Сценарій заходу з патріотичного виховання "Ми патріоти Батьківщини"

 

 

Вихователь:  Сьогодні,  друзі, зустрілись ми знову

 Про Україну дорогу, ми поведем розмову.

 Про теплий, рідний, любий дім,

 Про те , як затишно у нім.

 Про мову ніжну і барвисту

 І про криницю в полі чистім.

 

1. дитина: Над землею сонце встало,

 Путь дорогу осіяло.

 Добрий ранок , Дніпровське море,

 Добрий день, Карпатські гори,

 Над землею пісня лине,

 Це для тебе Україно!

 Гарна путь славна путь –

 Українські діти йдуть!

 

2. дитина:  Добрий день Вам люди добрі!

 Щиро просим вас на свято.

 Раді вас у нас вітати,

 Щастя і добра бажати!

 

3. дитина:  Гостей дорогих,

 Ми вітаємо щиро.

 Зустріти вас раді

 З любов’ю та миром.

 

4. дитина:  І на знак поваги

 Хліб візьміть із сіллю,

 Щоб життя дороги

 Славили Вкраїну.

 

5. дитина: Ми вам його підносим

 На білім рушникові,

 І до землі вклоняємось,

 Щоб ви були здорові.

 

Вихователь :Сьогодні  дуже гарне свято

 Пісню діти будемо співати ?

Пісня  «Діти України»

 

Вихователь : Нажаль так сталося в Україні, що ми повинні захищати єдність нашої держави, її територію та кордони, її незалежність. Кожен, хто живе на Україні, повинен пам’ятати, що він громадянин цієї  держави і від кожного залежить, яке життя ми в ній побудуємо. Ми повинні вчитися любити свою землю, свій народ, культуру, як її любили ті, хто загинув за нашу незалежність на Майдані та у військових діях, названих АТО. Прошу встати і вшанувати загиблих хвилиною мовчання.

(Хвилина мовчання)

Я хочу сьогодні запалити свічечку , яка буде символом нашої любові до рідного краю. А у ваших сердечках нехай запалає, маленький вогник гордості за те, що ви українці. Ви цей вогник повинні пронести через усе життя. Тож будьте чесними, розумними, гордими, любіть свою матінку  Україну!

Вихователь:  Діти давайте зараз помолимося за нашу Україну, за її свободу і мир. 

 

Молитва за Україну

О Боже єдиний! Спаси Україну!

Не діли нашу землю на Західну й Східну.

Бо всі ми єдині, бо всі ми сім’я,

У всіх нас одна, Батьківщина, одна.

Одна і єдина, як вічна любов,

        За неї ще пращури лили свою кров.

        За волю, за єдність боролись вони

        Щоб в вільній Вкраїні, ми з вами росли.

 За неї Шевченко у Бога благав,

У віршах своїх він про неї писав.

Писав і благав у свого народу,

Щоби не проспав України свободу.

         Бо звір стоголовий уже не дрімає,

         І пазурі гострі у серце впинає,

         Не дай йому Боже,не дай розірвати,

         Не дай щоби брат йшов війною на брата.

 Рожевий той туман, що окутав усіх,

Щоб жити народ наш у спокої міг.

Щоб Україна завжди вільна була ,

Завжди залишалась неподільна  вона.

           І стяг синьо-жовтий здіймавсь, аж до неба,

           І більше для щастя, нічого не треба.

 

Вихователь: Гордо, голосно, дитино,

 Ти назви ім’я країни,

 У якій, хвалити Бога,

 Народився і живеш.

 Їй дочкою є чи сином

 І, коли ти підростеш,

 Будеш їй творити славу,

 Розбудовувать державу.

 Отже, зветься ця країна,

 Незалежна і єдина –

 Наша ненька –  …. 

 

Діти:  Україна!

 

1. дитина: Україна-це наш рідний край,

 Рідне поле зелений гай,

 Рідне місто й рідна хата,

 Рідне небо й рідна мати.

 

2. дитина: Україна –верба й  калина ,

 Мелодійні  пісні  солов’я .

 В цілім світі вона єдина ,

 Найчарівніша квітка  моя .

 Україна –це сонце яскраве ,

 Мальовничі ліси і луги.

 Ніжна пісня і слово ласкаве,

 Мир і злагода навкруги.

 

3. дитина: Україна – це небо блакитне

 І колосся під ним золоте.

 І волошка, що в полі квітне,

 І горіх, що в саду росте.

 Україна –це хліб і квіти,

 Тут завжди тепло і добро .

 Тут зростають щасливими діти ,

 Хай би тільки війни не було.

 

4. дитина: На білому світі є різні країни,

 Де ріки, ліси і лани,

 Та тільки одна на землі Україна,

 А ми її доньки й сини.

 Усюди є небо і зорі скрізь сяють,

 І квіти усюди ростуть.

 Та тільки одну Батьківщину ми маєм

 Її Україною звуть

 

5. дитина: Я дитина українська,

 Вкраїнського роду,

 Українці- то є назва

 Славного народу.

 Україна- то край славний,

 Аж по Чорне море,

 Україна-то лан пишний

 І степи і гори.

 

6. дитина: Не дивися ненько, що я ще маленький

 Пройде час швиденько – підросту, як слід

 По своєму роду я – козак із роду

 Хай гордиться мною весь козацький рід.

 

Вихователь:  Батьківщина – це отча земля, наш рідний край , місце де народилися, уперше побачили і пізнали світ, почули колискову пісню, рідну

мову, відчули любов і ласку.

 Вона для кожного з нас одна , як і мати, адже:

Можна все на світі  вибирати , сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину

 

А чи знаєте ви діти – що таке Батьківщина?

 

1. дитина   Україна моя батьківщина,

                     Найдорожча у світі земля.

                     Україна для нас єдина,

                     Бо ми дружна одна сім’я.

 

2. дитина:  Що таке Україна?

 Це моя Батьківщина.

 Під віконцем калина,

  Тиха казка бабусі,

  Ніжна пісня матусі,

  Дужі руки у тата,

  Під тополями хата,

 Під вербою криниця,

 В чистім полі пшениця.

  Серед лугу лелека

  І діброва далека,

  І веселка над лісом,

 І стрімкий обеліск.

 

3. дитина   Батьківщина рідна!

  Україна- мати!

  Ми про тебе пісню будемо співати.

  Про твої роздоли і про нашу мову

  Слухай нашу пісню, пісню веселкову.

 

Пісня  « Я малюю»

 

Вихователь:  У кожного народу є свої символи, які вони шанують і оберігають. А тепер діти давайте поговоримо  про символи України,

з якими ви вже знайомі .

 А ви знаєте, що таке символи?

Діти:  Символи це знаки. Пізнавальні прикмети.

Вихователь:  Вірно. Давайте зараз  згадаємо державні символи  України?

Діти:   Державний Прапор України, Герб, Гімн України.

Вихователь:   Прапор існував з давніх часів.  Хоч ви діти ще маленькі,

але , водночас ви крихітна часточка великого народу , який гордо міцніє і  розквітає під власним прапором.

Вихователь:    Якого кольору наш прапор ?

Діти:      Синьо-жовтого.

Вихователь:   Давайте поміркуємо, чому саме ці кольори було вибрано для нашого прапора.

Діти:    Жовтий колір - колір сонця, колір  золотої ниви , де зростає хліб – найбільший скарб.

Діти:    Синій колір - це колір чистого  неба, колір  прозорої води.

Вихователь:     Так ось чому український народ вибрав ці кольори для свого прапора.

Виходить дитина з прапорцем .

 Дитина:     Синій, як море, як день золотий-

                     З неба і сонця наш прапор ясний.

                     Гляньте, на ньому волошки цвітуть,

                     Гляньте, жита в ньому золото ллють.

                     З жита й волошок наш прапор ясний,

                     З неба і сонця, як день весняний.

 

Дитина:     Стань під прапор синьо-жовтий

  Стяг відважних пробатьків,

  Доторкнися позолоти,

  Запорожських козаків.

 

Вихователь: Що ж, рушаємо далі.

  Усяка країна свій герб підніма.

  Країн без гербів на планеті нема.

  І здавна  відома тобі і мені

   Написано «ВОЛЯ» на нашім гербі .

Пригадайте  любі діти яку назву має наш герб? 

Діти:        Золотий  Тризуб

 

Дитина:        Знак країни головний-

                        Це тризубець золотий.

                        Він як сонце в небі синім,

                       В ньому слава, в ньому сила,

                       В нім священе слово «воля»,

                       Що рятує від недолі.

                       Будь же рідна Україно,

                       Під гербом цим вільна й сильна

                       Хай про тебе в цілім світі

                       Знають всі дорослі й діти.

Вихователь: Він прийшов до нас із далеких часів.  Герб зображують на прапорах, монетах, печатках, документах.

Дитина:      Тризуб – немов сім’я єдина,

   де тато, мама і дитина

   живуть у мирі і любові

   На Україні вільній, новій 

 

Вихователь:    Так, у тризубі відображена триєдність життя. Це батько,

 мати, дитя,  які символізують собою силу, мудрість, любов,тому, що тато найсильніший, мати-найдобріша, наймудріша, а дитя – це плід любові.                

 

Дитина:     Лине пісня незабутня, горда, величава,

                     В ній-надія на майбутнє, України слава.

                     Нею сонце зустрічає нашу Батьківщину,

                     День новий розпочинає-сильна, неподільна.

                     До нових здобутків кличе пісня Україну,

                     А зовуть її величаво всі Державним  Гімном.

 

Вихователь:    Гімн –це пісня , і вона

 Для усіх нас головна.

 З ним ми справжні українці

 І гуртом, не поодинці.

 

 Нашим Гімном є  урочиста, велична і хвилююча пісня «Ще не вмерла  України і слава і воля…»  . Слова Гімну написав поет Павло Чубинський, а музику- композитор  Михайло  Вербицький.

Діти, давайте послухаємо фрагмент гімну.

 

( звучить Гімн, слухання фрагменту)

 

Вихователь:У кожної держави є не тільки головна пісня, а й головне місто –столиця. Поцікавитись годиться в Україні є столиця?

Діти :Київ- одне з найкрасивіших міст світу.

Вихователь: Але кожен з нас має ще свою малу Батьківщину ?

Діти : Нижні Сірогози.

Вихователь: Але найголовніше в рідному краї - це  його  люди , народ.

Кожен українець по праву може і повинен пишатися своїм народом за те , що він мужній і сильній, відважний і працьовитий , кмітливий і творчий.

Скільки  видатних людей, жили та працювали на Україні.

Давайте пригадаємо їх.

Вірно це: вчений Микола Амосов, кінорежисер Олександр Довженко; письменники : Леся Українка, Іван Франко, Олесь Гончар, Микола Гоголь, художник та поет: Тарас Шевченко;

вчитель : Василь Сухомлинський ( родом із Херсонської губернії)

композитори : Миколай  Лисенко,  Аркадій Філіпенко та багато інших.

    А як наша Україна вміла жартувати . Тому й не дивно,що такі письменники як: Василь Гоголь та Остап Вишня захоплювалися  талантами українського народу його вмінням  радіти, співати, пританцьовувати та жартувати.

 

( сценка ,, Голубчики”)

 

Вихователь:   Яке ж велике щастя - пізнавати Батьківщину, дізнаватися про її звичаї та традиції рідного народу.

Пам’ятайте , українець – той, хто визнає Україну своєю Батьківщиною, піклується про неї, поважає її традиції та любить її всіх серцем. Українці живуть в багатьох  країнах світу, але при цьому відзначають національні українські свята, допомагають своїй Батьківщині та її громадянам у скрутні часи.  Українці можуть розмовляти різними мовами , але знають державну українську  мову красиву і багату, мелодійну і щиру, як і душа українського народу , поважають її культуру, прагнуть жити в мирі, дружбі та злагоді.

  Чи всі символи ми згадали ?

Діти : Ні , а верба , калина, рушник….

Багата  наша України на символи , але окрім державних є народні символи України.

А зараз діти  ми завітаємо в гості до  нашої  бабусі , яка і розповість нам детальніше про скарби українського   народу.

 (діти заходять до групи , облаштованої , як українська хата)

  Дітей зустрічає бабуся.

Бабуся :    Доброго дня,мої любі малята! Давно ми не бачилися з вами, я за вами дуже скучила. Проходьте сідайте, у моїй хаті багато є речей про які ви чули. Давайте поговоримо про них. Я вам зараз загадаю загадку про найважливішу річ у моїй хаті,а ви повинні відгадати, що це.

Стоїть хата серед хати

Дрів вона з’їда багато,

Як захочете ви хлібця,

Їй у ніжки поклоніться.

 

Бабуся: Так, це піч. Піч із давніх-давен слугувала українським селянам для обігріву житла, як тепле спальне місце,для приготування їжі, для випікання хліба. До печі ставилися з повагою, її шанували, тримали в чистоті. Діти,а які ви знаєте українські страви?    (відповіді дітей)

А давайте зараз з вами зваримо смачний український борщик

( Перед дітьми розкладені змішані овочі та фрукти,у печі стоїть горщик.)

 

                                   ( Д/г ,, Зваримо борщик “)

 

Бабуся: Ми візьмем красивий горщик,

 Щоб зварити в ньому борщик.

 В нього покладем буряк, і червоний томат,

 І картоплю, і морквинку,

 І капусту й цибулинку

 Хай кипить усе і булька.

 Ох і смачний вийде борщик,

 Що нам зварить гарний горщик.

А ще у кожній хаті, як бачите, у моїй, на чільному місці повинен був висіти образ Матері Божої, що є покровителькою роду,заступницею дітей.

   А ось стіл-це символ єдності родини. За ним збирався весь рід, відзначали різні родинні та обрядові свята. А ще гляньте на мою чудову скриню. Вона свідчіть про добробут родини, працьовитість. В скрині зберігалося все, найцінніше, що мала родина. Давайте заглянемо, і подивимося, що є у моїй скрині. Подивіться, які гарні вишиванки, і полотно різне, і прикраси,і одяг барвистий, а ось і хустки.

 

           А чи знаєте ви, діти

           Що і хустка-оберіг?

           Що в народі щиру вірність

           Хустка в собі таїть.

Дівчинка: Гляньте , ось вінок який

  Тут лежав у скрині

  І яскравий, чарівний

Хоч вдягай і нині.

Дівчинка: Ой віночку, мій віночку

В нього я вплету, що схочу:

М’яту, маки і барвінок

І стебельця материнок

Ще вплету казки чудові

Пишні грона калинові

І  пісні про Україну

І віночок свій надіну

На голівоньку русяву

Хай красується на славу!

 

Бабуся :Здавна в Україні всі дівчата носили віночки .Вважалося, що вінок не лише прикраса – а це своєрідний « оберіг» , «знахар душі», бо він містить  таку чаклунську силу, що знімає біль, береже волосся .Бачите, який гарний цей віночок. Він сплетений з квіточок різного кольору. Ось ця квіточка якого кольору? Так жовта,як сонечко. А ось ця голуба, а ця червона, а ця біленька. Ви помітили що тут різні квіти? А ви знаєте що це за квіти? Тож давайте зараз з вами разом сплетемо наш віночок.

 

(Гра ,,Сплетемо віночок’’)

 

Дитина:  Найперша в віночку

То соняха квітка

На сонечко схожий і любить його.

І де б він не цвів, але сонях від нині

Сердечко своє віддає Україні

Із нього вінок святковий

Почнемо ми свій.

Бабуся: - Соняшник – це символ сонця і тепла.

Дитина:  Як без вишні не садок,

Так без маку не вінок!

 поміж трав він визирає,

Мов вогонь , червоний,  сяє!

Бабуся: - Мак- символ краси, любові і печалі, а макова голівка символізує розум і   мудрість.

Дитина: Пелюстки біленькі,

Жовта серединка –

Це ромашка ніжна,

Мов мала дитинка.

Простяга до сонця

Зелені листочки,

Проситься ромашка

До мого віночка!

Бабуся: - Ромашка символізує доброту і ніжність

Дитина: Ось волошки, диво-квіти,

Голубіють у полях –

При дорозі, в буйнім житі,

У пшениці, в ячменях.

Їх, буває, хлібороби

Бур’янами часом звуть,

Дітям вони до вподоби –

Вони з них вінки плетуть.

Бабуся: - Синя квіт очка волошки – це символ простоти і радості, мрії про щастя і  любов.  

Дитина: Мальва в вінку , як в садочку квітує

Мальва себе , як надію дарує

Бабуся: -Мальва символ дівочої вроди та краси

Дитина:  До вінка вплету калину

Нагадає хату милу

Нагадає про матусю

І про рідну Україну

До вінка вплету калину.

Бабуся: -Калина – символ вірності , пам’яті,  дівочої вроди та чистоти

Бабуся:

Як символ материнської любові

Квіти яблуні, квіти вишневі

Доплітаємо ми до вінка

Поруч з білими , ніжно рожеві

Подивіться яка це краса

Бабуся : Гарний діточки сплели віночок , але чогось в нім не вистачає?

Діти : Стрічечок

1-й хлопчик:

Перша стрічка – коричнева стрічка – земля ,наша мати .

Вона в нас єдина, вона найрідніша.

Коричнева стрічка-вона найміцніша.

2-й хлопчик:

Я хочу, щоб усі зрозуміли

Ця жовта стрічка-наше сонечко миле.

Воно дає світло, дарує тепло.

Без сонця  життя б на землі не було.

3-й хлопчик:

Зелена-це юність, краса

Це природи знамення.

Зелена трава і зелені листочки-

Стрічку зелену ми маєм в віночку.

4-й хлопчик:

Блакитна чи синя- це небо і води.

Дай  Боже ,щоб ми вберегли їхню суть.

Нам небо і води здоров’я дають.

5-й хлопчик:

Оранжева стрічка-м’яка паляниця.

Це колос достиглого жита, пшениця.

Дивись як оранжева стрічечка сяє,

Вона нам зараз про хліб нагадає.

6-й хлопчик:

Червона стрічка або малинова.

Символ любові ,щирості, символ здоров’я.

7-й хлопчик:

Якщо ви в віночок стрічку білу вплели,

То треба,щоб душу свою берегли.

Перлини душі ви збирайте в намисто,

Душа як білі стрічки ,буде чиста.

8-й хлопчик:

Богатство й достаток-рожева ця стрічка,

Богатство пора вже нам мати за звичку.

Достаток з рожевої стрічки нам буде всміхатись,

Якщо ми праці не будем боятись.

Бабуся :  Який гарний віночок сплели наші діти, щоб дівчатка були здорові  і щасливі ,  та до хлопців поспішали на танок.

 

(Таночок з віночками.)

 

Бабуся:  Діти ,а які вище знаєте, ще рослинні символи?

Діти: Калина.

Бабуся: Так, майже усіх народів є улюблені рослини. У канадців, наприклад-клен, у росіян - берізка, а в нас - верба, калина. Пригадайте прислів’я  у якому йдеться про калину.

Діти: Без верби і калини нема України.

Бабуся: А що ж символізує калина?

Діти: Калина - це символ дівочої вроди та чистоти.

Бабуся: А ще калина-це символ пам’яті. Пам’яті про матір, найдорожчу людину у світі, про тих хто не повернувся до рідного дому. За традицією, на могилах загиблих садили калину.

 

Діти: А ще символами на Україні є барвінок,лелека, жито,хліб.

Бабуся: Так це все наші символи. Хліб символізує життя, з давніх- давен він у великій пошані в народі. Споконвіку хліб називають святим, він завжди лежав на столі. Яке щастя, яке добро, що хліб є на світі. Спочатку в землі, потім у борошні, й нарешті на столі. Якби в нас було хліба стільки, що могли б ним прогодувати весь світ, ми все одно б сказали : бережіть кожну скибочку хліба, кожний колосок, кожну зернину, бережіть не тому , що ми скупі, а тому  що це наш хліб.

 

ПРИСЛІВ’Я:  -без солі без хліба немає обіду.

   -хліб – усьому голова;

   -коли є хліб і вода – нема голоду;

   -хочеш їсти калачі- не сиди на печі;

   -без хліба не до обіду;

Отже ми впевнено можемо сказати , що в українців є багато оберегів, які лікують , прикрашають, оберігають від зла, але найголовнішою є Берегиня  сімейного вогнища, захисниця домашнього затишку – мати. Я дуже хочу діти , щоб ви пам’ятали :

без жінки - матері  не було б нас.

 

(Виконання пісні: «ЧЕРВОНА КАЛИНА»)

 

Бабуся : Багато символів  має наша Україна, це і сорочки-вишиванки , які мали всі дівчатка й хлопці, жінки і чоловіки. Одягали сорочки і на роботу і на свята. Вишиті рукава та поділ берегли від лиха і руки , і ноги.Сприяли тому щоб сильні руки хліб ростили, а ноги втоми не знали.

  Але важливе місце в житті  українського народу займає рушник . «Хата  без рушника, що родина без дітей». Ним прикрашали  стіни, вкривали хліб, витирали руки.

Хліб-сіль на вишитому рушнику –ознака  гостинності українського народу. Коли син вирушав у дорогу , мати дарувала йому рушник, як оберіг від лиха. А доньок матері навчали вишивати рушники  ще з малечку. Без рушника не святкували ні дня народження дитини, ні весілля.

 

Дитина: Сюди –туди голка, сюди-туди нитка

Як рушник повішу, хата буде квітка.

Дитина: Із червоної нитки і білого льону,

Як до рідної пісні , усяк із нас звик

В буден день і на свято,

В Карпатах , й за Доном,

Наш народ з давніх-давен

Вигадав диво –рушник.

 

Дитина: Навік з’єдналось чорне і червоне.

Мойого краю гордість і краса.

Душа народу- малинові дзвони

Його веселка і його краса.

 

Бабуся: І сучасну, і традиційну оселю в Україні складно уявити без рушників. Тчуть їх і вишивають, ще й досі. Для прикрашення інтер’єру оселі, для домашнього затишку, та і просто так для душі. Узори на рушниках- то давно забуті символи. Вишивка-це найкращий дарунок. Вона розповідає своїми кольорами про гори високі, про поле родюче, про життя минуле. Тож бережімо і шануймо вишивку.  

 

Пісня ( Донечка України )

 

Бабуся : А хто це з вами завітав до мене, на гостину?

Вихователь :А це наші маленькі хлопчики – козачата.

Бабуся :А чи знаєте ви хто такі козаки ?

1-й хлопчик: Козаки – це вільні люди,

          Козаки – безстрашні всюди,

          Козаки – борці за волю ,

          За народ , за щастя й долю

 

2-й хлопчик: Кличе нас Вкраїна –ненька!

          Є і шабля , і бунчук,

          Хоч і кажуть : «ви маленькі»

          Та козацький є в нас дух!

 

 

3-й хлопчик: Козак чесна, смілива людина

            Найдорожча йому Батьківщина!

 

4-й хлопчик: Козак слабкому захисник,

            Цінувати побратимство звик.

 

 

5-й хлопчик:   Ми вже зовсім не малята,

                          Всі ми –справжні козачата

                          І сміливі,і кмітливі.

                          Добра підростає зміна-

                         Вірні діти України.

 

Бабуся :  Ми українці - люди сміливі й відважні , працелюбні і веселі. А  героями нашого краю вважалися козаки із Запорожської  Січі . Такі були багатирі просто диво !

Багато легенд про них існує, прославляючи богатирську силу. Що в них правда, що вимисел , хтозна ? А от край наш від ворогів  дійсно захищали.

А ну ж бо поглянемо , як наші козачата вміють танцювати.

 

                                     ( Таночок:  «КОЗАЧОК»)

 

Бабуся:  Ой, скільки ви всього знаєте,та можете.

Пошли вам, Боже маленьким дітям

Щастя й здоров’я на довгії літа!

Щоб виростали ви розумні та сильні,

Душею чисті та серцем вільні!

Хай з кожним днем міцніє Україна

Своє коріння діти збережіть

Вихователь:                   

 Нема світлішого нічого в цілім світі,
Як сонце ясне  й чисті небеса.
Нема нічого кращого, як діти,
Бо в них любов, надія і краса.
Бо в них найкращі наші сподівання,
Вершина, може, нашого буття.
Тому-то ми без зайвого вагання
За них віддати можемо життя.
Щоб тільки дітям у житті щастило,
Бо в дітях ми продовжуєм себе.
Тому щоденно маєм пам’ятати,
Який би пост не обіймали ми.
Весь жар душі потрібно їм віддати,
Щоб діти виросли хорошими людьми!
На Землю сонце промені сипнуло
І синьо усміхнулись небеса.
То ж дай нам бог, щоб лихо нас минуло.
Хай радують нас діти і краса.

Бабуся:   Які ж ви молодці!

 І за те , що ви мене так уважно слухали і  так багато знаєте  віршів, пісень та прислів’їв про символи та обереги  нашої неньки України, я хочу   пригостити вас стравами, але незвичайними, а українськими .

          Ось наліпила вареників,

          Приготувала пампушок.

          Біленьких, смачненьких,

          Та пригощу зараз

          Діточок гарненьких.

Але на  останок давайте заспіваємо нашим гостям веселу пісеньку.

 

                       Виконання пісні: ( Щастя бажаємо і добра).