Сценарій загальноліцейського заходу щодо вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення ПАМ’ЯТІ ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ «Солоний Хрещатик»

Загальноліцейський захід

щодо вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення

ПАМ’ЯТІ ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ «Солоний Хрещатик»

Федюк О., вихователь

Мета заходу: вшанування пам'яті героїв Небесної сотні, виховання патріотизму, національної гордості, любові до України.

Оформлення сцени. Державний Прапор України, фото колаж подій, які ілюструють Євромайдан взимку 2013-14 рр. (Сергій Нігоян, Руслана, Київ у вогні, поранені), ікона Божої Матері, свіча, дерево «Небесної Сотні».

Перебіг заходу

За кулісами

Не плачте, мамо, я іще живий,
Хоча й лежу із кулею у грудях…
А наді мною, юним, молодим
Схилилися в скорботі люди…
Я не помру, ніколи не помру,
Мені в віках залишене безсмертя,
Хоча і вас тепер не обійму
Та я живу у всенароднім серці…

     Відеоролик « Події Майдану»

Ведучий: В минулому на долю нашої країни випало багато випробувань. Україна не раз піднімалася з колін. Побита і вся в ранах, та нездоланна для ворогів своїх, вона йшла ворогу під кулі, щоб захистити всіх своїх дітей. Терновим шляхом дійшла Україна до сьогоднішніх днів.

Ведуча: Здавалось все скінчилося, давно минуло і більш ніхто не пройде шляхом тих кривавих дій.

Ведучий: Шоковані замахом на основоположні права і свободи людини та побиттям мирних студентів, сотні тисяч українців вийшли на Майдан Незалежності, вимагаючи покарання винних у побитті студентів та відставки злочинної влади.

Ведуча: Ми ж не злякаймось! Гордо і сміло

                Стяг піднесемо за праве діло,

                Стяг боротьби за свободу народу,

                Щоб панували скрізь воля та згода!

Ведучий: Україна вила і стогнала від болю. Вона захлиналася від крові своїх найкращих синів. Це не час Жовтневої революції, не час Великої Вітчизняної війни. Це 2014 рік. Плаче небо, плачуть матері, дружини, діти, плаче повсюди люд. На очах у всього світу, у центрі Києва – Європейської столиці – цинічно розстрілювали беззбройних людей: студентів, викладачів, художників, фермерів, журналістів, робочих… Вони вийшли на мирний протест.

Ведуча: Після двох місяців мирних протестів підтримка мітингувальників зростала. Замість того, щоб мирно врегулювати ситуацію, 18 лютого тодішня влада на чолі з президентом Януковичем віддала злочинний наказ застосувати зброю і зробити «зачистку» Майдану, застосовуючи водомети, бронетранспортери і вогнепальну зброю. Події у Києві 18-20 лютого стали фінальним і найбільш драматичним етапом революції.

Ведучий: На початку революційних подій, нікому і в голову не могло прийти, чим усе це обернеться…. Зараз ми пропонуємо переглянути фільм та згадати, як все відбувалося.

(ведучі залишаються на сцені)

Відеоролик «Обличчя майдану»

Ведуча: Справжні бої розгорталися в центрі Києва 18-20 лютого на вулицях Інститутській, Грушевського, на Європейській площі, майдані, у Маріїнському парку! Навколо вибухи, стогін, горе. До нас прийшла війна.

Ведучий: Справжня кровопролитна війна. Нас намагалися винищити за бажання мати людську гідність і самим обирати своє життя. Настав той час, коли кожен українець мав зробити вибір: або ти станеш рабом, або будеш вільною людиною і житимеш у вільній державі.

Танок під пісню «Пливе кача»

Ведуча: На очах у всього світу влада розстрілювала свій народ. Майдан оточили з усіх боків, взяли у щільне кільце. Та люди не здавалися. Співали Гімн. Зі сцени лунали молитви, патріотичні пісні.

Ведучий: Проти мирних мітингувальників кинули Внутрішні війська, спецпідрозділ «Беркут», на дахах будинків розмістили снайперів. В один день тисячі мирних людей стали солдатами свого народу.

Ведуча: Тисячі поранених і майже 100 людей було вбито снайперами та бійцями спецпідрозділів міліції. Серед них – науковці, викладачі, студенти, вчителі, художники, архітектори, театральні режисери, громадські активісти. Кров цих людей стала вироком для злочинної диктатури. Ця «Небесна Сотня» своїм життям викупили свободу для мільйонів українців і дає шанс збудувати нову демократичну правову державу.

