Сервіси мережі інтернет конспект уроку

Пояснювальна записка

Для того, щоб досягти значних успіхів у своїй практичній діяльності, сучасний учитель повинен вміти правильно використовувати принципи і методи педагогічної технології, вміло користуватись показниками та інструментарієм впливу на особистість дітей.

Тема розробки уроку «Мережі Інтернет».

Реалії сьогоднішнього дня вимагають нових підходів до організації навчального процесу в школі, зокрема, проведення уроку. Актуальність теми обумовлена тим, що сучасні діти в процесі роботи з Інтернет-технологіями розвивають дослідницькі уміння бачити проблему, формулювати мету і завдання дослідження, вести пошук і обробку інформації, визначати суттєві характеристики явищ і процесів, аналізувати результати, оформляти їх у вигляді таблиць, графіків, діаграм.

Основною метою цієї розробки є формування основних понять мережних технологій, про сучасні сервіси Інтернету, запровадити поняття сервісів Веб-2.0 і геосервісів, розвивати в учнів раціональне мислення, пізнавальну активність та самостійність, розвивати увагу, спостережливість. Виховувати культуру навчального процесу, дисципліну, активність, відповідальність, уважність.

Основні завдання:

• розглянути класифікацію сервісів мережі Інтернет відносно режимів доступу;
• ознайомити слухачів із найвідомішими сервісами мережі Інтернет та їх характеристиками.

 

Очікувані навчальні результати:

Учні повинні знати:

• поняття сервісу мережі Інтернет
• режими інформаційного доступу в Інтернет;
• класифікацію сервісів:інтерактивні (он-лайн), прямого та відкладеного зчитування (оф-лайн);
• основні сервіси мережі Інтернет та їх характеристики;

 

 

 

 

 

 

Тема: Основні послуги мережі Інтернет

Мета:

 

навчальна: сформувати основні поняття мережних технологій, про сучасні сервіси Інтернету, запровадити поняття сервісів Веб-2.0 і геосервісів;

розвивальна: формувати раціональне мислення, пізнавальну активність та самостійність, розвивати увагу, спостережливість;

виховна: виховувати культуру навчального процесу, дисципліну, активність, відповідальність, уважність.

 

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

 

Форма уроку: лекція з елементами презентації.

 

Завдання:

• розглянути класифікацію сервісів мережі Інтернет відносно режимів доступу;

• ознайомити слухачів із найвідомішими сервісами мережі Інтернет та їх характеристиками.

 

Форми контролю:

•   тестування;
•   самооцінювання.

 

Комплексно-методичне забезпечення: мультимедійна презентація, роздаткові матеріали (аркуш із завданнями актуалізації опорних знань, опорний конспект), файли із теоретичними матеріалами, тестовими завданнями, домашнім завданням.

Матеріально-технічне забезпечення: мультимедійний проектор, мультимедійна дошка, ноутбук, персональні ПК, об’єднані у локальну мережу та підключені до мережі  Internet.

презентація

https://drive.google.com/open?id=1i5YJlA4NCq-AiE_0RH3xGmbbEXhNi6PJ

ХІД  УРОКУ

 

 

 

 

 

 

1. Організаційна частина (1 хв.):       

• привітання;
• перевірка наявності слухачів;
• перевірка готовності слухачів до уроку;
• роздача робочих аркушів;
• оголошення теми уроку.

2. Актуалізація опорних знань. (12 хв.)

Завдання «Доповнити речення» (фронтальне опитування). Далі слухачі виконують завдання у роздаткових матеріалах, див. Додаток 1, з наступною самоперевіркою. Правильні відповіді демонструються на слайдах 3-6.

3. Мотивація навчальної діяльності (3хв.)

 Повертаючись до теми уроку, давайте спробуємо визначити його мету. (Слухачам пропонується розглянути малюнок і визначити слова, які послідовно пов’язують його елементи – «знайомство», «інтернет», «сервіс», слайд 7) Отже, основною метою уроку є знайомство із сервісами мережі Інтернет.

Глобальна мережа Інтернет є цікавою для користувачів не лише власними інформаційними ресурсами, а й послугами (сервісами), якими регулярно користуються більше мільярда чоловік усього світу. На уроці ви дізнаєтеся про:

• сучасні сервіси Інтернету;

• сервіси Веб-2.0;

• геосервіси.

4. Етап формування теоретичних знань (20 хв)

(Кожний розділ лекції супроводжується слайдами, слухачі заповнюють пропуски у розданому опорному конспекті, тут відповідний матеріал позначається знаком оклику зліва, Додаток 2)

Режими інформаційного обміну в Інтернеті  онлайн і офлайн.

