Сценарій виступу екологічної агітбригади "Збережемо первоцвіти!"

Ольга Турченюк,

вчитель біології Рівненського ліцею №11

 

Позакласний захід

 «Збережемо первоцвіти!»

(виступ екологічної  агітбригади “Передзвін”)

 

                               На сцену виходять учні, в руках ‒ дзвіночки

  із блакитно-зеленими стрічками, в одного учня – глобус,

                    штучні паперові первоцвіти.

                             Учні дзвонять дзвіночками 

І учень:       На сцені Вас вітає радо

                     Наша шкільна агітбригада,

ІІ учень:     Бо зараз головне питання –

                     Екологічне виховання.

ІІІ учень:    Сприяти здійсненню мети –

                     Планету, Землю зберегти!

ІV учень:    Весна дарує сонце, квіти

                     Сумують тільки первоцвіти…

V учень:      Первоцвітів не зривай –

                     Хай розквітне рідний край!

Разом:   Світ люби ‒  й не згасне він!

  Вас вітає “Передзвін”!

   Всі дзвонять дзвіночками.

       Звучить ніжна мелодія, на сцену виходять дівчатка в костюмах проліска та підсніжника. «Дівчатка-квіти» танцюють, присідають, схиливши голівки.

               Лунає тривожна музика, чути голосні кроки. З’являється заготівельник первоцвітів, нав’ючений корзинами й сумками. Сідає на пеньок, витирає піт з обличчя. Починає перебирати первоцвіти, радіючи.

Браконьєр:     Притомився, поки крав оцей товар,

                          Ох, добрячий буду мати я навар!

                          Ось і підсніжничок біленький!

                          Ось цикламен – душа весни!

                           А ось і пролісок синенький!

                           Диви – і рястик запашний!

                           Скільки ж грошей! Гривні,

                           Гривні, гривні, гривночки-навар!

                           Побіжу чимдуж до міста,

                           Бо ж вирує вже базар!

            Підходить до «квітів», хоче їх зірвати, але ті піднімаються починають говорити

Підсніжник:         Я – перша квіточка весни,

                             Підсніжників я цвіт,

                             Я пережив зимові сни

                             І знов родивсь на світ.

                                         Зелені рученьки мої листочками зовуть

                                         Я полюбив ліси й гаї, живу я здавна тут.

Пролісок:           А в мене очі голубі

                             Такі, як неба синь.

                             Росту між кленів і дубів,

                             Люблю і сонце й тінь.

                                          І вірю: люблять всі мене, як весну золоту,

                                          Бо знають, що зима мине, коли я розцвіту…

Браконьєр (здивовано):    Люди милі! От дива!

                                              Квіти вивчили слова?..

                                              Ой, тримайте – упаду…

                                              З головою все в ладу?

       Підходить ближче до квітів, намагаючись їх зірвати; налякані квіти міцно обнімаються…Звучить голос з-за куліс:

     ‒ Не рви! Не смій!

 Браконьєр (налякано):

     ‒ Ви хто?

                 З-за куліс виходять троє учнів – Берегині та Захисник

 

Берегині:      Ми – Берегині!

Захисник:      А я – Захисник!

                        Охороняти природу я звик,

                        Ми бережемо ліси і поля,

                        Все, що дарує нам рідна Земля!

Берегиня І:      В серце ми сієм любові зернинку

                          Всім, хто бажає зірвати рослинку!

Берегиня ІІ:    Сьогодні ми хочемо розказати всім про первоцвіти, їх красу та біль.          

                         Ці первоцвіти ‒

                         Дивні дуже квіти,

                         Що розквітають ранньою весною.

                         Що це за квіти? Хочете спитати

                         їх колір квітки, листя та стебла?

                         Розповімо,

                         Та перш хочем сказати,

                         Що потребують всі вони тепла.

                         Тепла та сонця ‒ бо воно їх гріє

                         І пестить першими проміннями весни.

                         Тепла людського…Що ж – рослинам слово!

Підсніжник:     Із-під снігу я пробився

                            І на сонце подивився,

                            Подивився й зажурився:

                            Всіх братів моїх зірвали

                            І стебельця потоптали

Пролісок:

                            Відвезли на продаж в місто,

                            Щоб в букеті ми два дні

                            Простояли на столі.

                            Не купуйте ви нас, люди,

                            Не губіть красу ви всюди!

    Берегиня І:   Кажуть, коли Адам і Єва були вигнані з раю, йшов сильний сніг, Єві було дуже холодно. Бажаючи зігріти її своєю увагою, декілька сніжинок перетворилися у квіти. Побачивши їх, Єва зраділа і у неї з’явилася надія, тому підсніжник називають символом надії. Боляче думати, що ця ніжна квітка в недалекому майбутньому може повністю зникнути. Щоб насолодитися красою підсніжників, вам не обов'язково їх зривати. Посадіть їх біля свого будинку, у садку чи квітнику ‒ і ви тим самим навіть допоможете їх зберегти.

Браконьєр :    Ну що ж, підсніжників зривати я не стану,

                          Піду шукати квітку сон-трави…

Захисник:        Та ні, і сон-трава зникає,

                           Поляну квітом не вкриває

                           Червону книгу прикрашає…

                           Ці квіти милі та ласкаві,

                           Мені всміхаються й тобі,

                           Їх цвіт рясний в зелених травах –

                           Мов озеречка голубі.

                           В народі є таке повір’я:

                           Якщо ти хочеш міцно спать,

                           Сходити треба в надвечір'я

                           У ліс, щоб сон-траву шукать.

    ‒ Чи знаєш ти, що це одна з найкрасивіших, найчарівніших весняних квітів наших лісів? Дуже мало залишилось цих рослин у наших краях, тому їх потрібно оберігати! Ходити в лісах потрібно обережно, щоб не завдати шкоди рослинам.

Браконьєр:       Нічого, квітів ще багато,  піду фіалку я  шукати…

Берегиня ІІ:    Зачекай! Невже ту маленьку, ніжну, красиву, запашну квітку ти   зможеш зірвати?

                                           Листочки-долоньки взяли вони в боки,

                               І хочуть вони залюбки йти в танок.

                               Стебельце тоненьке і мало ще соку,

                               Тож слухають квіточки співи  пташок.

                               Як листя шепоче, дерева сміються

                               І кущики все про весну гомонять.

                               Їм весело, люди, та мало їх всюди,

                              Тому їх не треба, не треба зривать.

До речі, фіалку можна посадити в саду.

Берегиня І: Та не тільки фіалку, підсніжники, проліски, сон-траву потрібно зберегти, – медунка, конвалія, первоцвіт, барвінок теж просять у нас порятунку!

Браконьєр:         Ну що ж, напевно, трішки я подумаю,

                            Й якусь нову комерцію придумаю…

                            Хоча, мабуть, закину я це діло,

                            Щоб людям в очі подивитись сміло… 

                                Всі учні вишиковуються в ряд

І учень:             Невже в майбутньому на світі                     

                            Не будуть квітнуть дивні квіти?

ІІ учень:            Конвалії, й фіалки ніжні,                                      

                            І вісник березня ‒ підсніжник?

ІІІ учень:          Невже ми більше не побачим,                         

                            Як сон-трава росою плаче?

Всі разом:          Ми всі господарі природи,  

                            Тож  збережемо її вроду!

ІV учень:         Квіти всі були б щасливі,

                          І пахучі, і красиві,

                          Якби в полі, в лісі, в лузі

                          Бачили їх тільки друзі.

V учень:          Ті, які б їх не топтали,

                          Без потреби не зривали,

                          І на клумбах вдома, в школі

                          Висівали їх доволі

 Всі разом:     Доглядали, поливали, ‒

                        Квіти б радість дарували.

VІ учень:    Квіти – частина природи, обличчя людської гідності. Завдання кожної людини – берегти їх, як своє життя, любити, вивчати, спостерігати. Квіти – вбрання нашого рідного краю…

І учень:    Всі, хто любить рідний край – вгору руку піднімай!

ІІ учень:   Хто кохає гай і ліс – не сумуй, а посміхнись!

ІІІ учень:   Вабить зелені розмай – з нами пісню заспівай!

 

                    Звучить мелодія пісні «Одна калина»  (С.Ротару)

                                  Учні разом співають

             Сумно, сумно аж за край,

             Первоцвіти плачуть – нас ти не зривай!

             Кожен квітку як зірве –

             До чого ж планета наша доживе?

 

Приспів:     Не треба нам зривать квітки,

                    Щоб первоцвіти зберегти

                    Людським недбальствам ми сьогодні ставим край

                    Почуйте в місті і селі

                    Усі дорослі і малі,

                    Хай запанує на Землі квітковий рай!