Сценарій загальношкільного заходу до Дня Землі «Хліб – всьому голова!»

Загальношкільний захід

присвячений Дню Землі

«Хліб – всьому голова!»

для учнів 5-9 класів

Учні 5 класу виконують пісню «Пісня на добро» у супроводі відеоролику про Україну.                            (Учні, що співали уходять, на сцену виходять ведучі.)

Ведуча 1: Добрий день шановні учні та гості! Ми раді вітати вас на нашому святі!

Ведуча 2: Кожного ранку ми відкриваємо двері нашого дому в новий день. По один бік дверей залишається наш маленький домашній світ, родина, дитинство; а по другий – світ величезний, ім’я якому – Земля.

Ведуча 1:

Яка красива в нас планета!

Земля зелена, ніжно-голуба.

Нас переконують космічні злети:

В усій Галактиці – така одна.

Ведуча 2:

На всій планеті у цей день весняний

Святкується щорічний День Землі.

І недаремно квітень буйнотравий

До цього дня прикрашує її.

Ведуча 1: Вперше День Землі був відзначений у 1970 році і з того часу проводиться щорічно 22 квітня. День Землі - це день єднання народів планети у справі захисту навколишнього середовища і збереження тих щедрот і природних ресурсів, якими наділила нас природа.

Ведуча 2: День Землі - це день не тільки нагадування про екологічні катастрофи, день, коли кожна людина має можливість замислитися над тим, що вона може зробити для вирішення екологічних проблем. У нашій країні цей день вважається днем громадських організацій, які проводять різні просвітницькі акції, саджають дерева, очищають від сміття прилеглі території, закликають вирішувати проблеми пов'язані з радіоактивними відходами.

Ведуча 1: Весь наш сьогоднішній добробут, наш поступ у завтра передусім залежить від Землі. Від її щедрості, її безсмертя. Земля - наш спільний дім, який ми повинні оберігати і про який повинні піклуватися.

Ведуча 2: І сьогодні, напередодні свята Дня Землі, ми зібралися в цій святковій залі, щоб поговорити про те, що завжди було турботою і радістю людини, чому вона віддавала свій труд і талант. Про те, без чого не уявити ні степової долі, ні світанку, ні рідного дому. Про те, що для кожного з нас необхідне, як сонячне світло, чи дихання.

Ведуча 1:

Про хліб поговоримо сьогодні,

Бо хліб – усьому голова.

Від хліба все – і радість й пісня

Життя, зростання й дитячі кроки

І посміх матері й щасливі долі…

Ведуча 2: Хліб! Яке щире і тепле почуття поваги викликає це слово в серці кожної людини. Хліб - найдавніша і найпотрібніша їжа на землі, наша щоденна їжа. Ми зустрічаємося з ним кожен день, без нього не обходиться ні скромний сніданок, ні щоденний обід, ні святковий стіл.

Ведуча 1: Але хліб - це не просто страва – це основа основ життя людини і найдорожча святиня.

(До ведучих на сцену виходять учні 5 класу, які декламують вірш (по черзі):

Учень 1:

Щодня до нас приходить гість –

Рум’яний, теплий, свіжий,

І називається він хліб,

Він наша перша їжа.

Учень 2:

Звичайно, перша, головна,

Як сонце і повітря,

Хлібина ніжна і смачна

Пшенична або житня.

Учень 3

Імен багато має хліб,

Є гарні і незвичні –

Рогалик, торт, батон, калач

І паска й паляниця.

Учень 4:

Ще – бакалійник і пиріг,

Перепічка й дивень.

За п’ять – шість тисяч літ до нас

Вже пахло в світі хлібом.

Учень 5:

І перший в світі хлібодар

Ним снідав і обідав.

З тих незапам’ятних часів

Хліб на столі – це свято.

Скажіть, святіше щось за хліб

чи будемо ми мати?

(Учні виходять.)

Ведуча 2: Дійсно, хліб здавна вважався символом святості. Його порівнювали з життям і сонцем. Хліб, наче жива істота, він наш годувальник.

Ведуча 1: За давньою легендою, богинею родючості Деметрою людям була подарована рослина – пшениця, яку вони виростили і зробили з неї борошно, а потім випекли першу хлібину. І з тих самих пір життя всього людства стало просто немислимим без нього.

Ведуча 2: В усі часи, в усі віки, в усіх народів на землі було найбільшою святістю, коли на столі лежав хліб.

На сцену виходить учень 6 класу і декламує вірш:

Каравай земли и неба на твоём столе -
Ничего сильнее хлеба нету на земле.

