5 листопада о 18:00Вебінар: Онлайн-сервіси для дистанційної роботи: Google Meet, Skype, Zoom

Сценарій заходу "Козацький гарт", присвячений Дню Покрова Пресвятої Богородиці та Дню Захисника України

Про матеріал

Сценарій можуть використовувати класні керівники, педагоги- організатори та заступники директора із ВР. Захід проходить із елементами театралізації, основаними на традиціях та звичаях українського козацтва.

Перегляд файлу

«Козацький гарт»

 

 

(Виходять діти-читці в національних костюмах)

Улюблена Богом перлина
Для всіх українців одна —
Козацька моя Україна,
Хлібів золотих сторона.
Негодами лютими бита,
Віками ти йшла до мети,
Тобі в небі зорею світити,
І волю, і долю знайти

Звучить пісня про Україну                                                                                                 

 

Дівч.1 Стоять в багрянці й золоті  діброви
Калина демонструє пишну вроду .
От і прийшла Покровонька , Покрова -
Одне з найкращих свят мого народу.
 

Дівч.2 Давайте ми у днину цю чудову
Поверним погляд у глибин віків .
Бо ж недаремно  вважалась Покрова
Заступницею наших козаків . 


Дівч.3 Свято Покрови має цікаву історію. Як розповідає відомий письменник та етнограф Василь Скуратівський , виникло воно ще в 10-му столітті у Греції , на Україну  у цей час напали араби . Оточивши   Константинополь , сарацини намагались поневолити городян .                                                                                                                                                     

Дівч.4 1 жовтня  за старим стилем константинопольці зібралися на всеношну відправу до церкви . Під час Божої служби святий Андрій Юродивий побачив в горішній частині храму образ Божої матері . Вона в оточені святих тримала над віруючими християнами покров і молилася . Це видиво придало грекам впевненості у своїх силах і вони відстояли незалежність . Чужинці вимушені були відступити . З того часу свято  Покрови стала всенародним .

Дівч.1 Традицій скарб ми пригадаєм.                                                                                                              Зі святом Покрови всіх вітаєм.                                                                                                         З радістю, щирістю, Божою милістю.                                                                                              З святом Покрови всіх вітаєм!

Дівч.2: Жінки вважали празник Покрови своїм святом. З особливим нетерпінням його чекали заручені чи ті юнки, які сподівалися на сватів. Традиційно свататися можна було з Семена (14. IX), а справляти весілля від Покрови і до пилипівських заговин (27.XI). відтак до Покрови (14.Х) дівчата вивішували під стріхою червоні пучки перцю чи калини, обмазували коричневою глиною тильні стіни хат, щоб у такий спосіб оповісти - тут є відданиця.

Дівч.3. З Покровом колись в Україні були пов'язані дівочі мрії і сподівання , бо вона покровителька жіночої, а більш всього дівочої долі. Дівки чекали сватів і молилися: „Свята мати Покровителько, накрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зістатися дівкою".

Дівч.4 Зі святом покрови пов'язано чимало метереологічних спостережень та приказок.

Яка погода на Покрову, така буде і зима.

Якщо в цей день сніг не покрив землю, не покриє в листопаді і в грудні.

Якщо до цього дня не опаде листя з вишень- на теплу зиму, а опаде - на сувору.

Зранку вітер з півдня, а пообіді з півночі - початок зими буде теплим, але згодом похолодає.

1-ша Дівка: Хочеш мене переговорити приказкою та прикметою?

4-та Дівка: А чому б і ні? І ми не ликом шиті! Знаємо українську прикмету. І не тільки знаємо, але й намагаємося скористатися нею до Покрови. Адже всім відомо: хто на Покрову дев'ять прикмет чи прислів'їв скаже, той захист до наступної Покрови матиме.

1-ша Дівка: Добре ,спробуймо! Тільки цур: хто затнувся — той програв... Хто лежить до Покрови — той продасть усі корови.

4-та Дівка: Якщо на Покрову спориш зелений — гарний врожай зернових наступного року буде.

1-ша Дівка: Минула Покрова   — з'їла ясний вечір корова.

4-та Дівка: Білка на Покрову високо гніздо зробила — тепла зима буде.

1-ша Дівка: Як прийшла Покрова  — кожна баба здорова.

4-та Дівка: Якщо гриби пішли тільки на Покрову — пізній сніг буде.

