Сценарій "Я по світу іду в вишиванці"

Про матеріал
Сценарій заходу розрахований на учнів 5-11 класів. Проводити можна як на День вишиванки, так і в інший день навчального року (краще підібрати доцільність використання сценарію протягом року), так як національно-патріотичне виховання учнів є приоритетним напрямком виховної роботи в закладі освіти.
Перегляд файлу

 

 

 

 

Виховний захід

 «Я по світу іду в вишиванці»

 

I:\Блейчик ЗОШ 7\Блейчик ЗОШ 7 перевірений\фото для сценаріїв\188981624.jpg

 

                                                          Підготували:

                                                Блейчик О.В., педагог-організатор

                                                               Докієнко О.П., вчитель української мови

                                                                                       та літератури

 

 

 

Я по світу іду в вишиванці

Мета: розширити знання учнів про українські традиції, а саме українську вишивку; про особливості та регіональні відмінності української вишиванки, значення орнаментів; розвивати навички самостійно знаходити інформацію, виховувати любов та повагу до українських традицій; формувати національно-патріотичні компетентності учнів.

Обладнання: святково прикрашена сцена рушниками, виробами, на столі    застелена скатертина, на якій лежать вишиті серветки. Збоку стоїть екран для демонстрації мультимедійної презентації протягом усього свята.

 

Звучить уривок з пісні “Про Україну”(Слова і музика Т. Петриненка)

Учениця:  Україно моя, найчарівніший краю,

 Де билини, казки, і легенди живуть.

   Линуть щирі пісні із зеленого гаю,

 І струмочки з джерел відправляються в путь.

 Тут усе найрідніше, найкраще, пісенне,

 Рушники вишивані й простори ясні,

Дороге, миле серцю, святкове й буденне,

 Й вишиванка, що в спадок дісталась мені.

   Я до серця горну оберіг полотняний,

 Бо у ньому минуле і доля моя.

 Прохолодний од вітру, од поля духмяний,

 В ньому мамине серце і спів солов’я.

 Вишиванко моя, я з тобою повсюди,

 У хвилини щасливі і в миті круті.

 Українкою йду й впізнають мене люди.

Ну, а я славлю мамині руки святі,

   Що з любов’ю мені вишивали,

 Додавали у неї і світла, й тепла,

 Щиру пісню і думу у виріб вкладали,

 Щоб щаслива в дітей їхніх доля була.

 Не цурайтесь традицій своїх, добрі люди,

   Оберегів святих, що живуть у віках.

 Бо без них українців із нас вже не буде,

 Як і квітів зимою у білих полях.

(Надія Красоткіна)

 

Танець з рушниками виконують учні 1класу

на фоні пісні «Сторона моя» О. Білозір

I Ведучий:  Вишивання – це давнє заняття людей в Україні, йому тисячі років! Люди вишивали чарівні рушники, які дарували потім своїм дітям у далеку і щасливу дорогу. На барвистих вишитих рушниках у нас підносять дорогим гостям хліб, як найбільшу і найдорожчу святиню, бо хліб – це саме життя. Прикрашали рушниками домівку, і вони оберігали її від злих духів; вивішували рушники над образами і над світлинами дорогих людей ; над вікнами і над дверима, щоб у хаті панували мир і злагода, затишок і спокій.

II Ведучий:  Але найкращим оберегом була вишита сорочка, бо вона захищала не тільки тіло від хвороб, але й душу від злих духів. Традиційно в Україні сорочку вишивала мати для сина чи доньки, вкладаючи у цей виріб свою любов, думи, мрії і світлі надії, щоб ішли сини у складну дорогу життя з маминим благословенням сміливими і сильними, мужніми і відважними, справжніми українцями.

 

Звучить пісня «Вишиванка», у виконанні Рінкамаш (фон для читання)

Учень:       Вічна пісня барв і кольорів,

Неповторна музика натхнення!

Шепіт трав і шелест яворів,

І дзвінкі турботи сьогодення.

Хрестиком покладено в рядки,

Поспліталось, блиснуло веселкою.

Ніжність материнської руки,

Пісні ще весільної веселої.

Дух народу в колір заплете,

Проросте і піснею, і цвітом.

А над світом, гляньте, а над світом

Українська вишивка цвіте!

(Ганна Костів-Гуска)

 

Звучить пісня «Вишиванка-Україно» В. Данилюк (фон для читання)

I Ведучий:  Крім того, вишивання, як національна традиція, сприяла формуванню у дівчат та жінок терпіння, наполегливості, відчуття краси, бажання творити добро, дбати про дорогих і милих серцю людей. Що й казати, адже дівчина мусила вишити милому-судженому сорочку, хустинку, рушники – це було найкращим показником її працьовитості і таланту, її смаку. Тож кожна дівчина вишивала свій неповторний узор, який відрізнявся від усіх інших і виражав натрій та думки, її ставлення до людей, до природи і краси навколишнього світу. В цьому була закладена глибока народна філософія.

 

На фоні пісні «Вишиванка»( слова: Любов Пікас, музика: Микола Шевченко) учениці 11 класу виконують танець

Учень:      В промінні сонця і моя сорочка

У рунах, в квітах зразу оживе…

З чарівних квітів я сплету віночка

І над світами щира пісня попливе.

Сорочка, що матуся вишивала,

Сердечко гріє, душу веселить.

Бо ж мама щастя-долю закликала.

Цей оберіг в житті нас захистить

Я встану рано-вранці, на світанку,

Як спалахне на квіточці роса,

Вдягну найкращу в світі вишиванку

І оживе, засвітиться краса.

(Надія Красоткіна)

Учень:       Дивлюся на рідну вишиванку,

Що мама вишивала, мережила, плекала:

І чую – гуси зняли крик, зозуля закувала.

Знов чорнобривці зацвіли, запахла рута м’ята

Десь тихо бджоли загули,

Всміхнулась люба мати.

І біль із серця раптом десь пропав

Так тепло-тепло стало…

Цілую мовчки любий дар,

Що мати вишивала.

 

Звучить пісня «Мама вишила мені квітами сорочку…» (слова В. Крищенко) у виконанні Ліани Лазорик

Учень:       Уставала моя матінка ранесенько,

Вишивала руту-м’яту зеленесеньку,

Ще й казала, промовляла : «Люба донечко,

Хай для тебе запалає щастя сонечком»

Уставала моя матінка, мов веселочка,

Квіточок та й насукала веретенечко,

Погукала мене ніжно на світаночку,

Дарувала білосніжну вишиваночку.

Учень:       Поспитайте матусю мою,

Скільки радості й смутку вмістила,

Скільки снів голубих переснила

І ночей недоспала в маю.

Поспитайте матусю мою,

Яку ношу поклала на плечі,

Щоб рости і сміятись малечі,

Наче пташці весною в гаю.

Звучить пісня «Вишиванка» (слова Григорія Булаха)

у виконанні Д. Яремчука (фон для читання)

Учень:       Україно, моя мила Україно,

Моя рідна земле, матінка єдина.

Твої роси моє личко умивають,

Твої вітри мої коси розплітають,

Твої діти рідну землю вишиванками прославляють.

Вишивкою ніжною, на білім полотні,

Вишивала щастя й долю ти мені.

Кольорами ясними всі лягли нитки ,

В кожнім своїм хрестику усміхнешся ти.

II Ведучий:  Вишиті узори-обереги по всій Україні мають найрізноманітніші форми й кольори.

 

Дівчатка тримають голки й рушники,  імітуюючи вишивання.

Учень:      Візьму голку, клубок шовку,

Полотно біленьке,

Та й подамся у садочок,

Де сонце ясненьке.

У садочку подумаю,

Котру квітку рвати,

Щоб із неї добрий узор

Для вишивки взяти.

Красну рожу і гвоздику

У букет нарвала,

І улюблену роботу

Свою розпочала.

Учень:      Ой вишивки мої любі,

Я вас вишиваю,

Та про красу й про фарби

Думки не лишаю.

Учень:       Де покласти слід рожеву,

А де ніжно-синю,

Щоб славила моя праця

Рідну батьківщину

Учень:       Щоб сміялася сорочка

Файними квітками,

Щоб пишалась Україна,

Своїми майстрами.

I Ведучий:  Найпоширенішими кольорами української вишивки є червоний і чорний, їх символіка у нашій відомій пісні.

Учень:

Тут червоне із чорним

Так магічно сплелось,

Що нагадує вічне життя.

І здається, що крилами зараз пригорне

люба пісня, єдина моя.

Учень:

Берегине благословення!

 Ти та нитка життя, що проходить крізь серце моє.

Це червоне і чорне для мене – немов одкровення.

Це душі української вічне й німе торжество.

 

Пісню Д.Павличка «Два кольори» виконує учень 11 класу Татко Денис

Учень:       З прадавніх вибухлих віків

Бере початок рід наш славний.

Мій пращур був із козаків,

Яких боялись шляхта й пани.

Ще від прадіда й отця

Із роду в рід жива й священна

Козацька волелюбність ця –

Передавалася дітям в генах.

Танець «Вишиванка» (Пісня «Вишиванка» П.Доскоча)

у виконанні Жуковського Дмитра та Щербакової Марії

I Ведучий:  І як чудово, що традиції вишивання передаються з покоління в покоління, передаються талант і майстерність. Згадаймо слова Василя Симоненка.

 

Тріо бандуристів виконує пісню “Лебеді материнства”

Учень:       Вигаптуй на небо райдугу-доріжку,

Простели до сонця вишивку-маніжку,

Щоб по тій доріжці з лебедями-снами

Плавати до щастя білими човнами.

II Ведучий:  А щоб не пропадали наші традиції, не канули у вічність, ми сьогодні бажаємо навчитися вишивати, щоб пройнятися душею до народної творчості, до вишивки, щоб своєю роботою уміти прикрасити і одяг, і взуття, і свій дім, щоб жилося у ньому гарно, щасливо та радісно.

 

Звучить пісня «Вишиванка у виконанні І. Шабан,

танцювальна композиція у виконанні ансамблю дівчат  11 класу

Учень:      Якщо людина хоче вишивати,

Знайдеться в неї голка, нитка, час,

Зуміє всі відтінки підібрати,

Й шедеври вийдуть з-під руки не раз.

Якщо людина хоче вишивати,

Побачить в цьому радість і красу.

І по узорах буде мандрувати,

І вишиє на квіточці росу,

І створить диво, первозданну казку,

Їй усміхнеться сонечко в вікні,

Бо відіб’ється і любов, і ласка

У хрестиках на білім полотні.

Учень:       Учись, дитино, гарно вишивати –

Це творчість і поезія душі.

У вишивці закладено багато…

Від неї відцуратись не спіши

У ній краса, билина, дума й казка,

В ній подих вітру, шепіт квітів й трав,

Любов, турбота, ніжність мами, ласка,

Чарівність й диво сонячних заграв.

Учись, дитино, гарно вишивати -

У вишиваночку вдягнеш колись дитя

І будеш колискової співати.

Усе повториться, таке воно – життя.

(Надія Красоткіна)

I Ведучий:  Життя складається по-різному. Доля може закинути нас і в чужі землі, і в чужі краї, а може, назавжди залишити на батьківщині. Саме завдяки вишивці, завдяки розмаїттю орнаментів і кольорів український національний жіночий костюм вважається одним із найбагатших, найвишуканіших і найкрасивіших у світі. Недарма ж Оксана, героїня драми Лесі Українки «Бояриня», потрапивши у Москву, де був на службі у царя її чоловік Степан, не може проміняти своє розкішне українське вбрання на російський сарафан. Тому стає зрозумілим, чому ця пєса була заборонена в СРСР. До вашої уваги – Москва ХVІІ століття.

II Ведучий: Однак ми дуже б хотіли, щоб після нашого свята ви всі ще більше гордилися своєю Україною, її піснею неперевершеною, її мовою солов’їною, її вишиваними оберегами і пронесли їх крізь усе життя.

Звучить пісня «Я – українець» у виконанні М. Поплавського

 (фон для читання)

Учень:      А я іду по світу в вишиванці,

Стає над світом щире сонце вранці

І землю гріє променем ясним.

А я іду по світу в вишиванці.

Я – українець! І горджуся цим.

В нас обереги вишивають здавна.

Така традиція в народі прижилась.

Вона прадавня, вічна й дуже славна.

В культурі й до сьогодні збереглась.

А ні вікам, ні моді не здолати…

Вона в людському серці і в душі.

У ній любові, мрій, надій багато –

І ти традиції забути не спіши.

(Надія Красоткіна)

Учень:      Пломеніє немов зоря,

Віще слово Кобзаря,

Пісня солов’їна,

Вишиванка, рушничок,

Український гопачок -

Все то — Україна!

 

Хлопці 10-11 класів виконують танець “Гопак”

I Ведучий:  Хай побажанням і заповітом прозвучать для нас усіх оці слова.

II Ведучий:  Вдягни, дитино, рідну вишиванку

І українцем йди у білий світ.

Дивуйся світу в росянім серпанку

Й люби цю землю вже з дитячих літ,

А щире й рідне українське слово

ти гордо через все життя неси.

Живи активно, гідно, веселково

І милостиню в ката не проси.

Вдягни дитино, рідну вишиванку,

І з чистим серцем в білий світ іди.

Вона зігріє сонцем на світанку

І оберегом стане від біди.

 

Звучить пісня у виконанні К. Бужинської “Україна- вишиванка”.

 

docx
Додав(-ла)
Bleichyk Oksana
Додано
31 серпня
Переглядів
123
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку