Сценарій заходу до Дня ЗСУ

 

 

 

 

Індивідуальний проект: «Сценарій виховного заходу»

 

Науково – методична проблема:

Формування в учнів патріотичних навичок. Підготовка та виховання самовідданих, свідомих захисників батьківщини.

 

 

 

 

Вчителя предмету«Захисник України  »   Воротилка Сергія Мироновича   Вчителя Монастириської ЗОШ І-ІІІ ступенів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Пояснювальна записка

 

Я обрав цю тему тому що Патріотизм учнівської молоді повинен ґрунтуватися на знанні історико-культурних традицій народу, героїзмі його захисникіів: воїнів Київської Русі, українського козацтва, січових стрільців, борців з німецьким фашизмом і сталінським тоталітаризмом, правозахисників 60-70-х років і захисників незалежної України.

Головна мета заходу це виховання підростаючого покоління – підготовка та навчання самовідданих, свідомих захисників Батьківщини, готових у будь-яких умовах виступити на захист територіальної цілісності та суверенітету незалежності України.

В даний час коли на сході України проходять військові дії, учні повинні знати все про наших захисників, структуру та боєздатність Збройних Сил України.

У цьому заході присвяченому дню створення ЗСУ, було показано основні історичні етапи розвитку українського війська від періоду стародавніх Слов’ян до Збройних Сил України на сучасному етапі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СЦЕНАРІЙ ДО ДНЯ СТВОРЕННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

 

Вступне слово вчителя:

 Доброго дня всім присутнім в цьому залі. Сьогоднішнє наше свято ми присвячуємо дню створення Збройних Сил України, адже 6 грудня 1991 року Верховна Рада України прийняла постанову про створення Збройних Сил України також в цей час було затверджено слова присяги на вірність народу України які першими прозвучали з вуст першого міністра оборони України Морозова. З того часу по сьогоднішній день пройшло 25  роки. Українська армія пройшла різні етапи свого формування про них ми сьогодні поговоримо.

Мета нашого заходу відзначити День Збройних Сил України, сприяти згуртуванню дитячого колективу. Розвивати розумові і фізичні здібності, кмітливість і спритність. Виховувати патріотичні почуття до рідної землі. Дружби та взаємоповагу один до одного, взаєморозуміння. Прищеплювати прагнення до занять фізичною культурою, Збереження народних звичаїв, традицій, свят.

Щиро вітаю всіх захисників і майбутніх захисників з святом, бажаю незламної волі, подолання труднощів, надійного родинного тилу, богатирського здоров’я та звершення всіх ваших мрій та побажань.

 

     Сьогоднішнє наше свято ми проведемо в чотири етапи:

1.    Історична довідка, яка нам розповість про основні етапи становлення і розвитку українського війська.
2.    Протягом другого етапу ми побачимо виконання елементів стройової підготовки учнями 11-их класів. (окремий план)
3.    Це змагання з військового багатоборства між учнями 10-их – 11-их класів. (окремий план)
4.    Це підведення підсумків та нагородження кращих учнів грамотами.

 

 

Приступимо до проведення нашого виховного заходу.

Ведучий 1:

Пригадаємо основні історичні етапи розвитку українського війська. 

На початковому етапі східнослов’янської цивілізації воєнна організація була родоплемінною, саме рід дбав про зброю. Та військове спорядження, забезпечував охорону осель і городищ від ворогів. Не було ніяких рангів чи ступенів, керував вояками воєвода або князь. Озброєння було різноманітним: спис, сокира, лук пізніше меч, використовували ніж, тіло захищали щитом, до бою військо йшло пішим ходом. Усі важливі воєнні справи, зокрема ведення війни, укладання миру вирішувались на вічі. Військова підготовка дітей починалась змалечку в сім’ї і зводилась до фізичного розвитку, формування навичок захищатись, воювати з ворогом, стріляти з лука, кидати камінь, долати перешкоди, веслувати.  У ІІІ-ІV ст. давньослов’янське військо мало примітивну організацію, слабку дисципліну, однак слов’янські воїни дивували всіх своєю сміливістю.

Ведучий 2:

У часи Київської держави X-XII ст.. військо складалось з дружини князя та народного ополчення. Члени дружини мали вірно служити князеві, бути готовими з ним йти на війну. Князі утримували дружинників, платили грішми, давали землі. Другою частиною війська було народне ополчення приймали міський люд, селян, хліборобів. Котрі захищали своє місто під час нападу ворога.

За княжої доби були 2 основні роди війська – це оружники та стрільці. Оружники мали на озброєнні панцир, шолом, щит, меч, спис. Стрільці лук і стріли. Збиралось військом за наказом князя оскільки не було на той час постійним. Спеціальні військові навчання в війську не проводилися. Зброя княжої доби в основному була охоронною й зачіпною. До першої належала броня, а саме панцир, кольчуга, шолом, щит, що служили для захисту тіла в бою. Зачіпна зброя – це списи, мечі, сокири, лук із стрілами. До кінця ХІ  ст.. княже військо було пішим, головною ударною силою виступала важко озброєна піхота у панцирах із щитами і списами. Кіннота поділялась на важку – це воїни в панцирах  і легку – це стрільці з луків. На знак того, що бій починався підіймали вгору прапор і полки вирушали на ворога. Княже військо підтримувало силу і могутність держави, обороняло її кордони.

6 грудня 1240 року закінчилась історія княжого Києва, поховавши під руїнами десятинної церкви останніх захисників свого міста. Могутня Київська Русь перестала існувати, а для її народу почалась епоха золотої орди. Хоча спроби відновити суверенітет були неодноразовими. Згадаймо хоча б Галицька-Волинське князівство і славного Данила Галицького.

Ведучий 3:

Від татарських нападів народ почав тікати у глиб України н вільні землі дикого поля. Молоді українці вирушали ватагами зі зброєю, обирали отамана, будували січі від можливих набігів татар. Так почався ще один період історії українського війська. Отож поступово само організовані козаки ставали захисниками рідного краю.

Козацьке військо впродовж віків було армією яка протистояла чужинцям, яка боронила свою землю і український народ від загарбників. Запорізька січ уславилась іменами Байди Вишневецького, Сагайдачного, Хмельницького, Дорошенка, Сірка, Виговського. Служити в козацькому війську в народі вважалось найпочеснішою справою.

Козаки були невтомними трудівниками самі будували укріплення, виготовляли зброю, будували човни. У першій половині 17 ст. запорізьке козацтво піднеслося до рівня кращих європейських армій. Особливо відзначалась військовою вправністю піхота, яка була головним видом козацького війська і вважалась найдосконалішою в Європі. Козацька піхота героїчно билась з ворогом, використовуючи особливу тактику – це стрільба в три шеренги, бій в рухомій фортеці, маскування в землі. Козацька кіннота вела наступ так званою лавою – це шикування півколом, атакуючи таким чином противника з флангів, фронту і тилу. На високому рівні у запорожців були розвідувальна та сторожова служби, створювалась система вишок із відповідною сигналізацією вогнем. Також у козаків був розвинутий флот. Більшість нападів козаки здійснювали морем на своїх легкоманевруючих човнах «Чайка». На чолі війська стояв гетьман. Він був головою козацької держави.  Після приєднання України до Московщини права і вольності війська запорізького урізались, а за часів Катерини другої взагалі була скасована запорізька січ. Це сталося в 1775р.

Ведучий 4:

Український народ залишився без власного війська, отже – втратив свободу. Не може бути вільним народ, який немає ким і чим себе захистити. Але пам’ять про славне козацтво, його традиції, памя’ть про січ не вмерла.

На теренах нашого краю наприкінці 19-го ст. зародився січовий стрілецький рух. Ця назва свідчила про його зв’язок з традиціями січового козацтва. З початком І Світової Війни розпочалось формування легіону січових стрільців на засадах офіційних збройних сил для боротьби з царською Росією за визволення України. Так наступив ще один період історії побудови українського війська. Січові стрільці були озброєні старими зразками зброї, яка була не укомплектованою, її не вистачало, бракувало одягу і взуття. Для підготовки поповнення в Легіоні було організовано військову школу, яка за два роки підготувала 7000 осіб.

В 1:

На початку Другої світової війни національно-визвольна боротьба українського народу активізується. Це було зумовлено низкою причин: нападом Німеччини на Польщу, а також приєднанням західно-українських земель до Радянського Союзу. Це посприяло створенню організації українських націоналістів ОУН. У 1942 році утворилась Українська Повстанська Армія, головнокомандувачем якої став Роман Шухевич. Бойовою одиницею УПА був курінь, що мав 3-4 сотні по 130-200 бійців у кожній. Приблизно 30-40 тисяч українців, повіривши ОУНівській ідеї боротьби за незалежність України, взяли участь у збройних формуваннях УПА. УПА дотримувалась своєрідної тактичної лінії, в основі якої були збереження і зміцнення власних сил, намагання поширити свій контроль на якомога більшу частину українських земель, вичікування слушного моменту для вирішального удару.

Під час ІІ Світової війни українці прославили себе і як оборонці рідного краю, і як патріоти, що боролися за незалежність України. І які б зараз не були суперечки, і збройні формування (УПА-ОУН), і бійці Радянської Армії та партизанських загонів робили все можливе, а інколи і неможливе для того , щоби ми могли жити з вами на своїй землі в мирі. Кожне серце і сьогодні повинно берегти пам’ять про тих, кого немає більше з нами, хто поліг на полі бою у роки Другої світової війни.

В 2:

Після розпаду Радянського Союзу і проголошення в 1991 році незалежності, Україна успадкувала одне з найбільш потужних угрупувань військ в Європі, оснащене ядерною зброєю та сучасними зразками звичайного озброєння та військової техніки.

Усього угрупування військ і сил нараховувало біля 780 тис. чоловік особового складу. 6,5 тис. танків, 7 тис. бойових машин, 1,5 тис. літаків, понад 350 кораблів, 1272 стратегічних ядерних боєголовок.

Проте це не були ще збройні сил незалежної держави в повному розумінні цього слова. Україна отримала лише окремі фрагменти військової  машини Радянського союзу.

Тому 24 серпня 1991 року Верховна Рада України ухвалила рішення про взяття під свою юрисдикцію всіх розташованих на українському терені військових формувань збройних сил колишнього СРСР та про створення одного з ключових відомств Міністерства Оборони України.

В 3:

Верховною Радою України був прийнятий надважливий пакет законодавчих актів стосовно воєнної сфери: «Закон України про створення Збройних Сил України», «Про раду оборони України», «Про оборону України».

На ті ж роки припадає й реалізація ядерного роззброєння України, на 1 червня 1996 року на території України не залишилось жодних ядерних боєприпасів.

Безумовно для того щоб Україна стала займати поважне місце серед країн світу треба створити боєздатну, професійну армію. Для цього є в нас досить потужна основа, досвідченні кадри, військові підприємства, потужні військові навчальні заклади. Українську армію треба модернізувати під сучасні вимоги.

Україна проголосивши 24 серпня 1991 року свою незалежність, прагне жити в мирі та дружбі з усіма державами світу. Однак нині не виключена можливість виникнення воєнних конфліктів, тому 6 грудня 1991 року Верховна Рада прийняла постанову про створення збройних сил. А з 1993 року цей день офіційно вважають Днем Збройних Сил України.

В 4:

Верховним Головнокомандувачем  Збройних Сил України є Президент України. Він згідно статті 106 Конституції України, призначає на посади і звільняє з посад вище командування Збройних Сил, здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави. Безпосереднє керівництво Збройними Силами України в мирний та воєнний час здійснює Міністр оборони України.

Сучасні Збройні Сили України мають таку загальну структуру: сухопутні війська, повітряні сили, військово-морські сили.

Настав 2013 рік який не передбачав ніякоі біди, Україна впевнено крокувала до європейської інтеграції.

