Сценка "Зимова казка"

                                                 

                                   Сценка «Зимова казка»

 

 Учень.           

Прислухайся! Зима співає!

І линуть звуки чарівні.

Усе в природі голос має

Й свої наспівує пісні. 

Заграло гілля на тополі,

Пташок не лине ніжний спів.

Чарівні звуки чути в лісі,

Звучать мелодії без слів.

                                              Музика хуртовини   

                                   

Учень.

Снігами вкрилася земля, метелиця гуляє.

    Малює візерунки  морозець та носики щипає.

    Природа спить, і все навколо                                                                                             

    В зимових білих чарах.

    Це – королева, це – зима

    Так трудиться на славу.

 

Учень.

У лісі повно снігу

І тихо — як у вусі.

В той ліс приходить Казка

У білому кожусі.

Присяде на пеньочку,

І лісові звірята

Збігаються до неї,

Щасливі, як на свята.

 

Зима.

   Всіх вітаю, ось і я

    Чарівна пора – Зима.

    Ходімо,друзі, коли ласка

    Зі мною у зимову казку.

 

Учень.

Зимонько, голубонько

В білім кожушку,

Любимо ми бігати

По твоїм сніжку.

 

Виходить Зима із білим кошиком. Із кошика розкидає  сніжинки.

 

Зима.

Я — Зима! Всюди походжаю,

Сніжинок безліч  у запасі маю.

 

Я в ліс прийшла, щоб у звірят спитати,

Чи до зими готові всі вони?

Мені обов’язково треба знати,

Бо білий сніг накрив усе крильми.

Покличу я лісовичка, спитаю,

Чи все за планом в його лісі йде?

Хоч я й сама, звичайно, добре знаю,

Що лежнів по лісах нема ніде!

До зими готові всі звірята,

Щоб був запас і жиру, і харчів...

Тут трудяться у будень і у свято,

І вже зробити кожен щось зумів.

Лісовичку! Виходь-но на розмову!

До тебе в гості я у ліс прийшла.

 

Лісовичок

Агов! Іду! Спішу про все сказати:

Гриби, горіхи, жолуді тут є,

І фрукти також — кожному своє!

Хтось їв багато — жиру  запасав.

Хтось вирив нірку, лагодив дупло.

А хтось горішки, ягідки збирав,

Щоб взимку ситно й затишно було.

Тепер давай всіх звірів поскликаєм,

Хай кожен скаже, як він готувався.

Зі святом зими усіх привітаєм.

Виходьте, звірі! Хто там де сховався?

 

Лине музика. Звірі сходяться по одному.

 

Лисичка

Добридень, зимонько-царівно! Яка ти гарна і чарівна!

Й тобі, Лісовичку, уклін. Господар в лісі ти — один!

А в мене в нірці чисто й сухо. Багато листя й потеруха.

Мені в ній затишно буває, як з полювання прибігаю.

Запасів їжі не роблю та й зиму цілу я не сплю.

Бо спритна я, а не лежуха — на зиму справила кожуха,

Тож лютий холод не страшний, спробуй-но, кожух який!

 

Лисичка виконує пісню «Я лисичка, я сестричка».

 

Вовк

Здорові будьте! Всім привіт! Який же в нас чарівний світ!

На зиму й я не засинаю, полюю, здобич доганяю.

А лігво я своє поправив, новий кожух на зиму справив.

Вовки — це лісу санітари, ми приймемо зими удари

Ми вправні та  сміливі, швидкі і сильні, не ліниві.

І справи в нас завжди чудові — ми до зими усі готові!

 

 

 

Вибігає Зайчик, перелякано озирається, стрибає.

 

Зайчик

Хто оце мене гукав? Я так біг, ледь не пропав.

Вітер віє повіває, снігом стежки замітає.

В лісі стільки шуму-гаму, я злякавсь, згубив я маму.

Як же далі жити маю?

 

Звертається до всіх.

 

Зайчик.

Ой, привіт! Усіх вітаю!

Я не мав ніколи хати, де той затишок шукати?

А зима прийшла холодна, зла, вреднюча і голодна.

Ні морквинки, ні капусти... Всюди голо, всюди пусто.

Але шубку я придбав, сам про себе все ж подбав.

Шубка ця, як сніг біленька, я ще й бігаю швиденько...

Рятуватись як -  я знаю — що є сили утікаю.

А як дуже вже злякаюсь — під ялинку заховаюсь.

 

Зайчик виконує пісеньку про зиму.

 

На сцену вибігає білочка з кошиком, у якому горішки, шишки, жолуді.

 

Білочка.

Добрий день! Усім привіт! Справді, чарівний наш світ!

З дуба я на дуб стрибала — від куниці утікала,

Аж дивлюсь, в добрі і в мирі розмовляють різні звірі.

Тож скажіть мені, будь ласка, сон, можливо, це чи казка?

Взимку я живу в теплі у гніздечку чи в дуплі,

Їжі теж чимало маю, бо старанно припасаю

Жолуді, гриби, горішки, ягоди і шишок трішки.

І ховаю це повсюди. Як не з’їм, то знайдуть люди.

Навесні ж насіння це проросте у деревце.

 

Сонечко.

Що тут робиться — не знаю. Я теж  холод відчуваю

Це зима уже  прийшла, холоднечу принесла.

Добрий день! Усіх вітаю! Хутко спати я лягаю.

 

І дивлюсь чарівні сни аж до самої весни.

Взимку ж холод все проймає, їжі взимку не буває.

Всі комарики й мурашки, мухи, бабки і букашки

Позалазили в квартирки: у щілинки, в дупла, в дірки —

Й залягли на зиму спати, хто їх буде там шукати?

Для сонечка виходу немає, воно спати теж лягає.

Бо холодна та зима, в мене й кожушка нема.

 

 

 

Їжачок.

Тут вас так багато! Що сьогодні? Свято?

Радий я! Усіх вітаю і здоров’ячка бажаю.

Ох і змерз я дуже, хоч потри по спинці, друже!

 Як весна у ліс загляне, пригощу тебе грибами

Бачу ліс весь побілів, з нірки вилазити я не хотів.

Листям ямку намостив, щоби взимку тепло жив.

Треба листячка багато, щоб була тепленька хата.

Восени я наїдаюсь, добре жиром запасаюсь.

Круглим я стаю, як м’яч, товстим і тугеньким, бач?

А зимою сплю і сплю, дням і ночам лік гублю.

А як сонечко пригріє, я прокинутися мрію.

 

На сцену перевальцем виходить Ведмідь.

 

Ведмідь.

Я усіх гостей вітаю і приємних снів бажаю.

Діткам всім потрібно знати, що Ведмідь лягає спати

На усі зимові дні. Сон пройде аж навесні.

Шубу літню я змінив, а товсту-товсту надів,

Ще й жирком запасся теж, їв щодня — не знав я  меж.

Їсти треба так багато, щоб зимою добре спати.

Я барліг собі придбав, листя й гілля натягав,

А іще сухого моху, словом, усього потроху.

У барлозі під снігами у ведмедиці, у мами

Народиться ведмежатко, гарне буре немовлятко.

А весною, днем ясним, мама вийде разом з ним.

 

На сцену вибігає Ворона, махаючи руками-«крилами»

 

Ворона

Кар! Кар-кар! Усі розказують про себе,

Хто взимку їсть, хто взимку спить...

А що мені робити треба? Куди себе мені подіть?

Ведмідь великий, в теплій шубі, я — боса, навіть без панчіх!

Ведмідь ще й спить, себе він любить!

Я ж гола й боса, як на гріх!

У вирій сил нема летіти, а тут як зиму пережити?

Можливо, нірку пошукати, щоб також зиму переспати?

Скажіть мені, порадьте, діти, ну, як ту зиму пережити?

 

Вчитель пропонує дітям, щоб вони подумали, як Ворона має пережити зиму. Діти з залу на свій розсуд дають поради. Персонажі залишають сцену.

 

Учень.

Зимова  казка в лісі відбулася.

Всі розійшлись, бо справ багато є.

У кожного робота ще знайшлася,

 

 

То й доробляє кожен щось своє.

Бо дуже швидко теплі дні минули.

Поменшав день, і стала довга ніч.

Сніги холодні землю огорнули,

Так мало сонця — ось у чому річ...

 

Учень.

Краса і заворожує, й чарує,

Дивує розмаїттям кольорів.

А кожен звір прихід зими вже чує

Й підготуватися по-своєму зумів.

Утеплили хто лігва, хто барлоги,

Гніздечка й нірки, їжу запасли.

Та в кожного у серденьку тривога,

Хоч все вони зробили, що могли.

 

Учень.

До зустрічі зими готуються і люди,

Щоб взимку з їжі все у них було.

Є хліб, картопля, та й до хліба буде,

В домівці кожній — затишок, тепло.

Тому про звірів ми не забуваймо,

Колись морквину зайчику дамо...

Весь їхній біль до серденька приймаймо,

Бо ж ми людьми у світі живемо.

 

Учень.

Насипте крихт узимку в годівничку,

А пташечка зрадіє й поклює.

Ви так врятуєте горобчика й синичку,

Бо в вас у грудях добре серце є.

У світі треба з добрим серцем жити,

Це так важливо вже з маленьких літ.

Людина в світ іде добро творити

І ласкою збагачувати світ.

 

Діти виконують пісню «Зимонька – зима».