(заповніть пропущене)

Онлайн — постійний зв'язок користувача із сервером провайдера. Під час відкриття веб-сторінок, відправлення повідомлень електронної пошти, «перекачування» файлів користувач лишається підключеним до мережі. Він може отримувати інформацію з мережі і негайно реагувати на неї, тому онлайн — це режим реального часу.

Офлайн — це режим «відкладеного» зв’язку: протягом коротких сеансів зв’язку користувач передає порцію інформації або отримує її, а в інший час комп’ютер відключено від Інтернету. Це більш економний режим, ніж онлайн. У режимі офлайн, наприклад, обробляють повідомлення електронної пошти і групи новин.

 

Сервіси мережі Інтернет

(заповніть пропущене, слайди 11-13)

Багато хто з користувачів-початківців вважає, що отримання інформації з певного сайту у вигляді сторінок і є весь Інтернет. Це зовсім не так. Ідеться лише про одну з послуг мережі Інтернет — WWW (World Wide Web, всесвітнє павутиння, веб, тенета).

Сервісом мережі Інтернет називають взаємодію двох програм для обміну інформацією між ними.

Деякі сервіси Інтернет працюють за принципом «рівний до рівного» (Peer to peer, P2P). Сервіси, які працюють за цим принципом, лише пов’язують різні комп’ютери для передачі даних напряму, без використання серверів.

Майже всі сервіси працюють за принципом «клієнт — сервер». Одна програма-клієнт формує запит й надсилає іншій — серверу. Сервер опрацьовує запит, формує і надсилає клієнту відповідь. Більшість таких сервісів зберігають інформацію на серверах, де доступ до неї можуть мати не лише адміністратори сервера.

Сервіси мережі Інтернет поділяють на стандартні (публічні) та спеціальні (доступні обмеженому колу користувачів). Прикладом спеціальної служби є служба для обміну інформацією між банками. Доступ до неї нам закрито.

Найвідоміші сервіси мережі Інтернет

(заповніть пропущене, слайди 14-15)

• E-mail (електронна пошта) — забезпечує можливість обміну повідомленнями однієї людини з іншою або кількома абонентами;

• телеконференції або групи новин (Usenet) — забезпечують можливість колективного обміну повідомленнями;

• FTP (File Transfer Protocol) — забезпечує зберігання й пересилання файлів різних типів;

• Telnet (TErminaL NETwork) — призначений для управління віддаленими комп’ютерами в термінальному режимі;

• WWW (World Wide Web) — гіпертекстова (гіпермедіа) система, призначена для інтеграції різних мережевих ресурсів у єдиний інформаційний простір;

• DNS (Data Source Name) — система доменних імен, яка забезпечує можливість використання для адресації вузлів мережі мнемонічних імен замість числових адрес;

• ІRC (Internet Relay Chat) — призначений для підтримки текстового спілкування в реальному часі (chat);

• голосове спілкування і відеоконференції  надає можливість двом і більше абонентам чути й бачити одне одного, для проведення аудіо- та відеоконференцій абоненти повинні мати певне обладнання (мікрофон, динаміки, відеокамеру) і програмне забезпечення.

Перелічені сервіси є стандартними. Це означає принципи побудови клієнтського й серверного програмного забезпечення, а також протоколи взаємодії, сформульовані у вигляді міжнародних стандартів.

Разом зі стандартними сервісами є й нестандартні, тобто такі, які є оригінальною розробкою певної компанії. Як приклад можна навести різні системи типу Instant Messenger (своєрідні Інтернет-пейджери — ICQ, АОІ, Demos online тощо), системи Інтернет-телефонії, трансляцій радіо і відео тощо. Важливою особливістю таких систем є відсутність міжнародних стандартів, що може привести до виникнення технічних конфліктів з іншими подібними сервісами.

Для того щоб краще уявити схему передачі інформації в Інтернет, необхідно було б провести класифікацію сервісів, розділивши їх на групи відповідно до критеріїв оцінки. Проте, зважаючи на низку певних причин, не можна ввести яку-небудь жорстку чи визначену класифікацію. Основна причина цього — унікальність кожного сервісу й одночасна його невіддільність від інших. Кожен сервіс мережі Інтернет характеризується можливостями, частина яких об’єднує його з однією групою сервісів, а інша частина — з іншою.

(заповніть пропущене, слайди 16-18)

Найбільш придатним для класифікації сервісів Інтернет є поділ на сервіси інтерактивні (онлайн), прямого та відкладеного зчитування (офлайн). Ці групи об’єднують сервіси за великою кількістю ознак.

Сервіси, які належать до класу відкладеного зчитування, найрозповсюдженіші і найменш вибагливі до ресурсів комп’ютерів і ліній зв’язку. Основною ознакою цієї групи є те, що запити отримання інформації можуть бути досить суттєво (що, власне, обмежується актуальністю інформації на момент п отримання) розділеними за часом. До них належать, наприклад, електронна пошта.