1-ша Дівка: Прийшла Покрова  — висохла діброва.

4-та Дівка: Якщо червоний вогонь у печі на Покрову  — морозяні вечори будуть.

1-ша Дівка: Покрова накриває траву листям, а дівчат шлюбним вінцем.

4-та Дівка: Та тебе не переговориш... Нумо, дівчата, заспіваймо!

1-ша Дівка: Прийшла Покрова, заревіла кожна мати, як корова.

Усі дівчата: Ну!.. Утнула!..

1-ша Дівка: От і збилась!..

    Дівч.2 Особливо шанували на Україні Покрову запорозькі козаки. Вона була їхньою заступницею у далеких походах. Її зображення завжди було на хрестах, які носили козаки. Священною для кожного козака на Січі була Покровська церква, від порога якої січовики вирушали на захист рідної землі і куди з подякою за порятунок поверталися після походів.

Дівч.3 Для козаків Покрова була найбільшим святом. Цього дня відбувалися вибори отамана. Наші лицарі вірили, що Свята Покрова охороняє їх.

Дівч.2 Це свято віднині є не тільки як народно- релігійне, а й національне. Указом призидента україни -14 жовтня оголошено днем українського козацтва  та Днем Збройних Сил України!

Дівч.3.  Золотою ниткою історії                                                                                                                                             Сшиємо козацтва сторінки,
Хоч часи минулого суворі,
В спадщину ж лишили козаки.

 

(звучить фоном мелодія пісні «Ой на горі та женці жнуть». Виходить двоє дівчат)

 

Дівч.1 Легендарна Запорозька Січ – символ мужності і незламності українського народу. Наші пращури були запорозькими козаками. Від роду до роду передається їх заповіт жити чесно, не зазіхати на чуже, трудитися, любити свою землю, рідну мову, з повагою і розумінням ставитися до інших народів.

Невмирущий дух козацької вольності і слави ми відчуваємо і досі.

 

Дівч.2.  Багато таємниць зберігають наші Заломи, а найбільша з них – Тарасове Гульбище. Колись це місце з обох сторін було закрите величезними уламками гір, порослих лісом. Наші предки розповідали, що у стіні гори був вирубаний льох, в якому козаки зберігали вино, горілку, мед. Цей льох вони закривали величезними залізними дверима.  А на самій вершині козаки витесали кам’яний  стіл та лави. За цим столом пригощав їх козак Тарас, який за однією із легенд заснував наше село. З цієї висоти відкривалася чудова панорама Дніпра-Славути та виднівся батько Великий Луг – їхня вольниця.  На жаль сьогодні ми можемо захоплюватися лиш незначною частиною колись розкішного Великого Лугу, де в нашій уяві виринають запорізькі козаки.

                                  Музична заставка. Кобзар співає, навкруг нього дівчата.

Кобзар.

Ой у полі-полі Килиїмським                                                                                                                 Та на південь від Хортиці                                                                                                                         Ой да лежав колись острів Томаківка,                                                                                                   Де була перша Буцько- Томаківська Січ.                                                                                                А за дніпровськими порогами                                                                                                                           З а південними дорогами                                                                                                                                          За степами за широкими                                                                                                                          Наші прадіди жили.                                                                                                                        Ой да тарасівські низовії козаки                                                                                        І розливалась воля й козацтво на всю Україну.

Там кожний козак за волю на смерть бився і за теє вічної слави у правнуків заручився

Поводир. А всі ми родом із цього села, заснованого у літо 1600.                                                                                                                                                                   Дівчата.                                                                                                                                                                                             .1. . Село на березі Дніпра лежить                                                                                                                       Живуть у ньому вже дорослі люди                                                                                                                                                                 І тільки, що тільки починають жить.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            2.   Земля наших предків, доленько ласкава                                                                                                                        Тут пам'ять козацька І слава батьків.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            Так хочеться довше вдивлятися в вічність  
Пізнати свій край і своїх земляків                                                                                                                                                                                        3.       Нехай же лине пісня, зіткана з любові   
Як дар душі, як хвилі вогневі                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  Вищетарасівка, земле колискова,     
Ми всі вклоняємося піснею тобі.                                                                                                                                                                                                                                                                       

