Сценарій заходу для учнів 7-11 класів " У їхніх серцях - Україна"
В їхніх серцях - Україна
На фоні мелодії та відео з краєвидами та історичними постатями України
Ведучий 1: Людина з великого любов'ю і душевним трепетом згадує місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство, дитинство з дивосвітом казки, з материнською ласкою у затишній батьківській оселі. То — родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини. А якщо скласти маленькі батьківщини кожного з нас, вийде наша велика держава Україна. Що для нас Україна?
Ведучий 2: Україна — це наша земля, рідний край, наша країна з мальовничою природою, чарівною піснею і мудрими, талановитими людьми. Багата історія нашої держави на славетні імена та героїчні події. Нашими національними символами є прадавні першокнязі київські та їхні нащадки: княгиня Ольга, князі Святослав, Володимир Великий, Ярослав Мудрий, літописець Нестор, пізніше — славні козацькі гетьмани, кошові й полководці: Дмитро Вишневецький, Самійло Кішка, Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький... Усі вони боролися за гарне життя своєї Батьківщини.
Ведучий 1: На шляху до незалежності український народ часто втрачав своїх найкращих синів і дочок. У цьому довгому списку за гарне майбутнє нашої держави стали і герої Небесної Сотні. Саме вони зуміли рішуче стати до боротьби із злом у 2014 році, заплативши за перемогу надвисоку ціну — власне життя.
Ведучий 2: Сьогодні Україну знають у всьому світі. Трагічні події, які відбулися на Майдані у серці України — Києві — взимку 2014 року, сколихнули людей усієї земної кулі. Українці об'єдналися, щоб боротися за краще життя своїх дітей, друзів, батьків. 94 дні… Тривожних, заплаканих і вимолених... Три місяці, залишивши свої родини, тисячі людей стояли на вулицях, день і ніч, у морози заради одного — щоб домогтися свого, щоб їхній біль хтось почув. В один день тисячі простих українців стали солдатами свого народу. Звичайні мирні люди. Інтелігентні, жартівливі, люблячі. Студенти, учні, інженери, водії, вчителі, колишні військові, безробітні.
Ведучий 1: «Ми прийшли сюди перемогти або померти», — заприсяглися вони на барикаді. І перемога прийшла. Велика перемога маленьких людей. Людей із гарячими і мужніми серцями. Це перемога кожної людини, яка стояла на майданах, передавала гроші у церквах, їжу чи одяг, плакала чи молилася. За цю перемогу заплачено велику ціну — щонайменше сто життів. Вони загинули за честь, за волю, за право бути народом — джерелом влади у власній державі, за країну, в якій не страшно жити і народжувати дітей.
Ведучий 2: Коли ж і чому виникла Революція гідності?
Ведучий 1: Угода про асоціацію між Україною та ЄС тривала протягом 2007–2012 років. Вона надавала Україні цілий ряд преференцій і закріплювала суттєві поступки з боку ЄС. 21 листопада Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження, згідно з яким процес підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом було призупинено. 29 листопада після непідписання Януковичем Угоди у Вільнюсі виникли акції на підтримку євроінтеграції. Вони перетворилися на символ непокори владі й трансформувалися в нові Майдани. Найбільший із таких Майданів виник у Києві на центральній площі.
Першими на Майдани вийшли студенти.
Відео «Україна золота»
На сцену виходять студенти з Майдану
Студент 1: Спочатку - це була винятково мирна акція молоді з гаслами: «Україна-це Європа», «Ми –вільні» « Ми хочемо в ЄС». Кількість активістів зростала з дня в день.
Студент 2: А що ж було далі… А далі- непідписання Януковичем угоди про асоціацію.
Студент 1: А далі- жорстоке побиття студентів в ніч з 24 на 25 листопада.
Дівчина: У ніч холодну під самий ранок,
Коли і місяць на небі спав,
Напав на діток чийсь син чи тато
І, наче, нелюд їх побивав.