Сервіси прямого звернення характерні тим, що інформація за запитом повертається негайно. Проте від клієнта (отримувача інформації) не потребується негайної реакції. До цього типу сервісів належить більшість служб мережі Інтернет (наприклад, WWW, FTP тощо).

Сервіси, на яких вимагається негайна реакція на отриману інформацію, тобто отримувана інформація є, по суті, запитом, належить до інтерактивних сервісів. Як приклад інтерактивного сервісу можна навести Telnet.

Для кращого розуміння сказаного, можна провести аналогію сервісів інтерактивних, прямих і відкладеного зчитування із засобами звичайного зв’язку, відповідно, телефоном, факсом і письмовою кореспонденцією.

Розглянемо характеристику основних сервісів мережі Інтернет.

Підніміть руки ті, хто вже користується електронною поштою.

 До якого типу сервісів (оф-, он-лайн чи інтерактивного) відноситься електронна пошта (E-mail)? (сервіс відкладеного зчитування (офлайн). (слайд 20)

Після відправлення повідомлення зазвичай у вигляді звичайного тексту адресат отримує його на свій комп’ютер через деякий час і ознайомлюється з ним, коли йому буде зручно. E-mail — це універсальний сервіс. Безліч мереж у всьому світі, побудованих на зовсім різних принципах і протоколах, можуть обмінюватися електронними листами через Інтернет, отримуючи доступ до інших його ресурсів. Практично всі сервіси Інтернет, які використовують як сервіси прямого доступу (онлайн) мають інтерфейс до електронної пошти. Так що користувач, не маючи доступу до інформації, яку подають в Інтернеті в режимі онлайн, може отримувати більшу її частину за допомогою дешевої електронної пошти. Найвідоміші поштові сервери: Gmail.com, Bigmir.net, Ukr.net, МЕТА.ua, HotMail.

Новини мережі Usenet (слайди 21-23) чи (як їх прийнято називати у вітчизняних мережах) телеконференції, — це другий за розповсюдженістю сервіс Інтернет. Якщо електронна пошта передає повідомлення за принципом «від одного — одному», то новини мережі передають повідомлення «від одного — багатьом». Механізм передачі кожного повідомлення схожий на «передачу пліток»: кожен вузол мережі, який отримав якусь нову інформацію (тобто нове повідомлення), передає її на всі знайомі вузли, тобто всім тим вузлам, з якими обмінюється новинами. Так, послане користувачем повідомлення розповсюджується, багатократно дублюючись, по мережі, досягаючи за доволі короткі терміни всіх учасників телеконференції Usenet у всьому світі. До того ж в обговоренні теми, яка цікавить користувача, може брати участь безліч людей, незалежно від того, де вони перебувають фізично. Кількість користувачів Usenet доволі велика — за оцінками UUNET technologies, кількість нових повідомлень, які поступають у телеконференції щоденно становить близько мільйона.

Обмін інформацією між користувачами в мережі Інтернет може відбуватися за допомогою телеконференції (служби новин, UseNet). Для цього комп’ютер повинен мати контакт із сервером новин і відповідне програмне забезпечення: програму Trumpet News Reader або Netscape Navigator, або MS Internet Explorer тощо. За допомогою телеконференцій можна отримати повідомлення на задану тему або надіслати інформацію на сервер новин чи конкретним учасникам. Наприклад, в конференціях news.meta.ua, www.ukr.net/news —  можна ознайомитися з новинами в Україні чи інших містах.

Електронні телеконференції — це тематичний обмін електронними листами між абонентами. Конференція слугує для організації обговорення певних питань. Лист, відправлений абонентом у конференцію, присвячену визначеній темі, надсилається всім абонентам, залученим до цієї конференції (підписаним на цю конференцію). І кожен абонент, залучений до будь-якої конференції, може одержувати всі листи, які надходять до неї. Є тисячі тематичних конференцій, присвячених практично будь-яким галузям людської діяльності.

FTP (File Transfer Protocol — протокол передачі файлів)(слайд 24) — обмін даними з віддаленим комп’ютером. Дає змогу копіювати файли із віддаленого комп’ютера на локальний комп’ютер і навпаки.

У масового користувача найбільший інтерес викликають загальнодоступні FTP-сервери. За традицією, на запит імені користувача під час звертання до такого сервера потрібно відповісти anonymous (безіменний). Звідси з’явилася назва дуже популярної послуги Інтернет: ANONYMOUS FTP, тобто одержання файлів із загальнодоступного сервера. Таких серверів тисячі. Наприклад, фірми-виробники програмних продуктів мають свої сервери, на яких можна одержати файли для виправлення помилок, помічених під час роботи програм, свіжу інформацію, інструкції та доповнення. На FTP-серверах фірм-виробників апаратного забезпечення завжди можна знайти свіжі драйвери. Є чимало спеціалізованих серверів із колекціями файлів на будь-який смак. В основі сервісу передавання файлів лежить протокол прикладного рівня FTP.

