СЦЕНАРІЙ "ВИПУСКНИЙ ВЕЧІР У ШКОЛІ"

Випускний вечір

 

Голос за кадром: Село живе, коли не сплять лелеки

   Із виріїв вертаються далеких.

   Приносять до домівок тихих.

   Нас захищають і відводять лихо.   

    Село живе, коли, сміються діти,

    Коли у травах пломеніють квіти.

    Коли пшениці заквітчають поле,

    Коли живе, працює рідна школа!

     

     Зустрічайте випускників 20__ року!

(Під музику до зали заходять випускники)

Директор. Добрий вечір, дорогі випускники. Доброго вечора, шановні батьки, вчителі та гості!

   Випускний вечір - неповторне свято 

   Учні шли до нього літ багато.

   Під фанфари зичні стоголосі

   Вечір дозволяю розпочати.  
(Звучать фанфари)

Ведучий. Наша одвічна святиня –
 Прапор держави в віках.
 Неба блакить в ньому плине,
 Стиглих ланів в нім розмах.
Під державний прапор України - струнко! Рівняння на прапор.

 

(Звучить Марш. Група прапороносців вносить прапор.

Лунає Гімн)

 

(Під веселу музику, пританцьовуючи заходе Попелюшка)

Попелюшка. А що зараз буде? Казка?
Ведучий. Казка.
П. Страшна?
В. Ні, Попелюшко,  сумна.
П. Але у неї буде щасливий кінець?
В. Безумовно! Всі казки мають щасливий кінець. Але ця казка мала і дуже щасливий початок ...
Багато-багато років тому, коли дерева були великими, тротуари в шкільному дворі довгими, а шкільні сходи високими, мами привели  до країни, яка називається "Школа"  хлопчиків та дівчаток. Ось так почалася наша світла казка під назвою «Дитинство».
П. Цікавий початок! А що ж було далі?
В. Та бувало всяке! Але для випускників сьогодні ця казка закінчується. І йдуть вони  у великий дорослий світ.
П. І дитинство  до них вже не повернеться?
В.Ні, не повернеться.
П. Ніколи-ніколи?
В. Ніколи-ніколи!
П. А ви будете сумувати?
В. Звичайно !

 (Пісня про дитинство)

 

П. Який тут  чудово!  Я просто у захваті від того, що відбувається у цьому залі. Та я не можу зрозуміти, що це за така країна «Школа», у якій так багато всього цікавого?
В. Дорога Попелюшко, ти живеш у казковій країні, ніколи не чула про наш школу і тобі, мабуть, не просто побачити те, що ми відчуваємо серцем.
Та все ж ми спробуємо відкрити тобі той дивний світ, який зветься школою і познайомити з людьми, які творять щастя і радість у ній.
От , ти, скажи, хто у твоїй казковій країні вирішує все, керує , піклується про всіх? Хто найголовніший?
П. Хто, хто? Звичайно, король.
В. І у нашій країні є король, а точніше — королева. Це наш директор — чарівна жінка. 
П. А вона що більше любить: карати чи милувати?А скільки голів відрубано  за її наказом ?
В. Ти не повіриш, Попелюшко, але наша королева зовсім не вміє карати.

П. А як же вона тоді править країною?  Може є якийсь секрет?
В.  А весь секрет полягає у тому, що директор - це прогресивна, талановита, а, найголовніше, добра королева . Тому наша країна «Школа» одна із кращих в районі.

  З вітальним словом до вас, дорогі випускники, звертається  директор Великочернеччинської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів

 Гур'янова Тетяна Олексіївна.

 

  Попелюшка. Яка сучасна у вас королева! А хто допомагає їй правити країною? У нашого короля є  міністри. Говорять, це найкращі міністри у всьому казковому світі, бо вони уміють голосно сварити підданих. Їх усі бояться.

В.І у нас є свої міністри. Перший міністр- це заступник директора. Тільки її не бояться, а поважають.

  Для оголошення наказу про випуск учнів 11-х класів слово надається  заступнику директора  школи з навчально-виховної роботи

 (Вручення атестатів)

Виходять брати і сестри випускників

П. Сьогодні у присутніх мам і тат хвилюючий дебют,
Бо їхні дочки і сини в широкий світ ідуть.
Отож прийшли їх нині проводжати
Уся  родина,  і сестричка з братом.

1. Сюди прийшов я, друзі, зовсім не дарма.
Одна така проблема мій мозок обійма.
Моя сестричка нині школу закінчила.
І всі фінанси в свої руки захопила.
Модняча сукня, туфлі, зачіска хітова,
П'янкі парфуми і каблучка нова.
Плакали  гроші, що довго збирали
Мені на морозиво лиш  перепало.

