8 липня о 18:00Вебінар: Проєктне навчання: розвиваємо логічне, критичне та креативне мислення школярів

„Серце віддаю дітям”

Про матеріал
Продовжувати знайомити дітей з життям і творчістю видатного педагога В.О. Сухомлинського, викликати інтерес до його творів, бажання більше знати, наслідувати позитивні риси героїв прочитаних оповідань, працювати над розвитком мислення, розвивати вміння виділяти в тексті головне. Виховувати почуття доброти, любові та поваги до рідних, друзів, всього народу.
Перегляд файлу

„Серце віддаю дітям”

Мета: продовжувати знайомити дітей з життям і творчістю видатного педагога В.О. Сухомлинського, викликати інтерес до його творів, бажання більше знати, наслідувати позитивні риси героїв прочитаних оповідань, працювати над розвитком мислення, розвивати вміння виділяти в тексті головне. Виховувати почуття доброти, любові та поваги до рідних, друзів, всього народу.

Обладнання: портрет В.О.Сухомлинського, книга В.О.Сухомлинського „Казки  школи під голубим небом”, картки.

 

Читець. Сказав мудрець:

Живи, добро звершай!

Та нагород за це не вимагай!

Лише в добро і вищу правду віра

Людина відрізняє від мавпи і від звіра.

Хай оживає істина стара –

Людина починається з добра!

Учитель. Сьогоднішнє наша зустріч присвячена творчості В .О. Сухомлинського. На уроках та виховних годинах ми вже знайомилися з його творами. Отож  поглибимо знання про життя і творчість Василя Олександровича Сухомлинського, дослідимо з чого починається людина.

(Презентація про життєвий шлях В.О. Сухомлинського)

 Ведучий.  Народився Василь Олександрович в Україні у 1918 р.

Батько — Олександр Омелянович, орав, працював сто­лярем, виготовляв музичні інструменти.Мати — Оксана Юдівна, працювала в колгоспі, займа­лася домашнім господарством, а зимовими вечорами роз­повідала казки.У сім’ї, крім Василя було ще троє дітей. Батьки ніколи не сварилися між собою і не карали своїх дітей. Усі діти сім’ї Сухомлинських обрали професію вчителя.Змалку в дітей виховували любов до книги.

Ведуча. Дід мав особливий вплив на онука. У нього була велика бібліотека, яку,  помираючи,  заповів Василеві. Василь Олександрович згадував: «При зустрічі дід часто любив мені читати. Одягаючи окуляри, посміха­ючись,  говорив: «Сідай ось тут і слухай, я тобі зараз щось цікаве прочитаю». При цьому очі його світилися до­бротою.

Пізніше, вже ставши вчителем, згадуватиме Василь Олександрович дідові слова: «Хто дітей любить, той доб­рий чоловік».

Ведучий. Під час Великої Вітчизняної війни Василь Олек­сандрович став на захист Батьківщини.Він був двічі поранений, довго лікувався в шпиталі. А після перемоги повернувся до школи.Тяжким було в Сухомлинського поранення в руку. Хірурги боялися, що її треба буде ампутувати. «Ні! Я вчитель!» — в цьому слові було його життя.

Ведуча.  В.О. Сухомлинський найвідоміший пе­дагог і письменник. Він працював 35 років у школі. Він був учителем і директором школи. Василь Олександрович заслужений вчитель України. Його любили батьки і діти.

Ведучий. Для   молодших   школярів   він   написав   майже   1500 мініатюр-казок. Василь Сухомлинський був великим письменником і вели­ким педагогом. Міжнародна організація з питань освіти науки і культури ЮНЕСКО оголосила 1998  — роком В.О.Сухомлинського.

Ведуча. Людина, — стверджував великий педагог, — народ­жується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пи­линкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний.Помер Василь Олександрович 2 вересня 1970 року.Похований він недалеко від школи, де працював.

Вчитель. Зараз ми з вами відвідаємо чарівний світ творчості Василя Олександровича Сухомлинського.

Ви знаєте, що Василь Олександрович дуже любив дітей і написав для вас багато-багато цікавих  розповідей про ласкаве сонеч­ко і м’яку травичку, про працелюбних мурашок і весело­го метелика, про кращі риси людини, про дітей. В цих історіях  переважає доброта, бо  сам був доброю люди­ною, і хотів, щоб ви, діти, виросли добрими, чуйними, працьовитими, щоб любили тата і маму, свою рідну домівку і нашу велику прекрасну Батьківщину.

Давайте познайомимося з оповіданням «Важко бути  людиною…» з  книги „Казки школи під голубим небом”.

 Автор. Діти поверталися з лісу. Вони сьогодні ходили в далекий похід. Шлях додому пролягав через невеликий хутірець, що лежить у долині за кілька кілометрів од села. Втомлені, знесилені діти ледве ді­йшли до хутірця. Зайшли в крайню хату. попросили води. З хати вийшла жінка, за нею вибіг маленький хлопчик. Жінка витягла з колодязя води, поставила на стіл серед двору, а сама пішла до хати.   Діти напилися, відпочили на траві. Де й узя­лися  сили.

Відійшли з кілометр від хутірця, Марій­ка   тут   і   згадала:

(Інсценування)

  А ми ж не подякували жінці за воду.
Діти зупинилися. Справді, забули подякувати.

– Що ж…—, каже Роман,—це невелика біда. Жінка вже й забула, .мабуть. Хіба варто повертатися  через таку дрібницю?

– Варто—,наполягає Марійка. — Хіба тобі самому не соромно перед собою, Ро­мане?

– Роман усміхнувся. Видно, що йому не соромно.

– Ви як хочете,— каже Марійка,— а я   повернуся   й подякую…

– Чому? Скажи, чи ж обов’язково треба це робити?—питає Роман…—Адже ми так  потомилися…

– Бо ми люди… Якби ми були телята, можна   було  б  і   не вертатися…

Вона рушила до хутірця. За нею пішли всі.

Роман постояв хвилину й, зітхнувши, теж   поплівся  за гуртом.

      Важко бути людиною…,—сказав він.

  1. 2.     Бесіда за змістом

Звідки поверталися діти?

Куди зайшли і що попросили?

Що забули зробити діти?

Чому це обов’язково потрібно було зробити?

Чого навчає цей твір?

 Робота в групах

Учні діляться на дві групи: читають і  переказують оповідання ,готують три питання для іншої групи.

А серце тобі нічого не наказало?

    Андрійко прийшов зі школи й побачив заплакану матір. Він поклав книжки і сів за  стіл.   Чекає   обіду.

  А тата відвезли в лікарню,—каже Мати.—Занедужав батько.

Вона ждала, що син занепокоїться, стривожиться. Та син був незворушливий,
спокійний.

Мати великими очима дивилась на Анд­рійка.

– А нам завтра до лісу йти,— каже Андрійко.—Завтра ж неділя. Учителька наказала, щоб усі прийшли до школи о сьомій   ранку.

– Та  куди   ж   ти  підеш   завтра?

– До  лісу…   Як   наказала   вчителька.

– А серце тобі нічого не наказало?— спитала   мати   й   заплакала.

«Образливе слово»

Одного разу Син розсердився і згарячу сказав Матері образливе слово. Заплакала Мати. Схаменувся Син, жаль стало йому Матері. Ночей не спить—мучить його совість:   адже   він   образив Матір.

Йшли роки. Син-школяр став дорослою людиною. Настав час їхати йому в дале­кий край. Поклонився Син Матері низько до  землі   й   говорить:

— Простіть мене, Мамо, за образливе слово.

    Прощаю,—мама сказала й зітхнула.

    Забудьте, Мамо, що я сказав вам образливе слово.

Задумалась Мати, геть посмутнішала. На її очах з’явились сльози. Каже вона Синові:

  Хочу забути, Сину, а не можу. Рана від колючки загоїться й сліду не залишиться. А рана від слова заживає, проте слід  глибокий   зостається.

Вчитель. Усе своє життя Сухомлинський працював у школі з дітьми. Підсумком стали правила для вихованих дітей: чого не можна робити. Одержіть їх у подарунок, керуйтеся самі та інших навчайте.  

10 ПРАВИЛ: ЧОГО НЕ МОЖНА РОБИТИ

1 Не можна ледарювати, коли всі працюють,

2 Не можна сміятися над старістю і старими людьми, про старість треба говорити тільки з повагою.

3 Не можна заходити в суперечку з шанованими і до­рослими людьми, особливо зі старшими.

4 Не можна виявляти незадоволення тим, ,що в тебе немає якоїсь речі.

5 Не можна допускати, щоб мати давала тобі те, чого вона не бере собі.

6 Не можна робити того, що осуджують старші.

7 Не можна залишати старшу рідну людину одинокою

8 Не можна збиратися в дорогу не спитавши дозволу і поради у старших.

9 Не можна сідати до столу, не запросивши старшого.

10 Не можна сидіти, коли стоїть доросла, особливо літ­ня людина, тим більше жінка.

«Мікрофон». Про кого ми сьогодні говорили?

Чого вчать нас твори Сухомлинського?

З чого починається людина?

Чого не можна робити?

 

Підготували: Л. М. Козир-кл. кер.

В. І.Сокольник- кл. кер.

В. М. Топчій-зав.бібліотекою

 

 

 

 

 

1

 

docx
Додав(-ла)
Козир Людмила
Додано
5 травня
Переглядів
102
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку