Сценарій виховного заходу "Українські вечорниці"

Тема: Українські вечорниці.

Мета: Відтворити обряд проведення вечорниць і показати його красу; виховувати бажання відроджувати і оберігати народні звичаї; розвивати усне мовлення, формувати відчуття краси рідної мови; викликати у дітей бажання робити добре і мудре; виховувати почуття любові до рідного краю.

 

Українська світлиця прикрашена вишитими рушниками, домотканими килимами, Іконою з рушником. Збоку — піч, посередині — стіл, застелений вишиваною скатертиною, лавки, вкриті килимами. Дівчата й хлопці одягнені в український національний одяг.

 

Учитель. Після свята Миколая в селах України кожно­го вечора збиралися колись вечорниці. Вечорниці — це свого роду клуб сільської молоді в Україні, де молодих людей на­вчають народних ремесел — передаючи науку створення непо­вторних рукотворних шедеврів від роду до роду. Тут лунають жарти, пісні, хлопці залицяються до дівчат.

Господиня. Доброго вечора, шановні добродії! Рада вітати у своїй оселі. Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає! Коли ще ми дівували, то як зачуєш вечорниці, біжиш, аж тини трі­щать, а тепер... Он скоро треті півні заспівають, а вечорниці ще й не починалися. Ні, що не кажіть, а світ перемінився...

Дочка (вишиває). Мамо! Мамо! Не кажіть такого. Прислухайтеся, чуєте: он уже дівчата йдуть... Зараз буде весело  нам усім!

 

Чутно сміх, стук у двері. Господиня схоплюється з місця, запрошує дівчат у хату.

 

 

 

 

 

 

 

Господиня. Прошу! Прошу! Заходьте будь ласка!

Заходять дівчата. Усі одягнені у святкове українське вбрання.

1-а дівчина (кланяється господині).

Добрий вечір у вашій хаті!

 Ой веселі вечорниці в нас на Україні,

Чули, будуть вечорниці і в оцій хатині!

2-а дівчина.

Українські вечорниці

Починаємо в цей час!

Хай веселий сміх іскриться

В серці кожного із нас!

Хай дзвінке вкраїнське слово

Пружно рветься в небеса!

Наша пісня пречудова

Хай ніколи не згаса!

Обійдіть весь світ безмежний

 І скажіть, в якій країні

Так зберігся скарб пісенний,

Як у нас на Україні!

 

Господиня.

Добрий вечір!

Добрий вечір, любі гості!

 Щиро просимо у хату,

І привітну, і багату.

Від зірниці до зірниці

Хай лунають вечорниці!

3-я  дівчина.

Гей, на наших вечорницях

І сумний розвеселиться!

Співи, танці, небилиці —

Гарні будуть вечорниці!

4-а  дівчина.

Стрічайте нас пирогами

Білими, смачними,

Бо прийшли ми із піснями

Дзвінко-голосними.

Дочка. Мамо! Гості вже в хаті, і дівчата прийшли. Тож заспіваймо вашу улюблену «Зеленеє жито, зелене...».

5-а дівчина.

Станем, станем, заспіваєм

 Все, що тільки знаєм.

 

Пісня «Зеленеє жито, зелене...». Господиня тим часом сідає за прялку, а за нею дівчата, по­чинають вишивати. Невдовзі чується стук у двері. Йдуть хлопці.

 

1-ий хлопець. Пустіть нас до хати!

1-а дівчина. Гарненько попросіть!

Хлопці знову стукають.

6-а дівчина. Агов! Хто такий?

Хлопці (разом ).

Пес рябий!

Баран круторогий!

 Ведмідь клишоногий!

 Пустіть-но до хати!

2-а дівчина. Не пустимо в хату, дуже вас багато!

1-ий хлопець. Пустіть, бо гірше буде!

3-я дівчина. Як чемно не попросите, не пустимо!

2-ий хлопець. Дівчатонька-голуб'ятонька, та ми ж при­йшли не битися, та ми ж прийшли миритися, і гостинця при­несли, і музик привели, пустіть, будьте ласкаві!

Дівчата встають із-за столів та виходять назустріч хлопцям.

 

 

 

 

 

3-ій хлопець.

А дівчина-горлиця

 До козака горнеться,

 А козак, як орел,

Як побачив — так і вмер.

4-а дівчина.

Ти до мене, ти до мене не ходи,

Куций коротенький,

Бо до мене, бо до мене ходить хлопець

Високий тоненький.

4-ий хлопець.

Штани мої шаровари,

Штани мої сині.

