«Коли людина полюбить Бога, тоді для неї є милим усе, що Богові належить, що до Бога веде і що Йому миле. Тоді дорогим і милим стає їй Боже Слово, через яке вона краще пізнає Бога, і Божий Закон, у якому виражена Його воля, і молитва, якою з Ним розмовляє… Мила їй також кожна людина, бо в ній вона бачить Божу дитину. Так любов Божа просвічує ціле життя людини. А головно, просвічує вона стосунки між людьми…» (митр. Андрей Шептицький).
29 червня 1888 року Роман вступив у монастир в Добромилі. Він отримав особливий дозвіл пропустити трьохмісячну програму кандидата, бо він і так був затриманий батьком на 4 роки Нарешті Роман почав життя, до якого прагнув так багато років. Після року послушництва Роман 13 вересня 1889 року склав перші обіти. За цей рік він навчився жити релігійним життям – життям убогості, чистоти і послуху. В цей час Роман отримав нове ім’я – Андрей, в честь св.. Андрея, Апостола, який приніс Добру Новину про Ісуса слов’янському народові. Брат Андрей повернувся в Краків, де він вивчав теологію в Колегіїї о.Єзуїтів. Ці студії були підготовкою до висвячення на священика.
Брат Андрей мав величезний талант до вивчення мов. Він володів десятьма мовами:грецькою, латинською, старослов’янською, польською, німецькою,французькою,італійською,англійською,єврейською,українською. Цей особливий дар був плідно використаний для поширення Євангелія Ісуса серед багатьох людей.11 серпня 1892 року брат Андрей склав вічні обіти у василіанському монастирі в Кристинополі. Через кілька тижнів, 3 вересня, він був висвячений на священика. У 34 роки отець Андрей, ще молодий монах, був обраний єпископом. Це відбулося 19 вересня 1899 року. Молодий єпископ зразу ж виявив свою відданість іншим. Він відвідував покинутих і ув’язнених. Почав будівництво духовної семінарії і був ініціатором реконструкції собору у Станіславові. 12 січня 1901 року Єпископ Андрей став Архиєпископом Львова і Митрополитом Галичини.
Через три місяці після початку Першої Світової війни російські царські війська окупували Західну Україну. Почалося переслідування Греко- Католицької Церкви. Митрополита Шептицького звинуватили в антиросійській політичній діяльності і 18 вересня 1914 року арештували. 12 березня 1917 року Митрополита було звільнено з ув’язнення. У вересні 1923 року його знову арештували, але тепер вже польський уряд. В січні 1924 року йому дозволили повернутися до Львова.
З кожним днем Митрополит все слабшав. Вночі 31 жовтня 1944 року він оголосив свій духовний заповіт і останні слова. Він передбачив знищення Греко-Католицької Церкви, яке було здійснене після його смерті. О 1.30 після обіду 1 листопада 1944 року Митрополит Андрей Шептицький помер. Його свята душа пішла зустрітися з його Творцем. Йому було 79 років і 56 з них він піклувався про Христових овець.
Митрополит понад усе ставив цінність людського життя, шанував будь-яке віросповідування, любив кожну націю. Ризикуючи життям жив за принципом Христа і, як Він, готовий був дати себе розіп'яти за свій народ. Пізнаючи життя і діяльність великого Митрополита , немов відкриваєш для себе дорогоцінний скарб. І в якусь мить відчуваєш, що багатієш: у вірі, у правді, у духовності. Хочеться за прикладом Його прийти до Бога, служити своєму народові і жити для нього. Хочеться за його прикладом бути просто справжнім, свідомим християнином.