Сценарій виступу екологічної агатбригади "ВОДА Є ЖИТТЯ"

«ВОДА Є ЖИТТЯ»

Сценарій виступу екологічної агітбригади

 

Мета: розширити уявлення учнів про  воду та її роль в житті людини; розкрити проблему забруднення і зникнення малих річок та показати  її загострення на тлі воєнних дій на Сході нашої  держави.

Ознайомити із традиціями пошанування води в різних народів світу та наших предків зокрема, виховувати дбайливе ставлення до прісної води і водних ресурсів. 

Оформлення: 
1. Презентація "Вода є  життя". 
2. Кубики  з літерами та фотографіями різних видів води на їх гранях.
3. Малюнки водних об'єктів. 
 

Обладнання: ноутбук, проектор, мелодії пісень та фонограми на водну тематику. 

 

Двоє учасників співають пісню «Тече вода, тече бистра вода» (Слова: Юрія Рибчинського, музика: Ігоря Поклада) , а інші виконують народний танок

 

Гей, гей, весни свiтанок!
Гей, гей, снiги вже тануть!
Гей, гей, гей, гей, як мої роки,
Течуть iз гiр стрiмкi потоки.

Тече вода, тече бистра вода,
Тече вода – i минають лiта.
– Ой, не бiжи, вода, так швидко! –
Шепоче їй блакитна квiтка, –
Ой, не бiжи, вода, так швидко!
Гей, гей, гей, гей!
Ой, зупинися хоч на хвилинку,
Тече вода, не зна зупинку,
Тече вода, не зна зупинку, гей!
 

Учасники перешиковуються

 

• Що ви знаєте про воду?
• Кажуть вона повсюди
• В калюжі, в морі, в океані.
• А ще у водопровідному крані.
• Як бурулька замерзає.
• В дім туманом заповзає.
• На плиті у нас кипить.
• Паром з чайника шипить.
• Розчиняє цукор в чаї.
• Ми її не помічаєм.
• Знають усі люди

 

Всі раом: Вода супутник нам усюди!

•      Без неї не можем вмитись
•      Й не наїстись, ані напитись.
•      І взагалі

 

Всі разом: Без води – і ні туди, і ні сюди.

 

Учасники перешиковуються

 

Якої тільки води не буває на світі!

Загинайте пальці, любі діти!

 

Учасники з кубиків, на гранях яких є літери та фото різних видів води, викладають гасло

В – є вода морська та річкова

О – мертва та жива

Д – газована і мінеральна

А – питна та індустріальна

Є – є колодязна та водопровідна

Ж – дощова й болотна

И – є також важка

Т – є місцева та привозна

Т – стічна, проточна

Я – чиста та брудна.

 

Всі: Вода і є  життя.

 

Звучить пісня-перебивка на мелодію  «Водограю» В. Івасюка

 

1. Тече вода, тече бистра і біди не знає.

     Поміж гори в світ широкий тече не вертає.

     Ми зайдемо в чисту воду біля водограю,

     Насолодимось красою доки він ще грає.

 

Приспів:

                       Ой водо-водограй, грай для нас, грай.

                    Танок свій жвавий ти не зупиняй.

                    За красну пісню на всі голоси

                    Що хочеш, водограю, попроси.

                     Струни дає тобі кожна весна,

                     Дзвінкість дарує їм осінь ясна.

                     А ми зіграєм на струнах отих,

                     Хай розіллють вони радісний сміх.

 

Бо людини вже встромила свій ніс у природу,

Скоро доживем ми до того, що не знайдем воду.

Ріки та струмки всі зникнуть та дощу не буде.

Як співають водограї людство і забуде.

 

Приспів:

                    Ой водо-водограй, грай для нас, грай.

                    Танок свій жвавий ти не зупиняй.

                    За красну пісню на всі голоси

                    Що хочеш, водограю, попроси.

                     Струни дає тобі кожна весна,

                     Дзвінкість дарує їм осінь ясна.

                     А ми зіграєм на струнах отих,

                     Хай розіллють вони радісний сміх.

 

 

Хлопець:

«Вода! У тебе не має ні смаку, ні запаху, тебе не можливо описати, тобою насолоджуєшся, не відаючи, що ти таке. Не можна сказати, що ти необхідна для життя: ти – саме життя! Ти наповнюєш нас радістю, яку не пояснити нашими почуттями. З тобою повертаються до нас сили, з якими ми вже попрощалися… Ти – найбільше багатство на світі!»

Антуан де Сент Екзюпері

 

Учасники:

 

В її краплинах криється життя,

Вона багата і водночас бідна.

Ну що там є – є тільки лиш вода,

Ну що там є – вода, вода-царівна.

 

В її краплині світиться весь світ,

Усе життя проблискує у ньому.

Твоє життя – її життя відсвіт

І ти повинен лиш радіти цьому.

 

На неї моляться, присвячують їй оди,

У ній вбачають щось незвичне,

                                                      понадземне.

З неї знущаються і топлять у відходах –

 Вбивають душу всіх істот наземних.

 

Ти збережи життя її краплини

Й воно тобі сторицею вернеться,

Ти захисти її від рук своїх, людино!

І цілий світ до тебе знов вернеться.

 

Учасники перешиковуються

 

Поглянь: яка чудова річка,

А над водою молода вербичка.

Яка ж чарівная краса!

І блищить ще вранішня роса…

 

А пам’ятаєш – з давнини,

Коли  у бій ішли сини,

Мати їх джерельною водою напувала,

Тим самим сила їхня прибувала.

 

• Недарма ж говорили у народі: “Де вода, там життя”.
• А ще казали: “Буде вдосталь води - не буде ніякої біди”.

• «Куди водиця тече, там травичка росте».
• «Вода крапля по краплі і камінь точить».
•  «Води — хоч топитись, та нема де напитись».
• «Тиха вода греблю рве».
• Оскільки вода має велике значення, її треба берегти і економити.
• У країнах з жарким кліматом, вода є святинею. 
• І у нас в ніч на 19 січні, на Йордан, коли тріскучі морози, люди йшли до річки і  освячували в ній воду, брали собі додому, освячували хату, криницю, худобу.
• Люди здавна любили і шанували воду.
• 3 давніх-давен українці шанобливо ставились до річок, криниць, джерел. Берегли і леліяли їх, бо добре знали, що вода - джерело життя на землі.
• Та в шаленому ритмі атомної епохи ми по іншому стали дивитися на світ... Усе брали від природи "не чекаючи милостей", а з віддачею не поспішали.

 

Учасники перешиковуються

 

Є у нашім селищі

Річечка мала,

Дерелуй, так зветься

Вже давно вона.

 

Маленька річка.  А про те

Бурхливо піниться, несе

Усе що бачить на шляху

У головну Прут-ріку.

 

Учасник-краєзнавець:

 Дерелуй, права притока Прута, бере початок на території нашого селища.  На її берегах пройшло дитинство славетної землячки, письменниці Домки Сидорівни Ботушанської, яка оспівувала цю маленьку річку у своїх творах.

 

Учасниця-літературознавець: 

 «Прояснилося. У річищу весело зачирикали горобчики, а в баговинні свою симфонію завели жаби… І на берег Дереглею висипала ціла юрма малечі: сміх, вигуки, хлюскіт, тупотіння босих ніг з перегуком гусячого ґелґоту зливається в якусь дивну гармонію, котра висне над садами та лісом… А Дереглей ніби вздувся – пожовтів… біжить, клекотить, аж піниться, та відлунює у лісовій гущавині”.

 

З тих пір пройшло чимало літ і малеча вже не хлюпочеться в річці. Домка Сидорівна, мабудь, не впізнала б свій Дереглей. Тривалий час у народі його називали Річка-вонючка. За що вона зажила такої гіркої «слави»?

 

Звучить тривожна мелодія. Учасники перешиковуються

 

SOS – наша планета в небезпеці!

SOS – наш дім у біді!

 

Учасники виконують  перебивку  пісні Кузьми

 

Давай включим світло й не будем мовчати
Про те, що ми можем словами сказати,
Ми можем писати, й можливо зіграти,
А лиш не мовчати, ніяк не мовчати.

