СЦЕНАРІЙ ВИХОВНОГО ЗАХОДУ "СВІЧКА У КОЖНОМУ ВІКНІ, ПАМ'ЯТЬ У КОЖНОМУ СЕРЦІ"

СВІЧКА У КОЖНОМУ ВІКНІ, ПАМ’ЯТЬ У КОЖНОМУ СЕРЦІ

Мета: відзначення страхітливої історичної події – голодомору в Україні 1932 – 1933 років.
Навчальна – висловити гірку правду про голодомор 1932 – 1933 років; сприяти поверненню історичної пам’яті.
Розвиваюча – формувати в учнів розуміння того, через які страждання пройшов наш народ.
Виховна – виховувати почуття співпереживання, поваги до минулого України.

Оформлення:

Збоку прапор з чорною стрічкою.

Біля прапора на столі, накритому вишиваним рушником, встановлено свічку; половину чорного хліба; 5 колосків, обв’язаних чорною стрічкою, кетяг червоної калини.

На сцені чорні цифри 1932-1933.

Стенд «Голодомор в Україні 1932-1933 років»

Чорна стрічка з написом «Схилімо голови в скорботі»
Тематична газета «Трагедія України»
Плакат «Голодомор - 33»; 
Дійові особи: ведучі; учні у ролі дітей та очевидців, читці поезії.

Обладнання (технічні засоби):
Аудіо. Панахида за померлими з голоду у виконанні Богдана Ступки;

Відео. Пісня «Голодомор»;
Відео «Дід»;
Мінус. Пісня «Свіча»;
Молитва за Україну „Боже Великий, Єдиний” на музику М. Лисенка.

ХІД ВИХОВНОГО ЗАХОДУ
Панахида за померлими з голоду у виконанні Богдана Ступки

БЛОК 1: ВСТУП

…:   Не звільняється пам'ять, відлунює знову роками.

Я зітхну… Запалю обгорілу свічу.
Помічаю: не замки – твердині, не храми –
Скам’янілий чорнозем – потріскані стіни плачу.
Піднялись, озиваються в десятиліттях
З далини, аж немов з кам’яної гори
Надійшли. Придивляюсь:
«Вкраїна, двадцяте століття»
І не рік, а криваве клеймо:
«Тридцять три»

…: 1. Найчорніший час між чорними часами в історії України. У світі не зафіксовано такого голоду, як той, що випав на долю народу найродючішої землі.
…:  Як сталося, що без стихії, без засухи, без війни в самому центрі цивілізованої Європи - в Україні, яка незадовго перед цим була житницею континенту, небачений голод забрав у могилу мільйони людей?! Що це було?!
…: Ці питання протягом десятиліть тривожили світову громадськість. Зараз ми знаємо, як це сталося і що це було. Це був більшовицький геноцид! Це була безкровна, людоморська війна тоталітарної системи проти українського народу.
…: Їм - неоплаканим і невідспіваним, їм - похованим у спільних могильниках. Похованим без труни й молитви, позбавленим могили й шани - присвячуємо цей вечір пам'яті і скорботи.
Відео. Пісня «Голодомор»
БЛОК 2: ПОВІДОМЛЕННЯ ІСТОРИКІВ
…:    Не мовчимо! Бо нас тепер багато!

Не мовчимо! Не дасть змовчати біль
Загублених, замучених тим катом,
Що нині лаврів пожинає хміль.
Не мовчимо! Бо з нами кожен третій,
Померлий в той страшний голодомор.
Бо з нами двадцять другий, тридцять третій
І в сорок шостім пережитий мор.
Не мовчимо, братове українці!
Ми ж так мовчали в пору ту тяжку,
Бо молимося хлібові, хлібинці,
Що гірко дістається на віку.
Не мовчимо! Доволі спати, брате,
О, сестро, сльози витирай з очей.
Не мовчимо! Не можна нам мовчати,
Бо в душах зойки тих страшних ночей.

…: 38-м країн Організації Об'єднаних націй визнали Голодомор 32-го — 33-го років в Україні Національною трагедією українського народу.
…:  Найжахливішим у трагедії голоду було те, що для нього не було об’єктивних причин. Голод був заздалегідь спланований державою в особі Й. Сталіна та його вірних «однодумців». Сам Сталін заявив: «Ніхто не може заперечити того, що загальний урожай зерна в 1932році перевищував урожай 1931 року».
…:  Його весь забрали, навіть посів, залишивши селянам голодну смерть. Законом від 7 серпня 1932 року заборонялося збирати колоски на полі навіть перед їх заорюванням. За збирання колосків звинувачений «карається не нижче п’ятьох років ув’язнення в далеких таборах з конфіскацією майна, аж до найвищої міри покарання(розстрілу)».
: Масове голодування селян розпочалося в грудні 1931 року і тривало вподовж 22 місяців. Голод охопив усю Україну, але небачених розмірів набув на Київській, Дніпропетровській, Вінницькій, Харківській областях.
…: Так, лише на Харківщині загинуло близько 2-х мільйонів жертв, а у Дніпропетровській області вмерла четверта частина населення. У пік Голодомору в Україні щодоби помирало 25 тисяч людей. Всього голод забрав від 7до 10 мільйонів людей.
…: Голод притуплював моральність. У багатьох місцевостях зафіксовані випадки канібалізму. Так, в Україні було зареєстровано 28 випадків людоїдства і 13 випадків трупоїдства.
Відео «Дід»
…: Такого жаху український народ ще не переживав. На думку приходять сумні рядки Кобзаревого плачу із поезії «Чума», в якій автор показав страшні картини людомору під час епідемії чуми. Чи не нагадують вони українське село періоду штучного голодомору?

…: І люди біднії в селі;
Неначе злякані ягнята,
Позамикалися у хатах
Та й мруть…
Сумують комини без диму,
А за городами, за тином,
Могили чорнії ростуть.
Гробокопателі в селі
Волочать трупи ланцюгами
За царину і засипають
Без домовини; дні минають,
Минають місяці, – село
Навік замовкло, оніміло
І кропивою поросло…

…: З промови Йосифа Сталіна (січень 1933 року): „ Ми, безперечно, добилися того, що матеріальне становище робітників і селян поліпшується в нас із року в рік. Заперечувати це можуть тільки закляті вороги радянської влади!”
…: З виступу Михайла Калініна (грудень 1933 року): „Збираються політичні шахраї і пропонують вносити пожертви так званим голодуючим України... І де збираються?! У Відні, де пролетаріат буквально вимирає з голоду!.. ”

…: Зі спогадів польського селянина, жителя села Богорія: „Коли в 33 - му дійшли чутки про страшний голод на Україні, почали збирати пожертви - грішми і продовольством - на допомогу голодуючим. В мене грошей не було, то я пожертвував два мішки зерна. Але згодом стало відомо, що ваш уряд від нашої допомоги відмовився, заявив, що ніякого голоду в Україні нема.”

…:     О, як же ти не вмерла, Україно?!

Бо скільки ж то зловісницька мета
Звела людей, приречених безвинно! –
Й ніхто за це ні в кого не спитав…
 

Пісня «Свіча» у виконанні Анастасії Гудзь

БЛОК 3: СВІДЧЕННЯ ОЧЕВИДЦІВ

…: Страшним відлунням цієї епохи стають свідчення людей, які пережили голодомор 1932-1933 рр.
…: Чумак Іван Васильович: «На селі було дуже тяжко, люди голодували. І сільська молодь тікала до міста з надією прогодуватись. Зупинялися на залізничних станціях, які о 10-тій годині вечора зачинялися. Всіх, хто хотів переночувати в приміщенні станції, виганяли на вулицю. Це траплялось і взимку. Вранці знаходили лише трупи. Їх було багато, а ховати нікому, тому небіжчиків просто скидали в ями».
…: Петро Макарович Соловищук з Вінниччини: «Батько кладе на тачку моїх два брати і сестру, везе на цвинтар. Розгріб лопатою мамину могилу, розгорнув рядно, поклав їх туди ж, до мами. Батько почав лопатою кидати землю в яму, а я собі руками. А тоді помер і батько… І так від моєї родини ніякого сліду – ні могили, ні хреста. Тільки імена.»
…: Свідчення Проскурні Леоніда Павловича, Козельщина Полтавської області: „Колись я підрахував, що на кутках Бабичів і Сердюків голодовка забрала 180 душ - це тільки тих людей, що я знав. У вітчизняну війну з цих кутків не повернулося додому 75 душ. Отож виходить, що від Різдва до жнив у 33 - му році не стало з моїх рідних кутків людей у тричі більше, ніж за чотири роки війни.”
…: Гайдай Семен Герасимович: «У 1932 році попав з братом до дитячого будинку в Кривий Ріг, а потім у селище Широке. Дитбудинок продуктами харчування не забезпечувався, діти помирали групами. Щоб хоч якось підтримати вкрай змарнілих і схудлих дітей, їх випускали на подвір’я «пастись на зелених калачиках». Діти виїдали їх так, що залишалась на тому місці тільки гола земля».
…: Анастасія Максимівна Нучерук, жителька Житомирської області: «На світі весна, а над селом нависла чорна хмара. Діти не бігають, не граються, сидять на дворах, на дорогах. Ноги тонюсінькі, складені калачиком, великий живіт між ними, голова велика, похилена лицем до землі, лиця майже нема, самі зуби зверху. Сидить дитина і чогось гойдається всім тілом: назад, вперед, скільки сидить, стільки і гойдається. І безконечна одна пісня напівголоса: їсти, їсти, їсти. Ні від кого не вимагаючи, а так, у простір, у світ – їсти, їсти, їсти…»
БЛОК 4: ДІТИ

…: Голодне лихоліття на Україні найбільше вразило дітей. Виявом дитячої смертності не займався ніхто. В Україні було 55 тисяч сіл і в кожному помирали діти. Вони виявились найменш захищеними, не брали участі у колгоспному виробництві, а відтак, не отримували рятівних 100-300 г хліба на працюючого.
…: Діти гинули з різних причин: від опухання та хвороб, ставали жертвою людоїдства, від фізичної розправи над ними. Смертність дітей сягала, за деякими підрахунками, 50 і більше відсотків від загальної кількості померлих
…: Прагнучи врятувати від голодної смерті хоча б дітей, селяни везли їх у міста й залишали на вулицях, на вокзалах, в установах, лікарнях, сподіваючись на те, що звідти діти потраплять в дитячий будинок і таким чином – виживуть.
На вулиці лежить хлопчик років десяти.
Повз нього йдуть люди.

…: Гляньте!
…: Скільки тут лежить мертвих!
…: Чоловіки…
…: Жінки…
…: Діти…
…: І цей хлопчина…
…: Теж, мабуть, помер.
…:    Я ще не вмер…
                                        Ще промінь в оці грає.
                                        В четвер мені пішов десятий рік.
                                        Хіба в такому віці помирають?!
                                    Ви тільки поверніть мене на бік.
                                    До вишеньки.
                                   В колиску ясночолу…
                                   Я чую запах квітів. Я не вмер…
                                   А небо стрімко падає додолу.
                                   Тримайте хтось!
                                   Хоча б за коси верб…
                                   Куди ж ви люди, людоньки, куди?
                                   Окраєць ласки.
                                   Чи хоч з печі диму!
                                   В клітинці кожній – озеро води.
                                   Я ще не вмер.
                                   Усі проходять мимо.
                                  …А житечко моє таке густе.
                                  …А мамина рука іще гаряча.
                                  Вам стане соромно колись за те.
                                  Та я вже цього не побачу.
                                  Я ще не вмер…
…:
На міському кладовищі
Височіє хрест.
Всіх він пам’ятників вище
Звівся до небес.
Розказати хоче небу
Про страшні часи.
Всім живим почути треба
Мертвих голоси…
…На селі жахливий голод,
Голосіння хор,
В хатах бродить лютий голод,
Плач, хвороба, мор.
Діти зграйкою стулились –
Мати помира.
Горя досита наїлась,
А ще ж не стара.
«Що ж робитимемо, мамо ?
Нас не покидай!
Що ж буде тепер з нами ?
«Не вмирай! Вставай!»
Та шепоче їм матуся:
«Все для вас віддам,
В небі, дітоньки, діждуся,
Стріну вас я там!»
Діти матір не ховали -
Сили не було.
Мовчки смертоньки чекали -
Вимерло село…
То сичі тут скрізь тужили,
Вже не чутно й їх.
Мабуть, мати вже зустріла
Діточок своїх…
… На міському кладовищі
Височіє хрест.
Височіє наша пам’ять
До святих небес

БЛОК 5: ПІДСУМКИ
…:  Сьогодні поширена думка, що говорити про голод – це блукати десь серед могил. Мовляв, а що ми там знайдемо?
…: Дехто каже, що ми повинні дивитися у завтрашній день, а не озиратися назад. То чи треба сьогодні говорити про голод?
…:  Озиратися у минуле треба кожному, бо людина не живе в одному часі, а у трьох часових вимірах: у минулому, сьогоденні та майбутньому. І дорога у майбутнє пролягає через минуле.
…:  Тому треба осмислити власне минуле, зрозуміти його, бо історія повторюється. І коли люди не зроблять сьогодні висновків, то вони будуть ходити по колу.             
…: Отож, озиратися треба, щоб поплакати, бо це каяття. А сьогодні наш найсвятіший обов’язок – зберегти пам’ять про всіх невинно закатованих більшовицькою владою.
..: Пам’ять про тих, хто не дожив.
…: Пам’ять про тих, хто недолюбив.
…: Пам’ять про живих і ненароджених.
…: Схилімо голови в скорботі перед невинно убієнними.
…: Пом’янемо хвилиною мовчання великомучеників нашої історії.
Чути удари метроному. ХВИЛИНА МОВЧАННЯ
…: Звернувшись сьогодні до нашої історії, станьмо духовно чистішими і мудрішими.
…: Нехай у полум’ї вогників згинуть нещирі частинки душі кожного з нас. І буде шлях у майбутнє прямим і світлим.
…:  А основне – ми маємо для себе чітко зрозуміти: головною, неперехідною цінністю для нас є власна держава.
…:  Бо лише здобуття Україною незалежності та демократичний шлях, який ми обрали, є надійною гарантією того, що це ніколи не повториться.
Молитва за Україну „Боже Великий, Єдиний” на музику М. Лисенка.
На цьому вечір пам’яті жертв Голодомору дозвольте рахувати закритим.
Просимо всіх присутніх приєднатися до Всеукраїнської акції і запалити свічку пам’яті про невинно убієнних у суботу, … листопада, о 16:00.
Дякуємо за увагу!