Чом до мене дівки липнуть,

Як до браги свині?

5-ий хлопець.

У селі в нас густо хати,

Вітер не повіє.

 Сама мати ложки миє,

Бо дочка не вміє.

5-а  дівчина.

Йой, хто ж то

Пішов понад вербами?

То наші хлопці

Світять ребрами.

1-ий хлопець.

Ой гоп, штани лоп,

Холоші діряві.

Зате мене дівки люблять,

 Що я кучерявий.

1-я  дівчина.

Вареники з маком їла,

Чорнявого полюбила.

3-ій хлопець.

По дорозі жук, жук,

По дорозі чорний.

Подивися, дівчинонько,

Який я моторний.

4-ий хлопець. Оце зустрічають нас дівчата, так зустрічають.

3-я дівчина. Самі винні. До пуття ще й не привіталися, а вже почали залицятися. А так не гоже робити таким по­важним парубкам.

5-ий хлопець. Ну що ж, тоді ще раз: добрий вечір, дівчата-голуб'ята!

Дівчата (разом). Добрий вечір, хлопці-молодці!

Господиня. Як добре, хлопці, що ви прийшли. Мої дівчата аж повеселішали. Скажіть-но, а хто з вас старший, чи маєте свій устав?

1-ий хлопець. Аякже, оце мене і старшим вибрали. А устав наш такий: «Будемо гуляти чесно, тихо, смирно, як слід по­важному парубоцтву. Господиню на вечорницях шануватиме­мо, як матір».

Господиня. Добре говориш, хлопче. Коли ви до нас з до­бром прийшли, то прошу, сідайте, дівчат звеселяйте.

2-ий хлопець.

Дівчата, а чого це ви зажурились,

Аж брівоньки іскривились?

Галю, Галю чорнобрива,

Чого в тебе брови криво?

6-а дівчина.

На козака задивилась,

 Та й брівоньки іскривились.

6-ий хлопець.

Ой чия ж то дівчинонька

Така русокоса?

Що до неї хлопці липнуть,

Як кури до проса.

5-а дівчина.

Полюбила коваля, —

 Така доля моя.

 Я ж думала кучерявий,

 В нього чуба нема.

7-а дівчина.

Постій, хлопче, до суботи,

Справлять мати сукню, ще й чоботи,

Червоную плахту, зелену запаску —

Люби мене, козаченьку, коли твоя ласка.

8-а дівчина.

А до мене Яків приходив,

Коробочку раків приносив

 А я тії раки забрала,

А я Якова з хати прогнала.

6-а дівчина.

Я нікого не любила,

Тільки Петра та Данила,

 Грицька, Стецька та Степана,

Кучерявого Івана.

6-ий хлопець.

Дівчиноньку я любив,

Подарунки їй носив.

 Носив сала, носив свічки,

Кукурудзу, черевички.

Носив просо, носив мак.

 Он було як.

4-а дівчина. Але ж ти, Петре, дурний!

1-ий хлопець. Зате я високий.

5-а дівчина. Ти, напевно, ще й сліпий?

2-ий хлопець. Тільки косоокий.

1-а дівчина. Я з тобою не танцюю, а лишень-но мучусь.

2-ий хлопець. Танцювати не навчився, зате гарно кручусь.

Танцюють танець «Ой мамо люблю Гриця».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Донька і 1-а дівчина (переспівуються).

Донька.

Чи ж я не хазяйка, чи ж не господиня?

 Сім день хати не мела, в печі не топила,

1-а дівчина.

їдуть люди з міста та й з тебе сміються,

Що на твоїх подушках ворони несуться.

Донька.

Не смійтеся, люди, якось воно буде.

Поскубаю воронят, ще й перина буде.

6- а дівчина. А давайте пісню заспіваємо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Співають «Ой на горі два дубки»

7-ий хлопець. Та годі вам, давайте я краще загадку зага­даю: «Чотири чотиринки, п'ятий кавунник, несуть кривулицю через тин на вулицю».

7-а дівчина. Так це ж дірки у решеті!

1-ий хлопець. Ех ви, розумники! Чотири чотиринки — оці чотири пальці, п'ятий кавунник — оцей палець, кривулиця — ложка, тин — зуби.

6-а дівчина. Ану, я загадаю! Що буде, як козі сім літ мине?

5-ий хлопець. Ото загадала — восьмий піде. А ти мою від­гадай. Що це значить: Андрій, сім верств, по коліна. Знаєте, хлопці?

Хлопці (разом). Ні, не знаємо.

4-а дівчина. І де ти таку загадку знайшов?

