Сценарій "Захар Беркут" для учнів 7-9 класів

І.Франко. Інсценізація уривків повісті

 «Захар Беркут»

Ведучий І

Багатогранність таланту І.Франкабільшніждивовижна. В однійособіпоєдналися поет, прозаїк і драматург, перекладач і літературний критик, історик і теоретик літератури, філософ, фольклорист, мовознавець, етнограф та економіст, один з найважливішихполітиківГаличиникінця 19-початку 20 століття

Ведучий ІІ

«Ми не можемоназвати, мабуть, жодноїділянкилюдського духу, в якійби не працювавІ.Франко і в якійвінби не був великий», - так високооцінив йогодіяльністьПавлоЗагребельний.Сьогодні ми пропонуємо вашій увазі інсценізацію уривків повістіІ.Франка «Захар Беркут» про боротьбуукраїнцівпроти нашестямонголів.

Ведучий І

Повість «Захар Беркут» вважається однією з найуспішніших в українськійлітературі, де головні герої прагнуть жити в мирі та любові, шукають компроміси, але час від часу вступають в конфлікти, радіють та захищають свою земю.

Ведучий ІІ

Тож давайте всі разом помандруємов XIIIстоліття і дізнаємось, як жила Карпатська громада в сивудавнину. А наша знайомамольфарка, нам у цьому допоможе.

Мольфарка: То булитемнічаси. Монгольська орда, начехижазграя, терзала Київську Русь. Кров людська текла рікою, а чорнийдимвідпожеж застлав синє небо. Здавалося, щолютьмонголівніколи не сягненашого краю. Та коли цесталося - всібулиготовізустріти ворога із вогнем у серці та мечем у руці.Казкоювидаєтьсяповість про древніх людей. Але нехай собі! Думка моялетить у тідавнічаси, оживляєдавніх людей, а в кого серцечисте, той і в них побачитьсвоїхбратів та сестер. Було се 1241 року. Весна стояла в тухольських горах...

Виходять дівчата.

Дівчина 1:Ти чула, щоТугару Вовкові князь Данило подарував великі землі в Тухольщині. Відсвяткувавши цю подію, боярин вийшов на велике полювання. Та ще й доньку із собою взяв!

Дівчина 2: Полювання на великого звіра то небезпечна розвага, а  дівчина на полюванні – подвійна небезпека. Як її звуть?

Дівчина 1: Мирослава. Кажуть, щовона вродлива, але разом із тим дуже смілива.  Так от на підгірку, було головне лежбище ведмедів. Туди й прямував Тугар Вовк, взявши за провідника нашого Максима Беркута. Коли перед ловцями постала перешкода, ті пішли в обхід, а Мирослава стала сміливо видиратися нагору. Трухляве дерево проломилося під нею, вона впала й опинилася біля величезної ведмедиці. Тікати було нікуди. Мирослава затрубила в ріг і стала кликати на допомогу. Ведмедиця, розлютившись, стрибнула на дівчину. Але Максим її врятував, вбивши страшного звіра своїм списом.

Дівчина 2: Я здогадуюсь, що було далі. Між Максимом та Мирославою, мов іскра, проскочило сердечне почуття. АТугар Вовк подякував йому за врятоване життя доньки.

Дівчина 1: Так. Ще й пообіцяв, що прийде на Громадський Суд.Ти ж знаєш, вся громада гнівна на Тугар Вовка за те, що він присвоїв собі громадський ліс і полонину. Та хай би що там не було, в нас сьогодні велике свято Перуна. Дивись, які гарні квіти ми назбирали.

Дівчина 2:Ходімовже! Дівчата  нас , напевно, зачекались!

Дівчатаідутьзісцени. Розана  таІван, виходять. Іванзакриваєочісвоїмидолонямидружині.

Розана:Хто б ти не бувтвої руки сильніше, ніж в могочоловікаІвана.

Іван: Та невже?  Розана, я завтра зновувід’їжджаю.

Розана:Тисвоєюмужністюдуже схожий на батька . Захар Беркутсьогодні, мовстародавній дуб-велетень, стояв і дивився на тухольську громаду. Радів, що громада в нас дружня в праці, у радості та горі, даєвсьому лад.

Іван: Так воно і є.

Розана: Шкода, щотиїдеш.Я буду сумувати. А  тименіподарунокпривезеш?

Іван: Я думав, я твійподарунок.

Розана: А от і ні, Іване.

Іван: Он як. Я подумаю, як цевиправити.

З’являється Максим.

Максим: Ви до свята думаєтеготуватись, чи так і будете стояти, мовзачаровані?