Студент 2: А далі… А далі- покалічені людські тіла та серця, Михайлівський Собор, Майдан залитий кров’ю, барикади, шини. Революція гідності.
Дівчина: Вони співали “Ще не вмерла…” і вмирали…
Земля тремтіла, під ногами ж – твердь…
Їм янголи обличчя прикривали…
А ті під вибухи гранат ішли на смерть…
Студент 1: А далі- Небесна сотня в небо полетіла…
Дівчина: Під прапором стояли – під прапором й спочили.
Прийми, о Господи, своїх синів!
За України волю їх убили
В шалений жар тривожних днів.
В той час, як небо димом затягнулось,
Як змерзлі руки прагнули вогню,
Упились кров’ю кат і його свита,
Споївши нею всю свою сім’ю.
Студент 2: Допоки житиму...
Минають дні і ночі - та назавжди
Калейдоскоп кривавий, невблаганний,
Я бачу ті обличчя і ті очі
Тих хлопчиків, що згинули за нас з тобою на Майдані.
Читець: На мирних студентів з кийками? Ганьба!
Таке не пробачить країна!
Не вдасться зробити з народу раба!
Не станемо ми на коліна!
Кривавий прем’єр і кривавий «гарант»!
Геть руки від мого народу!
Ми – разом! Йдемо на Євромайдан
За наших дітей, за свободу!
Бандитам не місце на нашій землі!
Ми житимем в вільній державі!
Хай чує весь світ, хай почують в Кремлі:
ГЕРОЯМ МАЙДАНУ – СЛАВА!!!
Відео «Євромайдан!Відео яке повинен побачити кожен Українець!»
Ведучий 2: 8 грудня в Києві відбувся «Марш мільйонів» – Народне віче з чисельністю, за різними оцінками, понад мільйон учасників. Було прийнято рішення про розширення мітингу та початок блокування Адміністрації Президента, Будинку Уряду та інших установ. В урядовому кварталі міста почали зводити барикади.
Читець: ( дівчина-студентка в верхньому одязі) (читає вірш Лесі Горової «Запах Майдану»)
Немає кращих парфумів,
Ніж запах диму Майдану,
Піду у центр столиці,
Його з повітря дістану,
Пропахла куртка, волосся,
Пропахли щоки і руки,
У ньому світлі обличчя,
У ньому вигуків звуки,
Канапка з чорного хліба,
І смак імбирного чаю,
І пряний запах свободи
На повні груди вдихаю,
У нім людська відчайдушність,
Людська безстрашність і віра
І наша вся Україна
У лапах хижого звіра,
І висота барикади,
І попіл чорної шини,
І муки від катування,
Й велика гідність людини,
І кров на білому снігу,
І смерть заради вітчизни,
Щоб грудьми друга прикрити,
Як небезпека нависне.
Коли його я вдихаю,
То краще чую і бачу,
Здається, що виростаю,
Знов народилась неначе.
Візьму я куртку сховаю,
Носить не буду і прати,
Щоб через декілька років
Цей запах знову згадати,
Щоби постали в уяві
Оті буремні події,
І перемоги, і втрати,
І шлях до здійснення мрії.
І жоден в світі дизайнер
Таке не зможе створити,
Воно само утворилось
Від того, що пережите.
Немає кращих парфумів,
Ніж запах диму Майдану.
Від Львова і аж до Криму
Пропахла ним Україна.
Ведучий 1: Криваве Водохреща. Україна ХХІ століття - День Соборності – 22 січня 2014 - . Світ сколихнула звістка, Україна здригнулася., як під час дванадцятибального землетрусу – на Майдані вбито людей…Тоді, ще ніхто припустити не міг, що Сергій Нігоян, Михайло Жизневський, Ігор Вербицький, Роман Сеник – новітні Герої бою під Крутами - перші із списку Небесної сотні.
