Сценки до дня матері. Смішні сценки
Вже зовсім скоро настане день матері. А ви готові привітати своїх мам з цим чудовим днем? Ми приготували смішні сценки до дня матері, якими ви і зможете їх привітати. Сценки для привітань це саме те, що потрібно вам і вашим матерям.
На сцену виходять діти і починають розмову між собою.
Дитина 1:
Так, ось же вони, дорослі, просто дістали вже, зовсім не розуміють нас!
Дитина 2:
Це правильно підмічено – не розуміють. А головне, хочуть нас обдурити, ніби ми такі дурні і нетямущі!
Дитина 3:
Я вчора сів вечеряти, а на вечерю була риба. Адже знають, що я рибу не люблю, а все одно готують мені її! І головне говорять так: їж рибу, вона корисна для розуму. Але ж я й так розумний! А потім додають – риба корисна для кісток! Та я і так кістлявий!
Дитина 1:
А мене взагалі покарали ні за що!!!
Дитина 2:
Це як? Прямо взагалі ні за що???
Дитина 1:
Ну так. Я спізнився на обід, і мені мама каже, щоб я за обідом не говорив ні слова. Я тільки відкриваю рот, а вона – ні слова! І так весь обід. А коли поїли, вона мене питає – що, мовляв, ти хотів сказати? А я відповідаю – молодший братик згущене молоко розливає по черевиків у коридорі! І мене покарали за те, що я відразу не сказав про це! А самі весь обід – мовчи! Мовчи!
Дитина 2:
Ні, ну іноді є сенс в тому, що ти ще маленький.
Дитина 1:
Наприклад?
Дитина 2:
От мене батьки змушують грати на скрипки два рази в день – вранці і ввечері. А я не хочу. Так вони мені за те, що я граю, купують морозиво. А мій сусід мені купує три морозива за те, щоб я не грав. Так що я можу маніпулювати і батьками і сусідом, а це відразу троє дорослих людей!
Дитина 3:
Так дорослі самі буває, таке вигадають! Ось, наприклад, як зрозуміти напис в зоопарку тварин не годувати. А як же вони живуть, якщо їх не годують?
Дитина 1:
А мій тато мені весь час каже: навіщо тобі цей комп’ютер? Навіщо тобі цей телефон? Навіщо тобі ця ігрова приставка? Ось у моєму дитинстві цього не було! Я навіть думаю, що мій тато динозаврів бачив!
Дитина 2:
А в мене мама чистила рибу, а я грав поруч і постійно трошки лаявся. Мені мама каже: якщо батька немає вдома, це не означає, що я не дам тобі ляща за нього. І тут мені як «прилетить» по голові. Ну, от як її зрозуміти – адже мама чистили карася, а погрожувала мені дати ляща? Так дорослі самі брешуть постійно!
Дитина 3:
А мені тут мій тато недавно розповів, яка різниця між чоловіком і жінкою.
Дитина 1:
Дуже цікаво, і яка?
Дитина 3:
Мій тато каже: у мене чоловіча нога 44 розміру, а у мами жіноча нога 36 розміру. Ось, каже, синку, між ногами і різниця!
Дитина 2:
Гаразд, нам пора йти. Скоро ларьок з квітами закриється, і не встигнемо квіти мамам купити, адже сьогодні день матері.
Дитина 1:
І правда, пора йти!
І діти йдуть зі сцени.
Сценка – як я допомагаю мамі вдома?!
Ця сценка порадує мам і бабусь. Коли у них в сім’ї народжується дочка, то вони кажуть – ось, помічниця народилася! Але часом буває все навпаки. І так, дивимося.
В кімнаті за письмовим столом сидить дівчинка. На столі лежать підручники, зошити і ручки. Лунає телефонний дзвінок. Дівчинка бере трубку:
– так!
– ні.
– не можу піти гуляти, твір треба вигадати.
– що означає легко, тема-то – як я допомагаю мамі.
– а як я їй допомагаю?
– от і я не знаю.
– візьми і запитай.
– ну давай, завтра в школі побачимося.
Після кладе телефон на стіл і починає ходити навколо столу і розмовляти в підлогу голоси:
– чим же я допомагаю мамі? Може тим що… а може цим, як його…
Тут в кімнату заходить мама.
Мама:
– привіт донька. Як справи?
Донька:
– привіт мам, нормально, уроки роблю.
Дівчинка сідає за стіл.
Мама:
– молодець, роби. А я тут у тебе уберусь небагато.
Мама починає підмітати підлогу, а дівчинка дивиться на неї і в підлогу голоси:
– ага, значить, я допомагаючи мамі підмітати!
Мама підходить до столу і ганчіркою протирає з нього пил.
Дівчинка:
Здорово, я ще й пил вологою ганчіркою притираю!
Мама підходить до стільця. На якому лежить розкидана одяг, і каже:
– так, це прати…
Дівчинка:
– ось це я молодець, я ще й перу!
Мама:
– а це потрібно погладити…
Дівчинка:
– так, я ж ще й прасувати можу! Ось це я молодець!
Мама звертається до доньки:
– ну як уроки? Виходить?
Дівчинка:так, все відмінно. Напевно п’ять отримаю завтра.
Мама:
– от і чудово. Старайся, а я піду суп варити, а потім погуляю з собакою.
Мама йде, а дівчинка в підлогу голоси:
– як же я забула, що я і вмію варити. І особливо я люблю гуляти з собакою!
Написав все в зошит, дівчинка піднімає зошит трохи вгору і гордо вимовляє:
– так, я така помічниця! Просто очманіти! Що ж, тепер і погуляти можна.
Кладе зошит, бере телефон, дзвонить і каже йдучи:
– Свєтка, підемо гуляти, я все написала. Знаєш, я така помічниця виявляється хороша…