Служба WWW (слайд 25)

WWW — найбільше всесвітнє багатомовне сховище інформації в електронному вигляді: десятки мільйонів пов'язаних між собою документів, які розташовані на комп'ютерах, розміщених по всій земній кулі. Вважається найпопулярнішою і найцікавішою службою мережі Інтернет, яка дає змогу отримувати доступ до інформації незалежно від місця її розташування. WWW працює за принципом клієнт-сервер: є значна кількість серверів, які за запитом клієнта надають йому гіпермедійний документ. Такий документ складається із частин з різним поданням інформації (текст, графіка, звук, відео, тривимірні об’єкти тощо). У ньому кожен елемент може бути посиланням на інший документ чи його частину. Такі посилання в WWW організовано так, що кожний інформаційний ресурс у глобальній мережі Інтернет однозначно адресується, а надісланий сервером документ може посилатися на інші документи на цьому самому сервері чи на документи на інших комп'ютерах Інтернет. До того ж користувач не помічає цього й працює з усім інформаційним простором Інтернет, як з єдиним цілим.

У перекладі з англійської World Wide Web буквально означає «павутиння, поширене по всьому світу». Система WWW було створена в 1989 році вченими організації CERN (Європейський центр ядерних досліджень) у Женеві. World Wide Web спочатку була призначена для використання різними групами фахівців, які за допомогою неї могли отримати доступ до заздалегідь підготовленої інформації. Протягом наступних років система WWW стрімко розвивалася, ставши найпопулярнішою службою в Інтернеті. Нині WWW задовольняє інформаційні потреби найширших верств населення, зокрема сотні тисяч вузлів Web. На кожному вузлі можуть розміщатися тисячі й сотні тисяч документів, їх загальна кількість у WWW зростає з кожною секундою, тому що їх створює значна армія фахівців і аматорів у різних куточках земної кулі.

Нагадаємо: гіпертекст — це спосіб організації тексту, графіки й інших даних, у якому елементи даних пов’язані між собою. Пов’язані можуть бути як елементи одного документа, так і різних документів. Гіпертекстова структура є основою World Wide Web. Зв'язки (links) в гіпертекстовій структурі здійснюються за допомогою посилань. Керуючись ними, користувач може з одного документа викликати інший, з нього — наступний тощо. Гіпертекстові документи у World Wide Web розміщаються на веб-серверах. Веб-сервери обробляють запити клієнтів і повертають їм копії потрібних документів.

Аналогом гіпертексту може бути звичайна енциклопедія, її том складається з невеликих статей на певні теми, а в кожній із них можуть міститися посилання на інші статті. Якщо вас зацікавила стаття, указана в посиланні, ви можете за ним звернутися до потрібного тому. Прикладом гіпертекстової системи є довідкова система ОС Windows. Гіпермедійний документ, HTML-документ, веб-документ, Інтернет-документ чи Інтернет-сторінка — це одне й те саме поняття.

Згадайте, будь ласка, принципи адресації. На початку уроку було питання про розташування сервера в мережі, яке визначає…. доменне ім’я. Комп’ютеру зручно використовувати числові адреси, людині – символьні (мнемонічні).

DNS (Domain Name System) (слайд 26)— це мережний сервіс, який дає змогу перетворювати доменні імена (буквені) в IP-адреси (цифрові) і навпаки. Цей сервіс дуже важливий для роботи Інтернету, адже для з’єднання з вузлом необхідна інформація про його ІР-адресу, а людині простіше запам’ятовувати буквені (зазвичай осмислені) доменні адреси. Спочатку перетворення між доменними та IP-адресами в Інтернет здійснювалося з використанням спеціального текстового файлу hosts, який централізовано й автоматично розсилався на кожну з машин у своїй локальній мережі. З розвитком мережі виникла потреба в ефективному, автоматизованому механізмі, яким і стала DNS.

Демонструється короткий фрагмент із фільму, де відбувається спілкування в IRC. (слайд 27)

Чим займається героїня фільму «Джек стрибунець» у цих кадрах? (Спілкується у текстовому чаті)

IRC (Internet Relay Chat) (слайд 28) — це сервіс, який надає можливість користувачам «розмовляти» одне з одним через увесь світ. IRC дає змогу людям, які перебувають навіть за тисячі кілометрів одне від одного, вести діалог або цілу конференцію в режимі реального часу. IRC працює за принципом «клієнт-сервер». З одного боку, знаходиться центральний комп’ютер, що пропонує визначений сервіс (у цьому випадку IRC), з іншого  програма клієнт, яку цей сервіс використовує і дає змогу підключитися до сервера. Усі повідомлення і вказівки, які надсилають, проходять через ланцюжок серверів, поки не дійдуть до співрозмовника. Серверами IRC є великі і швидкодіючі комп’ютери (найчастіше UNIX-Workstation), які виконують головну роботу на IRC. Сервіс IRC використовує протокол TCP/IP. Практичну реалізацію сервісу здійснює програма mIRC, призначена для спілкування в Інтернеті в реальному часі в текстовому режимі.

Які можливості спілкування он-лайн з допомогою з Інтернет ви знаєте? (Скайп, Вайбер, Вацап…)

VoIP (Skvpe) (англ. voice over IP) (слайд 29) — технологія передачі медіаданих у реальному часі за допомогою протоколів TCP/IP. ІР-телефонія — система зв’язку, коли аналоговий звуковий сигнал від одного абонента кодують у цифровий вигляд, стискають і пересилають по цифрових каналах зв’язку до другого абонента, де проводять зворотні дії — декомпресія, декодування і відтворення аналогового сигналу. Ви, мабуть, звертали увагу на паузу, коли розмовляли з кимсь за допомогою Скайпу. Саме під час цієї паузи виконують стискання та пересилання вашого зображення й голосу. Це одна з небагатьох служб, що використовує принцип взаємодії комп’ютерів «рівний до рівного» (Peer to peer, P2P).

 

Останнім часом швидко розвиваються сервіси Інтернету, які отримали узагальнену назву сервіси Веб 2.0. (слайд 30) Цей термін нині означає філософію подання інформації у веб зорієнтованому середовищі й побудову інформаційних відношень. Термін було запроваджено 2005 року американським видавцем О'Рейлі (О Reilly Media) для означення сукупності тенденцій у розвитку веб-технологій на противагу технології Веб 1.0, яка показала свою нежиттєздатність.

 Веб 2.0 (Web 2.0) — друге покоління мережевих сервісів Інтернету. На відміну від першого покоління сервісів (the mostly read-only Web). Веб 2.0 (the wildly read-write Web) дає змогу користувачам спільно діяти — обмінюватися інформацією, зберігати посилання й мультимедійні документи, створювати й редагувати публікації, тобто відбувається налагодження соціальної взаємодії. Тому технології Веб 2.0. ще називають соціальними сервісами Інтернету.

 Згідно  Тіму О’Рейлі, «Веб 2.0 — це не просто інтеграція сервісів, це ідея використання колективного розуму».

 

Відмінності Веб 2.0 і Веб 1.0.(слайд 31)

(заповніть назви ознак  відповідно до їх змісту в опорному конспекті)

 Веб як платформа. Ресурси Веб 2.0 використовують для створення документів (презентацій, електронних таблиць, флеш-проектів тощо), які можна зберегти як на локальному комп’ютері, так і онлайн. Чимало ресурсів Веб 2.0 розробляють як програми, що працюють на веб-сторінках. Вони отримали назву веб-додатки. Їх розміщення в мережі звільняє користувача від потреби встановлення відповідних програм на локальний комп’ютер. Прикладом є використання онлайн словників та перекладачів.

Mash-up (англ. mash-up — змішування) Функціональність ресурсів Інтернету розширюють за рахунок додавання нових сервісів до вже наявних, попередні розробки знаходять застосування в нових ресурсах. Так, на багатьох веб-сторінках можна побачити гаджети для відтворення відео, до того ж самі відеофрагменти й механізми керування ними містяться на інших веб-ресурсах.

«Колективний розум»

Користувачі беруть активну участь у створенні й оцінюванні контенту ресурсу, спільно реалізують певні проекти, а не лишаються пасивними споживачами чужого контенту. Прикладом є веб-енциклопедія Вікіпедія, вміст якої створюють та поліпшують спільними зусиллями всіх зацікавлених користувачів.

Фолксономія (англ. folk — народний, taxonomy — таксономія, принцип упорядкування)

Народна класифікація, практика колективного розподілу даних за категоріями з використанням ключових слів  тегів, які користувачі ресурсу добирають самостійно для позначення вмісту контенту.

Динамічні (а не статичні) сайти

Сайти представлені не персональними сторінками, а блогами, динамічними сторінками.

Соціалізація

Використання сервісів Веб 2.0 сприяє утворенню спільнот у мережі з метою обговорення деяких питань і спільної роботи над проектами, до того ж можливість виконання індивідуальних налаштувань, створення власного профілю користувача вирізняє кожну особистість серед інших.

Як наслідок соціалізації, сервіси Веб 2.0 отримали назву соціальних. Призначенням цих сервісів є створення умов для організації спільної діяльності та для спілкування користувачів Інтернету.

У 2006 році американський журнал Time присвоїв титул людини року всім користувачам сервісів Веб 2 0 «Людина року - ти. Так, саме ти. Ти контролюєш інформаційну еру. Ласкаво просимо у твій світ», — на­друковано на обкладинці журналу.

Розглянемо приклади сервісів Веб 2.0. Сервіси, які вас зацікавили, записуйте в опорний конспект. Саме для цього відведені рядки в кінці аркуша.

Освітні портали (слайд 32)

«Prometheus» – громадський проект масових відкритих онлайн-курсів (МВОК). У співпраці з викладачами кращих ВНЗ України ми створюємо та розміщуємо МВОК на власній онлайн-платформі та надаємо безкоштовну можливість університетам, організаціям та провідним компаніям публікувати та розповсюджувати курси на цій платформі. Ми відкриваємо безкоштовний онлайн-доступ до найкращих навчальних курсів університетського рівня всім охочим в Україні.

Мережні щоденники (блоги) (слайд 33)

Блог — сервіс Інтернет, що дає змогу будь-якому користувачеві вести записи з довільної тематики. Блог (англ. blog) — від «web log» — шо означає «мережний журнал або щоденник подій». За аналогією з особистими щоденниками блоги називають мережевими щоденниками Блог—це веб-сайт, основний вміст якого—записи, які регулярно оновлюють зображення або мультимедіа. Основна відмінність блога від щоденника в тому, що в блозі записи можна коментувати й обговорювати з автором, тобто вступати з автором у публічну полеміку. За версією газети Washington Profile першими блогом вважають веб-сторінку Тіма Бернерса-Лі, де він, починаючи з 1992 року, публікував новини. Поширення блогів почалося з 1996 року.

 

 

 

Види спільнот:

 

• мікроблог (https://twitter.com),

 

 

 

 

 

 

• група (https://groups.live/com), 

 

 

 

 

 

• блог(http://www.blogger.com).

 

 

 

 

 

 

Блоги можуть виступати не лише особистими щоденниками автора, а й бути осередком спільного вирішення професійних або освітніх завдань. Наприклад:

• твій друг Інтернет http://intelol.blogspot.com;

 

 

 

 

•   Блог Олени Скачкової «Усім, хто ще не знає, що може любити інформатику, присвячується» http://skachkova106.blogspot.com/p/blog-page_20.html

 

 

 

Соціальні сервіси збереження мультимедійних ресурсів

Відеосервіси (слайд 34)— сайти в Інтернеті, які дають змогу безкоштовно зберігати, переглядати, коментувати, редагувати відеофрагменти. YouTube (Ютьюб) — служба, яка надає послуги розміщення відеоматеріалів. Користувачі можуть додавати, продивлятись і коментувати відеозаписи. Завдяки простоті й зручності використання, YouTube став одним із найпопулярніших місць для розміщення відеофайлів. Служба містить як професійні кліпи, так і любительські відеозаписи, зокрема відеоблоги. Компанія YouTube є найпопулярнішою спільнотою обміну відео в мережі, яка дає змогу мільйонам людей знаходити, відтворювати й відправляти іншим користувачам оригінальні відеоролики. На YouTube є форум, де можна спілкуватися, ділитися інформацією та надихати користувачів зі всього світу. Після купівлі відеохостингу пошуковим гігантом-Google, сервіс отримав ще більшу популярність та об’єднався із сервісом video.google.com. Останнім часом сервіс став підтримувати зображення в HD якості. Перейти на сайт Youtube.com можна за посиланням http://youtube.com.

 

 

 

 

 

Фотосервіси (слайд 35)— засоби мережі Інтернет, які дають змогу зберігати, класифікувати, обмінюватися цифровими фотографіями й організовувати обговорення ресурсів.

Google Фото надає необмежений простір для зберігання фотографій до 16мп і відео з роздільною здатністю до 1080p. Завантажені фото стискаються, щоб займати менше простору на серверах Google, але при цьому практично не втрачають якість. Також є можливість зберігання контенту в більш високій якості, але при цьому з обмеженим простором для зберігання.

Google Фото надає великі можливості з пошуку і сортування потрібних фотографій і відео. Завантажений в сервіс контент сортується за різними критеріями: місце зйомки, особи і об'єкти, зображені на фото або відео. Також можливо вручну сортувати фото або відео за альбомами.

У квітні 2016 року оновлення Google Фото поліпшило пошук по фотографіях.

У Google Фото присутня можливість автоматичного створення колажів, відео, анімацій, панорам і історій. Автокреатив може створюватися автоматично з фото або відео, які були завантажені або ж створені безпосередньо самим користувачем.

Instagram - безкоштовний додаток для обміну фотографіями і відеозаписами з елементами соціальної мережі, що дозволяє знімати фотографії та відео, застосовувати до них фільтри, а також поширювати їх через свій сервіс і ряд інших соціальних мереж.