Вищетарасівський вальс.                                                                                                                                                                        1 .Є село, наче пісня, що миліш не знайти                                                                                                                     До Заломів зелених пригортаєшся ти                                                                                                                                                           Як любов незрадлива, наче доля дзвінка                                                                                                        Молода і вродлива Вищетарасівка - 2р                                                                                                                                                                                                          Світанковим туманом умиваєш красу                                                                                                                                                        Ти над морем Каховським заплітаєш косу                                                                                                                                    Як зоря із криниці над світами ростеш                                                                                                                                     Степова трудівниця синє небо без меж - 2р.                                                                                                                     

                                                      Довбуш починає бити в барабан.                                                                                             Гримлять литаври, стяги пломеніють,
Ген високо сонце осяває путь                                                                                                                                     А попід горою, яром долиною.
Козаченьки славні у похід ідуть                                                                                                                               Довбиш відбиває ритм. Виходять козаки з отаманом Вищетарасівський вальс (третій куплет)

3. Над Дніпром над ревучим наші предки жили     -                                                                                        Нам нащадкам козацьким заповіт свій дали         

Рідний край так любити, щоб там щастя цвіло
Тож святиня для всіх нас наше рідне село - 2р.

 

Отаман  Здорові були, козаки!                                                                                                              Козаки Здоров був, батько!                                                                                                                                                            Отаман. Низький уклін всьому товариству кревному і сердешному!                                                   Уклін глядачам, б'ють литаври.                                                                                       Отаман. Дозвольте, панове-козаки  запорожці слово мовити                                                 Козаки. Говори, батьку!                                                                                                        Отаман. Хлопці - козаки вищетарасівці! Перед вами діла великого поту, великої козацької доблесті Зібрав я   вас , лицарі славні й могутні на раду й питаю всіх й Дніпра -брата: «Чим ти славен ? Чим ти красен? Чим ти ясен?                                                                Козаки.                                                                                                                                             1.   А він славен бурлаками - низовими козаками!                                                                                     2.   А ми - нащадки великого козацького роду, роду красного, ім'я якому                                                                   Всі. Запорозька Січ! Слава! Слава! Слава!                                                                                  3. Ми всі з того гнізда, звідки вилітали горді і дужі, як леви, лицарі.                                                                                  4. Бунтарська слава козаків
Передається в нас нащадкам рід від роду                                                                             Всі. Бо козацькому роду нема переводу!

Отаман. Ну, що , браття-козаки, славні вояки. А чи не поржавіли ваші шаблюки? Чи не занепала ваша козацька сила? Чи не хоче розгулятися козацька душа?                                                                                                                                      Козаки.                                                                                                                                            5. -Та що ви, батьку!                                                                                                                      6. Є ще порох в порохівницях!                                                                                                             7. Не ослабла наша сила!                                                                                                                    8. Так. У нас вирує кров козацька.                                                                                                            Ворог не захопить нас зненацька.                                                                                  Отаман. Досить! Досить! Бачу ще не перевелися лицарі у нашому селі!                           Заходе парубок

         Парубок. Добрий день, люди добрі!

Отаман. Гей побратиме, а хто це до нас на Січ забрів?

Козак-писар. Та це, мабуть, батьку, чолов'яга прийшов у козаки проситися!

Отаман. А нумо, підійди, підійди ближче, чоловіче! Не бійся! Так! Звідкіля ти такий? Розкажи нам.

Парубок. я, батьку, здалеку. Довго добирався, йшов пішки, плив човном через пороги Дніпра.

Отаман Чого йдеш до війська?

Парубок.Бо маю сили та хочу віддати її своїй країні, бути її захисником.

Отаман Закони України визнаєш?

Парубок.Визнаю.

         Отаман  Молодець! А горілку п`єш?

Парубок. П'ю. 

Отаман  А-ну, налийте йому та побільше

 

(п’є молоко)

Всі. Га-га-га

Отаман. (підходе, плескає його по плечу)

З молока береться сила,

Щоб ворожа рать тремтіла.

Молоко дає нам кров

І на силу

Й на любов.

Ну що панове товариство приймаємо молодика до нашого куріня.

Всі: Приймаємо.

Отаман. Добрий козарлюга буде!.