Інсценізація «Мені наснилося»
(Актори одягнені відповідно часу)
Автор: Мені наснилось, що вони зустрілись:
Убитий в Крутах й вірменин Сергій.
В саду едемськім на травичці всілись:
Хлопець з Крут: За що тебе?
Сергій Нігоян: За Україну, друже мій.
Хлопець з Крут: Ти знаєш і мене за неї вбили,
Та це було вже років майже сто.
Тоді померли ми, щоб ви нам жили.
А вас вбивають... Вас тепер за що?
Ти пам'ятаєш, друже. Звісно, пам'ятаєш,
Як біло-біло в нас цвітуть сади.
І ти цей запах п'єш. І ти його вдихаєш ...
Я б все віддав, щоб хоч на мить туди.
Сергій Нігоян: А я ще ввечері узяв дівча за руку
Й тихенько так до серця притулив.
Тоді не знав, що Бог уже розлуку
Навіки на землі нам присудив.
Хлопець з Крут: Під Крутами стояли ми стіною.
В очах не страх, а злість до ворогів.
Більшовики готовились до бою,
Я йшов на смерть... а жити так хотів.
Сергій Нігоян: Мені твій попіл стукав, брате, в груди.
Я вірменин, а теж Вкраїни - син.
Не мав у серці й крапельки облуди,
За те й убив мене проклятий поганин.
Автор: ... Мені наснилось, що вони зустрілись.
Убитий в Крутах й вірменин Сергій.
В саду едемськім на травичці всілись:
Сергій Нігоян та Хлопець з Крут: ( разом) За Україну нас вбивають, брате мій
Пісня «Нашим Героям» - Крещенецька Іванна
Ведучий 1: Тисячі поранених. 107 майданівців вбито в трагічні дні нашої держави під час Революції Гідності . Кров цих людей стала вироком для злочинної диктатури. Ця «Небесна Сотня» своїм життям викупила свободу для мільйонів українців.
Ведучий 2: Серед Героїв Небесної Сотні Героїв України навіки закарбував своє ім’я наш вчитель, колега та друг Бондарчук Сергій Михайлович.
Ведучий 1: У свої 52 Сергій Михайлович встиг дуже багато: побудував дім, посадив сад, виростив чудового сина, виростив і викохав багатьох учнів, які пішли у світ з великою вдячністю своєму вчителю. Його біографічна довідка поміщається на одному аркуші. Скромно, так скромно писав він колись про свої основні віхи.
( відео презентація про С.М. Бондарчука)
- Бондарчук Сергій Михайлович народився 9 вересня 1961 в селі Губин Старокостянтинівського району в сім'ї інтелігентів. Мати - Євгенія Степанівна викладала українську мову та літературу в Ладигівській середній школі. Батько - Михайло Павлович працював ветеринарним лікарем. Сергій Михайлович навчався в Ладигівській середній школі. Вищу освіту здобув у Кам'янець-Подільському педагогічному інституті, був студентом фізико-математичного факультету. Педагогічну діяльність розпочав у 1983 році в Поповецькій восьмирічній школі Старокостянтинівського району на посаді вчителя фізики та математики.
- З 1997 року викладав фізику у нашій гімназії . Вчитель вищої кваліфікаційної категорії,вчитель-методист, переможець міського та учасник обласного етапів конкурсу "Вчитель року—2013" у номінації «Фізика», координатор Всеукраїнського фізичного конкурсу «Левеня» у місті Старокостянтинові.
- Захоплювався історією України, багато читав, був надзвичайно ерудованою людиною.
- Сергій Михайлович любив Україну і віддав найдорожче - життя за її майбутнє, за майбутнє кожного із нас.
- Наш учитель любив спорт, брав активну участь у змаганнях, був прикладом у всьому для нас.
- Його земний шлях був щедрим на добро, людяність, любов. У цій Людині поєднувались сила духовності і світлий розум з надзвичайною працездатністю, вимогливість до себе з відповідальністю за долю колег, рідних та близьких.
- Член виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області. Член ради сприяння розвитку освіти міста Старокостянтинова.
- У 2005-2009 роках очолював міську організацію Конгресу Українських Націоналістів. З 19 червня 2009 року голова Старокостянтинівської міської організації ВО "Свобода».
- Пов'язав своє життя з Українським Козацтвом.Курінний Українського Козацтва. Нагороджений посмертно Козацьким Хрестом "За козацьку мужність на Майдані" з правом носіння усім його нащадкам за поданням Старокостянтинівського районного козацтва, за рішенням нагородної комісії 4-го козацького редуту Майдану .
- Був одружений. Зразковий чоловік і батько. 33 роки прожили у злагоді і любові з дружиною Тетяною, виховали сина Володимира.
- З перших днів Євромайдану Сергій Михайлович брав активну участь в акціях протесту проти влади, був організатором таких акцій у місті Старокостянтинові.
- Загинув 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській від кулі снайпера, коли виносив поранених.
1. Указом Президента України Петра Порошенко № 890 від 21 листопада 2014 року за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності Сергію Михайловичу Бондарчуку посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка".
2. Рішенням Старокостянтінівської міської ради вулицю Вокзальну, на якій жив Герой, перейменовано на вулицю Сергія Бондарчука. 4 червня 2014 року рішенням Старокостянтінівської міської ради Сергію Бондарчуку присвоєно звання "Почесний громадянин міста Старокостянтинова" (посмертно). Цього ж року Старокостянтинівському НВК присвоєно ім’я Героя України Сергія Михайловича Бондарчука.
1. Рішенням вченої ради Хмельницького інституту післядипломної педагогічної освіти присвоєно відзнаку « Почесний професор»
Ведучий 2: Запрошуємо до слова _________________________________________
( Під фонову музику учні читають авторські вірші)
Аня Проказюк: Коли літо у вирій майне,
В синій ранок осінній
Біля школи стріча тебе
Кущ калини.
Дошка пам’ятна тут на стіні,
З неї лагідні очі
Усміхаються тепло мені
Й мов пророче.
Він колись по цих східцях не раз
Поспішав на уроки,
А тепер не заходить у клас –
Він високо.
Вищої не бува висоти,
Ніж освячена кров’ю,
Аби гідно жили я і и
І з любов’ю.
Рік за роком – і знов підросла
Галаслива малеча.
А він там – оберегом від зла
Й мов претеча.
З його іменем підемо в світ.
Дай нам сил, Боже, й вміння,
Щоб любити, як він,
Щоб служити, як він,
Україні.
Учень: Минають роки – другий, третій…..
Ваш образ віддаляє час,
Бо Ви тепер лиш на портреті
І не заходите у клас.
Спокійні очі. Вишиванка.
І усміх з-під козацьких вус.
Але привітне: «Добрий ранок!»
Вже не злітає з Ваших уст.
Біля портрета – тиша й квіти
Ваш погляд світиться добром.
Ви з школи вийшли – як учитель,
А повернувся – як Герой.
Учень: Він дітям показував зорі
В старенькім шкільнім телескопі
В той вечір квітневий прозорий,
Що пахощі сіяв і спокій.
Вони пустували – бо ж діти,
А він усміхався дитинно.
Так щиро, безхитрісно жити
Могла тільки світла людина.
….Знов зоряний вечір сьогоні,
А серцю щемливо і гірко,
Бо десь у космічній безодні,
В сузір’ї Небесної Сотні,
Тепер вже його сяє зірка.
Учень: Сергій Михайлович, Ви й досі серед нас -
Усміхнений, у звичній вишиванці.
Здається, знову зайдете Ви в клас,
Як продзвенить дзвінок веселий вранці.
Спокійний, скромний, в фізику свою
Залюблений, мов у кохану жінку,
Ви, як герой, загинули в бою, -
І крадькома дівча утре сльозинку.
Учителю, по Вас звіряєм крок,
Бо Ви жили по совісті, по-людськи,
Й найважливіший той для нас урок,
Що Ви дали його на Інститутській.
Пройдуть роки, та не зітруть вони
Щемливу пам'ять, біль гіркий утрати.
Ми, України дочки і сини,
Ваш подвиг будем вічно пам’ятати.
Ведучий 1: Пагорб на Інститутській став новітньою Голгофою України. Так, з великої любові до України Господь зупинив справжній армагедон, який мав загарцювати на Майдані через кілька годин - із залученним десятків тисяч карателів, бойової зброї, вогнеметів, смертоносних панцерників і гвинтокрилів!.. Героїчна сотня, зробивши перший крок, журавлиним ключем полинула у вирій вічності, ставши нашими Ангелами-Хоронителями у небі.
Ведучий 2: Герої не вмирають. Просто йдуть
з Майдану – в небо. В лицарі – зі смерті.
Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть…
Героєм слава – вписано у серці.
Ведучий 1: Небесна сотня була покликана і відібрана Богом зупинити зло…Вони це робили без зброї, незахищені, тільки своїм відкритим серцем і любов’ю.. Своєю самопожертвою вони волають, наказують, – «Живи, Україно, живи! Живи! Бо ми за це померли. Продовжуємо помирати». Там на Сході України…
Ведучий 2: Сьогодні на Сході України йдуть військові дії, точаться криваві бої. Там вирішується доля і майбутнє України. Весь народ нашої держави об’єднався нині проти російського агресора. Сили ООС намагаються протистояти терористам. На полі битви – захисники, воїни, сучасні герої про яких ми знаємо не з книжок та телебачення, а з власних знайомств.
Ведучий 1: Одними з перших воїнів ООС, які добровільно за покликом серця вирушили на війну були майданівці. Із вірою в серці, без жодних вагань вони їхали боронити Схід України. І віддали за неї найцінніше, що у них було – своє життя.
Ведучий 2: Станом на січень 2020 року війна на сході забрала життя понад чотирьох тисяч воїнів-патріотів.
Серед них й наші земляки. ( фото з загиблими земляками на екрані)
Читець: Це не сон, не синдром маячні,
Ця війна не в далекій країні,
Не в Іраку чи десь там у Чечні,
А в вишневій моїй Україні.
Саме тут всі її вояки
Схід країни від зла захищали,
Бились на смерть мої земляки,
Кров’ю землю святу поливали.
Щоб країна ввійшла в майбуття
Вільна, сильна, без чвар та війни.
Віддали найцінніше – життя,
України найкращі сини!
Ведучий 1: Хай у наших серцях палають свічки пам’яті загиблих героїв Небесної Сотні, воїнів АТО, усіх українських патріотів, які поклали свої голови в боротьбі за незалежність України, а розмірений бій хронометра відчеканить час скорботи, душевного болю і жалю…… Тож хвилиною мовчання вшануємо невмирущу пам’ять про загиблих героїв.
Хвилина мовчання. Звучить пісня «Плила кача».
Ведучий 2: Ми будемо їх пам’ятати …
Їхній подвиг неоціненний для України. Їхньою кров’ю омита нова держава. Вони вже вплинули на душі і серця і впливатимуть надалі…
Нашим обов’язком є будувати ту державу за яку вони загинули. Нашим обов’язком є пам’ятати їхній подвиг і дякувати Богу за тих сміливих і щирих людей, які були серед нас.
Пісня «Тільки щоб недаремно»
Ведучий 1: На цьому вечір пам’яті Героїв Небесної Сотні та нашого вчителя-героя Бондарчука Сергія Михайловича завершено.
Дякуємо за увагу.
1
про публікацію авторської розробки
Додати розробку