Instagram дозволяє робити фотографії квадратної форми - як камери моментальної фотографії Polaroid, Kodak Instamatic і среднеформатні камери 6 × 6 (більшість же мобільних фотододатків використовує співвідношення сторін 3:2), а з 26 серпня 2015 року Instagram ввела можливість додавати фото і відео з ландшафтної і портретної орієнтацією, без обрізання до квадратної форми.

Radikal.ru - cпеціалізований ресурс для публікації зображень і відео на форумах, блогах, чатах, який не потребує обов’язкової регістрації.

Flickr — фотохостінг, призначений для зберігання і подальшого використання користувачем цифрових фотографій і відеороликів. Є одним з перших сервісів Web 2.0. Один з найпопулярніших сайтів для розміщення. Flickr належить Yahoo! з 2005 року.

Соціальні сервіси ВікіВікі (скорочено Wiki (Вікі)) (слайд 36)

Wiki-сервіс — це сайт, який дає змогу своїм відвідувачам редагувати матеріали, що вже на ньому розміщені, створювати посилання на інші сторінки, створювати свої сторінки (на wiki вони називаються статтями), обговорювати статті. Середовище дає змогу швидко оформити текст, уставити зображення, аудіофайли у форматі *.ogg, GoogleMap, таблиці, внутрішні й зовнішні посилання, презентації (конвертовані у формат *.swf), карти знань, створені за допомогою програми FreeMind.

Вікіпедія — вільна багатомовна енциклопедія, в основі створення якої лежить ідея використання колективного розуму, — є прикладом найбільшого й надзвичайно популярного Веб 2.0 проекту.

Соціальні пошукові системи (слайд 37)

Так називають веб-сайти, які дають можливості для пошуку інформації в Інтернеті. Найпопулярніші серед них — Google та Yahoo!

Форум (слайд 38)

Інтернет-ресурс, популярний вид спілкування в Інтернеті. Кожне повідомлення на форумі має свого автора, тему і власний вміст. Зазвичай форуми поділено на теми, і кожна відповідь буде частиною загального відкритого обговорення певної теми. Крім того, форум нічим не обмежено. Ще одна його особливість — необов’язково відповідати в реальному часі. Теми й відповіді зберігаються протягом необмеженого періоду часу. Багато форумів існують тривалий час, і кілька років може відбуватися обговорення однієї теми. На форумі створюють теми для спілкування, що робить його кращим за чат.

Соціальні мережі (слайд 39)

Саме на роботу в соціальних мережах припадає одна із п’яти хвилин, проведених в Інтернеті. Зростання соціальних мереж є глобальним культурним феноменом, особливе місце в якому займають вузькопрофільовані і монофункціональні соціальні мережі, аудиторія яких нестримно зростає.

Linkedln – соціальна мережа для пошуку і встановлення ділових контактів.

Google +

Це друга за величиною соціальна мережа в світі. Замість звичного, для користувачів інших соціальних мереж, єдиного списку «друзів», який можна ділити на групи, Google+ пропонує розподіляти контакти за «колами»: родичі, колеги, гурток крою та шиття тощо. «Кіл» може бути стільки, скільки завгодно буде користувачев. Також соцмережа дає можливість користувачам ділитися повідомленнями, фотографія та відеороликами.

Ц.укр - молода українська соцмережа створена під керівництвом киянина Михайла Гриненка. Назва є скороченням словосполучення «Це – Україна». Важливою її особливістю є можливість перенести всю свою інформацію з "ВКонтакте" під час реєстрації.

«Українці» – українська соціальна мережа, створена в січні 2009 року, допомагає українцям в різних куточках світу підтримувати звя’зок і є орієнтована на громадян нашої держави. Метою є надання можливості спілкування між собою, згуртування нації та підняття національного духу! Ідеологія «Українців»: популяризація української мови, культури, звичаїв.

Соціальні геосервіси (слайд 40-41)

У світі є чимало місць, де хотілося б побувати. На жаль, більшість із них відвідати особисто так і не вдасться. Але ж так хочеться побачити все своїми очима. Допоможуть у цьому соціальні геосервіси мережі Інтернет. Наприклад, за допомогою Google Earth.

Google Earth (з англ. Earth — Земля (планета); офіційна назва українською мовою: Google Планета Земля — це безкоштовна, вільно-завантажувана програма компаніїї Google що відображає віртуальний глобус. В рамках даного проекту в мережу Інтернет було викладено аерофотознімки та сателітні знімки більшої частини Землі. Для деяких регіонів ці знімки сягають дуже високої якості. Програма поширюється під двома різними ліцензіями: Google Earth, безкоштовна версія з обмеженою функціональністю; та Google Earth Pro, що пропонується для комерційного використання..

Геосервіси відрізняються значною кількістю функціональних можливостей. Реєстрація в соціальному геосервісі безкоштовна, що робить його доступним значній аудиторії користувачів. Простий інтерфейс дає змогу вибирати режими й масштаб перегляду, можливість пошуку необхідного об’єкта залежно від його категорії. 5.  Закріпленя знань, отриманих на уроці (6 хв.)

Тестування, файл Закріплення знань.xls (5хв.) https://drive.google.com/open?id=1eBcHmXFm2krvI4YtMy9ktVlK_clsUzgX

 

Самооцінювання (1 хв.) Права частина Додатку 1.

6. Рефлексія (2 хв)

Я зрозуміла(в), що сервіс мережі Інтернет – це…

Я користувалась(вся) сервісами … раніше.

Я дізналась(вся) про раніше невідомі соціальні мережі …

Я зацікавилась(вся) сервісами …

7. Оголошення домашнього завдання (1хв.) (слайд 43)

Прочитати більш детальну інформацію по темі у файлі Домашнє завдання. https://drive.google.com/open?id=15NEVSowze6GQWP2RnKDmExmv_sb8Xrzy

 

 

 

та дати відповідь на питання у файлі Контрольні питання.docx

https://drive.google.com/open?id=1zOZiPJTj81grYozLnOZ-tNYHXYm9w8nx

 

 

 

Використані джерела:

1. Морзе Н. В. Методика навчання інформатики: Навч. посіб.: У 3 ч. / За ред. М. І. Жалдака. - К.: Навчальна книга, 2004,-Ч. II: Методика навчання інформаційних технологій,- 287 с: іл. ISBN 966-7943-39-9.
2. Зарецька І. Т., Гуржій А. М., Соколов О. Ю. Інформатика: загальноосвітн. навч. закладів. - Х.: Факт, 2004. - 392с.: іл.
3. Ривкінд Й. Я., Лисенко Т. І., Чернігова Л. А., Шакотько В. В. Інформатика: Ривкінд Й. Я., Лисенко Т. І., Чернігова Л. А., Шакотько В. В. Інформатика: підручник для 9-го класу загальноосвітніх навчальних закладів – Київ:Генеза, 2017. – 288 с.: іл.
4.  Журнал «Інформатика», № 9, вересень 2017
5. Інтернет ресурс: Вікіпедія, режим доступу https://uk.wikipedia.org/

 

 

6. Інтернет ресурс: Топ-10 соціальних мереж, які можуть замінити "ВКонтакте", режим доступу http://tyzhden.ua/News/192825

 

Додаток 1

Аркуш для актуалізації опорних знань та самооцінювання

 

 

 

 

Додаток 2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Аркуш «Опорний конспек

 

 

 

т»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Сучасний етап розвитку сфери освіти характеризується масовим впровадженням інформаційних і телекомунікаційних технологій у діяльність всіх учасників освітнього процесу. Розвиваються зміст і методи навчання, змінюється роль педагога, який поступово перетворюється з транслятора знань в організатора діяльності учнів з придбання нових знань, умінь і навичок. Істотним засобом інформатизації виступають освітні інформаційні ресурси, опубліковані в мережі Інтернет. Не випадково їх своєчасне та коректне використання усіма фахівцями, які працюють в системі освіти, є запорукою ефективної підготовки учнів. Застосування інформаційних технологій дозволяє організувати учбові заняття якісно на іншому рівні, що дозволяє збільшити долю творчих робіт і створювати ситуації успіху для учня, підвищити ефективність учнівської праці, розширити можливості активної участі в дистанційних заходах різного рівня, що істотно підвищує мотивацію, значно покращує чіткість в організації роботи класу або групи учнів.

В даній розробці використані різні форми роботи з дітьми, що дає змогу дітям вирішувати важкі питання, відстоювати свою точку зору, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, наводити переконливі аргументи, На мою думку, сучасний урок – це урок демократичний. Він проводиться не для учнів, а разом з ними. Це урок, на якому присутній демократичний стиль спілкування, де діти вчаться здобувати знання, а не отримувати готові, де жоден з них не боїться висловлювати свою думку і доводити її. Спостерігаючи за своїми учнями на уроці, я зробила висновки, що здібні учні можуть без спеціальних вправ і вказівок учителя самостійно здійснювати узагальнення матеріалу. У таких дітей проявляється гнучкість мислення під час розв’язування задач. Це учні, в яких добре розвинена пам’ять. Вони запам’ятовують великий об’єм матеріалу і надовго його зберігають.

Проаналізувавши ефективність використаних мною форм і методів роботи з учнями на уроці, можна зробити висновок, що така робота є результативною. Тому, у своїй практиці, я буду продовжувати розпочату роботу та вдосконалювати її заради того, щоб мої учні були успішними не тільки у шкільному навчанні, а й у подальшому житті.