В каждом маленьком кусочке хлебные поля,
А на каждом колосочке держится земля.

В малом зёрнышке пшеницы летом и зимой
Сила солнышка хранится и земли родной.

И растёт под небом светлым строен и высок,
Словно Родина бессмертный, хлебный колосок.   (Учень уходить.)

(На сцену виходять учні 9 класу одягнути в українські костюми.)

Україночка: За давньою народною традицією, хліб в Україні дуже шанували. Без нього наш народ не уявляв свого життя. У наших предків хліб завжди символізував добробут, гостинність господарів, сприяв продовженню роду. Народжувалася в родині дитина — до неї йшли з хлібом, щоб дитина росла здоровою і в достатку. Відбувалося весілля — йшли з хлібом, щоб молодята були щасливими і жили свій вік заможно.

Українець: Виряджали сина в далеку дорогу, мати загортала у вишиваний рушник свіжу паляницю і разом з рушником вручала її синові, щоб дорога була доброю і щасливою, щоб не голодував син ніколи і завжди повертався до отчого дому. Справляли люди новосілля, то до них теж приходили з хлібом, щоб жилося у цій хаті щасливо і завжди було що їсти і пити. В останню дорогу проводжали людину і теж несли хліб. Це давні традиції нашого народу.

Ведуча 1: І справді: ні звану вечерю, ні весілля, ні простий щоденний сніданок не обходиться сьогодні без хлібу. Цей цінний продукт – вічний символ достатку і благополуччя.

Ведуча 2: Хліб є найдорожчим за все на світі, бо дає життя. Але як тяжко він діставався людям.                                                                                                  (Всі учасники виходять.)

(На сцені обставлена світлиця. Мати з печі виймає хлібину і кладе на стіл на вишиту скатертину.)                                                        Звучить голос за кадром:

На столі, на білій скатертині сяє, наче сонце, паляниця з печі вийнята.

А господині радісно, бо сповнена світлиця пахощами хлібними.

Мати: Діточки, біжіть до столу. Я хліб із печі вийняла, як вистигне, то поїсте з молочком.                                                                                    (На сцену вибігають хлопчик і дівчинка.)

Дівчина: Ой матусю, як пахне хлібчик! Так смачно! Мені так подобається цей запах!

Хлопець: І я також дуже люблю запах свіжого хліба. І їсти хліб люблю, бо це так смачно...

(Діти сідають за стіл, мати відламує їм по куску хліба, і діти їдять.)

Мати: Хліб, діти, і справді запашний та смачний, бо в ньому живуть пахощі нашого рідного поля і вітру, сонечка і дощику, запах квітів і людської мрії. Важкою працею дістається він людям, але без нього немає життя.

Хлопчик: А чому, матусю? Хліб можна замінити чимось іншим...

Дівчинка: Ага... Можна замінити булочками, печивом, тістечком...

Мати: Ой, діточки, які ви ще маленькі у мене. А булочки, печиво, тістечка — це і є наш хліб святий, тільки здобрені ці вироби яйцями, маслом, цукром, тому по-іншому називаються. Але в основі їхній — борошно, а це і є хліб. От те борошно, яке роблять із зерняток жита і пшениці.

Хлопчик: А я знаю, як росте хліб. Його спочатку сіють.

Дівчинка: Спочатку поле готують до посівів.

Мати: Правильно, доню. Орють, скородять, а потім у пухку землю зерно сіють, щоб легко йому було рости.

Дівчинка: Зрозумів?

Хлопець: Зрозумів. Потім посіви доглядають, удобрюють.

Дівчинка: А коли колоски наллються тугим зерном, його збирають комбайнами.

Хлопець: А раніше жали серпом, в’язали у снопи і складали у копи.

Дівчинка: Не поспішай! Спочатку роблять зажинки. А знаєш, що це таке?

Хлопчик: Знаю-знаю. Виходить в поле господиня і жне серпом перший сніп.

Мати: Правильно, синку. А потім приносить його додому і ставить під образами, де він стоїть аж до кінця жнив.

Дівчинка: А вже потім починаються жнива. У цей час люди працюють і вдень, і вночі, щоб зберегти вирощений урожай і щоб не пропала жодна зернинка.

Бо в них — важка праця хліборобів.

Мати: А коли поверталися косарі зі жнив, їх бігли зустрічати діти, бо кожний косар мав скибочку «хлібця від зайчика».

Діти (разом): Цей хліб дітям був дуже смачний.

Звучить голос за кадром:

І хоч праця була важкою, але вона завжди супроводжувалася піснями.

Звучить пісня у виконання учнів 6 класу «Як нажнемо жито» у супроводі слайдів)                                          (Після виконання пісні учні виходять, заходять ведучі.)

Ведуча 1: На думку вчених, вперше людина почала збирати й культивувати хлібні злаки понад 15 тисяч років тому. У кам'яному віці люди їли сирі зерна, лише пізніше вони навчилися розтирати їх між каменями і змішувати з водою. Очевидно, звідси й веде свій початок історія про перші млинові жорна, перше борошно і перший хліб у вигляді рідкої каші.

Ведуча 2: Археологи стверджують, що ту кашу і можна вважати прахлібом. З часом зерна почали обжарювати, а потім з'явився перший прісний хліб - коржі з густої зернової каші - тіста. Ці перші ячмінні коржі й знаменували собою початок епохи хлібопечення.

Ведуча 1: Хліб із забродженого тіста з'явився пізніше. Його батьківщиною вважають Єгипет. Пропонуємо переглянути відеоматеріал про те, як хліб потрапляє до нашого столу. Увага на екран.

Демонструється відеоролик «Як робиться хліб».

Ведуча 2: Ви бачили, який трудомісткий процес виготовлення хлібу. І як багато людей різних професій задіяні в хлібобулочному виробництві. Це і пекар і укладчик, тістозамішувач і наріжчик, машиніст і газооператор, інженер-технолог та водій.

Ведуча 1: А зараз ми пропонуємо вам взяти участь в нашій вікторині. Вам потрібно дати відповіді на запитання. І так перше запитання:

- Які рослини вирощують для виготовлення хліба? (пшениця, жито, ячмінь, овес)

Ведуча 2: Запитання друге: Які ви знаєте назви хліба?

(паляниця, коровай, калач, дивень, батон, багет, буханець, перепічка)

Ведуча 1: Добре, наступне запитання: - Як можна довше зберегти хліб свіжим?

(загорнути у серветку і покласти в хлібницю)

Ведуча 2: Четверте запитання: - Як потрібно ставитися до хліба?

(з пошаною, не кришити, не кидати недоїдений окраєць)

Ведуча 1: І останнє запитання нашої вікторини:

- Які харчові вироби можна приготувати із борошна?

(вермішель, макарони, вафлі, печиво, тістечка, пряники, бублики, баранки).

Ведуча 2: Які ж ви молодці. Все знаєте.

Ведуча 1: Хліб! Яке звичне і все ж таки незвичайне слово. А дійсно – замислитесь! Словом хліб називають несхожі один на одне рослини, зерна, муку, вироби із муки. Що ж таке хліб?

(На сцену виходять учні 5 класу і декламують вірш (по черзі) у супроводі слайдів.)

Ученик 1: Только снег сошел в апреле, как поля зазеленели. Это - хлеб!

Ученик 2: Золотой простор бескрайний – там работают комбайны. Это - хлеб!

Ученик 3: Вот зерно течет рекой. Чтобы сделаться мукой. Это - хлеб!

Ученик 4: Тесто кружится в квашне. Запекается в огне. Это - хлеб!

Ученик 5:  Ешь его, расти и помни:

В мире нет труда огромней,

Чтоб на стол к тебе явился

Всі учні разом: Свежий хлеб!

Ведуча 2: І ми пропонуємо вашій увазі подивитися на вироби з хлібного борошна.

(Показують на вироби, що на столі, а потім на екрані демонструються слайди з різними видами хлібобулочних виробів.)

Ведуча 1: В народі кажуть: «Худ обід, коли хліба немає". Тому, що Хліб містить практично всі поживні речовини це білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вітаміни, так необхідні для життя людини.

Ведуча 2: У цьому продукті є багато переваг і одне з головних - він ніколи не приїдається.                                                                                                                              (Ведучі виходять.)

Учні 5 класу виконують танок під пісню «Шумлять хліба».

Ведуча 1: У хліба своя історія. Були, такі страшні часи, коли у людей не було чого їсти. Хліб їм тільки снився.

(Виходить солдат і декламує вірш Павла Булушуева, після чого уходить.)

Солдат: Вы слышали, как сыплется пшеница, перестояв отсроченный укос?

А мне, как видно, вечно будет сниться и звон, и стон, и шорох хлебных слез.

Мы шли в атаку… Шли, топча зерно, как в день страды, поднявшись спозаранку.

Мне с той поры поныне суждено винясь, глядеть на каждую буханку.

Ведуча 2: В роки Великої Вітчизняної війни хліб цінувався на вагу золота. Згадайте розповіді ветеранів або уроки, коли ми проходимо Велику Вітчизняну війну. Чого коштував окрайчик хліба в обложеному Ленінграді?

