ходила по горіхи» та «Утоптала стежечку через яр.»

 

 У перетику ходила по горіхи

 Мірошника полюбила для потіхи

Мельник меле, шеретує. Обернеться й поцілує

Для потіхи(2р.)

У перетику ходила по опеньки,

Лимаренка полюбила молоденька

Лимар кичку зашиває.

Мене горне, обнімає

Молоденьку(2р.)

У перетику ходила я по дрова

Та бондаря полюбила чорноброва.

Бондар відра набиває

Мене горне, пригортає

Чорноброву(2р.)

Коли хочеш добре знати , моя мати,

Кого будеш попереду зятем звати

Усіх, усіх, моя мамо

У неділеньку зятями будеш звати (2р.)

«Утоптала стежечку через яр»

 

Утоптала стежечку через  яр.

Через гору, серденько, на базар.

Продавала бублики козакам.

Вторгувала, серденько, п'ятака

Я два шаги, два шаги пропила.

За копійку дудника найняла.

Зайрай мені, дуднику, на дуду,

Нехай своє лишенько забуду.

Отака я дівчина, такая!

Сватай мене, серденько, вийду я.

Ведучий: Українська народна пісня часто була для поета єдиною порадницею. Перебуваючи на Кос-Аралі, він пише вірш «Ізнов мені не привезла нічого пошта з України», в якому звучить туга за рідним краєм, за рідним словом, за рідною піснею.

 

Читець:

Погуляю понад морем

Та розкажу своє горе.

Та Україну згадаю

Та пісеньку заспіваю.

Люде скажуть, люде зрадять,

А вона мене порадить,

І порадить, і розважить,

І правдоньку мені скаже.

 

Ведучий: Т. Шевченко записував пісні, легенди, перекази, серед яких були і його улюблені: «У полі могила з вітром говорила», «Та нема в світі гірш нікому як козаку молодому», «Ой сидить пугач в степу на могилі», «Та забіліли сніги, забіліли білі»

 

Українська народна пісня «Та забіліли сніги…»

 

Ведуча: Т. Шевченко увібрав у своїй творчості багатство народнопісенної культури, органічно зрісся з нею. Саме це стало причиною нечуваної популярності першого «Кобзаря» в народі.

 

Ведучий: Певну роль у створенні мелодій до віршів із Кобзаря відіграв сам поет, який дуже любив співати. Так, В.Ковальов, який у 1841 році  проживав разом із Шевченком, згадував:

Виходить Ковальов.

Читець: Траплялося, що Тарас Григорович, коли, бувало, схочеться розважитись народною піснею, виходив до нас з-за перегородку, сідав на

єдиний дерев’яний диван і мовив: « А нуте, хлопці, заспіваймо!» Карпо брав свою скрипку, Гуровський тримав баса- пісня лунала, і ми забували про наші тяжкі злидні. Найчастіше співали пісню з творів Тараса «Ой повій, вітре, з далекого лугу та розлий нашу тугу». Цю пісню він і сам співав з нами і керував співами, і мотив до неї він сам створив.

Пісня « Ой повій, вітре з далекого лугу»

 

Виходять читці

Шевченко-наш. Його пісні пророчі

Сумні й веселі, радісні й тужливі

Ми будем пам’ятати повсякчас

І кожної весни їх будемо співати
Шевченко - наш. Він для усіх століть, 
Він - як Ісус Христос для України . 
Візьміть його вогню, хоч крихітку візьміть, 
І з цим вогнем виходьте із руїни.
І стане вам певніше на душі, 
Засвітиться вона душею в храмі. 
Його слова - освячені ножі, 
Вони болять народові, як рани. 
 

Шевченків біль. Він протинає нас. 
І гнівом вибухає в кожнім слові. 
І крізь віки іде сумний Тарас 
Предтечею в терновому вінкові. 
 

Шевченко починається не з горя, 
Шевченко - уявіть собі! – не з горя, 
Шевченко – уявіть собі – з любові 
Правдиво, як із березня весна. 

 

Пісня  «Дай благословення»
Під час виконання пісні діти несуть гірлянду, сплетену з туї, до пам’ятника Т.Г.Шевченка.