5-ий хлопець. Це, бачите, так було: йшли три чоловіки над річкою, а їм назустріч чабан іде. Вони всі троє одночасно дали йому запитання. Один пита: «Як тебе звати?», другий — «Чи далеко до села?», а третій — «Чи глибока ця річка?». Він їм трьом відповів разом: «Андрій, сім верств, по коліна».

Господиня. Ану, хлопці, мою загадку відгадайте: «Що хо­чеш купити — не купиш, що хочеш продати не продаси?»

3-ий хлопець. Такого не буває. За гроші все можна купити.

Господиня. Е ні, всього не купиш, молодість не купиш ні

за які гроші, а старість нікому не продаси.

2-ий хлопець. Спасибі, паніматко, за вашу загадку.

Господиня. А які ж то вечорниці без вергунів та варени­ків? Ось зараз ми всіх вас почастуємо.

 

Лунає мелодія пісні «А мій милий вареничків хоче». Дівчата беруть миски із пампушками, пиріжками, вергунами і частують ними гостей.

 

 

Чути стук у двері. До господи поволі заходить циганка.

 

Господиня. Заходь, заходь, сусідонько, до нас на гостину.

Циганка. Дякую, що запрошуєте, а не гоните бідної старої.

2-а дівчина. Та що ви, бабусю?

Дівчата звільняють місце між собою на лаві.

Сідайте-но біля нас та про нашу долю нам розкажіть. Ви ж вмієте ворожити?

Циганка. Вмію. Але навіщо вам наперед знати, що буде? Комусь може сумно стане, а у вас тепер так весело і затишно. Тож давайте я вам краще загадки загадаю. А ви спробуєте відгадати. Ось послухайте.

 

1.Що в світі найсильніше? (Вода).

2.Що в світі найскоріше? (Світло).

3.Скільки в небі зірочок? (Як у морі піску).

4.Скільки в морі піску? (Як трави на землі).

5.Скільки ж трави на землі? (Як проміння в сонця).

6. Скільки ж проміння в сонця? (Як думок у людини).

 

Циганка. Не злічити того всього, що є на думці у людини.

Потішили ви стару. А чи ж знаєте ви яких пісень?

Дівчата. Знаємо.

Гурт дівчат співає пісню «Ой у лузі калина».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Господиня. Які в нас козаки підростають? Вправні, смі­ливі, сильні.

Дочка. Мамо, та що ви все хлопців хвалите, а дівчата чи ж не господині?

Господиня. Так, доню, майстрині, а як гарно вміють ви­шивати. Дівчатонька, а покажіть-но свої вишиванки.

1-а  дівчина. Ой, дівчата, вже скоро півні заспівають, пора додому збиратися. Спасибі вам, паніматко, за вашу гостинну хату та науку.

Господиня. Спасибі й вам, що до мене завітали, моєї хати не минали.

1-ий  хлопець.

А на цім слові

Бувайте здорові!

Щоб вам ся вели

Воли і корови,

        2-й хлопець.

Овець — повний хлівець,

Молока — повний скіпець,

 Цибуля, як дуля,

Петрушка, як кушка,

4-ий хлопець. 

Морквиця, як кобиця,

Коноплі — під стелю,

А  льон — по коліна.

Щоби вас всіх в домі

Голова не боліла.

     4-а дівчина.

Бувайте здорові,

Бувайте здорові,

Спасибі за ласку

І теплеє слово.

 

6-а дівчина

Хай повниться щастям,

Добром ваша хата,

Щоб були здорові,

Щоб були багаті.

7-а дівчина.

Пошли вам,

Боже, здоров'я,

У ваш дім,

На родиночку;

5-а дівчина.

Щастя на двір —

 На худобиночку,

На родину багатую,

На худобу рогатую.

3-я дівчина.

Хай у вас, і в нас

Все буде гаразд,

Щоб ви і ми

Здорові були!

2-а дівчина.

Час додому, час,

Час і пора.

Буде мене мати бити,

Та нікому боронити.

 Час додому, час.

3-ий хлопець.

Як гуляв, так гуляв:

Ні чобіт, ні халяв.

Як додому прийшов,

Не було й підошов.

1-а дівчина.

Ой, ти, ткач-ниткоплут,

 А я бондарівна,

Піди геть, відчепись,

 Я тобі не рівня.

 

Хлопці беруть під руки по дві дівчини, і, співаючи пісню, виходять із залу.

 

Господиня. Ось ми і зазирнули в книгу історії нашого на­роду. Щиро дякуємо дорогим гостям, що завітали до нас на вечорниці.