 

 

Заходять останні козаки:

 

1-й козак: Прийміть і нас в козаки. бо ми найсильніші, найсміливіші, найрозумніші…

2-й козак: Ага, й найскромніші…

3-й козак: А я от дійсно сильний. Їду я з чумаками по сіль. Глядь, біля однієї балки величезна каменюка, а на ній надпис: «Переверни, тоді побачиш». Я зразу спробував, та де там… Я й так, я й сяк – нічого! Тоді, я з’їв шматочок сала, запряг волів, потягнув разок, вона і перевернулась.

Всі : Ну і що там? 

3-й козак: Що, що… А там написано: «Ну як, важко було?»

Всі: Тю…

 

 

Писар. Почнемо з богом, друзі, мерщій, бо сонце вже високо! Буде млосно, жарко та й свята водиця, якою вас будуть пригощати , стане тепла й несмачна!

Піп. В ім’я Отця і Сина і Святого Духа почнемо! Ну хто перший? Та підходьте разом! Православні? Перехрестіться ! “Отче наш “-знаєте ?

Козачки Ізучаєм

Піп. А ну перехрестись! (парубок хреститься ).

Козачок.Лоба, в пупа, вправо, вліво

Піп. Бач, які гарні лицарі православні! Годяться ! Тепер треба вас до куреня записати.

Писар  підходь ближче он ти, самий крайній! Як тебе звуть? Називай своє прізвисько Чого мнешся , як наречена на сватанні? Не хочеш себе називати, то ми й самі тебе зараз охрестимо!

Піп Бачте, яка в нього сорочка драна аж пуп видно! Де ти таку взяв?

Козак  В нашого пана . Він мені ще й спину розписав . Показати?

Писар  То запишемо тебе козаком Голопупенко! Згоден!

Піп Та ступай до запорозького товариства. Козак славний з тебе буде , Голо пуп!

Отаман. ну, а   ти вільний  парубок? Дружини не маєш? Гуляєш вільно, як вітер по степу!

Парубок. Та вільний хоч мав пута у подобі жінки.

Отаман.. То ти покинув жінку? Еге - ге, недобре це діло, чоловіче!

Парубок. Кинув батьку, як тільки побралися, бо вона борщ не вміє варити. Як можна з такою жити?

Отаман. О, то ти справжній козак! (плескає козака по плечу). Запиши його писарю.

Писар. Як кличуть тебе хлопче?

Отаман. Та не питай його, а так і пиши - козак Борщ!

 

 

Писар А ось дивись, який вояка, з’явився. Зі своїми пістолями . Та чи вміє сам стріляти? Може ти ці пістолі по дорозі десь знайшов.

Козак А ну, запаліть свічку! Он там далі поставте (стріляє)

Піп Ого! Стрільнув, як плюнув! То так його й запишемо – козак Заплюйсвічка

 Писар Ого-го ! Який здоровань . Як же тебе, синку мати з батьком звали ?

Козак (засоромившись) Матуся з дитинства Манюнею звала, бо я самий молодший в родині.

Піп Оце, Манюся!

Писар З такими кулаками тобі , мабуть й бика вбити можна?

Козак . Можна й зараз спробувати. Давай , я легенько махну тобі в лоба!

Писар Не лякай хлопче! Бо страшно й дивитися на твої каменюки. Запишемо тебе під новим прізвищем – будеш ти козаком Вбий биком.

Піп Славно! Славно! Добрий буде козак Вбийбик!

Писар Слава Богу! На сьогодні вже досить. Добрі козаки прийшли до нашого гурту.  Але треба їх випробувати. Чи готові вони бути справжніми козаками.

 

Отаман.                                                                                                                                                                    Ну, козаки, який у вас сьогодні стан?

Чи є охота позмагатись,

Силу й спритність показати

І відвагу молодецьку,

Як це в козаків ведеться?

 

Козаки.

Так. У нас вирує кров козацька.

Ворог не захопить нас зненацька.

 

Отаман.

Благословляю вас мої сини,

Козацьку честь ви зберегти повинні,

А також Боже борони вас,

Зрадить рідній Україні.

Отож веселіше. Козаки не бувають зажурені

На чолі із курінними отаманами,

Познайомимо ми їх з вами.

 

Курінь 1

      Наш курінь ще невеликий

І поки молодий у неї вік,

А  Андрія ми вибрали за курінного.

 Бо він здоровий чоловік.

 

 

Курінь 2

Хоробрий Валерій побратим

У нас усяк гордиться ним

Здолає всі він перешкоди

Заради слави і свободи.

Він ворогів усіх здолає

Як треба вмить Дніпро перепливає.

 

Отаман. Ну то що ж – бачу курені до змагання готові.

(називає отаманів кожного куреня)

 

Рада є також у нас,

Пильно стежить й кожен раз

Визначає кращих з вас.

 

А членами ради ми запросимо бути наших гостей.
 

 

Конкурс №1 «Як козаки взувались»

Гетьман:  А тепер усі без волання

Починаємо змагання!

Козаки, нам у поході

Стануть чоботи в нагоді.

 

 Є дві  пари чобіт 45 розміру. Учасники по черзі взувають чоботи, добігають у них до прапора, повертаються і передають чоботи наступному учасникові.

Козаки беруть участь у конкурсі.

Гетьман: Які чоботи кравці

                  Нам пошили гарні ці!

        І «зручні» вони й міцні,

        Кажуть, що такі в ціні.

        А тому в них найзручніше,

        Рада скаже нам й запише

        Бали набрані негайно.

        Часу цінного не гаймо!

 

Надається слово раді.

 

 

                                   Конкурс №2  « Люблю поїсти»

 

Отаман. Наші хлопці, мабуть, уже зголодніли? А-ну внесіть чорний ящик.

 

Запитання: 

  1.     Назвіть головний продукт харчування на Україні? (хліб)
  2.     Цей продукт жартівливо називають  «українським снікерсом». (сало)
  3.     Без неї не обходиться ні одна перша (варена) страва чи салат. Від неї плачуть, коли її « роздягають». Що це за  продукт?

 Потрібно з`їсти ці продукти (час засікають по секундоміру).

 

Козаки (старші): Батьку отамане, вони так смачно їли, що аж ми зголодніли.

Отаман. Козаки, а яка ваша улюблена страва?

Козаки. Ну, звичайно, каша!

Отаман. Тож нумо варити кашу?

Козаки (малі). Так. Ми готові.

Отаман. Хай вогонь горить! А для цього, знають всі чудово, нам потрібні дрова.

(кожен  учасник повинен перенести по одному поліну, стрибаючи у мішку. Поки не перенесуть усі дрова)

Отаман. Козаки всі спритні, здібні.                                                                                                        Чи є ще до них подібні?                                                                                                                              Потомились? Справа в тому.                                                                                                                          Їм потрібно зняти втому.                                                                                                                                    Відпочинок – справа звична.                                                                                                             Для всіх пауза музична.

 

(звучить пісня)  Пісенька Джури

Отаман. Дрова є, вогонь палає!                                                                                                                        Та чогось не вистачає.                                                                                                                   Щоб зварить крупу, нам з річки                                                                                                      Треба принести чого?

 

Козаки (малі): Водички!

(Дві дівчинки з козацькими казанками в руках стають за кілька кроків від двох відер з водою. Козаки обох куренів під музичний супровід носять воду з відер у казанки)

Отаман. А тепер послухаємо радо нашу раду!

(Рада оголошує підсумки)

                                   Конкурс №3  « Знавці козацтва»

 

Отаман: Щоб правильно орієнтуватися в житті, бути освіченою людиною, треба знати минуле свого народу та його історію. Отже, поки кашовари зварять кашу, проведемо  наступні іспити для наших козачат – це буде конкурс знавців козацтва. Приготувалися уважно слухати і швидко відповідати на запитання вікторини. Вам буде роздано листівки з іменами видатних людей України:

  1. Богдан Хмельницький
  2. Павло Полуботок
  3. Іван Сірко
  4. Петро Калнишевський
  5. Іван Сулима

На кожне запитання ви повинні піднімати картку з прізвищем, яке ви вважаєте відповіддю на питання. Піднімати картки необхідно одночасно. А журі буде уважно слідкувати за правильністю відповідей.

 

                    Запитання

  1. Ім’я козака, прозваного басурманами Урус-шайтаном, тобто українським чортом. Відомо, що він виодив переможцем 54 рази із проведених 55 битв. (Іван Сірко)
  2. Назвіть ім’я козака, якого двічі обирали головним отаманом, чого зроду-віку на Січі не буває? ( Петро Калнишевський)
  3. Назвіть гетьмана, звтнуваченого в державній зраді та заточеного в Петропавлівське підземелля, звідки він уже не вийшов? (Павло Полуботок)
  4. Кого сучасники називали « українським Спартаком», « Ганібалом», в пам’яті народній він залишився національним героєм? ( Богдан Хмельницький)
  5. Хто із гетьманів був нагороджений  медаллю Папи Римського? ( Іван Сулима)

 

Гетьман: Молодці, козаки!

Козаки малі:   Козаку найперше – воля!

       Козаку найперше – честь!

Отаман. Добрий козак повинен мати добру пам’ять, зір та слух.  А зараз ми і перевіримо. (Команди отримують листи, на кожному з яких написано 15 слів) Через 1 хвилину ви повинні назвати  якомога більше слів.

 ( Чайки, козаки, Січ, Кіш, джура, Б.Хмельницький, Чигирин, гетьман, булава, корогва, Україна, І. Сірко, клейноди, кошовий, Дніпро)

Козак (старший) Батьку, ми бачимо, що козачати наші ерудовані. А давайте перевіримо їх силу та спритність.

Отаман. Слушно кажеш, козаче.

Конкурс №4  « Перекоти колоду» (між мішками)

Отаман. Щоб мужньо боронити свій народ, свою рідну неньку-Україну, ви повинні мати силу в руках. Отже, починаємо змагання силачів. Я запрошую від кожної команди найсильнішого представника.

Конкурс №5  « Підняти гарбуз»

Отаман: Ось чому вороги і боялися козаків, вони не лише спритні, кмітливі, а ще й дужі.Усі козаки вміли справно стріляти. І зараз наші гравці покажуть свою міткість

Конкурс №6 « метання списа» (козацьке ядро-набивний м’яч)

Отаман.  Козаки – це сильні люди !

               Козаки – безстрашні люди !

 

  Козаки Козаки – борці за волю!

               За народну щасну долю!

 

Конкурс №7  «Лава на лаву». (Члени команди обіймають один одного, утворюючи щільну шеренгу і йдуть команда на команду, при цьому голови учасників повинні знаходитися у проміжках між головами двох учасників суперника. Переможе та команда, яка пересуне, не розірвавши рук, команду супротивника за контрольну лінію).

Гетьман:  Добрий настрій сили додає.

          Знову в нас  змагання є!

          Козаки всі спритні, здібні,

          Чи є в нас до них подібні?

 

Конкурс №8   «Бій півнів». (Від кожної команди виходить по одному найсильнішому, який, стає на одну ногу, а другу, згинає в коліні; одночасно тримає зігнуту одну руку, перед грудьми, а іншу ховає за спиною; корпусом  повинен виштовхати суперника з контрольного кола. Переможе той, хто не порушивши правил, проведе цей бій.) 


Конкурс №9   Конкурс «Втеча з полону» 
Отаман. Чи не найвище козаки цінували дружбу! Існував навіть звичай побратимства, коли два козаки, зовсім чужі один одному, браталися. Вони йшли до церкви й в присутності священика давали «заповідальне слово». В побратимів все було спільне: вони дарували одне одному коней, зброю. В походах вони не з’їдять один без одного шматка хліба. В боях билися поруч і рятували один одного від смерті. Коли траплялось, що когось з побратимів хтось кривдив чи ображав, то інший зараз же вставав на його захист. Все траплялось у житті. Бувало, що козаки потрапляли в полон. Чи зможуть наші козаки втекти з полону? В конкурсі беруть участь по одному козаку від кожної команди. Їм зав’язують руки і ноги, саджають на стільці. За сигналом вони повинні най скоріше дібратися до свого куреня (втекти з полону). 

«Ходьба на руках з допомогою товариша»

«Перенеси товариша на списах»

                                   Проходе конкурс. Слово журі.

 

                                        Сценка «Лист запорожців Султану»

Козак:  О, до нас прибув посланець Султана Мухамеда ІV.                                              (входить посланець)

Посланець (читає): Султан Мухамед ІV Запорозьким козакам…

              Я, Султан Мухамед, брат сонця і місяця, онук і намісник Божий, державець царств Македонського, Вавилонського, Єрусалимського, Великого і малого Єгипту, Цар над царями, Державець над державцями, надзвичайний лицар, ніким не поборний вояка, надія і утіха мусульман, острах і великий оборонець християн. Наказую вам, запорозькі козаки, з доброї волі піддатися мені без суперечки і  мене вашими набігами не беріться турбувати.

               Султан турецький  Мухамед ІV.

 

                                        (Козаки сміються)

Отаман. Писарю!

Писар. Га!

Отаман. Перо є ?

Писар. Є! Осьдечки!

Отаман. Відписуй!

Писар. Запорозькі козаки турецькому султанові:

Отаман.  Пиши! Ти шайтан турецький! Проклятого чорта брат і товариш, і  самого  Люципера секретар!

                       - Який ти в чорта лицар?

                       - Чорт викидає, а твоє військо пожирає.

                       - Не будеш ти годен синів християнських під собою мати.

                       -  Твого війська ми не боїмося. Землею і водою будем битися з тобою.

                       - Вавілонський ти кухар.

                       - Олександрійський козолуп.

                       - Великого і малого Єгипту свинар.

                      - Татарський сагайдак.

                      - Самого гаспида внук і всього світу і підсвіту блазень, а нашого Бога дурень.

        -  Нехрещений лоб, хай би взяв тебе чорт.

        - Свиняча морда.

                      - Отак тобі козаки відказали, плюгавче. Негоден єси мати вірних християн під собою.

                        Отаман.    Написав?

                        Писар. Написав. Числа не знаєм, бо календаря не маєм.

                        - Місяць на небі, а год у книзі, а день у нас такий, як і у вас.

                        - Так поцілуй же за це нас…

 

Отаман. Каша наша вже готова,                                                                                                    Запашна, смачна, чудова.                                                                                                                                                                      А у нас змагання знову.                                                                                                                                 Хто скоріше кашу з’їсть –                                                                                                                    Буде сильним й першим скрізь.

Тепер побачимо, які вони біля котла з запорозьким кандьором.

 

Конкурс № 10 « Хто швидше з’їсть кашу»                                                                                            (у дві миски насипають кашу, порівну в кожну. Козаки дерев’яними ложками споживають її – хто перший)

Отаман. Хто, скажіть, їсть  мало каші?                                                                                                                                                                         Про це знають в раді нашій.

(Слово надається раді)

Козак1.  Бачиш, макітри порожнісінькі. А ти говорив, що вони не козаки!

Козак2.  Так вони їли те, щоїм приготували. Чи самі готували?

Козак1 Зараз перевіримо, але спочатку скажи: яка козацька страва найпопулярніша в Україні?

Козак2.   А  її їдять зранку чи ввечері?

Козак1   Козак їсть її і зранку, і ввечері, особливо такі гарненькі, великі й маленькі, з сиром, картоплею, грибами, вишнями і звуть їх…

Козак2.   Та це ж вареники!  Я їх теж люблю.

Козак1   А ми зараз подивимося, чи вміють наші козаки їх ліпити.

 

Конкурс № 11 « Зліпити вареники»

Отаман. А поки козаки наліплять нам вареників, пригостіть наших гостей козацьким кулішем.

(старші козаки і дівчата пригощають гостей кулішем та канапками)

Поки ліплять вареники:

1. Хтось казав: «Старе — це,                                                                                                                                Певні атрибути,                                                                                                                                                                 Народна поезія,                                                                                                                                                                             Час її забути».

2. Та народна пісня груди розриває.                                                                                                                                    Як і споконвіку                                                                                                                                                 Ніжне серце крає.            (Звучить народна пісня).

 

Козак1.  Ось подивись, які гарні вареники зліпили наші козаки!

Козак2   Віднеси їх до нашої ради – нехай вони оцінять роботу наших козаків.

                                                 (відносе вареники до журі)

 

Отаман: Не даремне кашу їли. Сильні, ох і сильні наші курінні. Нелегко з ними мірятись силою. Ніхто їм тепер не скаже, що мало каші з’їли. Поки журі обговорять результати конкурсу ми проведем  конкурс для курінних.

Хто першим дістане булаву-ознаку влади.

 

(Двоє учасників одягають свитку-вдвох по одному рукаву.

По обидва боки на певній відстані покласти на столах по одній булаві. Учасники тягнуть врізнобіч, стараючись першим взяти булаву. Той сильніший хто першим перетягне супротивника).

 

Отаман. Ці змагання – річ почесна,                                                                                                        Й рада вас оцінить чесно.                                                                                                                          Бачать всі присутні в залі,                                                                                                                         Хто набрав найбільше балів.

(оголушуються результати конкурсів)

Отаман. Привітаймо переможців,                                                                                                                                                             Славних наших запорожців.

Отаман. Ну - мо, козаки! Вручіть молодикам козацьку холодну зброю, бо то не козак, коли в нього немає списа.
До зброї!

(звучить музика, козаки вручають списи, дівчата в'яжуть на них калину зі стрічками)
 

     Дівч.1   Запорожцям – честь і слава,

Існувала 300 років

Ця на островах держава.

На Дніпрі.

І з перших кроків

За свободу рідного народу

Воювали козаки

Й за порогами ріки

Збудували собі Січ,

Ворогам давали відсіч.

 

Дівч.1Боронили рідний край

Від ворожих орд татарських,

Поневолювачів панських,

Наче чорних круків зграй,

Йшли на Хортицю безправні

Отакі собі «холопи»,

Що любили волю й правду,

І козацтво у Європі

Величезну мало славу.

 

Отаман: Ви діти, є нащадками славних українських козаків. Любіть свою батьківщину, рідну неньку Україну, бережіть її. зберігайте і примножуйте те, що надбали Ваші прадіди, діти, батьки.

 

Отаман: Станьмо, станьмо на коліна

Помолімося, брате мій

За героїв України,

Що йшли за волю в смертний бій.

 

Козак: Станьмо на коліна, станьмо

І до землі склонімося (схиляють прапор)

Є, ті для кого Україна

Була дорожча за життя

 

Козак: Станьмо, станьмо з колінами

Хай сняться хлопцям світлі сни.

Хай знає ненька Україна,

Що ще у неї є сини.

 

Дівч.

Свята Заступнице! Пречиста Діво!
Ти оповий нас Покровом білим,
І під опіку візьми Вкраїну,
Не дай їй впасти знов на коліна.
Народ наш просить захисту в Тебе,
Бо Ти - Цариця Землі і Неба,
Прийми нас ще раз під свій Покров,
Вкотре благаєм Тебе ми знов
. Ти захисти нам Матір-Вкраїну,
Не дай зробити з неї руїну,
З колін підвестись нам поможи,
Вкраїну вільну нам збережи.

 

Отаман: Шануємося, браття! Бо ми ж того варті!

А щоб козацькому роду, не було переводу,

Присягніть на вірність Україні й народу.

 

Козаки (усі разом). Присягаємо, що Україну - неньку будемо любити.

І віллємо в неї силу, щоб розвеселити.

 

(Звучить музика маршу «Січових стрільців»)

 

 

Отаман. Ось і музика вже лине,

Нас скликаючи в похід.

Хто за рідний край загине,

Буде жити сотні літ.

 

(Отаман стає наперед, козаки повертаються праворуч і під музику маршу йдуть за отаманом)

   Нехай вже давно минули дні Запорізької Січі, але козацтво існує, як живиться в кожній людини прагнення до вільного та незалежного життя.              

Говорять люди , що козацькому роду – нема переводу .

 

Ні не перевелися на нашій землі богатирі.

 

Хай, добрі люди, вам щастя буде!

Хай буде доля

На всі роздолля 

 

 

В1.Діти, на сьогоднішньому святі ми з вами проникли в одну із сторінок історії українського народу — козаччину. Ви є нащадками славних українських козаків. То ж любіть Україну, шануйте її народ. Хай кожен з вас своїми вчинками і добрими справами доведе, що козацькому роду нема переводу!

Забули ясні зорі

Козацьких хоровод.

Бої на Чорнім морі,

Гармати Жовтих Вод.

Забули вже портами

В Парижі та Москві,

Як шану віддавали

Козацькій коругві.

Забула вже Європа

Ту силу молоду,

Що біля Конотопа

Розбила вщент орду.

А ми заспіваймо,

Забути не даймо,

А ми пам’ятаймо

І всім нагадаймо

Героїв у нашім роду.

А ми заспіваймо,

Забути не даймо,

А ми пам’ятаймо

І всім нагадаймо,

Що слава козацька жива!

 

Ведуча:

Я вірю в твоє майбуття, Україно!

У луки, степи, золотаві поля.

У долю людську, в українську родину!

Хай славиться щастям козацька земля!

 

1

 

docx
Додано
8 липня 2018
Переглядів
1971
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку