Сценарій виховного заходу "Євген Павлович Плужник"

 

 

 

 

 

Виховний захід на тему:

 

«ЄВГЕН ПАВЛОВИЧ ПЛУЖНИК: ДО _____ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ»

 

 

Мета заходу: ознайомити учнів з життєвим і творчим життям видатного поета, прозаїка, драматурга епохи Розстріляного відродження – Євгена Павловича Плужника, спонукаючи в такий спосіб учнів до вивчення української історії, літератури; виховувати повагу до життя, гідності, свободи творчості; формувати в студентів естетичний смак.

Підготовка:

• призначити відповідальних учнів за підготовку до заходу;
• обрати поезії Є. Плужника та розподілити між учнями, котрі будуть їх готувати;
• підготувати сценарій та презентацію;
• призначити ведучих;
• визначити учнів, які братимуть участь у міні-виставі за п’єсою Є. Плужника «У дворі на передмісті»;
• розмістити оголошення про захід для глядачів;
• підготувати обладнання: мультимедійне забезпечення для перегляду презентації, музичне оформлення.

 

 

Сценарій заходу

 

 

Ведучий 1: Добрий день, пані та панове!

 

Ведучий 2: Сьогодні ми зібралися, щоб згадати одного з найталановитіших поетів ХХ ст. – Євгена Плужника, ___ річницю якого відзначатимемо 14 грудня цього року.

 

Ведучий 1: Євген Павлович Плужник – це непересічна людина в українській історії. Талановитий поет, прозаїк, драматург, актор, він не сприйняв тої жорстокої дійсності, яка оточила його після революції, і став одним з перших митців, що потрапили до коліщат машини сталінських репресій.

 

Ведучий 2: Ім'я Є. Плужника назавжди увійшло до цілої плеяди діячів культури, об’єднаних поняттям Розстріляне Відродження, таких як Микола Хвильовий, Валеріан Підмогильний, Микола Зеров, Лесь Курбас, Микола Куліш та багато інших.

 

Ведучий 1: Пропонуємо вашій увазі повідомлення про основні віхи біографії поета.

 

Доповідь + презентація.

 

Ведучий 2: Як зараз ми побачили, творчий доробок Є. Плужника не вразить нас своїм обсягом, що в першу чергу пов’язане з тим, що прожив поет лише 38 років. Художня спадщина митця – це лише три поетичні збірки, три п'єси та роман. Проте вони вмістили в себе так багато, що їх можна перечитувати сотні разів і кожен раз знаходити щось нове.

 

 

Ведучий 1: Євген Плужник – це, в першу чергу, поет-інтелектуал. Його лірика самобутня, філософічна, стисла, емоційна.

 

Ведучий 2: У центрі уваги митця – людина, її внутрішній світ і те відчуття загубленості, яке з'являється в часи  великих суспільно-історичних змін.

 

Ведучий 1: Для Є. Плужника, як і для будь-якої творчої особистості, важливим був мотив митця й мистецтва, натхнення, відповідальності перед читачем.

 

Ведучий 2:  Цій темі присвячена поезія «Напишеш, рвеш…».

 

Напишеш, рвеш... І пишеш знову! 
І знов не так... І знов не те... 
Аж доки слів цвілу полову 
Утома з пам'яті змете! 

І затремтять в куточках губи... 
А істина ж така нудна: 
Усі слова збери, мій любий, — 
Душі не вичерпать до дна! 

Хай нерви збуджено, хай скутий 
Ти весь натхнення холодком, – 
Умій спокійно позіхнути 
Над недокінченим рядком.

 

 

Ведучий 1:  Кожна людина прагне кохати та бути коханим. Є. Плужнику пощастило: він зустрів ту єдину, з якою хотів бути завжди – Галину Коваленко.

 

Ведучий 2:  Познайомилися вони під час навчання в Музично-драматичному інституті імені М. Лисенка. Галина родом була, як і Є. Плужник, з Полтавщини. На той час вона вже закінчила історичний факультет Київського університету, працювала друкаркою. Дівчина була надзвичайно гарною й вирішила стати акторкою.