 

Невже ти не бачиш , що твориться навколо,

Земля наша гине, і плаче від болю

Ніхто ж бо не вірить у природи страждання,

Але прийде час, ми понесем покарання.

 

Учасник-еколог:

Саме малі річки в Україні чи не найбільше відчули за останні десятиліття тиск людської діяльності, саме вони найбільше змінились, а подекуди навіть повністю зникли. 200 малих річок зникло з лиця нашої Землі.

 

 

Вірш Ліни Костенко читає учасниця:

Ще назва є, а річки вже немає.

Усохли верби, вижовкли рови,

Дика качка обмиває

Рудиментарні залишки багни.

І тільки степ, і тільки спека.

І озерявин проблиски скупі.

Той у небі зморений лелека,

Те гніздо лелече на стовпі.

Куди ти ділась, річенько? Воскресни!

У берегів потріскались вуста.

Барвистих лук не знають твої весни,

Світить спека ребрами моста.

Стоять мости над мертвими річками,

Лелека зробить декілька кругів.

Очерети з чорними свічками

Йдуть уздовж колишніх берегів

Що ж буде, як воді терпець урветься?

З нічого чи бо нічого й не візьметься…

І станемо тоді ми, як верблюди,

По крапельці в горбах носить усюди,

І Бога-ізбавителя просити:

«Карай, але дозволь води попити!»

 

Учасники:

 

Каламутний Дніпро вже аж стогне від горя і гніву,

Засихають сади, і гаї, переліски-ліси,

Від кислотних дощів в’януть тривожно і німо,

Шумних птахів зникають на наших полях голоси.

 

Україно моя! Пожовтіла журлива вербиця!

Неповторні живі замулились джерела твої.

Вже не можна будь-де просто неба водиці напитися,

І струмки не струмки, а брудні ручаї.

 

Очистимо струмки і будуть жити ріки,

Бо із малих струмків течуть річки великі.

Вода — це є життя, без неї не прожити.

Вже час прийшов для нас — природі послужити!

 

Пам’ятка

Учасники виголошують гасла, а один учасник роздає пам’ятки глядачам у залі.

• Не допускай протікання кранів!
• Не поливай питною водою грядки!
• Не скидай відходи у річку та ставки!
• Не мий питною водою автомашину!
• Зменшуй використання мийних засобів!
• Розчищай джерела!
• Прибирай береги річок! Насаджуй на їх берегах дерева!
• Почніть із себе!

 

Учасники перешиковуються.

 

Пам’ятайте люди назавжди

Не можливо жити без води

Це – життя колиска, це – дощі,

Це – роса і квітка на землі,

Це – тумани, ріки і моря.

Джерело у спеку – це життя!

Це кришталь озер і джерело,

Це хмаринки в небі і село.

У полях і вербах над ставком

Це – криниця, квітка під вікном.

Шурхіт хвиль і шторму дикий рев,

Це струмок у травах між дерев,

Зелень трав, веселки кольори

Пам’ятайте люди назавжди.

 

Людина має відповідати не лише за те, як вона ставиться до природи, як використовує досягнення науки, а й за свої дії по відношенню до людства.

 

     О добрі люди, схаменіться!

      Ще ж є в серцях любові місце,

      Бо з неї взяв початок світ

      Хай він живе багато літ!

 

 Учасники перешиковуютьс і виконують пісню «Ти, Земле моя» музика Олександра Осадчого,  слова Юрія Рибчинського.

 

Куди не кинеш оком – безмежнії поля

Розкинулась широко свята моя земля,

Як сизокрилий сокіл, як в травні журавлі

Я чую спів землі, криничний спів землі,

Священний спів землі.

 

Приспів:

Хто мене в літа ранкові

Вчив добру і вчив любові -

Ти земле моя,

Хто мені в юнацькі роки

Дав дорогу в світ широкий -

Ти земле моя,

Хто мені дав чисту воду

Із джерел мого народу -

Ти земле моя,

Хто мені дав сонце миру

І в майбутнє світлу віру -

Ти земле моя.

 

Над морем і над плаєм хай лине пісня ця,

Нехай вона єднає усіх людей серця,

Нехай її почують космічні кораблі

Як вічний спів землі, криничний спів землі,

Священний спів землі.