Ведуча 2: Тоді був голод. Вмирали від голоду цілими сім’ями, селами. У той час хліб був дійсно всьому головою. Саме хліб врятував тисячі життів у цьому місті.

Ведуча 1: За хліб, який був потрібен вмираючим з голоду дітям в період війни та після воєнні роки, віддавали своє життя сотні людей.                                          (Ведучі уходять.)

(На сцену виходять 2 учениці 9 і 5 класу. Їх виступ супроводжується слайдами.)

Учениця 2: Під час блокади Ленінграду довелося різко знизити норми видачі хліба жителям міста. Робітники отримували в день 250 грамів хлібу, а інші жителі 125 грамів. Цей хліб складався з невеликої кількості борошна, макухи, целюлози, висівок і інших домішок, які з часом досягали до 40%. Також додавали в тісто різні інгредієнти органічного походження, наприклад з тирси деревини. Це сильно впливало на кість продукції, адже частка тирси становила більш ніж 70%.

Учениця 1: Крім того, на початку блокади, в тісто додавали велику кількість води, в результаті хліб являв собою рідку слизову масу. Також додавалося борошно з лубу дерев, соняшникове лушпиння, подрібнений торф. Саме тоді на целюлозі стали вирощувати дріжджі, з метою отримання білка, так звані «білкові дріжджі», які йшли в їжу. Також з целюлози виробляли патоку. Що собою представляв хліб блокадного Ленінграда ви можете побачити на екрані. Також ми пропонуємо до вашої увазі рецепт блокадного хлібу. Увага на екран.

Учениця 2: Цікаво, що виробництво хліба не припинялося ні на день, незважаючи на бомбардування, відсутність електрики і води, яку доводилося носити самим працівникам з Неви, і голод самих працівників хлібозаводу, які також гинули від виснаження. «…чи Є вода, чи є дрова, енергія? Неважливо! Ти не маєш права не випекти хліб…».

Учениця 1: А ось, ще подивиться на екран, 125-грамовий шматочок хліба, спечений за блокадним рецептом вже після війни. До складу хліба входило близько 50% борошна, а все інше різні домішки.

Учениця 2: Напевно, саме тому більш літні люди, особливо ті, хто пережив цю страшну війну, ніколи не викидають навіть крихти зі столу, вони їх збирають і віддають птахам. Таке дбайливе відношення вони намагаються передати своїм дітям і онукам.                                                                                                                                            (Учні уходять.)

(На сцену виходить учениця 8 класу, яка декламує вірш Бориса Олійника

«На захист хліба»)

Юначе мій, чиєїсь мами сину.

Зодягнений на джинсовий мотив, —

Я аж завмер, коли ти... півхлібини

«В дев'ятку» натреновано вгатив!

Солоним потом заливає спину...

Футбол, як бачиш, - не солодка гра!

Перепочинь, та поговорим, сину.

Бо є про що. І вже давно пора.

Я просто, не домішуючи меду,

Скажу: коли ти замахнувсь ривком

Ударить хліб, твоя весела кеда

Мені під серце влучила носком.

Ти вдарив так, що потемніло в оці.

І по державні крайні рубежі

У всіх, що пухли в сорок шостім році,

Від жаху похололо у душі.

І у батьків, які на полі ратнім

Ділили хліб, мов долю у бою,

Відкрилися старі солдатські рани

І заболіли в смерті на краю.

І в матерів, коли ти через луки

Котив хлібину, як футбольний м'яч,

Так застогнали, затужили руки,

Немов по них ти потоптавсь навскач.

Бо всі ми з хліба виростали, сину,

Із праці, себто - чуда із чудес, -

Яка нас охрестила на людину.

Піднявши з чотирьох до піднебес.

Нас кликав хліб на добре, чесне діло,

До братнього, трудящого коша.

Ми в нім шануємо не тільки тіло,

У нім — народна світиться душа.

І я тобі сказати чесно мушу:

Ти можеш лущить м'яч, немов горох,

Але коли вже замахнувсь на душу, —

Дивись, щоб не спіткнувсь... на чотирьох!

(Звучить музика, учениця уходить, на сцену виходять ведучі.)

Ведуча 2: Хліб у народі завжди берегли, пильнували, щоб він не падав додолу. А як упаде, слід підняти його, перепросити, поцілувати і з’їсти. З давніх-давен батьки традиційно привчали дітей берегти хліб. Коли хтось знаходив на дорозі окраєць, треба його було підняти, обтрусити і покласти на видному місці – птахам, або віддати тваринам.

Ведуча 1: Ставлення до хіба є мірилом вихованості, людяності, істинності. Бережливе ставлення до хліба, повага до нього повинна бути в крові у кожної людини. Ці почуття є складовою любові до своєї Батьківщини, до свого народу, до його праці. Неповага до хлібу завжди прирівнювалася до страшної образи, нанесеній людині.

Ведуча 2: Так вже повелося на рідній Україні, що ні в одній сім'ї не сідають за обідній стіл, якщо немає на ньому хліба. Він у кожної людини свій, улюблений. Адже сьогодні на хлібопекарнях випікаються: батони, білий хліб, чорний, житній, сірий, круглий, цеглинки і ще дуже багато різних сортів.

Ведуча 1: Шановні учні! Кожен день, беручи в руки скибку хліба, подумайте про те, яким великим багатством ви володієте і як його треба берегти. Згадайте добрим словом усіх тих, хто його створював і створю, бо ми повинні бути їм вдячні за таку важку працю.

Ведуча 1: Тисячі років існує на Землі цей дивовижний продукт, і весь цей час люди не перестають дивуватися йому як великому диву, не перестають поважати його і віддавати йому належне. Зберігати традиції – в крові кожної української людини. Давайте і ми будемо наслідувати традиціям наших предків і з пошаною відноситися до хліба.

Ведуча 2:  Зростає колос золотий, налитий сонцем й небом,

Щоб ми вклонилися йому і багатіли хлібом.

Ведуча 1:  І кожен день, і кожну мить дай, Боже, хліб насущний,

Щоб ми могли у мирі жити, щоб не були бездушні.

Ведуча 2:  Молись до хліба, не кидай, хай хліб спасінням буде.

Бо не черствіє хліб святий, черствіють тільки люди.

(На сцену виходять учні 9 класу одягнути в українські костюми і становляться біля ведучих.)

Українець: Український народ над усе цінує хліб, сіль і честь. Хліб – достаток, сіль – гостинність і щирість, честь – то людська гордість.

Українка: Дорогих гостей ми завжди зустрічаємо хлібом-сіллю, адже і сіль дорого діставалася нашому народу, їздили за нею довгі дні й ночі аж у Крим. Важкою була дорога чумаків. Недаремно кажуть у народі: «Без солі не смачно, а без хліба не ситно».                                                                                                                                            (Учні уходять.)

Виконується музикальна-хореографічна композиція «Хліб та сіль» у виконанні учнів 8 та 5 класів.

(Наприкінці пісні, учениця 5 класу, виходить на середину сцени, тримаючи коровай на рушник, робить уклін, і декламує вірш.)

Учениця з короваєм:  Ми хлібом-сіллю друзів зустрічаєм,

Хай буде більше в світі нас, братів!

Хай в кожній хаті пахне короваєм,

Щоб люд ніколи хліба не просив!

(Всі учасники уходять, на сцені залишаються ведучи і 4 дівчини з 5-го класу в українських костюмах.)

Ведуча 1: Ну, ось, наше свято підійшло до кінця, ми сподіваємося, що воно допомогло вам задуматися про те, чим для нас є хліб. Нажаль багато хто в наші дні стали забувати справжню ціну хліба. І нам буде дуже приємно, якщо наше свято навчило цінувати і берегти хліб, ставитися до нього з повагою, бути вдячним тим, хто ростить хліб.

Ведуча 2: Що ви будете пам’ятати про те, що хліб це не просто їжа, це важка праця тисяч людей, які вклали в нього свою душу, любов, бажаючи, щоб плоди їх праці приносили в кожен дім радість і благополуччя.

(Звучить музика під час якої 4 учня 9 класу пригощають присутніх в залі учнів хлібобулочними виробами, після того, як музика стихає продовжують ведучі.)

Ведуча 1: «Хліб – усьому голова» - це відоме прислів’я має свої корені в хлібосольної Україні.

Ведуча 2: Адже на нашій рідній землі вирощують пшеницю, з якої виробляється хліб, з давніх часів, з самого розвитку цього благодатного краю.

Українка 1: То ж бережіть цю Землю, любі діти,

Вона родила і зростила нас.

Вона нам мати, бо життя дарує.

Українка 2: Годує всіх, для нас цвіте й росте

І щедрістю безмежною дивує.

Українка 3: Та пам’ятайте завжди і про те,

Що ми тут гості, а природа вічна,

Вона й до нас уже давно була.

Українка 4: Така ж чудова, дивна і лірична...

Не заподійте цьому світу зла.

Ведуча1: Дякуємо за увагу.

Ведуча 2: До нових зустрічей.