 

Ведучий 1: Галина користувалась неабияким успіхом як в інституті, так і поза його межами, завжди мала безліч прихильників – з іменем, становищем, грошима. Тому невідомий, бідний, хворий, хоча й привабливий Євген мав мало шансів. Проте він був впертий і вмів добиватися свого. Вигляду не показував, але почав проводжати її додому.

 

Ведучий 2: Довго Є. Плужник був просто другом, але потім з'явився серйозний конкурент, який запропонував Галині переїхати з ним до Відня. Євген зрозумів, що треба діяти. З'явившись у дівчини в гостях, він, прощаючись, раптом при всіх обняв Галину і поцілував. І пішов.

 

Ведучий 1: Після цього Є. Плужник пропав десь на кілька місяців. І за весь цей час не обізвався жодним рядочком. Галина ходила як у воду опущена. Вголос вона обурювалась, а потайки сумувала. І закохалась.

 

Ведучий 2: Євген повернувся худющий, обдертий. Сказав, що ці місяці провчителював у Миргороді; що туди заховався, щоб перевірити справжність почуттів своїх і Галининих. У жовтні 1923 року Євген Плужник і Галина Коваленко побралися.

 

Ведучий 1: Не так багато часу довелося провести подружжю разом – трохи більше 10 років. Проте це кохання стало причиною появи багатьох чарівних поезій, які Є. Плужник присвятив дружині.

 

Ведучий 2: Одну з них зараз представить __________.

 

Річний пісок слідок ноги твоєї
І досі ще – для мене! – не заніс...
Тремтить ріка, і хилиться до неї
На тому березі ріденький ліс...

Не заблукають з хуторів лелеки, –
Хіба що вітер хмари нажене...
О друже мій єдиний, а далекий,
Який тут спокій стереже мене!

Немов поклала ти мені на груди
Долоні теплі, і спинилось все:
І почуття, і спогади, і люди,
І мертвий лист, що хвилями несе...

Немов ласкаві вересневі феї
Спинили час, – і всесвіт не тече...
І навіть цей слідок ноги твоєї
Вже не хвилює серця і очей...

Бо я дивлюсь і бачу: все навіки
На цій осінній лагідній землі,
І твій слідок малий – такий великий,
Що я тобі й сказати б не зумів!

 

Ведучий 1: Через кілька років після смерті Є. Плужника, про яку дружина знала лише дату, Галина Коваленко була змушена емігрувати спочатку до Львова, згодом до Німеччини – і врешті до США. Кохання до Є. Плужника пронесла через усе життя, більше жодного разу не була одружена, берегла пам'ять чоловіка, читала його поезії на різноманітних літературних вечорах.

 

Ведучий 2: Незадовго до смерті Галина дала велике інтерв’ю українському літературознавцю, у якому сказала: «Ми побралися в жовтні 1923 року. Десять років разом. І вже в розлуці скільки? 55 років! А Євгена немає на цьому світі вже п’ятдесят літ. П’ятдесят! Пишуть: помер 2 лютого 1936 року. Де помер? Чому помер? І жодної згадки про мене. Наче не було мене. Наче не було мені присвячено жодного вірша. Боялися згадати. Я ж на чужині».

 

Ведучий 1: Але вірші були! Прекрасні вірші, у яких жінка – це муза, богиня, мрія…

 

Ведучий 2: Одну з таких поезій представить ______________________.

 

Вона  зійшла  до  моря.  Хто  вона  –
Навіть  самій  їй  байдуже  віднині...
...Хіба  ж  не  всі  ми  –  єдності  луна
В  скороминущій  і  пустій  відміні?

Лінивий  рух,  –  і  ось  під  ноги  ліг
Прозорий  вінчик  –  кинута  намітка,
І  на  стрункім  стеблі  високих  ніг
Цвіте  жарка,  важка  і  повна  квітка  –
Спокійний  торс, незаймано-нагий!

Спадає  вал...  Німують  береги...
І  знову  плеск...  І  затихає  знову...
То  пальцями  рожевої  ноги
Вона  вгамовує  безодню  бірюзову.

І  відкрива  обійми  їй  свої
Ця  велич  вод,  усім  вітрам  відкрита,  –
Здається,  повертає  Афродіта
У  білий  шум,  що  породив  її!

