Сценарій виховного заходу " Свято картоплі"

Сценарій  виховного заходу «Свято картоплі»

Мета заходу:   Виховувати повагу до людей праці, бережливе ставлення до природи.

Звучить пісня «Наш рідний край» у виконанні гурту «Соколи» (у грамзапису), на столі виставка сортів картоплі.

Ще на лугах за річкою отави срібляться, зе­леніють свіжо і юно. На галявинах, узліссях, придо­рожніх смугах ще спостерігаємо барвисте квіту­вання різнотрав'я. У теплу осінню пору зацвітають золотушник, буркун, петрів батіг. Інколи доводиться спостерігати, як вдруге з'являється цвіт на деревах.

Однак барви вересня уже спокійні, хоча, й своєрідні, неповторні. Усе довкола стишується, за­гусає. Летять у вирій лелеки, журавлі. Услід за липою, березою починає жовтіти горобина. Ліс пахне хвоєю, грибами, листям. Чудова, заспокійлива ця пора до творчості спонукає. А в полі, на городі копають
картоплю. О, тоді! 

Читець:

Коли копають картоплю — стелиться дим над зем­лею

Листя летить воскувате, ніби метеликів рій,

Пахне грибами й медом, вогкістю пахне тією,

Що, опріч назви «осінь», немає імені їй.

Коли копають картоплю, тихо співають дівчата,

Озимина витикає свіжо зелені голки.

В гості запрошує всіх біла над річкою хата,

Діти несуть у школу завиті в хустину книжки.

Коли копають картоплю, стигне вода у, криниці,

Рівно й спокійно дише натомлена в праці земля.

Хлопцям пора і дівчатам сваритися і миритися,

Час музикантам ладнати скрипки на весілля.

Ведучий:  Прекрасна поезія Максима Рильського завжди іде на пам'ять, коли настає ця благословенна пора. Що не кажіть, а коли копають картоплю, радісна і очікувана пора, насамперед для хлібороба. Чи добірні бульби викопуються, чи щедрий урожай «земляних яблук». Що для себе, для спожитку залишити, що на насіння, а що на продаж, дрібнішу на корм до­машній живності. Як-не-як, а «другим хлібом» називають у нас картоплю. Смачна вона і розварена, і в токмавах, і в лушпинні, і бульбаники смачні. «Картопля ніколи не приїдається», — кажуть в народі. Десятки різно­манітних страв уміють готувати з картоплі вигадливі і старанні господині. Картопля уже на щодень і без неї не уявити сучасної кухні.

Ведучий: Але не завжди так було. Далебі ні! Шлях до масо­вого поширення «земляних яблук» на нашому кон­тиненті не завжди був легким, з цією рослиною пов'язано чимало цікавих історій, курйозів, дотеп­них бувальщин.

Ми звикли до картоплі, нам важко повірити, що вона чужоземна, що чотириста років тому її при­везли з «холодної країни», як називають Чілі індіанці.

(Легенди)

Читець: Якось французька королева Марія Антуанетта з'явилась на балу в платті, оздобленому живими рідкісними квітами. Придворні були у захваті. Та ко­ли вони дізналися, що це квіти «земляного яблука» {французька назва картоплі), то по залу перебіг шепіт: «Ще одне дивацтво Пармантьє». Про ко­лишнього аптекаря, який став агрономом, в Парижі ходили різні чутки, Тільки дивак може радіти з того, що його обікрали. А Пармантьє радів, коли в нього на дослідному полі вкрали «земляні яблука», на­вмисне відпускав на ніч сторожів. Нехай у нього вкрадуть і в себе посадять, Пармантьє мріяв роз­садити по всій Франції нову рослину, яка може замінити голодуючому народові хліб.

Пармантьє підніс королеві квіти картоплі, сподіваючись на її допомогу. Проте для Марії - Антуанетти нова квітка була лише новою модою. «Якщо у народу немає хліба, нехай їсть тістечка», — сказа­ла королева. Ці жорстокі слова ще раз підтвердили справедливість суду, який після революції 1789 року виніс королеві смертний вирок. А пам'ять про дивака Пармантьє живе і досі. Щовесни на його могилі вдячні нащадки садять кущ картоплі.

Ведучий: Вважається, що в Європу «земляні яблука» при­везли мореплавці вже після відкриття Нового світу в XVI столітті. І вперше з'явилась ця незвична рос­лина в Іспанії. Поживні й смакові якості європейці поцінували не відразу.

Читець: Ось яка історія сталася з англійським адміра­лом Френсісом Дрейком. Тривалий час провів він у дальніх, повних пригод, мандрах. В 1586 році по­вернувся додому і привіз незвичайні і рідкісні зем­ляні плоди, віддав їх своєму садівникові, щоб той посадив у найкращий  грунт. Турботливо доглядав посіви садівник. Стебла пішли в ріст. Невдовзі й квітки з'явилися — а відтак і плоди — зелені ягідки. Покуштував їх садівник, а вони гіркі і несмачні.

— Що то за плід? Намарне пропала моя важка праця! — пожалівся він адміралові. Розсердився адмірал, наказав негайно повиривати бадилля заморської рослини як нікому не потрібний бур'ян. Тут же їх почали заповзятливо висмикувати з корінням. І сталося диво. Садівник побачив, що під кожним кущем у землі виявилися точнісінько такі ж плоди, які привіз адмірал з далеких мандрів. Спробували відварити їх. Напрочуд смачні. Відтоді садівник не тільки сам вирощував картоплю, а й радив це роби­ти іншим.

Читець: В одному німецькому містечку посеред площі стоїть пам'ятник: високий чоловік у морській формі і з мужнім лицем протягує людям якусь квітку. Не­легко зрозуміти, дивлячись на бронзу, що це за квітка. Ще важче здогадатися, що це пам'ятник адміралу і водночас пірату. Надпис на постаменті гласить: «Серу Френсісу Дрейку, який розповсюдив картоплю в Європі». Мільйони хліборобів світу бла­гословляють його безсмертну пам'ять. Цінний дар рятує бідних від голоду і полегшує їм гірку долю...».

А взагалі в нової рослини на європейському кон­тиненті були й ревні прихильники, і не менш злісні противники. Усього було. Серед прихильників були можновладці, а от простий люд, селяни чинили опір рослині. Наприклад, в Німеччині селяни влаштува­ли «картопляний бунт», не бажаючи вирощувати заморський плід.

А як же назвати короля Фрідріха Вільгельма І, за наказом якого бунтівникам відрубували вуха й но­са? Рослину поширювали силоміць. Картопля по­ширювалась в Голландії, Шотландії. А за наказом королівського двору Англії піддані зобов'язані були вважати картоплю святковою рослиною.

В Росію заморський екзот потрапив в часи ца­рювання Петра І. І тут нову рослину не відразу прийняли з прихильністю. Деякі налякані селяни навіть боялися взяти до рук ці плоди.

 Різні назви має картопля. Іспанці явно натяка­ють на свої походи в Новий світ, в себе на Батьківщині охрестили картоплю індійським іменем «папу», а також «земляним горіхом».

Французи дали їй назву «поп де тер», що означає «земляне яблуко». Німцям спочатку більше сподо­балось — «земляна груша».

Англійцям — чомусь «ірландський батат», або «патато». Італійцям-тартуфолі. А росіяни спочатку називали картоплю «чортовим яблуком». Це гово­рить про те, що в ті часи картопля користувалася дурною славою.

Однак ні різки, ні сокири ката не переконали се­лян у тому, що варто садити картоплю. Це зробили урожайні сорти, виведені вченими. А коли вчені відкрили, що з бульб можна одержати крохмаль, па­току, спирт, без картоплі вже не могли обійтися ні текстильна, ні сірникові фабрики, ні спиртові, а зго­дом і наукові заводи.

Загадки

1. Що то за курочка, що під землею несеться?

1. І печуть мене, і варять мене, і їдять, і хвалять, бо я добра.
2. Скільки картоплин у горщик влізе?
3. Хто ховає під кущі наші супи і борщі?
4. Очі має, а не бачить?
5. Під землею птиця кубло звила і яєць нанесла.
6. Я росла у темній темниці,

    Як зросла — взяли в світлиці,

     З мене шкуру всі деруть,

     Мене варять, мене труть,

     Пироги з мене печуть.

     Відгадайте, хто ж я є,

     Скажіть ім'я ви моє?

7. Ні велике, ні маленьке,
   Ані довге, ні кругленьке.'
8. З нього користь люди мають, ним ся звірі випасають.
9. Хто вона?

І не вродлива,
Аж ніяк не показна,

Та сказати справедливо,

Вельми корисна вона.

І про це вже кожен знає,

Хоч не все перелічу,

Що без неї не буває

     Ані супу, ні борщу.

Вікторина

1. Яка Батьківщина картоплі? (Південна Амери­ка).
2. Коли картопля потрапила в Росію?
3. Де картоплі поставлений пам'ятник?
4. Які сорти картоплі ви знаєте?
5. Як називали картоплю в Росії?
6. В. Хто автор казки «Картопля», в якій показаний бунт проти цієї рослини? (Г.Х. Андерсен).
7. Які речовини виробляють з картоплі?

Конкурси

1. Садіння і збирання картоплі. Хто швидше?
2. Перенесення картоплі з одного відра в інше. Хто швидше?
3.  Хто швидше почистить картоплю?
4. Хто назве більше сортів картоплі?
5. Стрибання в мішках з картоплею.

В кінці свята Королева Картоплі нагородила всіх жителів Картопляндії призами.

А на завершення свята картоплі  всі присутні смакували стравами, які приготували  

 з кар­топлі.