Все почалося вночі 30 листопада 2013 року, коли беркутівці побили прихильників євроінтеграції, переважно студентів, проявивши при цьому немотивовану, безглузду жорстокість. Побиття дітей обурило батьків: наступного дня – 1 грудня – люди пішли на вулицю Банкову до адміністрації Президента з вимогою покарати винних. У відповідь їх жорстоко побили, причому найбільше перепало журналістам. Це викликало ще більше обурення: народ почав споруджувати барикади, на Майдані Незалежності утворили огороджену Київську Січ.

Вони співали “Ще не вмерла…” і вмирали…
Земля тремтіла, під ногами ж – твердь…
Їм янголи обличчя прикривали…
А ті під вибухи гранат ішли на смерть

В 1:

Замість покарати винних, 16 січня 2014 року влада нахабно, з порушенням усіх процедур ухвалила репресивні закони. Це викликало ще більше обурення: 19 січня на вулиці Грушевського розпочалися вуличні бої між протестувальниками і силовиками. 22 січня проти протестувальників застосовано вогнепальну зброю, двоє вбитих. Силовики почали викрадати активістів, катувати і убивати. До Києва завезли бандитів для тероризування населення. Але це викликало зворотний ефект: народ не злякався, а вчинив ще енергійніший опір.

Хвилина мовчання, хвилина мовчання...

Послухай, і серцем почуєш в цей час

Як гомін струмка, як пташине ячання –

Здаля голоси долітають до нас.

Ця мить – не прощання, а вічне стрічання

Із тими, кого вже не стрінемо ми...

Коли наступає хвилина мовчання

У пам’яті нашій клекочуть громи

В 2:

18 лютого – нове загострення протистояння, повстанці гинуть від бойових куль. 20 лютого силовики здійснили масовий розстріл протестувальників з автоматичної зброї і снайперських гвинтівок. Кулі наскрізь прошивали саморобні металеві і дерев’яні щити. За три дні загинуло близько сотні протестувальників. Їх назвали «небесною сотнею». Як цього дня повідомив у живому ефірі «Радіо Ера FM» лікар Майдану Олег Мусій, 90 відсотків померло від прицільних вогнепальних поранень в голову, шию і серце

Я вирушаю, мила, у похід,
Ніхто не знає, чим все обернеться…
Дай на прощання обніму дітей
І пригорну тебе до свого серця.

Уже сьогодні, певно, буде бій.
Для когось може стати він останнім,
Та ти, кохана, плакати не смій
У ці хвилини нашого прощання…

І не шукай мене в отім диму
Ти на екрані між облич героїв,
Я на екран, повір, не попаду,
Я буду там, у самім пеклі бою..

А якщо, раптом, упаду в бою,
А чи потраплю до катів за грати,
Знай, в моїм серці була тільки ти
І наші діти, й Україна мати…

Уже сьогодні, мабуть, буде бій…
Іще бої… жорстокі і запеклі….
Герої наші будуть у раю,
А ворогам ми зробимо тут пекло.

Та я вернусь! Як тільки ця весна
Нам принесе, нарешті, перемогу.
Тобі з порога радісно всміхнусь…
Дай обніму. Мені пора в дорогу…

В 3:

Гинули переважно молоді люди. За два десятиліття виросло покоління, не знайоме з комуністичним рабством. Вільні діти України. Кращі з них пішли на Майдан. Вони свято вірили, що гідність треба захищати, а зі злом треба боротися. Їх вело вперед гостре відчуття обов’язку.

Кожен по собі знає про те, що молоді люди мало цінують своє життя, і це дає їм силу діяти ризиковано і рішуче. З саморобними щитами і дерев’яними палицями вони пішли під кулі. Своїх поранених і убитих холоднокровно виносили з поля бою. Гинули, але не втікали. Жодної малодушності чи істерики.

За цим розстрілом спостерігав увесь світ. Це нагадувало жертвоприношення: Український національний організм пожертвував кращими своїми дітьми заради порятунку всього народу. Думаю, що так воно й було.