 

 

Ведучий 1: Незважаючи на те, що Є. Плужник був щасливий у шлюбі, є в його творчому доробку й вірші, сповнені розпачу й туги через розлуку з коханою людиною.

 

Ведучий 2: Запрошуємо на сцену ___________ із поезією «Мовчи!».

 

Мовчи!  Я  знаю.  За  всіма  словами  –
Холодний  смерк,  спустошені  сади...
Це  наша  пристрасть  стала  поміж  нами,
Нас  розлучаючи  назавсігди!

Шалій,  шалій,  від  розпачу  сп'янілий!
Що  розпач  той?  Річ  марна  і  пуста!
...Як  пізно  ми  серця  свої  спинили!
...Як  роз'єднали  рано  ми  вуста!

О,  друже  мій!  Останні  трачу  сили,
В  країні  тій  уявній  живучи,
Де  образ  твій,  утрачений  і  милий,
Де  голос  твій...  Мовчи!
                                                 Мовчи!
                                                       Мовчи!

 

 

Ведучий 1: Особливою порою року для Є. Плужника була осінь – час спокою, надзвичайної гри кольорів.

 

Ведучий 2: Поезію, посвячену вересню, представляє _______________.

 

Коли надходить вересень злотавий 
Повільною ходою і, йдучи, 
Шовкові пестить вруна і отави, 
І журавлі гуртуються в ключі,

Вночі люблю дивитися, як креслять 
Засинений осінній небосхил 
Падучі зорі, – наче сіє тесля 
Сріблясту тирсу з-під огнистих пил...

Огню такого! Стомлена природа 
Опочиває у красі такій, 
Що, мабуть, справді вища нагорода 
За пристрасть літа – тихий супокій!

 

Ведучий 1: Довгі весінні вечори, тихі розмови, улюблені книжки – це те, чого все життя прагнув Є. Плужник.

 

Ведучий 2: Поетову мрію зараз відтворить на сцені ____________.

 

Уже вечірні довшають розмови, 
Чутніше хід повільних дзиґарів... 
Віщують тихий затишок зимовий 
Сльота і сум осінніх вечорів.

І так приємно знову розгорнути, 
Пурнувши весь у цигарковий дим, 
Якийсь роман, давно напівзабутий, 
І не читати, мріяти над ним!

І довго-довго в ліжко не лягати... 
А над столом Некрасов і Барб’є... 
...А дощ шумить, і вітер волохатий 
У шиби б’є...

 

Ведучий 1: Іноді говорять, що поети мають дар передбачення. Можливо, ним був наділений і Є. Плужник. У 29 років він створив збірку «Рання осінь», ніби напророчивши свою ранню смерть.

 

Ведучий 2: Весь його сум, уся непевність втілені в поезії, яку представить _______.

 

Цілий день якийсь непевний настрій,
Почуття великої утрати, –
Дві морозом знівечені айстрі
Ти з садка принесла до кімнати...

І, коли ці напівмерлі квіти
Ти мені на книжку положила,
Я відчув, як, протікавши звідти,
Смертний холод перебіг по жилах!

І весь день гнітить мене сьогодні
Почуття утрати чи розлуки...
І чогось думки такі холодні...
І чогось такі холодні руки...

 

Ведучий 1: Широкому загалу Є. Плужник відомий в першу чергу як поет, проте також він є прозаїком і драматургом.

 

Ведучий 2: У 1928 році виходить роман «Недуга». У 1929 – драма «Професор Сухораб» та комедія «У дворі на передмісті». У 1933 році була завершена трагікомедія «Змова у Києві», але видана була лише після смерті автора.

 

Ведучий 1: «У дворі на передмісті» – п'єса про сучасних авторові міщан, які нічого не прагнуть, які добровільно занурюються в болото, з якого немає шансів виплисти. Єдине, що їх хвилює, – це гроші та амурні справи.

 

Ведучий 2: Уривок з комедії «У дворі на передмісті» вашій увазі презентують ____.

 

 Уривок

 

Ведучий 1: Сьогодні ми спробували показати, яким він був – сумний оптиміст та невтомний життєлюб – Євген Плужник.

 

Ведучий 2: Дякуємо за увагу!