сценарна розробка народознавчого заходу «А ми калиту кусали…»

                       Департамент з гуманітарних питань міської ради

                        комунальний заклад  «Будинок дитячої творчості» 
                                           Кам’янської міської ради

                 Розробка народознавчого заходу

       «А ми калиту кусали…»

                                                                                                            Розробила:  

                                                                                             керівник гуртка           

                                                                                            «Українознавство»                                                                                                    

                                                                                            Саверська Л.К.

                                                           2020р.

Українська хата  прикрашена рушниками, портрет Шевченка,  мисник,  стіл.                      У хаті пораються дівчата (одна у люстерко заглядає , інша у миснику прибирає , третя стіл накриває )  звучить голос із-за сцени : Серед осінньо -зимових свят виділяється своєю поетичністю одне з них - Андрія, чи як його ще називають у народі - Калита, котра припадае на 13 грудня. Це свято є логічним продовженням молодіжних забав де юнаки та дівчата шукали пару для майбутнього подружнього життя . До цього свята ретельно готувалися і хлопці і дівчата. В кожному регіоні були свої відмінності, а ми зупинимося на найбільш поширених.

Катя - Ну що, дівчата, мабуть уже час починати                                                 
             (ставить на стіл миску з   мукою).                                                                                       Галя - Еге ж, а то ще не встигнемо                                                                                 
           ( бере із мисника і ставить на стіл тарілку із родзинками).

Оля  - (заносить глечик з молоком) Та все ми зробимо, як слід, ми ж дівчата    
            моторні.                                                                                                                                             Віра- (починає  змішувати все в мисці ). Поспішаймо, дівчатонька, все
           приготувати,    бо вже пора і час прийшов діло починати.                                                                  Рита –Ось замісимо і зробим калиту смачненьку та й запросимо у гості хлопців     молоденьких (підходить до столу і починає місити тісто)
Настя -  Щоби вони разом з нами дружненько пограли , наших славних
              дівчаточок   гарно звеселяли.

Голос за сценою : кожна дівчина підходить і вимішує  калиту, бо такий звичай, усі  дівчата повинні прийняти участь у приготуванні калити, навіть найменше    дівча).                                                                                                                      Найменша - Дівчата, і мені  дайте помісити./підбігає і розштовхує старших/                         Катя - А ми калиту місили, з усіх криниць воду носили, додамо сюди меду і     
            родзинки, та ще й маку для начинки.                                                                           Оля - Дівчата, а я ось тут калиною прикрашу.                                                                           Віра - Ой як гарно ж у нас виходить, оце сміху буде, як хлопці прийдуть.                            Рита - Ну, Насте, неси вже у піч, нехай печеться, щоб була смачна та  
            симпатична.

Настя - Андрій  піч  вимітає, а Катерина в піч  заглядає, що та піч нам
              випікає ?

Галя - Доречі, чи всі воду на калиту принесли так, як за народним звичаєм  
              потрібно,  у роті.                                                                                                             Катя - А ми давайте поки пограємо, та той старовинний звичай згадаємо                     

           (по двоє дівчата набирають у рот води і переносять, а одна їх   
            намагається розсмішити, хто не засміявся, той і переміг у грі).

Галя - Ой, дівчата, досить грати, треба ж  іще стрічку  приготувати.

Оля - Дівчата, давайте червону, щоб було краще видно.                                               Віра - Ну, здається, все ми зробили.                                                                                          Рита- Дівчата, уже й калита готова, ось погляньте, яка гарна вдалася     
Настя - Ось ми її зараз прив'яжемо і гарно прикрасимо.                                     
                                    (прив'язують до неї  стрічку).                                                                                             Катя -  У небо наша калита,  у небо, а ти, сонечко, підіймись  та на нас подивись,  
         ми   калиту чіпляємо, а на місяць поглядаємо, свою долю закликаємо                          
                           (стук у двері,   дівчата калиту накривають рушником)                                                 Галя - Хто там ?                                                                                                              Антон - Та пустіть уже до хати,  холодно ж на дворі                                                       Сергій - Це ми до вас на вогник.                                                                                                                Оля -    Заходьте (заходять хлопці).                                                                                            Артем -Добрий вечір, щебетушечки (усі хлопці вклоняються).

 Дівчата - Доброго здоров'я (вклоняються).

 Сашко - А дівчата які гарні, мов намальовані.

 Віра – Та  й  ви  хлопці  браві.

 Микола - А де ж наша калита ?

 Настя - А вгадайте (хлопці шукають по хаті, а дівчата коментують : холодно,
        холодно,  тепліше, тепліше, жарко,  хлопці знаходять миску з мукою)

 Катя - Що знайшли, те й ваше.

 Оля -  Ось ми зараз перевіримо, які  ви спритні, тоді, може, і калиту вам
            покажемо.

 Галя - Хто спробує дістати ротом калину із муки? (проходить гра  „дістань калину із муки: хлопці  по черзі пробують,   поки    котрийсь   не дістане).

 Віра - Заслужили ви право калиту побачити                                                       
                     (дістають калиту і разом вішають її)

Рита - Треба вибрати головного вартового, пана Калетинського. /того, хто
            буде калиту     вартувати і не давати відкусити/                                             Сашко - Я пропоную Сергія.                                                                                      Сергій - А я  Артема.

Настя - Та ні, краше ... Антона.

Катя –  Добре , нехай буде Антон,  він веселий та дотепний.

Микола - Так нам же такого і треба, щоб усіх переговорив та пересмішив.

Антон - Та я й не проти, хлопець я хоч куди ( поправляє шапку ). Ось я вам        
             щось  розповім.   Розповідає гумореску:                                                                                         - Мамо, мамо, ось послухай там упала кришка і в  глечику з молоком бовтається мишка                                                                                                                                                                                                                                                                                              - То ти витяг кляту мишку, певно одубіла;                                                                       
- ні,  я вкинув туди кішку, щоб її  зловила. /Усі сміються/                                         Галя -  Отже,  пане  Калетинський,  просимо до роботи.                                           Антон - (бере в руки квач, стає під калитою). Я – пан  Калетинський,  ласкаво  прошу  пана Коцюбинського калиту кусати.                                                                 (один із хлопців бере  коцюбу поміж ноги, ніби сідає верхи на коня, робить коло і під’їжджає  до вартового, того, хто «їде» на коцюбі називають пан Коцюбинський) Сергій - Добрий вечір, пане Калетинський!                                                             Калетинський -Доброго здоров'я,  пане Коцюбинський, куди їдете?                                  Сергій - Їду калиту кусати.                                                                                                   Оля -     Он дивіться,  який пан на  коні поважний.                                                     Віра - Ні гляне,  ні посміхнеться.  /Далі відбувається діалог між ними /                                                                                        
Калетинський  - А я буду по писку писати .                                                                                   Коцюбинський - А я   вкушу !

- А я  впишу ! Якщо загадку відгадаєш то й кусай, а  якщо ні то - звиняй.

- Ну давай твою загадку .

- А ну вгадай, що воно таке : довге, зелене  висить на стіні  у світлиці і  пищить ?

- Ні, не вгадаю .Скажи вже що це таке ?

- Це ,..., це оселедець.

- Оселедець ? та зовсім же не подібно до оселедця.

- Чому  не подібно, я ж казав довге ...?

- Ну довге,  а чого ж „ зелене" ? Хіба ж оселедець зелений ?

- А чому ж ? Як пофарбувати зеленою фарбою,  то буде зелений .                                  - А чого ж ти казав „висить у світлиці"?                                                      

- А чому ж гарної  речі не повісити у світлиці , нехай всі дивляться.

- Ну добре ... .А чого ти казав „пищить"? Коли ж це оселедець пищить?

 -А! Це вже я умисне додав,  щоб тобі не так легко було вгадати                    
                                            (дівчата сміються).

Калетинський - Не вгадав, але калиту вкусити спробуй, бо ти - перший           
  (хлопець підстрибує, а Калетинський намагається вимазати його сажею,        відкусити не вдається, дівчата дружно сміються, а  Коцюбинському сміятися не можна).

Калет. - Хто слідуючий?

Сашко - Та я спробую.  Добрий вечір, пане Калетинський!

Калет. - Доброго здоров'я,  пане Коцюбинський, куди їдете?                                      
           /Знову діалог    Калетинського і Коцюбинського/                                                         - Їду  калиту  кусати.                                                                                                                      - А я буду по писку писати.                                                                                                      - А я -  вкушу.                                                                                                                          -А я -  впишу. Ти скоромовку повтори тоді і  вкусиш: «3а горою біля броду обгороджений город, барабанять по городу бараболя і  горох», повторюй швидко (хлопець намагається повторити, зразу у нього нічого не виходить і  нарешті таки повторює).

-Заслужив ти право калиту кусати (тільки хлопець підстрибнув,  а Калетинський смикає  за мотузку і  калита підстрибує).

Дівчата -  Не вкусив, не вкусив.

Артем    -  Тепер я спробую. Добрий день, пане Калетинський .

Калетин. - Доброго здоров'я, пане Коцюбинський,  куди їдете? /проходить  діалог між паном Калетинським  і паном Коцюбинським /

- Їду калиту кусати.

- А я буду по писку писати.

- А я вкушу.

- А я впишу.  Та ти почекай,  спочатку пісню заспівай.

- Та не вмію я співати,  краще щось вам розказати.

- Ну тоді скажи, що першим у горщик кидають, коли збираються  щось  у ньому  зварити.

- Дивлячись що варити зібралися,  якщо борщ,  то воду.

- Та ні,  ні,... не те  ти   говориш.

- Як не те, а як кашу, то  пшоно. /промовляє це поважно і повчально/

- Та кажу ж тобі, що ні.

- Ну,  тоді… я не знаю.

- Ось дивись (бере макітру і заглядає в неї, ніби збирається щось варити).

Настя -  А підказати можна?

Віра    - Ми вже здогадалися.

Калет. -А ти таки не догадливий,  що ж я в горщик кинув?

Артем - Нічого ти туди не кидав.

Калет. - Та таки ж кинув.

Дівчата - Кинув, кинув, -  погляд  кинув.

Калет. - От розумні  у нас дівчата.  А ти не вгадав, то й не маєш права калиту  кусати. Хто слідуючий?

Катя  -   Та нехай спробує.

Калет .- Ну добре, дякуй дівчатам.(хлопець намагається відкусити, та у нього не виходить).                                                                                                                                              

Дівчата - /разом/  Не зумів.   Та що ж це в нас жодного спритного хлопця не знайдеться?    

Оля   -    Оце так парубки зібралися.

Рита - Що ж це в світі таке діється?

Микола - Ну я вже точно вкушу.   Добрий день, пане Калетинський.

Калет.- Доброго здоров'я, пане Коцюбинський. Куди їдете? /Діалог хлопців/                     - Їду калиту кусати.

- А я буду по писку висати.                                                                                                          
- А я вкушу.                                                                                                                                                - А я впишу.  Та так і  кусати, а затанцювати.                               

- А я й не проти, спритвому це не важко.                                                                                        
- А де ж твої музики?                                                                                                                      - Знайдуться.                                                                                                                                                
-Ну, музики, грайте,  а я затанцюю (грає музика, хлопець робить вигляд, що   танцює).                                                                                                                                                             - Е ні не годяться такі танці. Хочеш мене розізлити?                                                                    - Ні, я все зроблю як слід.

Калет.- Давай, роби, а  я  дівчатам  розповім, як ти  влітку  до дядька Ониська
             по яблука  лазив. Дівчата, а ось послухайте, поліз Микола до дядька 
             Ониська  на яблуню, тільки  яблуко  в руку зірвав, аж тут і сам дядько 
             під деревом уродився, та як  закричить: „Ти що там, шибенику,
            робиш?" А Микола як гляне, що дядько поряд,  та молодець не
           розгубився.  Дівчата, знаете, що він відповів, як ви думаете?

Настя - Не знаю.                                                                                                                          Галя - I я не знаю.                                                                                                                       Рита - Та говори вже, не тягни.                                                                                             Калет. - А Микола і каже: „Та  впало, дядьку, ваше яблуко, таке гарне, так я й поліз, щоб   його назад повісити (регіт, а  Микола  тим часом  підкрався і кусок калити    відкусив).

Оля   - Ой гляньте, поки ми слухали, а Микола спритно як калиту відкусив.

Віра - Молодець, оце справжній парубок.

Калет. - Щось я дуже разговорится, що й калиту прозівав.

Катя - Ну що ж добре ти її охороняв, всіх смішив і відганяв, а тепер сам
           спробуй  дістати (дівчина стає за сторожа, бере квач, готуючись стати  
           пані    Калетинською).

Калет. - Та я й так стільки сьогодні всього робив.  Ще й це.

Настя - Що злякався ?

Катя -   Боїшся що не вийде?

Калет. - Та чого б це мені  боятися, нічого я не боюсь  (сідає на коцюбу і їде).

             Добрий день, пані Калетинська.

Катя  -  Доброго здоров'я, пане Коцюбинський. /Діалог/                                                              - Куди їдете?                                                                                                                                                     - Їду калиту кусати.                                                                                                                                        - А я буду по зубах писати.                                                                                                                        - А я вкушу.                                                                                                                                            - А я впишу.                                                                                                                                                           - А що ж це ти такий серйозний?

Рита - Набундючився, як той ідик. Хоч би щось веселе розповів нам.

Калет. - Та я й так скільки вам всякої всячини нарозповідав, що й калиту  
              прозівав.                                                                                                                       Катя - Ну тоді хоч загадку відгадай: "У лісі родилося, в майстерні робилося, а           
            в руках  плаче. Що це ?"

Антон - Хлопці, підкажіть, швидше думайте,  що ж воно таке,  щоб я не
            осоромився.

Віра -  Підкажіть  йому   чи що.

Катя - Ну добре, підкажу трішки - це має відношення до музики.

Антон - Ага, значить це якийсь музичний інструмент.

Катя - Може так, а може й ні.

Антон - Оце так загадка (чухає потилицю).Якщо плаче, то це мабуть,.. мабуть  
             сопілка,

Дівчата - Вгадав,  вгадав.

Катя - Ну, заслужив ти право калиту кусати (хлопець шдстрибує і відкушує, а дівчина -  Калетинська  намагається  вимазати  його сажею).

Рита - Та  ти не тільки  балакучий та дотепний, а ще й спритний.
Оля -  Ну молодець.

Катя - Галю, давай уже калиту знімати, вже ми побачили, які наші хлопці  
           умілі (знімають  калиту і  одна  з дівчат ділить на частини,  а друга іде  
           із ситом, у якому лежать  шматочки калити, до хлопців).

Всі разом повторюють - Калита,  калита,  та й солодка  була, ми її місили,  а  
             тепер і з'їли.

Галя - Ну, хлопці,  хто перший дівчатам на стрічки подарує?

Сергій - Та подаруєм,  бо постаралися ви на славу (хлопці по черзі  кидають у  
               сито    монетки і беруть по шматочку калити).

Віра – Ну ж бо, хлопці, хто хоче дізнатися щасливим буде чи ні ?

Микола - А що?  I як же це можна дізнатися?

Настя - А дуже просто (дівчина наливає у блюдце води і кладе туди
             перстень). Ну хто хоче   спробувати?
Артем -  Я хочу.

Катя - Давай,  дістанеш перстень губами з води, щоб носа не вмочив,  якщо
         дістанеш - щасливим  будеш (іде гра, а деякі хлопці в цей час стоять у  
         купці  і  перешіптуються).

Голос із за сцени: :А хлопці вже домовляються між собою, бо в ніч на Андрія єдина ніч у  році, коли парубкам за  бешкети  люди вибачають усе,  бо вони в цю ніч мають  найбільші права. Якщо парубок сердиться на батька своєї дівчини, то такого батька  треба „провчити". I вранці -  там  віз на хаті, там -  ворота на річці пливуть, а в  іншого  плота розібрано до кілочка. .На Андрія - парубоцьке право. От і наші  хлопці  вже  домовляються, щоб дядькові Свиридові щось утнути, бо не пускає  своєї  Галинки  на вулицю гуляти.

Микола - Та надоїло  мені вже у воді  щастя шукати, а чи не пора нам уже на

                 вулицю,  погуляти?

Всі - Та пора,  гайда  всі на вулицю (всі заходять за сцену)
Голос із-за сцени: Ось так було це колись. Весело, яскраво і дуже цікаво.