2. А моя сестра, ой братці!
Куди вже тим артистам браться?
Одна лиш досконалість і краса,
І має талію тонку, як та оса.
Вона найкраща, бо моя!
Та перевершу, безумовно, її я.
У мами буде досвід прехороший,
А татко наскладає більше грошей
Тоді й побачимо хто буде кращу сукню мати
І буде краще вигладати.

3. Не лише сестрички можуть бути гарні
І зайві клопоти тут, друзі марні.
Бо в мене брат, як зірка із кіно,
Люблю і поважаю я його давно!
Не дешево він мамі обійшовся,
По базарах походити нам прийшлося!
Правда, з зачіскою клопотів не має,
Бо завжди коротко чуприну підстригає!
Подивлюсь на брата і тепер –
Буду й я галантний кавалер.
Приклад з тебе, буду брати
Щоб  більше всього вміти й більше знати.

П.   Ми прямуємо знов у країну дитинства,

 Де життя безтурботне й барвисте.

 Ви ж дорослі йдете від шкільного порогу,

 Не забудьте в дитинство ніколи дорогу.

(Під музику йдуть у зал) 

 

В. Так, дитинство – маленька безтурботна країна. Кожному з нас доводиться бувати в ній лише один раз в житті. Згодом стежина до тієї країни заростає дорослими турботами та проблемами.

В-а. І скільки б ми не шукали цю країну на карті – даремно, бо не знайдемо її. Лише приємні спогади мають чарівну здатність повернути нас у дитинство.
(Вихід випускників 1)

 1.  Шкільне дитинство дзвоником злетіло,

 Доросле починається життя.

 Нам  щойно атестати вже вручили,

 Путівку в невідоме майбуття.

2. Здавалось, 11 літ - багато,

 Ніхто й не думав, що так швидко промайнуть.

 Тепер нам хочеться, щоб перенесли свято.

 Хоча б на тиждень в школі ще побуть.

3. Пройтися школою і тихо наодинці

 Ще зазирнути в кожен-кожен клас.

 Все пригадати до найменшої дрібниці,

 Щоб залишилось в пам'яті у нас.

4. Не раз наші думи літали у хмарах,

 Дивилися очі кудись у вікно.

 Та часточка душ залишається й далі

 У класних кімнатах шкільних на добро.

5. У будні дні ми жваво йшли до школи.

 Вона дзвінком нас кликала щораз.

 Гадалось, з неї ми не підемо ніколи

 Та ось настав  розлуки час.

 

В. 11 шкільних років … Як швидко вони пролетіли. Погляньте на наших дівчат , хто в них пізнає тих маленьких кнопочок з великими бантами і розгубленим поглядом, які йшли на перший свій шкільний урок.

В-а. А хто в цих високих врівноважених юнаках  пізнає тих гамірливих хлопчаків, які були трішки вищими за свої портфелі та схвильовано поглядали на своїх мам в перший день шкільного життя.

В. Та виявляється  люди, що точно пам'ятають якими ми були в свій пеший день навчання присутні в цьому. 

В-а. І це, звичайно, наші перші вчителі: Корж Галина Іванівна та Гуріна Людмила Миколаївна

 

У кожного в житті  єдиний раз
Буває свій перший, свій пам’ятний клас.
І перший підручник, і перший урок.

І перший такий  стоголосий дзвінок.

Наш перший вчитель без зайвих вагань.

Вперше нам відкрив країну знань.

І вів нас шкільним коридором буття.

Нам поштовх він дав у доросле життя.

В-а. До слова запрошуємо  незрівняну  і терплячу, добру і справедливу  нашу шановну _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

Виступ першої вчительки.

 

 В-а. В мистецтві людину, яка веде творчий клас, називають "майстер".
У спорті того, хто готує команду – тренер.
В.  На підприємстві його ім’я – начальник.
В дитячому садочку людину, що працює з групою називають вихователь.
В-а.  А поряд з нами завжди була людина, яку називать опікуном, другом, адвокатом, психологом і, навіть,  бойовим командиром.
В. Ви всі, мабуть здогадалися, що мова йде про тих, хто за всі роки навчання був ближче до нас всіх.
В-а.  Це – наші класні керівники – Моргун Любов Олексіївна, Гордієнко Тетяна Михайлівна, Саранчук Олександр Вікторович.

В.  Кожний з них віддав нам часточку свого серця і своєї душі.
В-а.  Спасибі вам за те, що ви завжди йшли нам назустріч, завжди розуміли і підтримували нас!
В. Хай доля ніколи не зраджує вас, і буде життя безхмарним  і радісним.

В-а. До слова запрошуємо   _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

 Виступ класного керівника.

В.   Всі роки навчання ведуть нас по життю вчителі.

В-а. Разом з вами ми пізнавали  закони природи і закони суспільсва, разом з вами ми пережили різні моменти: і сумні, і радісні.

В.   Що чекає нас попереду ми ще не знаємо, але впевнені в тому, що знання, отримані на ваших уроках допоможуть  знайти своє місце у житті.

