Збірка афоризмім В.О.Сухомлинського "Виховання всебічно розвиненої особистості "

 

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………2

 

1. Естетичне   виховання………………………………………………….......5

 

2.Виховання  високих  моральних  якостей………………………………… 7

 

3.Патріотичне  виховання……………………………………………………  8

 

4. Дружба, любов,  сім’я……………………………………………………..   9

 

5.Колективізм………………………………………………………………… 10

 

6. Любов  до  знань,  школи,  учителя, праці………………………………. 10

 

7. Список  використаних  джерел…………………………………………… 12

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

    На сучасному етапі розвитку суспільства у світі розв'язується багато проблем, які стосуються не лише соціально-економічної і політичної сфери, але й морально-духовної. Важлива роль у їхньому розв’язанні належить освіті, і в першу чергу педагогові. Лише  В. О. Сухомлинський своєю натхненною працею покликаний гуманізувати внутрішній світ підростаючого покоління, виховувати  в дітях ідеали добра, людяності, справедливості, любові.

   Свій ідеал естетичного виховання В.О. Сухомлинський вбачав у тому, щоб кожна дитина, побачивши прекрасне, зупинилася перед ним у здивуванні, зробила його частинкою свого життя. Пізнання прекрасного, відчуття радості у зв'язку з його створенням збагачують людину, примножують її сили, цементують світогляд. Адже світогляд базується не тільки на сумі знань, але й на морально-естетичному, емоційному світі людини, у тому числі й на відчутті прекрасного.

     Особлива проблема для теорії і практики виховання – виховання потреб. Складність полягає у формуванні гармонійного співвідношення всіх видів потреб.  В.О.Сухомлинський стверджував, що необхідно навчити розуміти «що» саме має право, і насамперед – етичне право, бажати кожна конкретна людина: «Виховання культури бажань – один із найяскравіших відтінків тієї складної речі, яку ми називаємо етичним сенсом шкільного життя». Культура бажань є зворотною стороною необхідності, тобто людина, яка вміє бажати, розуміє й відчуває, що дозволено, а що – ні. Виховуючи культуру бажань, ми зупиняємо розвиток забаганок, котрі принижують людину. У зв'язку з цим В.О.Сухомлинський пропагував правило: «Виховання культури бажань більшою мірою визначається тим, наскільки мудра гармонія встановлюється в житті людини між задоволенням матеріальних потреб і становленням, розвитком, задоволенням потреб духовних».

В.О. Сухомлинський також високо оцінював можливості трудового виховання в становленні особистості школяра. Дитяча праця таїть в собі величезну силу. Якщо дитина вклала певні зусилля у працю для інших людей і відчула у зв'язку з цим особливу радість, вона не може стати поганою людиною.

          В.О.Сухомлинський - педагог, засновник гуманістичної новаторської педагогіки. Відштовхуючись від ідей великих мислителів  і гуманістів минулого, він сформулював оригінальну педагогічну концепцію. Він розпочав свою педагогічну діяльність з навчання першокласників. В центр виховного процесу В.О. Сухомлинський поставив особистість. Основою його концепції є повага і довіра до дитини, визнання її унікальності. Виховання дитячого колективу полягає у розвитку творчих сил, залучення в активну діяльність, направлену на всебічний розвиток дитини та колективу.

Система гуманістичних поглядів, створена українськими педагогами, філософами та діячами культури є надбанням громадської і педагогічної думки впродовж століть. Проблемам виховання дітей і молоді в дусі гуманізму особливу увагу надавав В.О.Сухомлинський. Він неодноразово підкреслював, що нема і не може бути виховання гуманіста без людської любові і поваги до вихованців, бо саме розумна любов і повага роблять дитину здатною піддаватись впливові педагога і колективу.

           Актуальність цієї проблеми зумовила вибір теми нашої роботи: «Виховуємо потреби дитини» .

Мета роботи – виявити потреби  особистості у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського.

Завдання:

• проаналізувати навчально-методичну літературу з даної теми;
• освітити найбільш важливі висловлювання В.О.Сухомлинського стосовно дитячих потреб у суспільстві.

 

 

«Виховуємо   потреби  дитини»

В.О.Сухомлинський

Естетичне  виховання

Відчуття  прекрасного  вносить в  юну  душу  тонку  здатність  відгукуватися на  заклик, бути  мужнім  і  великодушним,  добрим і  сердечним.                     [ II т.,С. 156]

    Совісні люди виростають там, де  панує  дух  подиву  красою  героїзму, мужності, вірності  переконанням, готовності  віддати  життя  в  ім’я  ідеалів і  ідей.  [ІІ т.,С.156 – 157]

    Презирство   до  невдячності  – благородне почуття, який треба виховувати  з  малих  років. Невдячність – не тільки   невігластво душі, а й сама  по  собі зло.[ ІІ т.,С.197]

     Примусити  себе  робити  те , що  треба,  здатна  лише  людина, одухотворена  ідеалом, а ідеал  -  дитина  праці, краси, сили духу,  самовиховання  й  самодисципліни.[II т.,С.289]

     Хто  не знає  джерела  своїх  духовних  благ, той  живе  порожнім, беззмістовним життям.[II т.,С. 336] 

    Тільки книжка  створює  школу. Тільки  ставлення до  книжки  як  до  найважливішої  і  вічної, неперехідної  духовної  цінності  створює  ставлення  до  школи як  до  колиски народу.[ІІ т.,С.340]

    Школа – вічне  вогнище  краси. У спогадах  кожного  юнака вона  зберігається  як  краса  дитинства,  краса  світу, краса  першого  погляду  на  світ,  краса  думки, краса  мудрості,  краса  пізнання, краса  благородного  вчинку.[ІІ т., С.340]

   Кожна дитина  повинна  пройти школу  гідних  бажань – це  одно з найважливіших  правил виховання високої  моральної  культури, потрібної  для  того, щоб  стати  хорошим  батьком, хорошою  матір’ю.  [ІІ т.,С.384]

    Краса   –  це   глибоко  людське! Краса  існує  незалежно  від  нашої  свідомості  й  волі,  але  вона  відкривається  людиною  і  осягається  нею, живе  в  її  душі, - не було  б  нашої  свідомості  - не було  б  і  краси.[II т., С.410]

     Краса – один  із  струмочків,  що  живлять  доброту,  сердечність  і  любов. [ II т., С.410]

    Немає  в  світі  нічого прекраснішого  від  матері, що  виховує  сина – героя, вірного  патріота  Вітчизни.[II т., С.411]

    Краса   облагороджує тільки  тоді, коли  людина  працює, створюючи  хліб для  життя   й  красу  для  того, щоб  не було  життя тільки  заради  хліба.      [II т., С.411]

     Як  планети  обертаються  навколо  сонця, так  усі  наші  турботи  про  дитину  спрямовані  до  цієї  краси, притягаються  до  неї  могутньою  силою  і  освітлюються  її  яскравим  світлом.[ІІ т., С.412]

    Краса – це  дзеркало  в якому  ти  бачиш  сам  себе  і  завдяки  йому  так  чи  інакше  ставишся  сам  до  себе.[ІІ т., С.414]

    Сила  краси  реальна  в  нашому  суспільстві  лише  тому, що  є  сонце  правди – найсправедливіші  в  світі  людські  відносини  соціалістичного суспільства.[ІІ т., С.415]

    Відчування  краси  природи, активне  творення  прекрасного, потрібні   для  того, щоб  людина прагнула  бачити  красу  людини  і  її  душі, прагнула  утвердити прекрасне в  самій  собі, ненавиділа  легкодухість, слабовілля.        [ ІІ т., С.416]

    Якщо  людина  не гордиться  своєю  власною  красою, їй  недоступні  муки  сумління, ніколи  не  доходять до  її серця  добре  слово  повчання  або  слово  докору  старших.[ІІ т.,С.580]

Виховання високих  моральних  якостей

    Ховатися  від  людей -  негідність,  ховатися  від  себе -  негідність, помножена  на  підлість і  лицемірство. Будь  гранично  чесним на  одинці з  собою.[ ІІ т., С.251]

  Совість -  річ  надзвичайно  тонка,  ніжна і  примхлива.[ІІ т., С.252]

  Байдужість -  це  душевна  сліпота. [ II т., С.253]       

   Скромність – це  дисципліна  людських  відносин, вчинків, бажань,  думок  і почуттів ,   волі  й  характеру.[ ІІ т. С. 276]

    Скромність -  рідна  сестра  працьовитості,  старанності,  наполегливості.    [ ІІ т., С.277]

  Гідність -  це  мудра   влада  тримати  себе  в  руках.[ ІІ т., С.297]

  Лінощі – дитя неробства й пустого проведення  часу.[ ІІ т., С.651]

  Ледар  народжується  там,  де все  легко  дається і людина  не  знає,  що  таке  важко.[ ІІ т., С.651]

  Воля  і слово  старших  -  закон  для  всіх   нас.[ ІІ т., С.202]

Здатність   дорожити  –  іскра,  що  запалює   порох   вірності   і   віри.       [ІІ т.,С.219] 

   Нема   для  людини  страшнішої  кари,  ніж  материнське  прокляття.          [ІІ т., С.177]

 Не  може   бути справжнім  сином  своєї  Вітчизни  той,  хто  не  став  справжнім  сином  матері  і батька . [ ІІ т., С.373]

 Виховання – дуже  тонка  медицина,  воно передбачає  лікування  і повне  вилікування  болячок  та  наривів  і не визнає   виривання.[ ІІ т., С.651]

 Юність - - це  вік  морального самоствердження  особистості.[ ІІ т., С.46]

 Слово – це  полководець,  який  веде в бій.[ ІІ т., С. 584]

  Виховувати –  це   означає   змушувати   людину    думати   про   саму     себе.[ ІІ т., С.649]

  Материнство  робить  жінку  красивою  і мудрою.[ ІІ т., С.559]

  Люби в собі  красу  й  ненавидь у  собі  порок.[ ІІ т., С.609]

                                 Патріотичне  виховання

   Чим  більше  інтелектуально  зростає  людина,  тим  сильніша  у  неї  потреба   пов’язувати  знання   з  життям.   [ ІІ т., С.90]

   Людина,  яка ні  в  що  не  вірить,  не може  бути  ні   духовно  сильною,  ні  морально  чистою,  ні  мужньою.[ ІІ т., С.158]

   Людина – це сила  духу. [ ІІ т., С.158]

   Краще  вмерти  стоячи,  ніж  жити  на  колінах.[ ІІ т.,  С.178]

   Батьківщина – твій  дім,  твоя  колиска.[ ІІ т., С. 176]

   Патріотом   і  громадянином  може стати  тільки  людина  з чуйним  і мужнім  серцем.[ ІІ т., С. 582]

  Найвища   честь  людини – дати  суспільству справжнього  громадянина.      [ ІІ т., С.374]

 Людина  смертна,  але  безсмертний  народ.[ ІІ т., С.201]

 Пам'ять  поколінь – це  жива   історія  народу. [ ІІ т.,  С.217]

Дружба, любов, сім’я.

Любов – це  відданість  людини  людині. [ ІІ т., С.188]

 Любов   –  величезна   праця, що  потребує  величезного   напруження  сил. [ІІ т., С.380] 

 Справжня  любов – це   уміння    любити до  самої  смерті.[ІІ т., С.381]

 Любов – це  не  тільки  захоплене  милування,  втіха  красою, створеною  для  тебе,  але  й нескінченне  творення  краси в любимій  людині.[ ІІ т., С.386]

 Любов – це  квітка, яка  розпускається,  і  краще  до  неї  не  доторкатися.      [ ІІ т., С.392]

 Кохання – це  найсуворіший  екзамен  людяності.[ІІ т.,С.556]

 Кохання – це  передусім  відповідальність  за  долю  тієї  людини, яку ти покохав.[ ІІ т., С.557]

 Здоров’я – це  повнота  духовного  життя,  радість, ясний розум. Твоє      здоров’я  - у твоїх  руках.[ ІІ т., С.619]

                                                Колективізм

 Колектив – наймогутніший  спонукач  самовиховання  людини.[ІІ т., С.250]

 Колектив – це  не  щось  таке, яке  з’являється  невідомо  звідки. Колектив – це  творіння  педагога.[ІІ т., С.563]

 Колективу  нема, якщо  вихованці  безликі.[ ІІ т., С.622]

Чим  частіше  людина  дивиться  на  свою  роботу  очима  колективу, тим  глибше  у  неї  віра  в людей.[ ІІ т., С.62]

Любов  до знань, школи, учителя, праці.

  Школа  прищеплює  своїм  вихованцям високі   істини,  розкриває  їх  благородство.[ ІІ т., С.62]

Знання – неоціненне  багатство, якого ти повинен  набути  в роки  дитинства,  отроцтва, ранньої  юності.[ІІ т., С.349]

Урок – перше  вогнище, зігрівшись  біля  якого,  людина  прагне  стати  мислителем.[ ІІ т., С. 360]

Школа -  святиня і  надія  народу.  [ІІ т., С.337]

Неграмотність  значної  частини  учнів –  велике  зло    школи.                        [ІІ т., С.458]

 Зрозуміти – це ще  не означає   знати,  розуміння – ще  не  знання.                [ІІ т., С.461

 Вихованець – це  дзеркало   вихователя.[ ІІ т., С.559]

Людина  народжується  для  того, щоб  залишити  після  себе  слід  вічний.      [ ІІ т., С.368]

Праця – це  не  тільки  лопата  і  плуг, а  й  думка.  [ІІ т., С.359]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                        Список   використаних   джерел

1. Сухомлинський В.О.  Проблеми  виховання всебічно  розвиненої  особистості// Вибрані  твори: У  5- ти  т.  – К. : Рад. шк., 1976. -  670