«Щоденник» О. Довженка – документ доби»

 

 

     Урок 8.            «Щоденник» О. Довженка – документ доби»

   

Мета: ознайомити учнів із основними напрямами у житті і творчості О.П.Довженка, з його «Щоденником» як документом доби; вчити учнів систематизувати і вибирати необхідний для уроку матеріал, акцентуючи увагу на його основних моментах, працювати з критичною літературою, з таблицею; виховувати у школярів працьовитість та активність на уроці, високі моральні якості, доброту, чесність, порядність, гуманізм, повагу до письменника як всебічно розвиненої особистості.

Тип уроку: формування нових понять із елементами інсценування.

Обладнання: портрет О.Довженка та фотографії з архіву, виставка творів митця, таблиця, щоденники учнів, запис пісні «Рідна мати моя».

 

        Епіграф:

     Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм.

         О.Довженко

     Перебіг уроку

І. Повідомлення теми, мети й завдань уроку.

ІІ. Сприйняття та усвідомлення учнями нового навчального матеріалу.

 § Літературна сільвета.

  Учитель. Весна.1929 рік... Ранок. Пустирище Київської кінофабрики. По ньому з плугом, конем іде чоловік у білій сорочці, босий. Робітники, підійшовши ближче, впізнають Довженка. «Що це Ви робите?» - питають. А Він: «Як  можна знімати фільм про землю, коли навколо земля сиротою прозирає? Я хочу посадити сад». І молоді товариші  Олександра погоджуються. А вже наступного дня молоді пагінці тулилися до сонячних промінців.

 І досі стоїть той сад, названий Довженковим. Довженко-садівничий... Згодом у вигнанні коло Московської кінофабрики він знову саджатиме сад, а незабаром створить незабутній фільм «Мічурін» і запише у своєму «Щоденнику» такі слова: «Мені приємно писати про сього сподвижника... Я почуваю в ньому себе». І це буде правдою.

 Учитель читає власну поезію:

 Довженко... Довжелезна дорога болю...

 І за що? За бажання волі?

 Правди? Щастя? У серці весни?

 Ми з тобою, Довженку, разом

 Злетимо над красою Десни.

 Учень. Чернігівська земля, село Сосниці і досі повні гордощів, що народили велику людину. Батьки Довженка були неписьменними, але надзвичайно працьовитими хліборобами. З 14 дітей у батьків залишилося живими лише двоє: Олександр і сестра ( в майбутньому – лікар). Перші дитячі спогади малого Сашка: плач і похорон. З того часу Довженко ненавидить смерть, згадуючи передчасно посивілу матір. Але не тільки гіркі спогади приходили до Олександра. Хіба можна забути оту сіножать над зачарованою Десною? Пізніше Довженко напише у своїй авобіографії: «Я знаю, що не повернусь, і не хочу повертатися знову на ту сіножать, аби не розчаруватися. Вона вже навіки залишилася жити у моїй пам’яті, у моїй  «Зачарованій Десні».

 Учениця.       Пам’яті О.П.Довженка

    Низький уклін чернігівській землі

    і Сосниці над тихою Десною.

    Він тут, з душею мрійною, ясною

    родивсь і ріс у цім простім селі.

    Він тут ходив на зорі світанкові,

    вдихав  життя, духмяний запах трав.

    Тут щирим серцем, сповненим любові,

    Він чари мови рідної вбирав.

(Іван Гончар)

 § Інсценівка за «Щоденником».         

 Учитель. У житті кожного письменника настає момент, коли він стоїть перед вибором цінностей духовних і матеріальних. Колись Микола Куліш між совістю, благополуччям і гідністю обрав совісь. Перед Довженком постали краса, достаток і правда. Кого з них обрати йому?

  Дійові особи: Довженко, Достаток, Краса, Правда.

Достаток. Олександре, обери мене, і ти матимеш спокійне і сите життя, гроші...

Краса. Краса – верховний учитель. Вона нас усьому вчить.

Правда. Але не буває краси без правди.

Довженко. Якщо вибирати між красою і правдою, я б вибрав красу. У ній більш глибокої істини, ніж у одній лише голій правді. Істинне тільки те, що прекрасне. І коли ми не постигнемо краси, ми ніколи не зрозуміємо правди... Я обираю і красу, і правду.

 

§ Аналіз біографії письменника.

Учитель. Ким же він був, цей чоловік з красою і правдою у серці?

Учениця. Спочатку він був учителем. У 1911 році вступає до Глухівського

 вчительського інституту, а в 1914 році викладає в 2-му Житомирському вищепочатковому училищі фізику, природознавство, географію, історію та гімнастику. Одразу полюбили учні свого молодого вчителя, тут же він знайомиться зі своєю майбутньою дружиною Варварою Семенівною Криловою, теж учителькою.

Учень. А потім він став бійцем.

Мало хто знає, що Олександр пройшов і через камеру смертників, і через війну. У 1942 році він перебуває на Південно-Західному фронті як військовий кореспондент, у вересні цього ж року воює на Сталінградському фронті.

 

 § «Щоденник» Олександра Довженка.

 

Учитель. 1943 роком датується перший запис у «Щоденнику», який Довженко

вестиме 13 років, аж до своєї смерті.

Учень. А я знаю його як дипломата.

У 1921 році Довженко  виїздить на дипломатичну роботу  до Варшави.

 Несподівано прослалася перед Олександром дорога дипломата. Ініціатором його раптової перекваліфікації став революційний діяч Ян Гамарник. Довженку зпропонували спочатку попрацювати у польській столиці з тим, щоб згодом, коли відкриється українське представництво в Берліні, він міг поїхати туди вчитися.

У наказі Наркомату закордонних справ УРСР № 91 від 27 липня 1921 року

зазначалося: «Тов. Довженка прийнято на посаду завідуючого загальним відділом при українському посольстві у Польщі, зарахувати в списки співробітників НКЗС з 27.УІІ ц.р.»

Учениця. А до мене він прийшов як художник.

Довженко відкриває нову сторінку в українській графіці – створює дружні

шаржі на українських письменників 20-х років. Є велика серія веселих малюнків, які розкривають цікаві, здебільшого смішні риси героїв Сашкового олівця. Молодий митець визначив і найголовніші напрямки дружнього шаржу: не бездумне шаржування засобами гіперболізації фізичних вад людини і не утробний регіт (його він не любив), а теплий, дружній усміх. А ще Довженко ілюструє книги, зокрема гумористичні, й журнал «Селянка України», постійно робить малюнки до усмішок Остапа Вишні і в цей же час створює серію графічних портретів – Павла Тичини, Володимира  Сосюри, Майка Йогансена, Івана Дніпровського.

Учениця. Це сталося несподівано для всіх: і для працівників газети «Вісті», і для

 харківських письменників, і для одеської інтелігенції, тільки не для Довженка і його найближчих друзів.

 Так, він замкнув свою майстерню, віддав ключі Степанові Мельнику, сів на

 поїзд і приїхав до Одеси. І на подвір’я  кінофабрики ступив не в романтичному трансі, а рішуче, з глибоким переконанням у правильності обраного шляху.

•          Хочу бути режисером! – сказав, зайшовши до директора кінофабрики.

Учениця. Довженко – драматург. У Довженкові прокинувся письменник,

коли він написав перший сценарій свого фільму «Вася-реформатор». А потім побачили світ «Зачарована Десна», «Щорс», «Україна в огні»...

 

 § Робота з текстом твору.

 

Учитель. У вас на партах лежать ваші маленькі щоденники. У кожному з них –

 цитати зі «Щоденника» О.Довженка. Це допоможе вам краще зрозуміти цю велику людину. Частіше зазирайте у свої щоденники.

