Сценарій виховного заходу "Ворожіння на Катерини"

Сценарій виховного заходу

«Ворожіння на Катерини»

(Для старшокласників)

Мета. Продовжити ознайомлення вихованців з українськими народними звичаями, обрядами та традиціями; зокрема святом Катерини. Відтворити обряд ворожіння, показати що ворожіння у стародавні часи було необхідним елементом язичницького богослужіння;  що ворожили  на різні «теми»: який буде рік, якою буде доля у дівчини; що ворожили в давнину не тільки відьми, волхви чи ворожбити, але й пересічні люди; що використовували для цього різні предмети.              

Формувати почуття патріотизму, поваги до українських традицій, обрядів, звичаїв та бажання пізнавати, відроджувати і оберігати їх; розвивати, зберігати і примножувати славні традиції українського народу.              

Розвивати творчі здібності, усне мовлення, виховувати почуття любові до рідного краю, звичаїв, обрядів, традицій; сприяти розвитку індивідуальних здібностей і талантів вихованців.

Оформлення: Оголошення – запрошення, у залі відтворено інтер’єр сільської хати; лави застелені українськими  килимами; на столі скатертина в українському стилі; ікони, свічки, дзеркало; стіни прикрашено вишитими рушниками; прядка, мотовило, макітра, качалка, макогін, рубе´ль.

Хід виховного заходу

Господиня. Доброго вечора, люди добрі! Ласкаво прошу до мене в оселю на дівочі ворожіння! Давно я вже овдовіла. Але хата моя не лишається порожньою. Сьогодні ж – день Святої Катерини. Саме час дівчатам поворожити на долю. 

(Чується стукіт у двері).

Господиня. Це ж, мабуть, вже дівчата прийшли!

Кума. (скидаючи свитку й хустку, підходить до куми, вони обіймаються, цілуються). Доброго вечора, кумонько! З Катериною будьте здорові! Бачте, як погода нам підсобляє: і морозець легесенький, та й вітру немає...

Господиня. Так, кумасю, так! Бо ж, як на Катерини холодно - буде голодно. Але ж тепер не буде! Якби ще й нашим дівчатам вдалося ворожіння, аби до кожної доля усміхнулася... Я ж їх так чекаю завжди, моїх голубок, - посходяться й стає світліше в моїй хаті, радісніше! Чи ви принесли все, що я просила?

Кума. Аякже! ( викладає на стіл усе потрібне для ворожіння . У цей час на вулиці зачувається галас і чийсь веселий сміх. Загавкала собака).

Кума. Ану прислухаймося – вони? (Стукіт у двері).

Господиня. Вони, мої лебідоньки, вони! (До хати ватагою заходять дівчата).

Дівчата. Доброго здоров’я, тітонько Лукіє! Доброго здоров’я, тітонько Текля!

Тітки (разом). І вам, дівчатонька! Та заходьте ж до світлиці!

(Дівчата заходять, розсідаються на лавах).

Гапка (не сідаючи). Це ж ми вже прийшли ворожити, тітко Лукіє!

Марфа. А каші ви нам приготували?

Господиня. Готова каша, любі мої, давно готова!

1-а дівчина. Так ми вже підемо долю закликати!

Кума. Е ні, дівчата, ще пождіть трохи.

Господиня. Так-так, коли перші півні заспівають, тоді й підете.

Гапка. Гаразд, почекаємо... А ви нам розкажіть, тіточко Лукіє, чому на Катерини ворожать?

(Гапка та Марфа підсідають де інших дівчат).

Господиня. Свята великомучениця Катерина була дочкою якогось грецького царя. Розумна й допитлива, здібна до всякої науки, вона знала чимало мов ще й зцілювала людей.

Кума. А ще Катерина була надзвичайно вродливою, тому серед чоловіків вона не знаходила собі рівних – і через те загордилася!

Господиня. Коли ж підійшов час виходити їй заміж, батьки почали шукати для доньки нареченого, але вона й слухати не хотіла про нього й сказала: «Я вийду заміж. Але знайдіть мені такого нареченого, щоб був мені рівня в благородстві, красі, багатстві та розумі; якщо ж у нього буде відсутній хоча б один хист, він невартий мене». От шукали-шукали батьки жениха для Катерини, але все, було даремно. Аж якось приходить до царського палацу старець і каже дівчині: «Знаю тільки одного юнака, який в усьому кращий за тебе. Зовуть його Ісус Христос, Божий син...» Запали ці слова Катерині в душу. Стала вона мріяти про небесного жениха й молитися, щоб хоч краєчком ока побачити його. І врешті Ісус з'явився Катерині. Він подарував їй обручку і сказав: «З цьої години приймаю тебе в наречені; та не буде в тебе віднині жениха земного».

Марина. А за що ж вона муки смертні прийняла?

Кума. Бо, коли схотів одружитися із нею сам імператор, Катерина не зреклася Ісуса, не зрадила його, а ще й привернула у віру православну усіх імператорських помічників і слуг.

Господиня. Тож тепер, на небесах, захищає Катерина усіх дівчат, допомагає їм знайти наречених, охороняє кохання від усього лихого й недоброго...

Кума. Тому й ворожать на Катерини, бо доля в .цей день прихильніша.

(Знадвору чується півняче «ку-ку-рі-ку!»).

Дівчата (разом). Перші півні! Тітко Лукіє, тітко Текле! Давайте кашу!

Кума. Ой та каша, розгониха наша... Хай вже буде гречка, аби не суперечка.

(Загортає горщика з кашею в новий вишитий рушник, віддає Марині. Дівчата йдуть із хати до воріт і голосно по черзі вигукують: «Доле, доле, моя господине, йди за мій стіл зі мною вечеряти!». І кожному заклику відповідає якийсь шум (гавкання собак, людські голоси і т.д.), записаний на фонограму. Коли закликати долю стала Ганна, то у відповідь не почулося нічого).

Гапка (розпачливо). Доля оглухла, не чує мого голосу! Щоб ти зозулі не чула, блуднице моя!

(Дівчата наперебій). Не журися! Мабуть, твоя доля десь у дорозі затрималася! А моя доля озвалася! І моя!

(Втішивши Гапку, повертаються до хати).

Господиня .То що, дівчатонька, зазвали долю на вечерю?

2-а дівчина. Так, тітонько, покликали!

3-я дівчина. Увесь час лунав гомін по селу.

4-а дівчина. Мабуть, почула нас доля.

Кума. А тепер ідіть попід вікна підслуховувати. Потім розкажете, хто що почув.

1-а дівчина. Та ми вже підслуховували, коли до вас ішли.

4-а дівчина. Я почула, як дядько в хаті сказав: «Сядь, Миколо, не Пустуй!».

Господиня. Е, доню, сидіти тобі, дорогенька, ще рік у дівках.

Марта. А до тієї хати, де я слухала, гості завітали. І господиня сказала: «Заходьте, любі гості, чекаємо на вас».

Кума. То, значить, що до твоєї хати, красуне, повинні свати завітати!

Господиня. Ох, пташенята мої, розщебеталися. А хто з вас унесе дровець до хати?

(1-а та 4-а дівчина вибігають із хати).

Кума. Зараз принесуть дівчата дрова, а ми їх перекладемо на «вдівець-молодець».

4-а дівчина. А що це значить - «вдівець-молодець»?

Господиня .Треба перекласти оберемок дров, промовляючи на кожну дровину чи «вдівець», чи «молодець». Так і дізнаємося, хто буде чоловіком у кожної з вас.

(1-а та 4-а дівчина повертаються з оберемками дров).

Кума. Складайте свої оберемки. Зараз побачимо, хто з вас яку долю вхопив.

(Дівчата ворожать).

Господиня. А на дровах є ще одне ворожіння: на дев'яте поліно. Нумо, хто найсміливіша, йди сюди!

(Господиня зав'язує 3-й дівчині очі хусткою, допомагає відрахувати дев'яте поліно. Потім розв'язує очі та разом роздивляються поліно).

Кума. Якщо поліно рівне - наречений буде стрункий, зелене - молодий, трухляве

- старий, із сучками - роботящий, із гладкою корою - багатий, без кори - бідний.

Марфа. Дівчата! А я хочу на дзеркалі поворожити.

Гапка. Що ти, Марфо, надумала? А як не встигнеш закрити?

Марфа. Встигну! Тітко Лукіє, дозвольте мені!

Господиня. Ну добре! (З пересторогою). Але ж дивись, Марфо, не проґав, бо буде лихо! Кажуть, як не встигнеш дзеркало накрити і той, що покажеться, вийде з нього, то й смерть може зчинитися.

Марфа. Я пам'ятатиму, тітонько...

(Кума виносить два дзеркала (одне більше, друге менше) й свічку. Світло на сцені вимикається, Марфа сідає до столу, ставить навпроти себе більше дзеркало, а проти нього -менше, і між ними, трохи збоку, свічку. Господиня їй, допомагає, примовляючи: «Так, дочко, правильно...». Якусь хвилину Марфа сидить непорушна. До неї підходять дівчата, трохи осторонь - тітки. Раптом Марфа зойкає, вдивляється у дзеркало і різко його накриває.)

Гапка. Подруженько, Марфонько, що?

2-а дівчина. Що, бачила?

3-я дівчина. Встигла?

Марфа. Ох, перелякалася я, дівчата! (Закриває обличчя руками, потім радісно). І бачила, і накрити встигла!

Кума. То який же він?

Марфа. Не розгледіла... Тільки помітила, що з клунком на плечах. Мабуть, з далекої дороги...

(Дівчата охають, перешіптуються).

5-а дівчина. Ну і хоробра ж ти, Марфо!

Гапка. А ми краще з чоботом поворожимо. Ходімо на вулицю, дівчата!

(Вибігають знову до воріт, по черзі noвертаються до зали спиною і кидають чобота. Потім розглядають, куди він направлений носком, коментуючи: «Це, мабуть, Петро Кайдашенко з Семигір; о, а ти, Уляно, вийдеш за парубка з Киданівки!». У той час, коли дівчата ворожать, до зали заходить ватага парубків.. Коли кидає Гапка, один парубок вихоплюється з гурту і хватає чобіт. Дівчата зчиняють галас).

Гапка (кидається за ним). Віддай, Степане!

Степан (втікаючи). Не віддам! Ворожи - не ворожи, все одно будеш моя!

(Дівчата зі сміхом повертаються до хати. Гапка, що ходила, як в воду опущена, щасливо усміхається).

4-а дівчина. Тітонько Лукіє, а зараз знайдіть нам миску зерна, то ми іще й на зерні поворожимо.

Кума. Зараз буде вам і зерно. Та беріть небагато, щоб рахувати скоріш. Хто взяв непарне зерни, дівуватиме-сумуватиме, а хто взяв парне - буде в парі весь рік. (Бере миску із зерном, підносить до кожної з дівчат).(Дівчата беруть по жмені зерна, лічать).

1-а дівчина. У мене парне!

Марфа. І в мене парне!

6-а дівчина. А в мене непарне».

3-я дівчина. Дівчата, а давайте заспіваємо!

4-а дівчина. Давайте! (Співає).

Я весела .й жартівлива,

Дівка шустра, не спесива,

Де не йду, то все співаю,

Хто не йде - всіх зачіпаю.

(разом).

Де зберуться парубки

Або зійдуться дівки

-Там я зараз де й взялась.

Ось бач, яка я

-Та жартівливая!

Ось бач, яка я

-Та й шкідливая!

Парубки до мене липнуть,

Срібло, злото мені сиплять.

А я схочу - поцілую,

А Не схочу - подратую.

Ось бач, яка я

-Вередливая!

Господиня. Ох і дівчата! Щебетухи! Чи ж ви зламали сьогодні вдосвіта вишневі гілочки, як я вам наказувала?

Дівчата (наперебій). Зламали! І в воду поставили!

Кума. Тож на Маланки й побачите: чия гілочка розквітне, та вийде заміж, а чия засохне, не дай Господь, то та дівчина й захворіти може...

Марфа. Підемо ми, тітоньки, бо батьки будуть лаяти, що так довго гуляли проти ночі.

Гапка. Спасибі вам за хату, за ворожіння. (Інші дівчата теж дякують).

Кума.  Біжіть, голуб'ята, хай вас Бог береже! (Дівчата розходяться. Гапка з Марфою,  виходять наперед, розмовляючи між собою).

Гапка. У мене серце так і тьохнуло! А тепер я щасливая! Ходімо додому швидше, я Матері похвалюся!

Марфа. Ти йди,  а я постою. Щось мені в голові запаморочилося від того ворожіння.

Гапка. Ну дивись, а я побігла, щоб галасу в хаті не було! (Марина залишається одна).

Марфа. Доле моя! Чого чекати мені від тебе? Чи прийде мій суджений? Чи буде блукати ще рік по світах? Вся ворожба моя вказує, що скоро судилося мені під вінець, а серце тріпоче у грудях, не може заспокоїтись...

(У цей час виходить парубок із клунком на плечах, роззирається і підходить до Марфи. Притишено звучить фонограма пісні «Ой там на горі...». Вона посилюється і на останній репліці звучить голосно).

Парубок. Добрий вечір, дівчино!

Марфа. (придивляється до нього і соромиться водночас). Добрий вечір!

Парубок. Повернувся з далекого краю і села свого не впізнаю. Чи допоможеш мені рідну вулицю знайти?

Марфа. Допоможу... (Вони повертаються і разом ідуть зі сцени).