Сценарій "Випав сніг у душі"

Випав сніг у душі

Спектакль-мініатюра для старшокласників

 

Дійові особи:

Дарина – дівчина, що не любить зиму та не вірить у кохання

Хлопець, Дівчина	}	пари, що змінюють одна одну протягом вистави
або
Він, Вона

Гурт дівчат – виконують танок та декламують вірші

 

Частина I

На сцені інтер’єр кімнати (до всіх частин): стіл, на якому лежить книга, апельсин, стоїть підсвічник; макет вікна, за яким, залежно від сценарію, змінюються декорації дощу, снігу, квітучих дерев.

1-й хлопець:

Де й поділись заметілі
Із морозами й вітрами,
Лиш тумани сніжно-білі
Ходять-бродять вечорами…

(Петро Сингаївський ).

А так хочеться, глянувши зранку у вікно, побачити засніжені вулиці, людей, що борсаються у снігах на ще не розчищених доріжках… Сніжна свіжість ніби рветься в груди! І на душі – радість.  Дарино, ти любиш зиму?

 

Дарина:

... Я — ні!
Як вітер свище, чорна ніч лягла,
Кудлаті хмари зорі затуляють,
Від холоду дерева замерзають,
Мені ще більше хочеться тепла.
Навколо холод, радості нема.
Мороз. І вітер навкруги гуляє.
Душа і та, здається, замерзає...
О, Боже, милий, нащо та зима?

(Надія Красоткіна)

 

Заходять дівчата:

 

1-а дівчина:

Дарино, любі прояви погоди треба приймати з вдячністю, бо у природі все прекрасне. Посміхнися!

Вчора все було похмуре,
Нудно плакали дощі.
Непривітні сірі мури,
Наїжачені кущі...

 

2-а дівчина:

А за нічку землю цілу 
Вкрив легенький, ніжний сніг. 
Хтось тихенько постіль білу 
Постелив — і спати ліг...

І затихло ціле місто,
Тільки вітер шепче: 
«Цить! Скрізь так лагідно і чисто,
Все заснуло — хай же спить...»

 

3-я дівчина:

А на ранок, як навмисне,
Свище заметіль, як змій,
В льодові лабети тисне 
Без жалю мороз лихий.

А на ранок — вийдеш з хати — 
Всі дороги замело!
Так не хочеться лишати 
Хатній затишок, тепло!..

4-а дівчина:

І проте - виходять люди 
Йти і борсатись в снігах!
Сніжна свіжість рветься в груди, 
Сніжна радість і снага!

5-а дівчина:

А мороз?! На те одежа,
Рук тепло, гаряча кров,
В молодих серцях пожежа,
Що зовуть її — Любов.

(Ганна Черінь)

 

 

Пари (хлопець, дівчина) змінюються.

 

2-й Хлопець:

На тлі музики « J. Last  The Lonely Shepherd»

Я сніг люблю на колір і на дотик. Люблю гуляти парком взимку і розглядати тіні й кольори.

Зимовим вечором під світлом ліхтарів мені здається, що я потрапив під чари зими.

Випав сніг у душі. Випав сніг.

Всі тривоги мої припорошив.

І надії мої, і пісні

Потонули у білій пороші.

Сніг  в душі. А за вікнами – дим

Вересневого сірого неба.

Тихо, затишно й тепло. Ні з ким

Говорити не хочу. Й не треба.

Що слова? Мені добре й без них

В непогоду пори дощової.

У душі моїй сніг…Білий сніг,

Заворожений теплим спокоєм.

(Б.Микита)

 

2-а Дівчина:

Зима має звичку прощати.
Прощати минуле й майбутнє.
Зима має звичку втрачати
Мій спокій і щось незабутнє…

Зима має звичку не знати,
що в серці моїм наробила.
Зима має звичку кохати.
Зимою і я полюбила.

(Катерина Грицайчук)

 

3-й  Хлопець:

Падав сніг, ласкавий і лапатий,
Обнімав нас крилами немов…
І хотілось вічно так стояти…
Перший сніг і першая любов.

Як співала кров у юних жилах!..
Вечір той весну в серця нам ніс…
На щоках твоїх, до болю милих,
Я губами пив алмази сліз…

Ми стояли. Падав сніг без звуку.
Твої очі зорям цвіли…
І в руках моїх кохані руки
Ніжними й покірними були.

Білі квіти розсипало небо,
І співала в жилах юна кров…
Ми мовчали…Слів було не треба…
Перший сніг і першая любов…

(Володимир Сосюра)

Музичний кліп до пісні «Наречена» на слова Юрія Рибчинського, музика Ігоря Поклада у виконанні  гурту «Намисто».

