Семантика символів у піснях про кохання Київщини

Предмет дослідження: семантика символів у представлених зразках пісень про кохання, зібраних на Київщині. Мета дослідження: дослідити символи та образи, які найчастіше з’являються у піснях про кохання на території Київської області, використовуючи для цього описовий і зіставні методи дослідження.

Актуальність: переосмислити змістову канву тексту через призму його символіки і створити новий погляд на усну поетичну творчість Київщини. Результатом мого дослідження є визначення головних символів у піснях про кохання і тлумачення їх значення, визначення їх ролі через призму національних надбань і цінностей українського народу. Результати дослідження можуть бути використані на уроках української літератури, київщинознавства, музики.

Пісня про кохання – дзеркало душі нашого народу! Пісні про кохання мають свою систему образів. Основні персонажі пісні – закохані. Не так та дівчина, Як біле личенько. Подай же, дівчино, Подай же, гарная, На коня рученьку.

-Ой, козаче, козаче-гультяю, Виведи мене з зеленого гаю, Бо сама я дороги не знаю. - Якби дівка дороги не знала, То й козака гультяєм не звала.

Спить ставок, де колишуться віти, Вітерець в верболозах затих. Там заграла плакуча гітара, Там дівчина стрічала весну

Ой у полі криниченька, Там холодна водиченька. Ой там Роман воли пасе, Катерина воду несе. Роман воли покидає, Катерину переймає. Ой дай, Катю, води пити, Навчу тебе говорити

Важливим символом нашої Батьківщини є калина. Він хотів мене, калину, Посадить в своїм саду. Не довіз, у полі кинув, Думав, що я пропаду.

Зміст традиційної ліричної пісні про кохання може бути надзвичайно різноманітним, варіювати і комбінувати масу поетичних мотивів та символів, які кожного разу народжують нову пісню.