СЕРЕДНЬОВІЧНІ УНІВЕРСИТЕТИ

.

                                  ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ. 7 КЛАС

 

Тема: СЕРЕДНЬОВІЧНІ УНІВЕРСИТЕТИ. ІЗ ПІТЬМИ ДО СВІТЛА

 

Мета: описати процес зародження й розвитку уні­верситетів; показати релігійний характер середньо­вічної освіти; розвивати логічне і критичне мислення; формувати світоглядне уявлення про те, що ніхто не має права привласнювати собі монополію на знання та істину; виховувати в учнів шанобливе ставлення до культурних досягнень людства.

 

Тип уроку: урок систематизації та узагальнення знань. -

 

Форма уроку: рольова гра.

 

Обладнання: карта «Головні центри культури в Єв­ропі в XII—XV ст.», картини: «В університеті», «Середньо­вічне місто», підручник, дидактичні матеріали, музич­ний супровід.

Епіграф

■  Розумію, щоб вірити.

             П'єр Абеляр                    

■О чудове і піднесене призначення людини — до­сягти того, до чого вона прагне і бути тим, ким вона хоче!

                  Піко делла Мірандола

■   Немає нічого більш гідного за вивчення мудрості, що проганяє морок неуцтва.

                      Роджер Бекон

 

ХІД УРОКУ

 

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель. Світлу знання та освіти, було важ­ко пробитися крізь морок темного Середньовіччя. В умовах панування християнського віровчення церква затято боролася за монополію на Істину. До кого зверталися люди Середньовіччя із питан­ням: «Чому?» — до церкви, а зона відповідала: «Не чому, а за що?», — і уточнювала: «За гріхи ваші!» Так народжувалися марновірства і страхи. Поінформованих людей у середні віки було від­носно небагато. У ранньому Середньовіччі вони . були переважно серед духівництва, яке жило в мо­настирях. Піднесення Європи, що розпочалося у X ст., сприяло виникненню потреби в поінфор­мованих людях. Так починається боротьба Світ­ла і Пітьми. Пізнання і Неуцтва. «Усе найбільш благородне, що є в моралі нашого цивілізованого

суспільства, закладено у ті часи», — говорив Віоле де Дюк. Освіта поступово почала виходити за межі монастирів. І вже в XI—XII ст. з-під їхнього крила вивільняються приватні нецерковні школи, створювані дрібними церковниками або вихідця­ми з рицарського стану і міщан. У них учні самі оплачували своє навчання, і ці навчальні заклади ставали центрами нових світських ідей. Ну що ж, до Парижа, на навчання!

 

III. ПРОВЕДЕННЯ РОЛЬОВОЇ ГРИ

Учитель. Раннім вересневим ранком, доро­гою з Орлеана до Парижа рухався озброєний ку­пецький караван, а з ним група студентів, які по­спішали до початку занять у славетному Паризь­кому університеті.

ПІСНЯ СТУДЕНТА

Во французской стороне, на чужой планете

Предстоит учиться мне в университете.          

До чего ж тоскую я, не сказать словами,

Плачьте ж, милые друзья, торькими слезами.

 На прощание пожмем мы друг другу руки,

И покинет отчий дом мученик науки...         

Вот стою, держу весло,

Через миг отчалю,                     

Сердце бедное свело скорбью и печалью,

Тихо плещется вода, голубая лента,

Вспоминайте иногда своего студента.

Много зим и много лет прожили мы вместе,

Сохранив святой обет верности и чести.

Ну, так будьте же всегда живы и здоровы!

Верю, день придет, когда свидимся мы снова.

Всєх вас вместе соберу, если на чужбине

Я случайно не помру от своей латыни,

Если не сведут с ума римляне и греки,

Сочинившие тома для библиотеки...

Если те профессора, что студентов учат,             

Горемыку школяра насмерть не замучат,

Если насмерть не упьюсь на хмельной пирушке,

Обязательно вернусь к вам, друзья-подружки.

Учитель. Серед веселих молодих людей ви­ділявся хлопець Жан де Вільє, син-збіднілого лицаря з Монлері.

Жан. Мій брат Пьєр уже декілька років на­вчається в Парижі. У Монлері я відвідував школу при церковному соборі. У школі я вивчав латину, трохи знаю граматику. Моя перша навчальна кни­га - Псалтир. Оскільки школу я успішно закін­чив, то батько вирішив продовжити моє навчання у Паризькому університеті. Я давно про це мріяв. Довгими зимовими вечорами, коли сім'я збирала­ся біля вогнища, батько читав вголос листи П'єра, у яких той розповідав про своє життя в Пари­жі і навчання в університеті. Це загадкове слово «університет» викликало в моїй голові уявлення про величезну будівлю, подібну собору, про про­фесора в мантії, що проповідує з кафедри. Тому я дуже хочу побачити університет, який приніс Парижу славу «нових Афін».

Учитель. І ось мрія Жана здійснилася: він їде до Парижа! Серед його супутників були як він, учорашні школярі і досвідчені студенти, які слухали лекції вже не в одному університеті Європи. Кожний ділився своїм враженнями.

1-й студент. Найбільший університет в Євро­пі — Болонський. Ніде так детально не вивчають римське право. У Болонії юридична школа вини­кла ще в XI ст. Королі і римські папи протегують Болонському університету, користуються порадами юристів у боротьбі з феодалами і непокірними міс­тами. Адже в римських законах сказано «Государ вищий за закони... чого бажає государ, то становить закон». І університет отримав особливі права — привілеї, допомогу грошима, підтримку в супе­речках з міською владою. У Болонії живуть і навча­ються тисячі студентів з різних міст Європи. У де­яких знаменитих професорів так багато слухачів, що вони вимушені читати лекції на площах міста.

2-й студент. Звичайно, вивчення юридичних наук приносить людині почесті і посади. Неда­ремно кажуть, що перед юристами відкривають­ся двері палаців. Але і бідняку, і королю, і вам, юристам, — усім потрібен лікар. Багато років я вивчаю медицину. Бував і в Іспанії, у знаменито­му університеті міста Саламанки, навчався у сла­ветних докторів університету французького міста Монпельє. Але немає ніколи, кращої та більш ві­домої, ніж італійська медична школа в Салерно. Недарма лише їй королі дозволили надавати зван­ня лікаря. Там вивчають праці Гіппократа, досяг­нення арабських медиків. Вісім років навчається майбутній лікар у Салернській школі, а потім рік проходить обов'язкову практику.

3-й студент. А я стверджую, що немає уні­верситету, кращого за Оксфордський в Англії. Де повніше, ніж там викладають математику, астро­номію і фізику? Я вже мовчу про оптику. Там ви­кладав сам Роджер Бекон, якого прозвали «див­ним доктором» за його прагнення вивчити приро­ду і поставити її на службу людям.

4-й студент. Ми дарма сперечаємося. Кожний університет має знаменитих у своїй галузі науки професорів і відомі факультети. Якщо в Салерно це медичний, то в Парижі — відомий в усій Європі богословський факультет. Він готує відданих слу­жителів церкви. Сам папа протегує Паризькому університетові, направляє туди викладачами від­даних йому людей. Богослови, що закінчили цей факультет, роз'їжджаються по" різних країнах. Ди­вишся — і вчорашній студент уже став єпископом.

5-й студент. Але ж Паризький університет відомий також іншими факультетами, які услави­ли не тільки Париж, але й усю Францію. Недарма існує приказка: «В Італії — папство, у Німеччи­ні — імперія, у Франції — університет». Жан. А що означає слово «університет»?

6-й студент. «Університет» —у дослівному перекладі означає «сукупність», маючи на увазі «сукупність усіх наук». Ця своєрідна співдруж­ність учителів і студентів, організована для захис­ту їхніх інтересів. Студенти з інших місць не мо­гли сподіватися на підтримку міста або міського суду У разі сутичок з місцевими жителями. Тому вони й об'єдналися в союз — університет. У три­валій боротьбі з міськими властями університети домагаються самоврядування, мають виборних керівників, свій суд. Студенти називають універ­ситет «альма-матер» — «мати-годувальниця».

Учитель. Незабаром перед студентами від­крилася панорама великого міста, оточеного ви­соким кам'яним муром. Над містом височіла гро­мада собору Паризької Богоматері. Пройшовши крізь міські ворота, Жан незабаром під'їхав до будинку П'єра. Наступного дня вони пішли запи­суватися до університету. Заплативши вступний внесок, Жан був занесений до списків студентів. П'єр зустрів своїх друзів, а Жан з подивом розгля­дав невелику кімнату, у якій, окрім кафедри, не було ніяких меблів.                                             

Жан. Це і є університет?

Пьєр. Паризький університет — це союз ви­кладачів і студентів. А їх дуже багато: близько 7 000. До того ж до університету входять всі, хто обслуговує його: книгопродавці, перепису­вачі рукописів, ремісники, які виготовляють пергамент, пір'я, чорнильний порошок, шин­карі і навіть лихварі, що позичають гроші шко­лярам і викладачам. Викладачі об'єднуються у факультети: богословський, юридичний, ме­дичний, артистичний або філософський. Члена­ми факультету можуть бути тільки ті, хто має учений ступінь доктора або магістра. Вони оби­рають найстарішого з викладачів деканом, і він очолює факультет, а весь університет очолює об­раний ректор.

Жан. А де ж велична будівля університету?

7-й студент. Для проведення занять уні­верситет не має єдиного приміщення. Викладачі проводять заняття або у себе вдома, або в студент­ських гуртожитках, або в спеціально орендованих для занять будинках. Таких будинків найбільше на вулиці Соломи. Вона і називається так, тому що звичайно викладач займає кафедру, а студен­ти сидять на підлозі, підклавши солому.

Жан. Коли і чому виник Паризький універ­ситет?

8-й студент. Раніше, при соборі Паризької Богоматері була єпископальна школа. Місто збіль­шувалося і дедалі більше вимагало освічених лю­дей. Єпископальна школа не могла охопити усіх охочих навчатися. Відкриваються нові (платні) школи. Слава про паризькі школи поширювалась, і до Парижа рушили усе нові вчителі і школярі.

9-й студент. Їм було нелегко жити в чужому місті, між ними і городянами постійно виникали конфлікти через ціни на продовольство і платню за квартиру, що швидко зростали. Часто між сту­дентами виникали бійки. Городяни скаржилися королю і місцевій владі. Для захисту своїх прав магістри і школярі об'єдналися в єдиний союз та утворили Паризький університет.

10-й студент. Після низки конфліктів, коли викладачі загрожували припинити заняття і ви­їхати з Парижа, університет отримав від папи і короля свої привілеї. Найважливіший —неза­лежність від світських властей, наданий універ­ситету 1200 року. Цю дату вважають днем наро­дження Паризького університету. Від того часу магістри і студенти отримали право на свій суд, друк, а також жити за своїми правилами — стату­тами, затвердженим на загальних зборах універ­ситету. Вони самі обирали осіб, які опікувались університетом. Викладачі і студенти звільнялися від військової повинності, платили за житло мен­ше, ніж інші приїжджі. Багато студентів жили в Сорбонні. Так спочатку називався найстаріший гуртожиток для студентів Паризького університе­ту. Пізніше так почали називати сам університет.

Жан. А які права надав університету папа?

11-й студент. Він обмежив втручання єпис­копа у справи університету і заборонив карати студентів, що завинили, без його відома. Папа до­зволив магістрам припиняти заняття у разі пору­шення незалежності університету і його прав, всі­ляко заохочував господарську діяльність навчальних закладів. До того ж саме папа санкціонував одноманітну систему організації університетів і видання вчених ступенів, що сприяло їхньому високому авторитету, завдяки чому ці ступені ко­ристувалися загальноєвропейським визнанням.

Учитель. У такий же спосіб виникали і досягли незалежності й інші європейські університети.

 

Метод «Мозковий штурм»

1. Отже, що означає слово «університет»?

2. Як називали людей, що мають вчені ступені?

3. Назвіть найбільш відомі університети. 4. Хто очолював факультет?

5. Чи мав університет єдину будівлю?

А зараз ми з вами з'ясуємо, як і чого навчали в університетах. Минуло декілька днів. Жан та інші новачки почали відвідувати заняття на ар­тистичному факультеті. Розкажіть про свої враження. Невже ви будете артистами?

Жан. Артистичний факультет — це підго­товчий факультет, що надає учням знання основ наук. Він обов'язковий для усіх студентів. Його випускники можуть удосконалюватися далі на богословському, медичному або юридичному фа­культетах. А називається він так, тому що його програма включає «сім вільних мистецтв». Слово «мистецтво» латиною звучить як «артис», тому факультет — артистичний, а ми — артисти. «Сім вільних мистецтв» склада­ються з двох циклів. Навчання починається з тривіума, що містить граматику, діалектику і рито­рику. Наступним ступенем навчання вважається квадривіум, що складався з арифметики, геомет­рії, астрономії і музики.

Учитель. Чи довго вам навчатися тут?

12-й студент. На артистичному факульте­ті навчаються. 6 років. Після цього школяр може скласти іспит, щоб здобути перший ступінь — ба­калавра. Після циклу лекцій, диспутів й іспиту ба­калавр здобував звання магістра вільних мистецтв. Він діставав право навчатися на одному з трьох ви­щих факультетів. Якщо йти на медичний або юри­дичний факультет, то потрібно було вчитися ще 5 або 6 років, а на богословському — 15 років. По­вний курс навчання завершується здобуттям вищо­го вченого ступеня — ступеня доктора.

Учитель. А як студенти складають іспити?

13-й студент. Випускний іспит триває 12 годин: з 6 ранку до 6 вечора. Протягом усьо­го іспиту випускник бере участь у 20 диспутах, що змінювали один одного щопівгодини. Сам же студент за цей час не має права на відпочинок, йому не дають ні їсти, ні пити. Тільки після цьо­го випробування студент отримує бажаний учений ступінь.

Учитель. Чи усім студентам вдається закін­чити університет?

14-й студент. Чимало з тих, що вступили до університету, його не закінчували. В одній піс­ні були такі слова:

Я кочующий школяр...

На меня судьбина

свой обрушила удар,

что твоя дубина.

е для суетной тщеты,

не для развлеченья –

из-за горькой нищеты

бросил я ученье.

На осеннем холоду,

 лихорадкой мучим,

в драном плащике бреду

на дожде колючем.

Тривалий термін навчання і висока його ціна: потрібно платити за навчання, витрачатися на по­дарунки і пригощання з нагоди іспитів, купувати книги і письмові обладнання, життя протягом тривалого часу без родини, рідних і близьких.

Учитель. Розкажіть докладніше про предме­ти, що вивчають в університеті.

15-й студент. У рукописних книгах і на віт­ражах соборів граматика, з якої починається уні­верситетське навчання, зображується у вигляді величної жінки з ключем в одній руці і з латин­ською азбукою — в іншій. Це означає, що грама­тика — ключ до пізнання решти наук. Навчання проводять латиною, якою вже ніхто не говорить, але нею пишуть книги, читають молитви, запису­ють закони.

16-й студент. Риторика вчить мистецтві красномовства — вміння проголошувати промови. Викладачі риторики також навчають писати листи, прозаїчні і віршовані твори, ознайомлюють з основами правових знань, складати ділові документи. Навчаючи діалектики, професори виробляють уміння захищати свою думку і спростовувати чужі, вчать мистецтву суперечки -диспуту.

17-й студент. Арифметика знайомить з ра­хунком, геометрія — з методами вимірювання будівель, земельних площ. До геометрії входить і географія — опис землі. Астрономія пояснює рух небесних світил, вивчає принципи складан­ня календарів.

Учитель. Як організований навчальний процес?

18-й студент. Навчання усне. Пись­мових завдань не дають. Щоб полегшити запам'ятовування, використовують спеціальні прийоми, наприклад, граматичним правилам надають віршованої форми. Основна форма на­вчання — лекція, що в перекладі з латини озна­чає «читання». Лекції діляться на ординарні (обов'язкові) та екстраординарні (додаткові). Обов'язкові лекції проходять на світанку і до 9 години ранку; а екстраординарні читають по обіді. Лекція триває 1-2 години. Статути заборо­няють нам вимагати повторення або повільного читання. Школярі мають на лекції книги, щоб кожний міг безпосередньо ознайомитися з тек­стом. Книги дуже дорогі, тому ми беремо тексти напрокат.  

19-й студент. Ще одна форма навчання — це докладне пояснення окремого тексту з різних сто­рін, з урахуванням усіх можливих сумнівів і запе­речень. Поширений також діалог між учителем та учнем. Учитель ставить питання* і за відповідями судить про успіхи учня. Звичайно ж, проводить­ся повторення частини прочитаного. Як казали у давнину: «Repetitio est mater studiorum», що означає «Повторення — мати навчання». А ще ми готуємося до диспутів. Перед диспутом викладач , дає студентам будь-яку тему для обговорення. На диспуті висловлюють доводи «за» і «проти» щодо певної думки.

Учитель. Керівництво університетів надава­ло диспутам неабиякого значення. Найцікавішим і найурочистішим був диспут «Про що завгодно», що проходив на підготовчому факультеті. Теми диспутів були дуже різноманітними. Так, треба було довести або спростувати силогізм Аристотеля «Усі люди — тварини. Сократ — людина. Отже, Сократ — тварина». Протягом цілого дня міг три­вати диспут про те, чи можлива проповідь слова Божого про заборону світської влади? Чи можна зв'язати заклинанням демонів і сили пітьми? Чи допускається поєдинок і турнір за канонічними законами? Чи може бути більше одного ангела в одному і тому ж місці?

Університетська влада прагнула на диспутах академізму. Заборонялися різкі висловлювання, крики та образи. Проте, диспути дійсно часто пе­реходили у бійки магістрів і школярів. Не ряту­вав і дубовий бар'єр, залучались не тільки вагомі, але й важкуваті аргументи.

Зараз ми побуваємо на диспуті в Сорбонні.

Тема: «Філософський камінь. Чи існує він?» Прошу висловитися «за» і «проти».

20-й студент. Я вважаю усі ці алхімічні за­няття цілковитою нісенітницею.

1-й студент. Ви вважаєте цілковитою нісе­нітницею найбільшу задачу людства — пошук фі­лософського каменя? Пошук чудодійного засобу, що здатний перетворювати на золото неблагородні метали, лікувати усі хвороби, повертати молодість і продовжувати життя?           

2-й студент. Як ви можете говорити подібну дурницю? Адже ви вивчаєте медицину, майбутній лікар. Ви вивчаєте внутрішню будову людського тіла і повинні знати, що різні хвороби походять від різних причин. Отже, вилікувати усі їх одним засобом неможливо. «apparet et etiam caeco» — зрозуміло, як Божий день.

3-й студент. Знаменитий лікар Парацельс відкрив 4 причини виникнення хвороб: атмо­сферне явище, отруйні речовини, що потрапили в організм з їжею і рідиною, психічний вплив і, нарешті, Боже потурання. І він говорить, що за­дача хіміка — не відшукувати чудодійний філо­софський камінь, а виготовляти ліки.

4-й студент. Я чув, що ваш знаменитий Парацельс у Базелі публічно спалив твори усіх своїх попередників, у тому числі й Авіценни.

5-й студент. Що робити, Парацельса охопи­ла гординя, і він вважає себе засновником нової медицини. Але погодьтеся, що він дійсно першим подивився на процеси, що відбуваються в люд­ському організмі, як на процеси хімічці.

6-й студент. Ось бачите! Ви самі визнаєте, що медицина та алхімія нерозривно позв'язані. Базілій Валентин, великий алхімік, стверджував, що всі природні тіла, органічні й неорганічні, скла­даються з трьох основних первинних елементів: сірки, ртуті і солі, що знаходяться у різних співвідношеннях. І якщо за допомогою філософського каменя можна буде змінити співвідношення цих елементів, то ми зможемо перетворювати неблаго­родні метали на золото, а хворе людське тіло — на здорове.

7-й студент. Усі тіла складаються зі ртуті, сірки і солі? Ха-ха-ха. Отже, змішуючи ці речови­ни, можна отримати усе, що завгодно? Крістофер Вагнер! Я не вірю у твою позірну ученість! Ти не вчений, ти — шарлатан!

8-й студент. Ви навмисне вдаєте, що не розу­мієте. Йдеться не про звичайну сірку, ртуть і сіль, а про філософські. Це не матеріальні речовини із властивостями природних тіл. Сірка означає горю­чість, ртуть — випаровування, а сіль — стійкість. Якщо ці властивості перебувають у рівновазі, то метал — благородний, а людина — здорова, але якщо рівноваги немає, то метал виходить небла­городним, а людина хворіє. У людському організ­мі надлишок сірки спричиняє лихоманку і чуму, ртуті — параліч і смуток, солі — водянку і розлад шлунка.

9-й студент. І ваш обов'язок ліками або хі­рургічним шляхом лікувати хвороби, від чого б вони не утворювалися, а не намагатися робити фальшиве золото, подібно до тих ганебних і ко­рисливих людей, яких останнім часом так багато з'явилося серед алхіміків і які ганьблять звання вченого.

10-й студент. Ви ображали мене, Келлере, порівнюючи з цими шахраями. Ви знаєте, що я не шукаю користі. Я хочу пізнати властивості речовин, щоб змінити їх на свій розсуд, хочу, щоб вони були підвладні мені.

11-й студент. Ось-ось! Знову гординя. Але «arrogantia facit stultum» — від гордині крок до дурості. Хоча ви й займаєтеся потрібною спра­вою — вивчаєте властивості речовин і ставите хімічні досліди, які вельми корисні в металургії і для виробництва фарб, скла, мозаїки, емалі, але все розумне й корисне тоне у вас в океані порож­нього базікання.

12-й студент. І припиніть себе називати «фі­лософом з-філософів», Верінгере. Ви не зможете дізнатися за допомогою алхімії, що рухає світом і на чому тримається цей світ. Як казав Аристо-тель: «Жодна людина усього не знає. Учений — це людина. Висновок: учений усього не знає».

13-й студент.Doctum doces— не повчай ученого!

Учитель. Я гадаю, що наші вчені можуть ще довго вестимуть дискусію з даної теми, використо­вуючи вагомі, проте не важкуваті аргументи. Хоча й дотепер філософський камінь не знайдений, ал­хімія, попри усі свої помилки, уже була кроком вперед — від пітьми марновірства до світла пізнан­ня. У середні віки уже розуміли взаємозалежність макрокосму — природи і людини. Нові знання були ліками від страху, нерозуміння. З'явилися вчені, які стверджували, що головне джерело піз­нання — розум. Роджер Бекон говорив, що «ро­зум — є путівник правої волі і спрямовує її до по­рятунку. Немає більшої небезпеки, ніж неуцтво. Немає нічого більш гідного за вивчення мудрості, що проганяє морок неуцтва». Все своє життя вони вчилися самі і навчали інших, живучи за прави­лом «Docendo discimus»  — навчаючи, вчимося.

Яких ви знаєте учених-викладачів?

14-й студент. Одним із видатних філософів Середньовіччя був П'єр Абеляр. Гордий, палкий, упевнений у собі, він уславився як прекрасний лектор і непереможний на диспутах оратор. На його оригінальні лекції приходили натовпи слуха­чів. У Парижі і навколишніх містах Абеляр засно­вував школи, де збиралися допитливі та мислячі школярі. Абеляр наполегливо доводив користь світських знань, зокрема античної науки, у справі пошуку людиною істини. «Істинне тільки те, що доведене розумом», — стверджував Абеляр.

15-й студент. Відомим богословом був Фома Аквінський. Засвоївши наукові знання, Фома сам почав читати лекції з богослів'я в Парижі, пізні­ше — в Римі, а наприкінці життя — у Неаполі. Ро­бота в університетах і написання численних бого­словських творів були його основними заняттями. Він працював надзвичайно швидко: міг диктувати водночас декілька творів декільком секретарям, при цьому висловлював свої думки дуже чітко й логічно. Книги Фоми Аквінського були дуже популярними, але викликали запеклі суперечки. Головна праця — «Сума теології» — об'єднала усі тодішні уявлення про Бога і людину.

Учитель. Оскільки викладання в універси­тетах велось латиною, то це давало можливість студентам почати навчання в одному університе­ті, а закінчувати в іншому. Студентів, які пере­ходили з одного університету в інший, називали вагантами (бродягами).

«Життя на світі добре, коли душа вільна, а вільна душа Господові бажана», — стверджу­вали ваганти. Сьогодні у нас в гостях мандрівні школярі —^: студенти Пейре Кардіналь і Вальтер Шатільонський.

Пейре. Ми, ваганти, — мандрівні школярі, веселе і безстрашне плем'я, не бажаємо підкоря­тися лицемірним повчанням священиків. Йдемо ми з країни до країни, з міста до міста. Шукаємо вчителів трохи кращих, життя більш: вільне, зби­раємо знання по школах, як бджоли свій мед по квітах. Саме слово «вагант» означає мандрівний (від латинського слова «вагари» — бродити). Се­ред вагантів можна зустріти і сина лицаря, і хлоп­ця з купецької'сім'ї, як я, але переважно колиш­ніх кліриків (нижчих служителів церкви), які втекли з монастирів. Багато і містян.

Вальтер. Утім, нас мало цікавить, хто чий син. Ми відірвалися від своїх сімей, від рідних місць. Говоримо усіма мовами Європи, але наша спільна та улюблена мова — латина. Вона не знає меж. її розуміють освічені люди у Франції, Анг­лії, Німеччині, Італії — словом, усюди.

Учитель. Прослухайте пісню ваганта Пейре Кардіналя і визначте, проти чого виступає автор.

Поповский трон — амвон,

И под церковный звон

Даятель обольщен,

А поп обогащен.

Чем выше он сидит,

Тем меньше башковит,

Тем больше лжет и мстит,

Тем меньше укротим,

Тем больше риска с ним.

Попы не церкви чада,

Они — исчадье ада.

Попами осквернен всевышнего закон —

Так не был испокон

Господь наш оскорблен.

Відповіді учнів.

Пейре. Так, ваганти з церквою не в ладу. Цер­ковники нас переслідують, називаючи бісівськи­ми виродками, балаганними блазнями, зажера­ми, опивалами, пересмішниками. Ми зневажаємо неуцтво і жадобу ченців, чванство знаті, грубість і віроломство лицарів.

Учитель. Автор наступної пісні Вальтер Ша­тільонський. Яка тема пісні?

Рим и всех, и каждого

грабит безобразно;

Пресвятая курия —

это — рынок грязный!

Там права сеньоров

продают открыто.

Там всего добьешься ты .,

при мошне набитой.

Кто у них в судилище

запрещает дело,

тот одну лишь истину

пусть запомнит смело?              

Хочешь дело вииграть —

выложи монету.

Нету справедливости,

коли денег нету.

Відповіді учнів.

Учитель. Мріючи про свободу і людяність, оспівуючи їх у своїх віршах, ваганти хотіли, щоб навколишній світ став більш добрим і справедли­вим. Вони створили своєрідне братство і назвали його «Орденом вагантів». Віршований «Статут Ордену вагантів» хоча і написаний в жартівливій формі, має глибокий зміст. У ньому проголошу­ється рівність, братство усіх людей незалежно від їхнього походження, чинів і звання.

Будет нынче учрежден

Наш союз вагантов

Для людей любых племен,

Званий и талантов.

Все — храбрец ты или трус,

Олух или гений—

Принимаются в союз

Без ограничений...

Все желанны, все равны,

К нам вступай в братство, .

Невзирая на чины,         

Титулы, богатство.

Наша вера не в псалмах!

Господа мы славим

Тем, что в горе и слезах

Братьев не оставим.

Кто для ближнего готов                 

Снять с себя рубаху,

Восприми наш братский зов,

К нам спеши без страху!

Наша вольная семья —

Враг поповской швали.

Вера здесь у нас своя,

Здесь свои скрижали.

Учитель. А в Паризькому університеті сьо­годні посвячення в студенти. Цього дня Жан не

забуде ніколи.                 

На кафедрі сидить магістр у мантії з широким білим коміром. Перед ним лежить велика розгорнута книга.

Магістр Гийом. Перш ніж почати курс, я за чинними правилами повинен прийняти від вас присягу. Підведіться і повторюйте за мною!

Присягайтеся бути вірними університету! (Присягаємося!)                                  

Присягайтеся захищати його незалежність! (Присягаємося!)

Присягайтеся поважати і почитати своїх ви­кладачів! (Присягаємося!)

Присягайтеся любити книгу. Книга — джере­ло знань! (Присягаємося!)

Звучить студентський гімн «Гаудеамус».

Магістр Гийом. І наостанок нагадую вам, що слово студенти латиною означає «ті, що за­ймаються» І успіху досягне той, хто весь свій час віддаватиме навчанню, а не буде вештатись вули­цями з компанією гуляк.

Учитель. Але було й інше посвячення в сту­денти — жартівливе. «Не встигли новачки після лекції вийти на вулицю, як їх оточив галасливий натовп студентів.Кожному новачкові чіпляють на голову роги будь-якої тварини — козла, бара­на, корови — із пустотливими жартами ведуть містом. І лише вдосталь нагулявшись і насміяв­шись, урочисто знімають роги — символ дурості. Так завершується вступ до лав студентів. Свято завершується пригощанням, і студенти ще дов­го блукають вулицями міста, турбуючи сонних городян криками і співом», — писав серєдньовічний автор.

Потекли дні навчання. Яким же було життя студента?

16-й студент. Нелегко доводиться бідному студенту. У будинку, де я живу постояльцем, на мене дивляться як на слугу: посилають за м'ясом на базар, за водою до колодязя, а якщо зволікаю, то можу і запотиличник отримати. По закінчен­ні лекцій сам піклуюся про свій прожиток. Якщо вдасться роздобути декілька цибулин і трохи чер­ствого хліба, то це вже добрий обід. Але і це буває не щодня. Студент вічно голодний.