Ліцеїст: І мовчки сотня непокорених героїв

відходила у чисті небеса,

і погляди знесилених мільйонів

дивились вслід братам, батькам, синам;

Віддали все що було в їхньому житті

І ринули у небо сотнею святою

 у темне небо по руках в відкритих трунах

до світу кращого крізь сльози матерів,

не буде прощення убивцям й нам не буде,

горять серця, палають вільні душі,

зійшла зоря, гряде нове життя,

герої не вмирають, кличуть нас на барикади,

і хай прийме тіла їх мерзла ще земля,

витає дух нескореної волі,

гримлять щити, молитви і пісні,

рядами рівними між нас ідуть герої,

усі, хто голову поклав в ці темні дні.

З очей мільйонів – сльози потекли;

Серця мільйонів – болем умивались… .

Серця ж Героїв битись не могли,

І очі їхні вже не відкривались.

А сотню вже зустріли небеса..

Летіли легко, хоч Майдан ридав…

І з кров´ю перемішана сльоза….

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла…

На небі спокій їх чекає вже;

І Вічна Пам`ять на землі настала.

За них ми Богу молимось лише,

Та промовляєм: Слава! Слава! Слава!

Ведучий. Низький уклін матерям і батькам, що виховали таких синів і дочок! Хай палають свічки пам’яті загиблих героїв «Небесної Сотні» у наших серцях, а розмірений бій хронометра відчеканить час скорботи, душевного болю і жалю… Тож хвилиною мовчання вшануємо невмирущу пам’ять про загиблих героїв Небесного Війська, хто поклав життя за долю, за волю, за незалежність і свободу нашої з вами єдиної України! 

Хвилина мовчання

Ведуча: Героїчна сотня, зробивши перший крок, журавлиним ключем полинула у вирій вічності, ставши нашими Ангелами-Охоронцями на небі.

Ведучий: Небесна сотня зробила свій внесок в історію нашої держави. Ці «Небесні Ангели», захистили нашу країну від того, куди країна йшла при тій колишній владі. Завдяки їм країна зміниться на краще. Світла пам’ять тим, хто зробив нашу країну іншою. Їх вчинки не будуть забуті ніколи. Країна змінилася. Настала нова історична віха. Це віха, що направляє Україну в цивілізаційне русло. У нову історію.

Ведуча: І вже сердець немає молодих,

      Що билися за волю разом з нами.

     Лиш чути материнський плач за них,

      Який блукає довгими ночами.

(До напівпрозорої чорної ширми в чорній одежі підходить мати, ставить запалену свічку і квіти)

Мати:  Синочку, вже тебе нема, закрилися навіки очі твої,

Душа у вічність відійшла,

Ти так хотів добра й свободи

Й за це поклав своє життя.

А ти не гасни, нам весь час світи

Ясним вогнем, на промінь сонця схожим

Я вірю – ти серед святих

Перебуваєш там у Царстві Божім.

(Голос сина із-за напівпрозорої ширми)

Син: Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь Твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.

Ведучий: Українські Ангели загинули за правду, свободу, незалежність.

Безсмертні душі вбитих і закатованих відійшли у небеса, але вони вічно житимуть в народній пам’яті, бо «Герої не вмирають!»

Ведуча: Тисячі людей ідуть на Майдан віддати шану Героям Небесної Сотні, запалюють свічки і ставлять квіти. Здається, що всі квіти Землі перенеслись на Майдан. Оживає Майдан – оживає Україна.

Ліцеїст:  Небесна Сотня – то в серцях вогонь.

Він гаряче палав за Україну.

Віднині тихим співом заспокой

Ти, земле рідная, свою дитину.

Небесній Сотні шана й молитви,

За чисті душі, що злетіли в небо.

Їм шлях високий Боже, освяти.

І в мирі, Господи, прийми до себе.

Ведуча:  Нехай пам'ятають про наших героїв,

що за волю поклали безцінне життя,

що творили історію, наше минуле,

у яке вже нема вороття.

Ведучий: Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов   від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!

(ліцеїсти виходять із свічками по одному стають)

Ліцеїстка 1: Дай нам, Боже, жити вільним життям 
Ліцеїстка 2: Дай кращу долю нашому народу
Ліцеїстка 3: Дай нам єдність, мир і спокій
Ліцеїстка 4: Господи! Збережи Україну

Ліцеїстка 1: Запалимо свічку Пам’яті!

Ліцеїстка 2: Запалимо свічку Єдності!

Ліцеїстка 3: Запалимо свічку Надії!

Ліцеїстка 4: Запалимо свічку Миру!

Ведуча:  Ми ще не раз згадаємо ці події. І закарбуємо у серці "Небесну Сотню",

яка тепер на небесах!

Ведучий: Але герої не вмирають! Вони завше будуть в наших серцях.

У виконанні ліцеїстки пісня «Нашим героям»

Ведучий: Вічна пам’ять героям! Слава Україні!

Ведуча: Дякуємо вам за увагу! «Бережіть Україну»!