Сценарій вшанування памяті героя Юрія Польового
Про матеріал
Ознайомити із трагічними сторінками нашої історії, розповісти про жителя нашого селища, випускника нашої школи Юрія Васильовича Польового, який служив і загинув під час російсько-української війни, віддати данину пам'яті герою та всім полеглим воїнамСценарій вшанування пам’яті воїна-захисника
Юрія Васильовича Польового
Мета: ознайомити учнів із трагічною сторінкою нашої історії, розповісти про жителя нашого селища, випускника нашої школи Юрія Польового, який загинув під час російсько-української війни, віддати данину пам'яті герою та всім полеглим воїнам;
розвивати пізнавальну активність та емоційну сферу - співпереживання за долю старосинявців;
виховувати моральні чесноти, стоїчні риси характеру (мужність, наполегливість, цілеспрямованість), почуття гордості за свій народ, національну свідомість та патріотизм; винести уроки толерантності і неможливості вирішення конфліктів за допомогою зброї; сприяти формуванню громадянської позиції як одного з проявів духовності нації; дати можливість відчути особливу цінність миру і спокою у світі, важливість таких понять як милосердя, підтримка та співчуття.
Обладнання: портрет Юрія Польового, почесна варта рій «Характерники», сумні ліричні мелодії, відеоролик, свічки, квіти.
Озвучення
– підключені мікрофони, фото-,
відео-зйомка
Запрошені
– представники місцевої влади,
управління освіти, бойові побратими,
священик, рідні, учні, представники
місцевої преси.
Вед.1 На
світі багато чудових країн,
Мені
наймиліша, найкраща країна,
Яка
підніметься, мов Фенікс, з руїн,
Безсмертна
моя Україна.
Вед.2 Протягом всієї багатовікової історії нашої Батьківщини народ вище за все цінував вірність Вітчизні, мужність і відвагу героїв, які боролися за торжество добра і справедливості
Вед. 1. Сьогодні, ми зібралися, щоб подякувати нашим захисникам та вшанувати пам'ять героїв, які відали своє життя за майбутнє України .
У житті є пам'ять, що ніколи не вмирає,
Із забуття нетлінне повертає…
Є людський біль, і честь, і слава –
Їх імена забуть не маєм права.
Вед. 2. Захід, з нагоди вшанування пам’яті Захисника України – Польового Юрія Васильовича оголошується відкритим.
Звучить Гімн України
Найважчий досвід людини – це прийняти втрату близьких.
Найважчий досвід держави – втрата людей, яким вона не байдужа.
Захищати Батьківщину, свій народ, свою землю, своїх дітей, свій дім-рішення тисяч українців у мить усвідомлення підступності та безжальності ворога.
Війна триває….
Ми рахуємо дні, години, роки… забарвлені чорним кольором горя та червоним кольором крові.
Щодня ми втрачаємо своїх героїв. Сини і доньки України вдягають янгольські крила і поповнюють ряди небесного воїнства.
Зберігаючи вірність присязі, країні, народу, вони є найкращим прикладом мужності для наступних поколінь. Їхні імена та обличчя назавжди залишаються на скрижалях історії та в серцях рідних.
Вшануємо пам'ять усіх полеглих за незалежність та територіальну цілісність України хвилиною мовчання.
(Хвилина мовчання)
Сьогодні ми вшановуємо нашого земляка, випускника нашої школи, який відважно захищав Батьківщину ціною власного життя. Він простий хлопець, але справжній герой сучасності.
Бібліографічна довідка:
Юрій Васильович ПОЛЬОВИЙ народився 24 грудня 1983 року в селищі Стара Синява, Старосинявського району, Хмельницької області, де й пройшло його дитинство.
Навчався у Старосинявській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів (тепер Старосинявський ліцей ім.О.Романенка), закінчив 9 класів даного навчального закладу в 1999 році.
Після закінчення школи отримав професійну освіту у Вінницькому вищому професійному училищі сфери послуг за спеціальністю «Автослюсар».
Життєві обставини змушували заробляти на життя нелегкою працею, тому працював на різних роботах: у Старій Синяві у приватній фірмі «Автосервіс», у місті Іловайську, на будівництві в м.Хмельницькому.
Із 14 червня 2024 року мобілізований до лав Збройних Сил України Хмельницьким територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Служив на Донецькому напрямку старшим сержантом, стрільцем стрілецького відділення, стрілецького взводу, стрілецької роти, стрілецького батальйону військової частини.
13 травня 2025 року, під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України, відданий військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за Україну, її свободу і незалежність, отримав важке поранення поблизу населеного пункту Переїзне, Бахмутського району, Донецької області, помер в лікарні. Смерть пов’язана з виконанням обов’язків військової служби.
Він любив життя, любив свою родину, любив свою Батьківщину…
Йому назавжди 41…
Для вручення державної нагороди родині загиблого Польового Юрія Васильовича за дорученням начальника Хмельницької обласної військової адміністрації запрошуються
______________________________________________________________
Нагороду отримує мати - Любов Сергіївна Польова
Чи можливо знайти слова, які можуть стати хоч маленькою втіхою для родини, яка втратила батька чи матір, сина чи доньку, брата чи сестру, чоловіка чи дружину, певно що ні.
Це той біль, який назавжди стає частиною життя. Тому турбота про родини загиблих воїнів, зусилля спрямовані на боротьбу з ворогом – це обов’язок усіх свідомих українців.
Учень.
Земляк
— герой, загинув вчора на війні,
І
ми продовжувати маєм його справу,
Стояти
всі на захисті вкраїнської землі,
Бо
захищаєм Батьківщину та державу.
Всіх
до одного ми повинні пам’ятати,
Хто
нас в цей час тяжкий на сході захищав,
Щоб
знала кожна вбита горем мати,
Що
не даремно син життя своє віддав.
Ведучий 2: Хай горять свічки, як болючий щем про наших героїв, які навічно стали журавлями…
Ведучий 2: Дякуємо Любові Сергіївні Польовій, матері нашого випускника, воїна-захисника Юрія Васильовича Польового.
Ведучий 2:
За рідну домівку поклали життя вірні діти,
Герої, що завжди залишаться в наших серцях,
За землю, за матір зробили, що мали зробити.
Герої не гинуть, герої живуть у піснях.
Ведучий 1: Трагедія родини – це трагедія всього українського народу.
До слова запрошується _____________________________________
Тобі
я дякую, герою, за майбутнє,
тобі
вклоняюся я низько й до землі,
бо
тільки твої незліченні муки
припинять
війни. Дякую
тобі!!
Ведучий
2:
За
мирне небо і за безмежне поле,
за
все оте, що бачу я щодня,
за
смуток, радість і за пусті тривоги,
за
щастя, безтурботні дні та за
життя.
Ведучий
1:
Не
чую я війни страшної криків,
не
знаю я, як кров'ю обливається душа,
коли
десь там такий твій рідний, близький,
йде
молодий юнак боротись за життя
Ведучий 2:
Він
бореться за волю і свободу,
за
те, щоб жили ми, не знаючи війни,
щоб
в полі українскім було жито,
а
не від куль поранені сини.
Ведучий
1:
Щоб
небо було чисте - чисте,
і
про війну лиху лиш спогади були,
щоб
жити ми могли без краплі страху,
щоб
матері без сліз жити могли!
Ведучий
Бо
годі вже стояти на колінах,
вже
піднялися люди, бо піднявся дух,
бо
Україна - наша Батьківщина,
і
більше вже не буде тут розрух.
Ведучий
1:
Тобі
я дякую, герою, за майбутнє,
за
твою честь, відвагу та знання,
бо
через тебе Україна знову стане вільна.
Тобі
я дякую, герою, за життя!
Ведучий 2:
Допоки ми живі - житиме пам’ять про наших героїв.
Вільна незалежна європейська Україна! Життя на своїй землі, у своєму домі мрія, за яку заплатили життям воїни-захисники!
Будьмо гідними цієї жертовності! Ми дякуємо нашим захисникам і Збройним Силам України за наше спокійне сьогодення в тилу!
Бажаємо усім присутнім мирного неба над головою та рідної землі під ногами! Віримо що Перемога буде!
Вічна пам'ять захиснику України! Герої вічно живуть у наших серцях!
Слава Україні! Героям Слава!
Ведучий 1: Дякуємо, що були сьогодні з нами!