«Щоденник» Довженка – це документ доби, свідчення про потворну природу

 тоталітаризму, трагічну долю України та її народу. Це не просто документ, це – творча лабораорія письменника: літературно довершені записи, окремі нотатки до майбуніх оповідань, нарисів, сцен (епізодів) кіносценаріїв, начерки сюжетних ліній,  конфліктних зіткнень, характеристики героїв, колоритні деталі обставин, людської  поведінки, діалоги та монологи, влучні вислови, слівця. Все це, життям навіяне, почерпнуте з моря життєвого, занотовує Довженко. А ще «Щоденник» - елемент публіцистики. Після уважного прочитання щоденника в моїй уяві виникла ось ця діаграма. П’ять перехресних ліній стали вирішальними у долі митця, вони є сюжетними лініями у щоденнику. Навколо них розгортаються інші події.

Діаграма

 

Можливо ви помітили, що у побудові нашого уроку простежується своєрідна циклічність, хронологічність. Але це не випадково, адже ж і сам щоденник є своєрідною хронологією.

Про що ж ідеться у першому записі «Щоденника»?

          Учениця. Перший запис датовано 26 листопада 1943 року: «…Моя повість «Україна в огні» не сподобалася Сталіну, і він її заборонив для друку і для постановки. Мені важко од свідомості, що «Україна в огні» - це правда. Прикрита і замкнена правда про народ і його лихо».

 Що ж сталося? У мене в руках стаття Сталіна «Про антиленінські помилки й націоналістичні перекручення в кіноповісті Довженка «Україна в огні».

 Улітку 1943 року О.Довженко завершив кіноповість. «Читав сценарій – М.С. Хрущов, - до двох годин ночі у с.Померках, - записав він до щоденника 28 серпня. – М.С. сценарій дуже сподобався. Перший секретар ЦК КП(б)У Хрущов погодився з тим, щоб опублікувати «Україну в огні» всю, цілком і негайно».

 Та вже 26 листопада того ж 1943 року О.Довженко зафіксував у щоденнику «тяжку новину»: «…Моя повість «Україна в огні» не сподобалася Сталіну…»

 Та самою забороною справа не закінчилася: 31 січня 1944 року про «Україну в огні» йшлося на засіданні Політбюро ЦК ВКП(б).

 Через рік Олександр Петрович скаже про інквізиторську  акцію на сторінках щоденника: «Сьогодні  роковини моєї смерті. 31 січня 1944 року. Мене було привезено в Кремль. Там мене було порубано на шматки і окривавлені частини моєї душі було кидано на ганьбу й поталу…»

 У нерівному двобої зіткнулися міфотворець Сталін і міфоруйнач Довженко. Комусь, а зі щоденника ми дізнаємося, що це був М.Чіаурелі – кінорежисер, народний

артист СРСР, п’ятикратний лауреат Сталінської премії, - стали на заваді популярність і слава Довженка, прихильність до нього величезної кількості відомих і невідомих людей, що робить чорна страшна людська заздрість.

 

 § Інсценівка. 

      Допит у Сталіна

           

 Дійові особи: Сталін, Довженко, Історія

 Сталін. Прізвище?

Довженко. Довженко.

Сталін. Батьківщина?

Довженко. Україна!

Сталін. Дата народження?

Довженко. Прихід на Одеську кіностудію.

Сталін. Дата смерті?

Довженко. Ваша рецензія на твір «Україна в огні».

Сталін. Сімейний стан?

Довженко. Дружина – Юлія, діти – мій народ.

Сталін. Мета життя?

Довженко. Бути потрібним на цій землі.

Сталін. Але ти не потрібен мені, а отже – всім. Чому ти не прославляєш мене у своїх творах?

Довженко. Я пишу сценарії про людей простих, звичайних. Отих, що звуться у нас широкими масами і не буду писати ні про вождів, ні про тричі зрадників.

Сталін. Тоді слухай мій присуд: твоя душа помре, коли ти будеш ще живим.

Довженко. Ні, товаришу Сталіне, навпаки: я помер, але душа  моя житиме вічно у моєму народові.

Історія. А тепер слухайте присуд Історії: Довженко для народу тільки народжується.

 

§ Опрацювання діаграми.. 

 Учитель. Лінія діаграми «Довженко – Сталін» – чорного кольору.

Учениця. Запис від 27 липня 1945 року: «Томаришу мій Сталін, коли б Ви були навіь Богом, я й тоді не повірив би Вам, що я націоналіст, якого треба плямувати і тримати в чорннім тілі... Невже любов до свого народу є націоналізм?»

Учитель. Найбільше у своєму щоденнику Довженко згадує про свій народ. Запис від 13 вересня 1944 року: «Сьогодні мені сповнилося 50 років. Коли б я вірив у Бога, я попросив, помолився б йому, аби послав він мені ясного розуму на десять літ, аби зробити щось добре для свого народу...»

Лінія «Народ – Довженко» - червоного кольору.

Учень. Запис від 26 березня 1946 року: « Єдиною метою мого трудного життя було возвеличення народу засобами мистецтва, яке послала мені доля і батько з матір’ю».

Учениця. Запис від 14 листопада 1952 року: «Душа мого народу, який безцінний дар ти принесла мені...»

Учитель.  Лінія «Довженко – кіно».

Учень.  Запис від 4 липня 1945 року: « Я – кінорежисер. За своє творче життя я не бачив ні одної своєї картини в хорошому кінотеатрі на хорошому справжньому екрані, видрукуваної на хорошій плівці. Я ні разу не мав насолоди від споглядання своїх картин».

Учитель. (На фоні запису пісні «Рідна мати моя...») Чому звучить ця пісня? Та тому, що саме мати Малишка, автора цієї пісні, найбільше любила Довженка. А Малишко був другом Олександра. Гляньте на лінію «Довженко – друзі»: вона напівчервона і напівчорна. Довженко говорив: «Людина з друзями – мов квітучий степ, без друзів – як пуста жменя». Але одні друзі відвернулися від нього у скрутну хвилину, а деякі – залишилися. Хто вони – Довженкові друзі?

Учень. Ю. Яновський, В. Маяковський...

Учениця. Запис від 22 січня 1949 року: «Товариші, друзі і недруги, прощайте. Продовжуйте топтати моє ім’я, якщо комусь треба, нехай я швидше вмру. Бажаю вам довгого віку. Від усього поруйнованого серця бажаю  кожному з вас зробити багато більше за мене...»

Учень.  Запис від 14 листопада 1952: «Я  так люблю мою Юлю, як ніби й не любив  ще ніколи за двадцять п’ять років родинного з нею життя. Я безупинно говорю їй найніжніші слова. Милуюсь нею, весь переповнений до неї глибокою ніжностю...»

Лінія «Довженко – Юлія» - червоного кольору. Саме Юлія тримала Олександра на світі, саме вона стала для нього плечем підтримки, його голосом, піснею, народом.

Учитель. А ще Довженко був філософом. Це він сказав про людей у своєму щоденнику: «Про людей слід судити з того, в чім вони мали успіх, а не з того, в чім вони зазнавали невдачі. Боєць і з хибами боєць, а муха без хиб – всього лише муха».

 

ІІІ. Підбиття підсумків уроку.

§ Бесіда з учнями.

1. Яким постав перед вами О.Довженко після прочитання його «Щоденника»?
2. Запишіь у своїх щоденниках, ким  став Довженко особисто для вас.

 

Учитель. (Читає з книги С.П. Плачинди «О.Довженко» останні рядки):

«На Новодівицькому кладовищі, коли всі, поклавши квіти на могилу Довженка, відійшли, Юлія Іполитівна лишилася на самоті з мармурованим білим образом

Олександра Петровича. Вона припала до холодного п’єдесталу й поцілувала вічну синяву граніту».

Учениця.

    Уже світанок прояснивсь над морем,

    щезла ніч, на зорі не скупа.

    А хвиля в берег билася сліпа,-

    нема спокою хвилям неозорим.

    А він прийшов із радістю, і з горем.

    Повік не заросте його тропа.

    Морська вода солона, як ропа.

    О, ми безмовно з морем поговорим.

    Воно в ту мить приносило світання,

як Пушкіна високі поривання

і як Шекспіра думи осяйні.

Воно прийшло з Довженком говорити,

бо знало – він родився, щоб творити,

творінням возвеличувати дні.

 Домашнє завдання.

 Написати конспект уроку, доповнити його біографічними даними з підручника.

Зміст твору «Зачарована Десна» та його аналіз.