 

Частина II

Дарина:

Але в коханні, як і в природі, теж не завжди все буває чарівним та прекрасним. Для декого зимові вечори не здаються казковими, тому що наповнені сумом і самотністю або відчуттям нерозділеного кохання…

 

Нарешті випав сніг. Дерева чорно-білі,
Як марево, легкі, задумались, мовчать.
Під інеєм густим чорніє їхнє тіло
І змерзлі віти рук від холоду болять.
Як тихо навкруги -  ні стогону, ні крику
Із мерзлих уст доріг, з замерзлих бруньок віт.
Як тихо навкруги. Світ ніби без’язикий.
І губиться в снігу  мій ОДИНОКИЙ СЛІД…

 

Наступна пара дівчина та хлопець

 

3-а  Дівчина:

Іронія зими - безвітряно, безсніжно.
І на долоні - зимний апельсин.
Він так, як ти - один.
Чи, може, так, як я...
Ти вчора погляд вбік відвів поспішно,
Та не зумів сховати почуття.
Лиш промовчав. ...А на долоні апельсин.
Тепер ти так, як він, - один.
Чи, може, так, як я...
Безсніжність - це іронія зими.
А ми? Невже іронія життя?..  (віддає хлопцеві апельсин)

 

3-й Хлопець:

Я так хотів тобі зробити липень
Під подихом січневого морозу,
І я собі гадав, що так любити
Тебе ніхто на світі вже не зможе.
Але мороз все дужчав. Десь під двадцять
За Цельсієм. Тобі у пальці зимно.
Не вийшло липня. Що там говорити –
Ані весни, ані життя не вийшло.

 

Виконання хлопцем та дівчиною пісні «Зима» на слова Віктора Бронюка, музика Т. І. К. (Тік).

 

Наступна пара дівчина та хлопець

 

4-й  Хлопець:

Сніг падав безшелесно й рівно,
Туманно танули огні,
І дальній дзвін стояв так дивно
В незрозумілій тишині.
Ми вдвох ішли й не говорили,
Ти вся засніжена була,
Сніжинки грали і зоріли
Над смутком тихого чола.
І люди млисто пропливали,
Щезали й гасли, як у сні, —
І ми ішли й мети не знали
В вечірній сніжній тишині.

(Максим Рильський)

4-а дівчина:

Два слова…
Cвіт змінивсь
За дві хвилини,
Мені здалося.
Хоча ні,
Тьмяніють стіни.
Ти думав більше, ніж сказати встиг.
А за вікном літає сніг.

Контрольний постріл.
Нестандартно – прямо в душу.
Я ще жива.
Вже не для тебе жити мушу.

Для когось, хто прийде
В моїм житті
Знов замки будувати
І палаци.
Я вже не хочу
Все і так відразу.

Та краще я б не чула
Слів отих!

А за вікном літає сніг.

(вірші з сайту «Погляд Мері»)

 

Наступна пара дівчина та хлопець

Він:

Хіба тобі не холодно без мене,
Коли сніги за вікнами метуть,
І заметілі, виючи шалено,
Із них колючі килими прядуть?

Хіба тобі не холодно без мене
В твоїх самотніх неспокійних снах,
Коли мороз змальовує натхненно
Чиєсь кохання на твоїх шибках?

Хіба тобі не холодно без мене
У темну ніч зимову снігову,
Коли так серце стукає шалено:
"Люблю. Люблю. Люблю. Люблю. Люблю."?

 

Вона:

Ти думаєш, що я така холодна,
Як королева з крижаних країв?
Що, може, мого серця не розтопить
Вогонь твоїх гарячих почуттів?

Ти занімів? Не сон це! Я, як бачиш,
Сама до тебе крізь сніги прийшла.
Цілуй мене... кохай... Нехай нам заздрить
По-білому холодна ця зима.

 

Він:

І з’являється  передчуття, що все от-от зміниться. І душа знову жива надією, і в ній вже спалахують яскравим світлом любові тихії слова…

 

Частина III

6-й Хлопець:

Намела-натрусила завія,
Та слова твої сонячні гріють,
І нехай сніговиця невгаває і злиться,
І холодними вітрилами б’є.
Не боюся я вас , білі грози,
Не боюся я  вас, лихі морози,
Бо потоки весняні вже в дорозі!

 

6-а Дівчина:

Ген скотилась зоря небосхилом,-
Знаю, скоро ти вернешся, милий,
І метелиці танок тоді березнем стане
І заграє на струнах річок
Намела-натрусила завія,
Та кохання твоє мене гріє.
На долонях проталин первоцвітом жаданим
Скоро я посміхнуся тобі.

 

7-а Дівчина:

 Білий сніг розтанув, перший сніг...
Ти на мене глянути не зміг.
Бо було довкола стільки всіх...
Ти гадав, що іншу мить знайдеш. ...я теж.
Білий сніг розтагув, другий сніг...
Глянув ти й всміхнутися не зміг.
Бо довкола був нещирий сміх...
Ти гадав, що іншу мить знайдеш. ...я теж.
Білий сніг розтанув, третій сніг...
Ти всміхнувся й не змовчав, не смів.
Крім твоїх, не чула інших слів...
Ти ж бо знав: мить іншу не знайдеш. ...я теж

(Богдана Микита)

 

На тлі музики  Ennio Moricone ”Le Vent Cri”

 

Усі учасники виходять на сцену, по черзі декламуючи строчки вірша:

 

Падає на землю таємничо,
Ніби казка, що тамує біль,
Білий сніг, і нас з тобою кличе
В віхоли стерильну заметіль.

 

Стрімголов у снігові замети
Ми пірнаєм, мов в перини пух,
Розігралась віхола й відверто
Б’є в лице, аж забиває дух.

 

Не лякають буйні сніговії
Розпашілі молоді літа,
Тож нехай вирують заметілі
І в снігах кохання розквіта.

(Віктор Геращенко)