17-й студент. Магістр часто карає нас:- б'є лінійкою по руках і різками по спині. Про люди? Ну, що здобула освіту кажуть, що вона «виросла під різкою вчителя». «Doctrinae est fructus dulces amarae» означає, що «без муки немає науки». Піс­ля лекцій повторюємо уроки, заучуючи напам'ять довгі уривки латинського тексту. Від утоми і постійного безсоння, я часто засинаю на заняттях і прокидаюся від удару лінійкою. Увечері часто  засинаю без вечері, тремтячи взимку від холоду, оскільки господар будинку, економлячи дрова, не дозволяє розпалювати комин. А вранці усе знову повторюється. І так з року в рік.

Учитель. Батьки часто отримували листи з проханням про допомогу. Ось лист, складений П'єром і Жаном.

«Своїм дорогим батькам, лицарю де Вільє та його дружині, посилаємо привіт і синову слух­няність!

Теперішнім часом повідомляємо, вас, що ми проживаємо у доброму здоров'ї і старанно присвя­чуємо себе заняттям. Ми знімаємо добру кімнату неподалік школи, так що можемо щодня ходити на-заняття; майже не замочивши ніг. У нас є до­брі товариші, які живуть разом з нами, а також в Сорбонні. Вони старанні у вивченні науки і ви­різняються чудовою поведінкою. Оскільки успіхи в науках залежать від матеріального добробуту, ми просимо надіслати нам грошей — стільки, скільки потрібно для купівлі пергаменту, чорнил, дощок та інших речей, у яких ми маємо потребу, щоб ми не потерпали від недостатньої допомоги, але з успіхом завершили заняття та зі славою по­вернулися додому.

Ваші сини П'єр і Жан»

Учитель. Минуло багато років. Нові поко­ління учнів прийшли на зміну Жану, П'єру та їхнім товаришам. Менше стало на дорогах Євро­пи мандрівних школярів і студентів. І не тому що вичерпалася тяга до знань, а тому що університе­тів стало значно більше. До кінця XV ст. в Євро­пі налічувалося близько 70 університетів. І вже дітям з Польщі і Чехії не потрібно було їхати на навчання до далекого Парижа.

Таким був навчальний процес у середньовічно­му західноєвропейському університеті. Попри всі свої Недоліки, він все ж таки давав можливість здо­бути непогану освіту. В університетах навчали і ви­кладали такі відомі діячі культури, як П'єр Абеляр, Роджер Бекон, Фома Аквінський, Сигер Брабантський та багато інших. Середньовічні університети були складним організмом, що, перебуваючи у цен­трі культурного життя Європи, завжди реагував на всі перипетії соціальної і класової боротьби. Бага­то школярів жили відповідно до поради, яку давав у XIII ст. своїм учням відомий викладач з Оксфорд­ського університету Едмонд Абінгдонський: «Вчися так, як ніби тобі судиться жити вічно; живи так, як ніби ти маєш завтра померти».

Я сподіваюся, що ваш потяг до знань ніколи не вичерпається. Пригадуйте частіше, які трудно­щі доводилось долати середньовічним школярам, щоб здобути освіту.

 

IV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Підготувати невелику розповідь «Я — студент Сорбонни».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ГОСПОДАРСЬКЕ ТА ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ В СЕРЕДНЬОВІЧНІЙ ЄВРОПІ.

ІНТЕГРОВАНИЙ УРОК. 7 КЛАС

Мета: показати основні стадії розвитку та станов­лення господарського та повсякденного життя серед­ньовічної людини; з'ясувати зміст понять «замок», «донжон»; розвивати вміння порівнювати історичні яви­ща та процеси, встановлювати причиново-наслідкові зв'язки; закріпити в учнів повагу до прагнення людини самовдосконалюватися.

Інтеграція на уроці:

Інтегрова­ний предмет	Міжпредметні та внутрішньопредметні зв'язки	Вид інтеграції
Всесвітня історія	Види землеробства, 6 клас. Тема «Виникнення рільництва та скотарства»	спадкоємна
Українська мова	Розвиток мовлення. Опис інтер'єру, 6 клас	спадкоємна
Художня культура	Відомі архітектурні пам'ятки світу. 9 клас	випере­джальна
Світова література	Національний колорит у ро­мані Вальтера Скотта «Айвенго». 7 клас	випере­джальна
Математика	Цілі вирази. Розв'язування задач. 7 клас	синхронна

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ УРОКУ

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель історії. Сьогодні ми зануримось у незвичайний, часом незрозумілий для сучасни­ків світ господарського та повсякденного життя середньовічної людини. Ми спробуємо перекона­тися в тому, що розвиток та самовдосконалення є Постійними супутниками людини. Наш урок буде певною мірою незвичним для вас, оскільки мені у проведенні уроку допомагатимуть вчителі інших предметів. Ця зумовлено тим, що нам необ­хідно показати повну картину життя середньовіч­ного суспільства.

 

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Розвиток сільського господарства в середні віки

Учитель історії. Основним видом господа­рювання у середні віки стало землеробство. Наяв­ність великої кількості вільної землі дало підста­ви віддати перевагу саме цій галузі господарської діяльності. Пригадаймо з курсу «Історія Старо­давнього світу» основні системи землеробства.

(Відповіді учнів.)

Отже, ви правильно визначили основні сис­теми рільництва — перелогове та підсічне. За­значимо, що в ті часи використовували обидві системи, хоча перевагу з часом почали віддавати саме перелоговій системі. Люди помітили, що після того, як земля виснажиться і їй хоча б рік дати відпочити, то вона «відновить» свої сили. Так виникає двопільна система, коли одне поле засівали, а інше залишали під пар. Ще через деякий час людство почало використовувати трипільну систему. На одному полі сіяли ярові культури,, на другому — озимі, а третє поле за­лишалося під паром. В епоху раннього середньо­віччя сільськогосподарські культури мало збага­тилися новими видами порівняно з попереднім періодом. Серед зернових набуває поширення пшениця, особливо твердих сортів. її вирощува­ли в районах Середземного моря. Ячмінь частіше траплявся у народів Центральної Європи. Його використовували як продукт і як корм для сіль­ськогосподарських тварин, а також як сирови­ну для виготовлення пива. У деяких північних районах він був основною, а подекуди і єдиною зерновою культурою.

Просо вирощували у неперезволожених райо­нах. Археологи вважають його однією з найдавні­ших зернових культур. Жито й овес трапляються нечасто. Вони виступають як доповнення до основ­них культур. Починаючи з VIII ст. жито витісняє просо і ячмінь, овес перетворюється на основну кормову культуру для коней. Поряд із землеробством інтенсивно розвивало­ся тваринництво. Бесіда

1. Поміркуйте, яких, на вашу думку, свійських тварин найбільше цінували в селянському гос­подарстві.

2. А яка тварина була найбільш шанованою для феодала?

(Відповіді учнів.)                                            

Учитель історії. Так, усе залежало від зони проживання. У степових зонах селяни пере­важно тримали корів та волів, а на височинах та в горах розводили овець. Поступово в сільському господарстві середньовічної Європи почали ви­никати спеціалізовані райони. Так, провідною галуззю в Англії стало вівчарство, а, наприклад, у Франції — виноградарство.

 

Технічні винаходи середньовічної епохи

Гра «Відгадай за підказками»

Учням зачитують підказки про той чи інший середньовічний винахід, а вони, використовуючи якомога меншу кількість підказок, мають відга­дати винахід.

(Після відгадування зображення винаходу де­монструють на проекторі).

1 винахід

•   Цю річ донині вважають ознакою визначних розумових здібностей у людини;                  

•   на жаль,  ближче до старості майже кожен ма­тиме цю річ в себе:

•   щоб мати змогу носити цю річ, потрібно мати ніс та вуха.

         Відповідь: окуляри.

2-й винахід

•   Винайдення цієї речовини дало змогу відтіс­нити рицарів на задній план;

•   якщо необережно поводитись з цією речовиною, то можна опинитися в лікарні, а саме —

в опіковому відділенні;

•   якщо змінити першу літеру в назві цієї речо­вини, то отримаємо одну бобову рослину.

Відповідь: порох.

3-й винахід

•   Коли винайшли цю річ, то монахи зітхнули з полегшенням;

•   для роботи з цією річчю потрібні чорнила;

•   те, що виготовляють за допомогою цієї речі, ми зазвичай читаємо.

Відповідь: друкарський верстат.

Історична довідка

•   Винайдення окулярів приписують італій­цям. Винахід припадає на ХНІ ст. Перше зображення окулярів можна побачити на фресці однієї італійської церкви, зробленої 1352 року.

•   Порох був відомий ще у XI ст. в Китаї, три­валий час його використовували для виготов­лення феєрверків. Лише пізніше, помітивши його величезну потужність, порох почали за­стосовувати для ураження живої сили проти" вішка під час бойових дій.

•   Винайдення друкарського верстата у Європі приписують Йоганну Гутенбергу — німець­кому ювелірові та винахідникові. Він пер­шим почав друкувати книги на .верстатах особистого виготовлення в середині XV ст. Цікавий факт: портрети, де зображений Гутенберг, вигадані художниками. Справжній вигляд винахідника нам невідомий. .

•   Компас був винайдений у Китаї, В Європі з ним «познайомилися» в XII—XIII ст. Його поява дала змогу кораблям відпливати на довші відстані, при цьому уже не було потре­би триматися берега.

•   Цей винахід був справжнім проривом у тех­ніці середніх віків. Колесо застосовували під час обробляння металу, на млинах, на лісо­пильнях, для виготовлення паперу.

4-й винахід

•   Робота цього приладу була б неможливою, якби не існувало магнітного поля Землі;   .

•   ми починаємо шкодувати, що не взяли цю річ з собою, коли блукаємо в лісі;

•   цю річ можуть замінити зорі, сонце чи мох на деревах.

Відповідь: компас.

5-й винахід

•   Цей винахід тривалий час відігравав роль двигуна, проте для його роботи пальним була вода;

•   для правильної роботи ця річ повинна мати форму кола;

•   воно буває заднє, переднє, ліве, праве, бокове, запасне.

Відповідь: водяне колесо.

 

Замок феодала. Житлові будинки та їхній інтер'єр

Учитель художньої культури. А за­раз ми здійснимо віртуальну екскурсію середньо­вічним замком. Послухайте уважно розповідь екс­курсовода, який ознайомить вас зі швейцарським замком Шільйон. Ми ще повернемось до цієї по­дорожі, коли будемо вивчати відомі архітектурні пам'ятки світу у 9-му класі.

Учень-екскурсовод {розповідь супроводжу­ється демонстрацією слайдів).

 

Наша подорож -— до середньовічного замку Шільйон, що розташо­ваний у Швейцарії на березі Женевського озера. Замок побудований у романському та ранньому готичному стилі. Незважаючи на відносно неве­ликі розміри, цей замок був надзвичайно важли­вим. Першу літописну згадку про нього датовано 1160 роком. Його будівництво було зумовлено тим, що дорога, яку ви можете побачити і яка була тривалий час єдиною, що сполучала Північну Єв­ропу з Південною, потребувала захисту. Замок був добре захищений: з одного боку-він був неприступ­ним завдяки міцному муру, а з іншого його захи­щало озеро. Внутрішній двір замку вражає своєю неприступністю. Товсті, до 3 метрів, стіни були надійним захистом від ворога. Головна башта, яка називається донжон, заввишки сягала 25 метрів. Це була свого роду фортеця у фортеці: у цій башті перебував феодал, саме тут була його їдальня, тут він відпочивав. На території замку розташовані підвали, які були викарбувані в скелі. Підвали по­ділені на відсіки, які відігравали роль складів та в'язниці. У одному з таких підвалів шість років перебував знаменитий в'язень Франсуа Бонівар. Він відкрито виступив проти католицької церкви, за що і був ув'язнений. Шість років він був прику­тий до колони, доки його не звільнили однодумці. Майже через 300 років після цих подій Джордж Байрон напише поему «Шільйонський в'язень», у якій уславить Бонівара, його мужність та сміли­вість. Завершимо ми нашу екскурсію оглядом стін та бійниць замку. Зверніть увагу на ретельно спла­новане розташування вікон та бійниць. Це дозво­ляло під час штурму замка вести вогонь по ворогу в усіх напрямках.

Бесіда

І.Без чого неможливо уявити середньовічний замок?

2. Як ви Вважаєте, чому до нашого часу зберегло­ся так багато середньовічних замків?

Учитель української мови. Для озна­йомлення із житлом селянина нам потрібно вико­ристати знання української мови.

Бесіда

1. Які види описів вам відомі?                              

2. Яку роль відіграє інтер'єр?

З.Які висновки можна зробити, споглядаючи інтер'єр?

(Відповіді учнів.)                            

Ви правильно визначили роль інтер'єру. По­дібно до детектива, ми можемо зробити висновок, як жила людина, які були в неї захоплення тощо. Ви маєте зображення інтер'єру жител феодала та селянина. Порівняйте їх і зробіть висновок.

Робота у парах

Критерії для порівняння	Інтер'єр житла феодала	Інтер'єр селянського житла
Призначення кімнати
Розмір, форма
Освітлення
Кольори інтер'єру
Меблі, речі
Висновок

Транспорт та пошта в середні віки. Військовий арсенал середньовічного воїна

Учитель    математики.   У   середні   віки досить   значну   увагу   приділяли   транспортним шляхам та поштовому зв'язку. Щоб бути в курсі подій, що відбувалися в державі, монарх мав дбати про швидкий зв'язок із найвіддаленішими куточ­ками своєї країни. Для цього потрібна була ціла система поштового зв'язку. Серйозно гальмувала пошту відсутність якісних доріг. Дороги зазвичай були ґрунтовими. Весняні відлиги та осінні дощі робили ці дороги непрохідними. Тому листи час­то отримували із запізненням. Основними спосо­бами передання кореспонденції залишалися кінні екіпажі та голуби. У деяких народів, наприклад у інків, листи передавали бігуни.

А зараз порівняймо швидкість різних способів поштового зв'язку та з'ясуймо, який із цих спосо­бів був найбільш ефективним.

Задача

Хто швидше і на скільки доправить листа на відстань 1 000 кілометрів, якщо гінці-бігуни від­стань в 500 кілометрів долають за 2 дні, а кінні екіпажі долають відстань у 3 000 кілометрів за 30 днів?

Розв'язок: 1)500:2 = 250 км (дистанція, яку за один день долають гінці-бігуни). 2)1000:250 = 4   днів   (кількість   днів,   за   яку гінці-бігуни   доправлять   листа   на   відстань 1 000 км). 3) 3000: 30 =

100 км (проходить кінний екіпаж за один день), 4)1000:100 = 10   днів   (кількість  днів,   за  яку

кінний  екіпаж доправить листа на відстань 1 000 км). 5) 10 - 4 = 6 днів (різниця у днях; гінці-бігуни до­правлять листа на 6 дні швидше, ніж кінний екіпаж).

Учитель математики. В епоху Середньо­віччя чи не найбільше з усіх майстрів цінували зброярів. Давайте ознайомимося ближче з основ­ними видами зброї.(Демонстрація слайдів)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Спробуймо визначити дальність польоту кож­ного з цих видів зброї.

Задача

Відомо,   що   дальність   польоту   стріли   англійського лука на 40 метрів менша, ніж арба­лета. У арбалета — на 100 метрів менша, ніжу требушета. А у требушета ядро пролітає втричі   меншу відстань, ніж стріла «скорпіона», яка долає дистанцію у 900 метрів. Визначте дальність    польоту кожного виду зброї.             

Розв’язок

1. 900:3 = 300 м (дальність польоту ядра требушета).                                                                          

2. 300-100 = 200 м (дальність польоту стріли арбалета).                                                                       

3.200-40 = 160 м (дальність польоту стріли англійського лука).                                                      

 

Одяг та їжа

Учитель світової літератури. Значну увагу середньовічна людина приділяла своєму одягу та прикрасам. Проаналізуймо уривки з роману Вальтера Скотта «Айвенго», з яким ви ще ознайомитесь у цьому навчальному році, та спро­буймо визначити, як одягалися у середні віки три стани суспільства.

1-й уривок                                                               

«На плечах — одяг, пошитий із чудової матерії. Плащ із каптуром з найкращого сукна, спадаючи красивими широкими бганками, підкрес­лював його ставну постать. Одяг його був розкіш­ним: рукави плаща були підбиті й облямовані дорогим хутром, а мантію застібали на золоту  пряжку, і весь орденський одяг був вишуканий і ошатний. У руках він тримав срібний хрест, що   

висів на ланцюжку з того ж самого металу, та Біб­лію, що була оздоблена коштовним камінням».

 

2-й уривок 

«Цей вершник був одягнений у довгий плащ червоного кольору; Під плащем виднілася несуміс­на із чернечим саном кольчуга з рукавами й рука­вичками із дрібних металевих кілець; вона була зроблена надзвичайно майстерно й так само щільно й пружно прилягала до тіла, як наші светри, спле­тені з м'якої вовни. Наскільки дозволяли бачити зморшки плаща, його стегна захищала така сама кольчуга; коліна були вкриті тонкими сталевими пластинками, а литки — металевими кольчужни­ми панчохами. За пояс був заткнутий великий дво­січний кинджал — єдина при ньому зброя».

 

3-й уривок

«За одяг йому правила шкіряна куртка, поши­та хутром нагору з дубленої шкіри невідомого зві­ра; від часу хутро так витерлося, що за кількома жмутиками, які залишилися, неможливо було ви­значити, якій тварині воно належало. Цей первіс­ний одяг покривав свого господаря від шиї до колін і заміняв йому всі частини звичайного вбрання. Ко­мір був такий широкий, що куртку надягали через голову, як наші сорочки або стародавню кольчугу. Щоб куртка щільніше прилягала до тіла, чоловік підперезався широким шкіряним поясом із мідною застібкою. До нього була підвішена з одного боку сумка, з іншого – баранячий ріг із сопілочкою. За поясом стирчав довгий широкий ніж із ро­говим ратищем. Взутий був у такі собі сандалі на ремінцях із ведмежої шкіри, а тонші й вужчі реме­ні обвивали литки, залишаючи коліна оголеними. Голова ж не була нічим захищена, окрім густого сплутаного волосся».

Запитання

1. У якому уривку описано одяг, що носив пер­ший, другий та третій стан?

2. Чим одяг середньовічної людини відрізняєть­ся від сучасного?

3. Як ви вважаєте, одяг визначав становище лю­дини в суспільстві чи, навпаки, становище ви­значало стиль одягу?

Учитель світової літератури. Досить схожою була ситуація з їжею, яку споживали різ­ні стани середньовічного суспільства. Проаналі­зуймо ще один уривок з роману «Айвенго».

 

4-й уривок

«Частування, розставлене на столах,аж ніяк, не потребувало вибачень господаря будинку. На нижній стіл була подана свинина, приготовлена різними способами, а також безліч страв зі свій­ської птиці, оленини, козлятини, зайців і риби, великі короваї хліба, печиво й усілякі ласощі, варення з ягід та мед. Дрібну дичину, якої було також чимало, подавали не на тарелях, а на дерев'яних спицях або рогачах. Пажі й при­слуга пропонували їх кожному гостю по черзі; гості вже самі брали собі стільки, скільки їм за­манеться. Біля кожного почесного гостя стояв срібний келих; на нижньому столі пили з вели­ких рогів».

Запитання

1. Представник якого стану міг так харчуватися?

2. Що в уривку вказує на те, що так харчувався саме феодал?

Учитель світової літератури. Пропо­ную звернути увагу на нижченаведений уривок.

 

5-й уривок

«Стара жінка радо зустріла гостя, швиденько напекла йому коржів, а потім поклала спочити й почала розповідати: «У мене троє синів, і всіх їх оголосили розбійниками тільки за те, що вони минулої зими вбили одного королівського оленя, щоби не померти з голоду».

Запитання

1. З якого твору цей уривок?

2. Про який суспільний стан йдеться у ньому?

3. Чому третій стан у середні віки голодував або вживав низькокалорійну їжу?

4. Поміркуйте, від чого залежала різноманітність страв на столах різних станів.

 

IV. ПІДСУМКИ УРОКУ

Учитель історії. Спробуймо зараз пере­вірити, настільки добре ви засвоїли сьогодніш­ній урок.                         

Запитання на повторення (за наявності вільного часу)

1. Чи вважаєте ви, що інформація, яку ви сьогод­ні отримали на уроці, є важливою та корисною для вас? Чому саме?

2. Який висновок можна зробити із почутого сьо­годні на уроці?         

 

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати відповідний параграф підручника.

2. Записати основні поняття в зошит.

3. Підготуватися до уроку узагальнення.

Надруковано===========

 

ВСЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ. 7 КЛАС

СЕРЕДНЬОВІЧНИЙ СВІТ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ.

ТУРНІР РИЦАРІВ ШКІЛЬНОГО ДВОРУ.

Мета: повторити та закріпити вивчений матеріал, набуті вміння та навички; узагальнити знання учнів з теми; розвивати зв'язне мовлення, логічне мислення, пам'ять, увагу, вдосконалювати уміння набуті в процесі вивчення теми; використовувати набуті знання та умін­ня для виконання завдань уроку; сприяти формуванню пізнавального інтересу до всесвітньої історії.

 

Тип уроку: урок узагальнювального повторення.

 

Обладнання: шкільна дошка, ілюстрації до турні­ру телевізор, відеомагнітофон, відеофільм «Балада про хороброго рицаря Айвенго».

 

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ  МОМЕНТ  УРОКУ

ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ      

Повідомлення-теми та мети уроку

Учитель. Сьогоднішній урок незвичайний. Ми проведемо урок-вікторину -  рицарський турнір.  Мета нашого турніру: повторити та закріпити матеріал теми. Під час заняття ми маємо приді­лити більше уваги питанням, пов'язаним з епохою Середньовіччя, епохою рицарства, культу «прекрасної дами». А вдома вам необхідно буде повторити матеріал теми, зміст понять, термінів, тлумачення яких викликає у вас труднощі.

 

ІІІ. УЗАГАЛЬНЕННЯ  ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ      

 

Проведення турніру-вікторини

Ведучий (вчитель історії). Сьогодні зібра­лись  в залі прекрасні і благородні дами, почесні  гості і жителі навколишніх сіл: Провансу, Гаско­ні, Лангедока й Оверни. Дозвольте розпочати турнір рицарів шкільного двору! В усі часи людство шукало свої моральні орієнтири, духовні ціннос­ті, які є одвічними. Сьогодні ми,звертаємось до середньовічної цивілізації.

Шлях середньовічного рицарства —  це шлях внутрішньої досконалості, який заснований на службі «Богу, жінці, королю».

Чому Богу і жінці? Тому що творцем усього су­щого на землі є Бог, тому що Бог і жінка були носіями мудрості і великих людських цінностей. Так думали середньовічні рицарі, тому й існував культ «прекрасної дами» в середні віки. Король виступав гарантом порядку в суспільстві.

Рицарство — це система духовного виховання, яка складалась із трьох ступенів — паж, зброєно­сець і рицар.

Головною дійовою особою на турнірі завжди був герольд, гербований король, як його тоді нази­вали, якому підкорявся сам король. Адже ніхто, крім герольда, не знав так досконало генеалогію

дворянських родин.

Таким чином, герольдом сьогодні на турнірі, з вашого дозволу, буду я.

Сьогодні у великому залі Шкільного двору відбудеться рицарський турнір. За цими столами зібралися рицарі «круглого столу», найбільш ша­новані із шанованих. Вам було надано завдання придумати назву команди, девіз, герб.

Капітани презентують свої команди, назву, де­віз, герб і присутніх рицарів (за представлення ~— максимальна кількість-10 балів).

 

Команда «Зброєносці»

1. Артур: «Хоробрість у бою — обов'язок кожно­го рицаря!».

2.Ланселот: «За честь, за правду, за Вітчизну!»

З.Орландо: «Життя в ім'я короля!»       

 

Команда «Рицарі»

1. Айвенго:   «Де мудрість і хоробрість —- там  честь, і перемога!»              

2. Рено: «Зі щитом або на щиті!»

3. Річард: «Честь, перемога і корона!»

 

Герольд нагадує правила турніру.               

Командам пропонують три запитання. Першою відповідає команда, капітан якої першим підняв руку. На обдумування, надається 1 хв. Максимальна кількість балів за відповідь — «5», за, неправильну — «0» балів, за неповну відпо­відно «4», «З»,  «2»,  «1». Якщо команда надає неправильну відповідь, то право на відповідь пе­редають іншій команді. Якщо ж відповідь не пов­на, то друга команда її доповнює і бали розподі­ляються відповідно.

 

Ведучий. Зараз ми переглянемо фрагмент фільму про рицарський турнір (5 хв.).

Дивіться уважно, можливо, це допоможе вам у вікторині.                                             

 

І тур

Ведучий. Починаємо І тур змагання, питан­ня якого стосуватимуться життя суспільства доби Середньовіччя.

1.Що означає слово «герб»? Яка наука досліджує правила та історію виникнення гербів? («Герб» — спадок, наука — геральдика)  

2. Де ще, окрім щита, можна було_: побачити зо­браження родового герба рицаря? (На обладунках, прапорах, замках феодалів, на покривалі коня.)                 

З.Що входило до обов'язків герольда? (До обов'язків герольда входило; стежити за до­триманням правил. Під час турнірів герольд вирішував усі суперечки, його рішення було остаточним, і ніхто не міг його скасувати, навіть король.)

4. Охочий отримати рицарське звання повинен спочатку служити на нижчих сходинках вій­ськового звання. Яких саме? (Паж і зброє­носець)

5. Встановлення відносин між сеньйором і васа­лом супроводжувалося спеціальним обрядом. Розкажіть і покажіть цей обряд. (Васал зні­мав зброю, ставав на коліна перед сеньйором і  вкладав свої руки до його рук, тобто визна­вав себе «його людиною».)

6. Як називали рицаря в побуті? (Міссір, мон­сеньйор, месьє)

7. Що вважалось неприпустимим для рицаря? (Неправда, зрада, підлість)

8. Що рицарі шанували вище за життя? (Честь)

9. Одна з основних статей рицарського закону не дозволяє нікому висловлювати зневагу щодо... (жінок, прекрасних дам).

10. Я назву три стани феодального суспільства, а ви скажете, хто до них належав: «ті, що мо­ляться», «ті, що воюють», «ті, що працюють». (Духівництво, світські сеньйори, або рицар­ство, селянство.) , Герольд. Закінчився перший тур рицарсько­го турніру. Переходимо до другого туру.

 

ІІ тур                                                   

Ведучий. Хочу нагадати, що на загал рицарі розподілялися на рицарів битви, приступу, підкопу.

Наші рицарі не будуть виявляти чудеса хоро­брості на полі битви, займатися підкопом шкіль­ного двору, у них сьогодні більш благородна місія — завоювати серце і руку чарівної і шляхет­ної дами.

До чарівних дам рицарі будуть звертатися мо­вою середньовічних поетів.

Рицарі! Перед вами весь шляхетний світ Франції і Шкільного двору: герцоги, барони, віконтеси. Вперед! На штурм! (Кожний з рицарів виводить даму на середину класу і читає вірші, ставши на  коліно. Максимальна кількість балів — 10.)

Герольд. Наш турнір продовжується, тому прошу, шляхетних рицарів відвести чарівних дам на місце.                           

 

III тур                                                                   

1. Назвіть привілеї, яких були удостоєні лише рицарі? (Носити золоті шпори, сидіти біля своїх благородних дам, ставити на даху свого замку флюгер.)

2. Як називали рицаря-дворянина в Іспанії? (Ідальго)

3. Королем якої країни був легендарний король Артур? (Британії)                                                

Ведучий. А зараз давайте подивимося фраг­мент  фільму,   а  потім  продовжимо  запитання. (5 хв.)                                                                                                       

4. Де переважно будували замки феодали? (На горі або високому пагорбі, на острові.)

5. Здолавши усі перешкоди, ви дісталися голов­ної башти. Як вона називалась? (Донжон)

6. Чому феодал у башті зі своїми воїнами міг ви­тримати тривалу облогу? (Там містилися ко­лодязь і значні припаси продовольства)

7. Скільки у цінах того часу коштувало споря­дження рицаря та його коня? (Вартість облаштунків дорівнювала  вартості 45 корів)

8. У якому віці відбувалося посвячення юнаків у рицарі? (18-20 років)

9. Хто такі трубадури? (Поети, автори ліричних віршів).  

10. Щойно посвяченому рицареві вручали... (золоті шпори).

Ведучий.  Таким  чином,  рицарі, виконали умови турніру, виявили волю, мужність, затятість,шляхетність, високі духовні якості. Сьогодні рицарі Шкільного двору зійшли на першу сходинку на шляху духовного розвитку. Тому зараз відбудеться посвячення в рицарі, яке здійснить король Артур.

(Король читає кодекс рицарів Шкільного дво­ру, після чого прикладає до плеча меч. Звучить присяга рицаря.)

 

IV. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Визначення команди-переможниці, найбільш активної команди, найкращого знавця. Оціню­ють діяльність учнів, вручають дипломи.

Герольд. Сьогодні у великому залі Шкільно­го двору відбувся турнір рицарів. У рицарі посвя­чені... (називаються прізвища та ім'я посвячених в рицарі).

Рицарський турнір не відбувся б, якщо б не присутність прекрасних дам, в ім'я яких і відбу­вались сьогоднішні подвиги. (Звучить музичний фрагмент фільму «Балада про хороброго рицаря Айвенго».)

Зараз будуть представлені дами, і нам належить оцінити костюм кожної з них. На рицарському тур­нірі були присутні: король, рицарі, знатні дами, жителі навколишніх сіл і, звичайно ж, королева.

 

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Підготувати повідомлення про чернечі ордени: бенедиктинців, францисканців, домініканців.

 

Кодекс рицарів шкільного двору

(Читає король Артур.)

Ми, рицарі Шкільного двору клянемося!

Підносити шляхетний дух, вірність, звитягу, милосердя, повагу.

Бути вірним Богові.

Берегти свою честь і ніколи не зрадити своєму королю, своїм друзям і побратимам.

На честь Дами серця здійснювати величні по­двиги.

Клятва наша міцніша за сталь.

Надруковано==================