(Вихід випускників 2)

 Років чекання в нас було багато, 
Здавалось, радості не буде меж, 
І ось прийшло воно, останнє в школі свято, 
Та радості нема, і сміху теж. 

Дорогі педагоги,  ми за роки навчання  
Не кожного дня проявляли старання. 
Проколи були в дисципліні й пізнаннях

Та зараз на сцені ми всі бездоганні.

Як часто дуже ми хотіли, 
Щоб раптово всі ви захворіли. 
І щоб на місяць, ну хоча б один, 
Оголосили в школі карантин. 

Щоб усі мовники забули про урок, 
Раніше  пролунав шкільний  дзвінок, 
Домашню запитати ви забули, 
А, краще, за столом, щоб ви заснули. 

Щоб на фізиці всі прилади зламались, 
На хімії всі колби підірвались. 
І щоб перерва 45 хвилин тривала, 
А на урок хвилинок 10 вистачало. 

Щоб прилетів Горинич у багато глав 
Та  інформатика з комп’ютером украв. 
Поніс у замок свій і щоб  він там
Сидів  з комп’ютером лиш сам. 

А як частенько ми бажали, 
Щоб завуча лихі украли, 
Її  далеко понесли, 
Щоб ми без розкладу жили. 

Щоб воєн рук узяв з собою протигаз 
І з ним поїхав на Кавказ, 
І, щоб  назад до нас не повернувся, 
І наш урок, щоб не відбувся. 

Історики, щоб в Спарту всі пішли 
Й назад дорогу довго не знайшли. 
Щоб англійчанка загубила словники – 
Нехай у них гніздяться павуки. 

А біолог  і географ, щоб так-сяк, 
Зібрали карти у рюкзак, 
Пішли в пустелю чи у гори, 
Ну в крайнім випадку – на море. 
 

А ще взяли трудовики лопати залюбки 
Й пішли весь луг перекопали . 
І назавжди, і навіки, 
У школу вже не завертали. 

Щоб дощ на фізкультурі йшов, 
Або щоб вчитель не прийшов 
І завалився щоб спортзал, 
Щоб там ніхто нас не ганяв. 

Сьогодні день останній, день прощання, 
Пробачте нас за ці зізнання. 
Ми хочемо, щоб ви були здорові, 
Щоб більше не боліли ваші скроні. 

 

Щоб вас в суспільстві поважали

За працю завжди шанували.

Та нас випускників чимало

Лиш добрим словом ви згадали. 

 

Тож пробачте сьогодні за все!
Жарти, витівки наші невдалі,
Нас життя вже на крилах несе
В невідомі, незвідані далі.

Вручення квітів вчителям.

 

В-а.  Дорогі випускники, це їм, найріднішим, ми завдячуєте своїм життям, своїм сьогоденням. Їхня любов, безмірна і відкрита, надає сили в часи розчарувань,    надихає під час негараздів, підіймає і бентежить в часи радості.

В.  Скільки щастя випромінюють їхні очі, але десь в глибині душі все ж таки    затаїлась тривога, бо попереду ще стільки випробувань. А батьки переживають у кілька разів більше, ніж ви самі, хоча й не показують цього.

(Вихід випускників 3)

1.Провчилися з нами і мами, і тата,

Разом переходячи з класу у клас.

Їм правила всі довелося згадати

А, може, й уроки робити за нас.

 

2.На батьківські збори ходили матусі,

Хоч, правда, і тато був раз, може два.

А що було після – сказать не беруся,

Не можу дібрати культурні слова.

 

3.Були в нас «проколи».Ну що ж тут робити?

Щоденнику, друже, ми винні – прости!

Не раз довелося тебе нам губити –

Жаліли ми вас наші любі батьки!

 

4.А якщо серйозно, то ми вам дуже вдячні, наші дорогі мами і тата, за все те, що ми маємо і ще будемо мати, за кожен день, що був і  за кожен день, що  ще буде.

 

В-а. Наші батьки, святі і рідненькі,
Ви - оберіг своїх дітей,
Ніколи не забудем батька й неньки,
Що моляться за нас серед ночей.
 

В. Кожне батьківське слово – то є оберіг,
Що осяює шлях, де багато доріг.
Де ж стежина до щастя, якою піти?
Слово батьківське, ти їм вічно світи.
 

В-а. Шановні випускники! Йдучи у далеку життєву дорогу, прийміть же батьківське благословення.

Слово надається  _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ .

(пісня "Українська родина")

Вручення квітів батькам.

 

Виходять хлопець і дівчина.

Чи є в житті щось краще від чистої любові,

Що нам у юні роки бентежить душу й кров?

 

Чи є в житті щось важче від тих дарунків долі,

Де трепетні є сльози, зізнання і любов?

 

По світу десь блукають дві різні половинки

Зуміймо розпізнать яка із них твоя.

 

Зуміймо не здаватись та робити вчинки,

Коли розлучить нас життєва течія.

 

Любімо й нас хай люблять, страждаймо до безтями.

Сміємося і плачем, і вірим до кінця.

 

Що стрінеться нам скоро любов свята і грішна

Дарунок справжній долі, що збуджує серця.

Пісня «Перше побачення»

 

Весняний бал. Пора цвітіння,

А ми, мов лебеді на нім.

Це зрілість наша, це змужніння,

Нам далі йти уже самим.

 

Були ми в школі всі малята,

Та пролетів нестримно час.

Ми - лебеді, не лебедята ,

Земля і небо - все для нас.

 

І ми уже готові відлітати.

У синє небо, простір голубий

Давайте в вальсі весело кружляти,

Щоб не забути вечір випускний.

(Випускники танцюють вальс)

 

В. Я про майбутнє України не хвилююсь.
     Воно щасливим бачиться мені!
      Державу нашу розбудують
      ЇЇ  найкращі  доньки і сини.

 

В-а.    Право передати факел шкільної дружби надається випускникам

наступного року______________________________________________________

Випускниця. Підем від шкільного порогу

По різних дорогах земних,

І нашу життєву дорогу

Освітить цей факел шкільний!

Випускник. Від імені випускників 201 - року ми  передаємо факел знань як символ торжества розуму,  добра і миру.

В-ця.  Збережіть цей вогонь любові, віри, розуму й натхнення. Нехай його тепло обігріває ваші душі, надихає на успіхи, надає сили.

 

 В-к. Як спогад про наші юнацькі роки,

Як дружби шкільної символ,

Прийміть цей факел, майбутні випускники,

Щоб гордо його пронесли ви!

Десятикласники. Обіцяємо вам зберегти його тепло, з гідністю нести звання випускника Великочернеччинської спеціалізованої школи та своїми знаннями і вміннями ще більше її  прославити.

 В-а.  Доля розкидала випускників нашої школи в усі куточки . Кожен із них обрав свою життєву дорогу, професію, створив власну сім’ю. Але де б вони не жили і яким ремеслом не займалися, усіх їх об’єднує те, що вони залишилися випускниками Великочернеччинської школи.

 

В. До нас на свято гості завітали.
 Випускниками теж вони колись були:
 Навчалися, знання і вміння здобували
І радістю бадьорою цвіли.

 

В-а.  Сьогодні в урочистий день, теплі слова і побажання сьогодні лунають для вас, випускники. Свої вітання шле випускник _ _ _ року  _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ .

Виступи гостей. Пісня  «Вибір є у кожній долі»

 

 В-а.   На камені священні імена

  У дзвоні тиші голоси нетлінні.

  Вони звучать у нашім поколінні,

  Як невмируща памяті струна.

В. Вшануємо хвилиною мовчання тих, хто загинув, визволяючи наше село від німецько - фашистських загарбників і подарував нам всім мирне небо.

 (Хвилина мовчання)

Звучить запис пісні "Журавлі"

 Покладання квітів до меморіалу.
Вихід випускників

Шкільні останні дні бентежать нашу душу.

Шкільні останні дні, погожі і сумні.
Я так на них чекав, тепер одне лиш мушу
Прийняти все, як є, … шкільні останні дні
Шкільні останні дні, здавалось, так далеко.
Шкільні останні дні вони твої й мої.

Нам вийти за поріг, здавалося, так легко.
Ще крок – і відійдуть шкільні останні дні.
Вони прийшли до нас без всякого прогнозу,
І пролились дощем і змили каламуть.
А в серці і в душі – передчуття морозу.
Пройшло шкільне життя, його не повернуть.

 В. Ну, ось і все. Звуки вальсу все тихіші. На очах сльози розставання зі школою, з друзями, з дитинством.

В-а. Вчімося приймати світ таким, який він є. В його простоті і складності. З

його радощами і сумом. Обминаючи заздрощі, не принижуючись до скарг і

нарікань на долю

В.    На прощання хочеться побажати, щоб всі ми знайшли власне місце у цьому  новому нелегкому житті. Шукайте себе без перестанку – в роботі, захопленні, родині, любові.

 

Директор оголошує про закриття урочистої частини вечора.

В. Ми проводжаємо випускників
На радість і на славу.
Рівняйтесь! Струнко всі! Звучить
Славетний Гімн держави!

            (Звучить Гімн України)

 

В-а.  0, школо рідна ! Ти світило в небі
У тьмі прозрінь і мороці доріг.
Ми все життя вертатимем до тебе,
Переступаючи із трепетом поріг.

 

Фінальна пісня випускників

 (Під музику випускники виходять із залу).

 

Педагог-організатор Кіндзер Валентина Миколаївна