Іван: А ти, братику,доньку боярина вже запросив?

Максим:Чого б це? Ми для них простолюдини.

Іван: А можеварторизикнути?Чи ти уникаєш зустрічі з Тугар Вовком?

Максим:  Так він від своєї доньки й на крок не відходить.

Розана, Іван та Максим ідутьзісцени. ВиходитьТугар Вовк та Мирослава.

Тугар Вовк і Мирослава розмовляють.

ТугарВовк : І кудицетизібралася?

Мирослава: В ліс по ягоди.

ТугарВовк : Скажи слугам, хай принесуть.

Мирослава:Ти мене нікуди не пускаєш.

ТугарВовк :  Моя донькаягід не збиратиме! Раджу знайтисобіякусьіншузабавку.Зрозуміла.Ідиспати!

Тугар Вовк ідегеть.

Мирослава: Якби мені побачити того красеня Максима хоч би на одну мить!

 Максим заходить і підкрадаєтьсядо  Мирослави

Мирослава:Тиздурів?!

Максим:Пробач! Не хотівналякати. Я просто прийшовзапросити тебе на велике свято. Найбільшінашігуляння. Будутьпісні, танці на честь богівприроди, смачні страви. А щебагаття, яке тимаєшобов’язковопобачити. Буде світитися вся долина.

Мирослава:Ти, мабуть, божевільний!

Максим: І що я собі думав?Я  кращепіду.

Мирослава:Чекай! Цясукнягарна?

Максим: Так. Подихперехоплює.

Мирослава:Гаразд.

Максим:Гаразд, це значить так?Тодіходімо на свято!

Вся громада виходять на свято.

Максим: Дивись. Цемійбатько - Захар Беркут. Всвоїйчотирилітніймандрівцівін добре пізнавсвіт, був і в Галичі, і в Києві, бачивкнязів і їхділа, пізнаввояків і купців тапереконався, що для йогобратів-селян нема іншогорятунку, як тількирозумневеденнягромадськихпорядків, громадськоїспільності та дружності.Тато, мама знайомтесь – це Мирослава.

Рада:Вітаємо у нас. Ти гарна дівчина, сподіваюсь, що тобі в нас сподобається.

Мирослава: Ваш синврятувавменіжиття.

Захар:Тоді давайте подякуємо богам за три речі: відвагу Максима, страви на нашомусвяті і твоєжиття.

Максим: А титанцювативмієш?

Мирослава: Так, вмію.

Всітанцюють, а потімслухаютьпромову Захара Беркута.

Захар:Громадо! В лихічаси, сини мої, як ніколи, треба пам’ятати, щоголовна наша сила в єдності. Ми всі разом-один народ. Одна родина, одна радість і одне горе. Тількидопомагаючи один одному, ми можемоподолати будь-яку кривду і будь-яку напасть.

Іван:Розвідникиповідомили, що на нас суне все монгольськевійсько і вони не зупинятьсяпоки не винищать нас усіх до останнього. Часу обмаль.

Петро:Їхбільше в тисячіразів. Ще й Тугар Вовк з ними. Зрадник!

Максим: І що?  Ми візьмемохитрістю.

Захар:Піднімемосьвгору і повалимонашого сторожа. Зруйнуємо дамбу і рікаврятує нас. Час готуватись до бою.

Хлопціідутьготуватись до бою, а дівчаталишаютьсятанцювати.Виходятьмонголи і беруть в полон дівчат.

Бурунда: Хан знайдевбивцюсвогосина і помста татаро-монголів буде безжальна!

Тугар Вовк: А вашітіларозвісять на деревах.

Хан:Знищітьвсіх !

Максим, Іван та Петро виходять на сцену.

Петро: Де тивчорабув?

Максим: Були справи…

Іван: Так, справи з гарною дівчиною.

Максим: Тихо.Чуєте?

Іде Настя налякана татарами і плаче. До неїпідходять Максим, Іван і Петро.

Максим: Не бійся.

Іван:Щосталося?

Настя:Демони. Демони на конях. Спалили все до тла в нашомуселі. Взяли в полон всіхдівчат, я ледвезмоглавтікти. А що з ними - я не знаю.

Максим:Ти сама дійдеш до перевалу?

Настя: Так.

Максим:Тодііди. Ідишвидше і все розкажи Захару Беркуту.

Іван:Зможеш? (Настя маєкивнути головою:) А ми щевстигнемоїхврятувати.

Пісня Океан Ельзи“Захар Беркут”.

Фінальна битва.

HappyEnd!