Сценічна мініатюра "Батьківські збори"

О сімнадцятій годині

Вчителька  у клас зайшла.

Для батьківської родини

Збори жваво почала:

 

- Цей семестр вже закінчився.

Наші підсумки – невтішні.

Хтось старався, хтось не вчився.

І таких, на жаль, в нас більшість.

 

І навчання теж сьогодні

Поряд йде із вихованням.

Необхідно це, всі згодні?

Бачу є у вас питання.

 

Що ж .. запрошую до слова.

- Дайте перша я скажу -,

Бабця Василя Петрова

Встала, скинувши кожух.

 

- Батько Васі на роботі

Вдома тільки  к десяти.

Мати хвітнесом животик

Зменшує до темноти.

 

Я ж із Васєй після школи

За уроками сиджу.

Вчу історію, про бджоли,

На гурток його воджу.

 

З математики ж скажені,

Я відверто вам скажу,

Ті задачі… навіжені

Про ходьбу та про їзду.

 

Одні з пункту А виходять

Другі їм назустріч йдуть.

Там вони безцільно бродять

Ти ж рахуй, коли прийдуть.

 

Краще б Васю ви навчили

Молоток в руках тримать.

Та до праці би привчили

Бо гроші вміє рахувать.

 

Отже я вам натякаю,

Менше нам задач давать.

- Зовсім я не так вважаю,

Треба більше задавать.

 

Мати Сидорова Вови

Підвелася зі стільця.

- Я відверто вся в роботі

Набиваю гаманця.

 

Сама виховую я Вову,

Бізнесом займаюся.

Щоб купить йому обнову

Праці не цураюся.

 

Але часу вчить уроки

Нема в мене. Ось тому

Оцю вчить з ним всю мороку

Репетитор на дому.

 

Я плачу чималі гроші

Щоб синок зміг поступить

В ВИШ найкращий і хороший

От  багато й треба вчить.

 

Задавайте якнайбільше.

Думка в мене от така

Краще ЗНО напише

Й армія вже не чека.

 

- Армія – велике діло!

Хіба можна їх жаліть?

Тільки ремінь, тільки сила

Дітей може научить.

 

Я свого за кожну двійку…

Що я маю вам сказать?

Те що зараз мій Сергійко

Знає все, що не спитать.

Тут підвівся батько Насті.

- Треба їх мотивувать.

Нащо дітям ті напасті

Ременем знання вбивать.

 

Відмініть усі завдання.

На уроках хай все роблять.

Ну а потім за старання

Грошиків собі зароблять.

 

Ми свою так мотивуєм:

Вісім й більше – п’ятдесят.

Часу з донькой  не марнуєм.

Вчить, як десять чортенят!

 

- Перепрошую, - сказала

Тут мама Сокіл Віти

Я гроші важко заробляла

Щоб за знання платити.

 

Скажу відверто, на духу

Дітей ми рідко бачим

І вчителям саме тому

Їх треба вчить терпляче.

 

Ми вам довірили дітей,

Ми вам їх народили.

Вчіть і виховуйте людей,

Бо нам же ж їх кормити.

 

Не викликайте в школу нас

Займайтесь вихованням.

І будьте в Вайбері весь час,

Якщо у нас питання.

 

Адже ви – вчитель, педагог.

Ви в школі за бажанням.

Ведіть дітей до перемог,    

Хваліть, без покарання.

 

Сказала вчителька таке:

- Навчати стало легше,

Мультимедійка,  ІКТ

Кожен урок як вперше.

 

Але, на жаль, я вам скажу

Змінились зовсім діти.

Нема до знань в них куражу.

Нема чому радіти.

 

Комп’ютер друзів замінив,

В он-лайні – спілкування.

І телевізор полонив

Бажання до навчання.

 

Навчати гарно я б могла,

Якби не щохвилини

Смартфон  прибрати зі стола

Дітей я не просила.

 

Якби з навушниками бій

Я не вела завзято.

Якби підручник хоч один

Носили би на парту.

 

Якби домашнії завдання

Робились вечорами.

Якби дітей нічні гуляння

Контролювались вами.

 

Так, педагог навчить дітей

Читати й рахувати.

Але не виростить людей

Без мами та без тата.

 

Шановні ви мої батьки!

Ми навчимо їх залюбки.

Але без виховання

Ніякого навчання.

 

Ми вчителі, а не боги

Партнери вам, не вороги.

Ви на свята до нас приходьте

Гурток увечері проводьте.

 

Вельмишановні дідусі,

А також і бабусі.

Щоб вдень не нудьгувати

Приходьте чергувати.

 

Проводьте з дітьми більше часу.

Любов даруйте. А ми в класі

Всього навчимось, все пізнаєм.

Ми на співпрацю так чекаєм.

 

І хочемо всім побажати

Легких уроків  та натхнення.

Разом з батьками вирушати

У  світ партнерства повсякденно.