З настанням 22 лютого пасіонарна хвиля прокотилася всією Україною. В багатьох містах України почали демонтувати пам’ятники кату Леніну-Бланку. Почала активно формуватися народна самооборона. Інтелектуали почали інтенсивне осмислення ситуації. Українські біатлоністки на зимовій олімпіаді в Сочі вперше за 20 років здобули золоті медалі, присвятивши свою перемогу українському народу та його боротьбі.

В 4:

Спільна боротьба об’єднала людей з різних соціальних груп, молодих і старих, україномовних і російськомовних. Кожен робив те, що вмів: одні билися з беркутом, другі підносили шини, каміння і їжу, треті надихали музикою і віршами, четверті поширювали інформацію, п’яті давали гроші, шості молилися, сьомі співчували... Спільно пережиті страждання – це те минуле, що об’єднує націю.

Небесна сотня – безневинна жертва…
Бандитам не сховатись за хрестом
Отим хрестом, де їхня совість мертва
Зрікається і серцем і чолом…
У прощену неділю впала долу,
Простіть нас браття, миленькі, простіть…
За Україну - зранену і голу…
За Вас не впала і за Вас стоїть

Небесна Сотня – цвіт країни,
Тобі схиляємо уклін.
У наших серцях “Кача плине”,
А Вам в церквах лунає дзвін !

Ви дивитесь на нас з небес,
А ми сумуємо за Вами.
І згодом скажемо: “Христос Воскрес!”,
Та Вас не буде поруч з нами.

Не буде тих страждань і мук,
Що Вам судилося прийняти,
А буде сум і біль розлук,
І на порозі – сива мати.

Ви змусили здригнутись світ,
Змінили долю рідної країни.
Небесна Cотня – правди цвіт !
Героям Слава ! Слава Україні

В 1:

Українці здобули перемогу на Майдані,проте на сході України спалахнув новий конфлікт. Війна на сході  України — збройний конфлікт на території Донецької і Луганської області України

Конфронтація насильства в регіоні розпочалася в середині квітня 2014 року, коли озброєні групи проросійських активістів почали захоплювати адмінбудівлі та відділки міліції у містах Донбасу (зокрема, у Слов'янську Артемівську та Краматорську. Українська влада у відповідь заявила про проведення Антитерористичної операції із залученням Збройних сил  Поступово протистояння переросло у масштабний воєнний конфлікт.

Згідно із Законом України «Про боротьбу з тероризмом» 14 квiтня 2014 року на сході України була розпочата антитерористична операція — "комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності

Район проведення антитерористичної операції був визначений Кабінетом Міністрів України . Для оперативного керівництва антитерористичною операцією був створений Штаб АТО, який очолив керівник Антитерористичного центру при СБУ України. До антитерористичної операції були залучені сили СБУ, МВС, пiдроздiли Мінiстерства оборони та Прикордонної служби, а також центральні та мiсцевi органи влади

 

Повертайся, будь ласка, живим.

Я прошу не багато, й не мало.

Кожен вечір молюсь всім святим

Щоб нещастя тебе не спіткало.

Щоби Янгол закрив от біди,

Над тобою розправивши крила,

І щоб куля лихої орди

Не побачила, не зачепила.

Ясним ранком, та днем дощовим,

Я шепочу у синєє небо:

Повертайся, будь ласка живим,

Батьківщина чекає на тебе.

В 2:

13 квітня у Донецькій області почалась антитерористична операція (АТО) з метою зупинити терористів та сепаратистів. У ході операції правоохоронці розблоковували 2 блокпости терористів перед Слов'янськом. Терористи чинили опір і влаштували перестрілку. Внаслідок операції є вбиті і поранені з обох боків — українських силовиків та терористів.

Олександр Турчинов зазначив, що кров, яка пролилась у містах Східної України, зокрема у Слов'янську під час АТО «пролилася на війні, яку проти України веде Російська Федерація».

В 3:

Жахливим епізодом для України став Іловайський котел.

Українські військові ввійшли в Іловайськ 18 серпня. Вони змогли взяти під свій контроль більшу частину міста, однак після введення регулярних російських військ 28 серпня іловайське угруповання опинились в оточенні.

29 серпня вночі російський президент Путін звернувся до бойовиків відкрити гуманітарний коридор для українських військовий,що опинились в оточенні.

30 серпня о 10:00 українські військові  організованими  колонами почали рух з міста,однак колони розстріляли,завдавши великих втрат  українським батальйонам.

Іловайський котел

Він тихо говорив й палив багато,

І смуток в погляді, у зморшках все чоло.

Розповідав, як загубив він брата,

А їх у нього триста душ було.

Під Іловайськом, в “коридорі”, всіх поклали…

Хто був поранений, добили, мов шмаття,

Була домовленість, “зелений” їм давали,

А потім кров’ю вмилась матінка-земля.

Так сталося, що він живим зостався,

Хоч уцілів, але потрапив у полон,

Огидно ворог у лице йому сміявся,

Що підло, низько, розстріляли батальйон.

Рубцем на серці рана гоїтись не буде,

Вона кривавитиме довго, все життя,

Він Іловайськ та побратимів не забуде,

Вони ніколи не підуть у небуття…

Ми також мусимо героїв пам’ятати,

Бо то рубець на тілі нашої землі,

Бо наші воїни пішли нас захищати,

Та найцінніше віддали — життя свої.

В 4:

24-27 серпня відбулося масштабне введення військ РФ на територію України.

Президент США Обама порівняв агресію Росії по відношенню до України з нацизмом.

Лист до бійця АТО

Мій Любий солдате, пишу я до тебе
З подякой від щирого серця,
Що маю сьогодні я мирнеє небо,
Й надію, що лихо минеться.
Ти зараз на Сході — мене захищаєш,
Щоб мирним у мене був сон,
І те, що молюсь я за тебе — не знаєш,
На це не потрібно ікон.
Я просто у небо звертаюсь до Бога,
Щоб він тебе крізь боронив,
Безпечною всюди була щоб дорога
І стало на все тобі сил.
Щоб ти повернувся вцілілим, благаю,
Молюся за тебе щодня,
І хоч особисто тебе я не знаю,
Мені відтепер ти — рідня!

В 1:

5 вересня 2014 року у Мінську було підписано угоду про припинення вогню на Донбасі. Робота контактної групи у Мінську була продовжена, і сторони підписали наступний меморандум у ніч проти 20 вересня 2014. Проте, до сьогоднішнього дня  бої і обстріли  з боку військ РФ продовжуються.

Українці, що полягли за нову Україну, прагнули нового, світлого, вільного життя, а не відтворення нового кола принижень і рабства. Вони добровільно обрали цей шлях, отже є не мучениками, а героями. Тому не припустимо називати їх «рабами».

В 2:

Верба у жалобі стоїть, мов спокута,

Ні хто не забутий і ніщо не забуто.

Не спиться ще вдовам, бо туга лишилась,

Для них і сьогодні війна не скінчилась.

Серця в них назавжди тривогою скуті ­

Ні хто не забутий, ніщо не забуто!

 

 

 

 

 

Заключне слово вчителя:

Рідний край, рідна земля, батьківщина, Україна, які це прості й разом із тим прекрасні і святі для нас слова. Велика і священна любов до батьківщини, живе і житиме в усіх чесних щирих серцях її синів і дочок. Любов до вітчизни і любов до людей – ось 2 стрімкі потоки які зливаються і утворюють могутню річку патріотизму. Ще раз з святом вас, дякуємо за увагу!

 

Список використаних джерел:

 

1. М.М. Бака, Ю.О Квашньов, С.І. Операйло. Захист Вітчизни 10-11 клас. 

2. О.К. Струкевич, І.М. Романюк. Історія України 8 клас.

3. Бойко О. Д. Історія України: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. — К.: Видавничий центр «Академія», 2002.

4. Історія України. Комплексний довідник + профільний рівень / [уклад.: Воропаєва В. В. та ін.]. — Вид. 5-те, допов. та перероб. — Харків: Весна: Співак В. Л., 2014.

5. Шанковський Л. Українська Повстанська Армія. Історія українського війська. — Вінніпеґ, 1953. — Розділ ІІ