Шевченко житиме в серцях народу.

Про матеріал

З метою вшанування пам’яті Т.Г. Шевченка, виховання любові і поваги до спадщини, яку залишив поет, сприяння усвідомлення учнями великого внеску Кобзаря у розвиток мистецтва України 9 та 10 березня в усіх загальноосвітніх закладах відбуваються Шевченківські тижні. Перші весняні дні для шанувальників літературної спадщини Великого Кобзаря – це можливість щоразу по-новому осмислити його поетичні та прозові твори, краще осягнути минуле, зрозуміти сучасне й себе в ньому.

Перегляд файлу

ВИХОВНИЙ ЗАХІД

ТЕМА. Шевченко житиме

в серцях народу.

Мета. Розширити знання учнів про життя і творчість Т.Г.Шевченка; сприяти вихованню національної самосвідомості учнів; формувати у дітей уміння працювати в команді; розвивати здатність до взаємодії; формувати громадянську і загальнокультурну компетентності, бажання читати твори Т.Шевченка; збагачувати словниковий запас учнів; розвивати творчі здібності дітей, музичний слух, почуття ритму; виховувати любов до національної культури, прагнення бути справжніми українцями; виховувати почуття гордості за Україну, за її національного генія – Тараса Григоровича Шевченка.

Вчитель. 1814 року 9 березня , темної ночі, перед світанком в селі Моринцях на Звенигородщині , в хаті Григорія Шевченка, кріпака пана Енгельгардта, блиснув у вікні єдиний на все село вогник : народилась нова панові кріпацька душа, а Україні – великий співець Тарас Шевченко.

Учні.

У старій хатині

Кріпака колись,

В тихий день весінній

Хлопчик народивсь.

У тяжкій неволі

Ріс малий Тарас.

Він не вчився в школі ,

Він ягнята пас.

Вмерли мама й тато…

Сирота – в дяка.

Тут була в хлоп яти

Грамота гірка.

В пана – бусурмана

В Петербурзі – дім.

Кріпаком у пана

Був Тарас у нім.

Хоче малювати

Прагне він до знань.

Та за це багато

Зазнає знущань.

За ясну свободуй

Світло майбуття –

Він віддав народу

Все своє життя.

Пісня «Зацвіла в долині червона калина…» ( сл. Т.Г. Шевченка)

Зацвіла в долині

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина-дитина.

Любо, любо стало,

Пташечка зраділа

І защебетала.

І вийшов до неї

З зеленого гаю

Козак молоденький;

Цілує, вітає,

Зацвіла в долині

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина-дитина.

Інсценізація

Стіл , застелений рушником. На столі портрет Шевченка. Заходить мати зі свічкою в руках і кладе біля портрета забігає хлопчик.

Хлопчик. Матусю, а правда , що небо на залізних стовпах тримається?

Мати. Так , синочку , правда.

Хлопчик. А чому так багато зірок на небі ?

Мати. Це , коли людина на світ приходить на світ , Бог свічку запалює , і горить та свічка , поки людина не помре. А як помре , свічка гасне , зірочка падає. Бачив?

Хлопчик. Бачив , матусю , бачив. Матусенько , а чому одні зірочки ясні , великі, а інші ледь видно?

Мати. Бо коли людина зла , заздрісна скупа , її свічка ледь-ледь горить. А коли добра , любить людей , робить ім добро , тоді свічечка такої людини світить ясно і світло.

Хлопчик. Матусю , я буду добрим. Я хочу , щоб моя свічечкасвітила ясно-ясно

Мати. Старайся , мій хлопчику…

Вчитель. ( на екрані демонструється презентація про Шевченка)

Народився Тарас Григорович Шевченко 9 березня 1814 року в селі Моринцях на Черкащині. В звичайній бідній селянській сім ї . Дитинство його пройшло в селі Кирилівці. Батьки Шевченка були кріпаками пана Енгельгарда. Та все одно у 8 років віддали його «у науку». Незабаром прийшла біда. Тарас рано залишився круглою сиротою. Тому був змушений наймитувати у дяка. 13 – річним пасе ягнят. Потім стає козачком пана Енгельгарда.

Доля привела 17 – річного Тараса до Петербурга , де він став художником і вільною людиною. Після цього стає студентом Петербурзької академії мистецтв. Були у житті Тараса Шевченка роки , коли він перебував далеко від рідних місць.

10 років був Шевченко на засланні. Йому заборонялося писати і малювати . але він писав і малював, ховаючи у «захалявні книжечки». Через 10 років поета звільнили, він повернувся до Петербурга. 10 років солдатської муштри підірвало його здоров я.

Помер Тарас Шевченко 10 березня 1861 року. Його поховали на Смоленському кладовищі у Санкт – Петербурзі. Але згодом виконали заповіти Кобзаря. Тіло великого його було перевезено в Україну . перепоховано на Чернечій горі в Каневі.

Як умру ,

то поховайте мене на могилі,

серед степу широкого,

на Вкраїні милій…

Щоб лани широкополі,

і Дніпро, і кручі,

було видно, було чути,

як реве ревучий…

Тепер ця гора називається Тарасовою .В Каневі знаходиться музей Шевченка. Який називають «Тарасовою світлицею». Ім ям великого Кобзаря названо міста і села, вулиці і площі

Пам ятники побудовано не лише в Україні, а й за її межами. Пам ятник Шевченку у Росії. В Казахстані. В Канаді. У Франції.

Його твори видано на 33 мовах світу. А скільки книг, альбомів, фільмів, листівок створено про нього. Ім я геніального поета і художника знають у всьому світі. Але пишаємось ним саме ми, українці.Слово Шевченка живе і вічне. Вивчаймо його, думаймо над його істиною, виконуймо його заповіти.

Учні.

Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті засяє веселка,

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуєм пам'ять Шевченка

То була дивовижна зоря

На убору і світом забуту,

Щоб її до життя повенути,

Бог послав Кобзаря.

Ти, Тарасе, сьогодні

Нас зібрав докупи.

І зійшлися у цій школі

Шевченка онуки.

Пісня «Тече вода з-під явора» ( сл. Т.Г. Шевченка)

Тече вода з-під явора

Яром на долину.

Пишається над водою

Червона калина.

Пишається калинонька,

Явор молодіє,

А кругом їх верболози

Й лози зеленіють.

Тече вода із-за гаю

Та попід горою.

Хлюпощуться качаточка

Помеж осокою.

А качечка випливає

З качуром за ними,

Ловить ряску, розмовляє

З дітками своїми.

Тече вода край города.

Вода ставом стала.

Прийшло дівча воду брати,

Брало, заспівало.

Вийшли з хати батько й мати

В садок погуляти,

Порадитись, кого б то їм

Своїм зятем звати?

Вчитель.

Т. Шевченко звеличив Україну,

Звеличив весь український народ.

Давайте ж сьогодні торкнемося

Серцем Шевченківських творів.

Проймемося їхнім духом, тим самим

Зможемо виконати поетові заповіти:

А що нам заповідав Кобзар?

Учні.

Не одцурайся, мій сину, мови!

У тебе іншої нема.

Без неї – просто плоть німа!

Без мови в світі нас – нема.

Учітесь, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь,

Бо хто матір забуває,

Того бог карає,

Того діти цураються,

В хату не пускають

І мене в сім’ї великій,

В сімї вольній, новій,

Не забудьте пам янути

Незлим тихим словом.

Танець «По діброві вітер віє»

(звучить пісня на слова Т. Г. Шевченка, дівчатка виконують танець)

Учні.

Кобзарем ми його звемо

Так від роду і до роду

Кожен вірш свій і поему

Він присвячував народу

Благословен той день і час

Коли прослалась килимами,

Земля, яку сходив Тарас

Малими босими ногами.

В похилій хаті, край села

Над ставом чистим і прозорим

Життя Тарасику дала

Кріпачка – мати, вбита горем

Пісня «Ой маю, маю я оченята»

( сл. Т. Г. Шевченка, виконують дівчатка)

Ой маю, маю я оченята,

Нікого, матінко, та оглядати,

Нікого, серденько, та оглядати!

Ой маю, маю і рученята...

Нікого, матінко, та обнімати,

Нікого, серденько, та обнімати!

Ой маю, маю і ноженята,

Та ні з ким, матінко, потанцювати,

Та ні з ким, серденько, потанцювати!

Учні.

Хто, скажіть бо, міг подумать,

Що в такій неволі

Збереглись скарби в Тараса,

Незнані ніколи?

Ні царі, ні їхні слуги,

Ні пани прокляті!

Не змогли забрать, украсти

Ці скарби багаті.

І пішли слова Тараса

Мандрувати всюди –

Просто в серце западали

Кріпацького люду.

Настане той час і година,

Коли на таланти рясна,

Шевченкова буде Вкраїна

Розквітне вона, як весна!

Пісня «Не женися на багатій…»

( сл. Т. Г. Шевченка , виконують хлопчики)

Не женися на багатій,

Бо вижене з хати,

Не женися на убогій,

Бо не будеш спати.

Оженись на вольній волі,

На козацькій долі,

Яка буде, така й буде,

Чи гола, то й гола.

Та ніхто не докучає

І не розважає —

Що болить і де болить,

Ніхто не питає.

Удвох, кажуть,що і плакать

Мов легше неначе;

Не видумуй: легше плакать,

Як ніхто не бачить.

Учні.

У вікні любисток, на підлозі м'ята,

В золотій оправі книга серед книг.

Наче щедре сонце поселилось в хаті,

Як велике щастя стало на поріг.

Мудра, світла книга, — то «Кобзар» Тараса,

На столі, як свято, білий коровай.

І пішло повір'я з дідівського часу,

Як «Кобзар» у хаті — буде щастя, знай.

...Ти пройди по селах рідної Вкраїни:

В кожній хаті — книга, на стіні — портрет.

В рушнику розшитім, квітчаний в калині,

Бо в святій пошані у людей поет.

То співець-предтеча, наш Кобзар Шевченко,

Знають його люди і широкий світ.

Внук Дніпра-Славути, син Вкраїни-неньки,

Він живе в народі, як і «Заповіт».

Вчитель.

Зважаючи на сьогоднішні події в Україні, Шевченкові заповіти не загубилися, не розтратились у плині часу, не заховались під товстим шаром пилу. Сьогодення свідчить , що український народ шанує свого Кобзаря, знає його вірші, бере собі за девіз його заповіти.

Звучить пісня «Заповіт» ( учні класу виконують флешмоб)

Виховний захід

Тема.

3 –А клас

Класний керівник:

Киценко Л. О.

2015 -2016 н.р.

Мета:прилучити дітей до джерел національної icтopiї, культури; сприяти патріотичному вихованню, осмисленню себе, своєї особистості як частини великого українського народу; пробуджувати національну свідомість.

Доброго дня, дорогі учителі, гості, учасники. Ми раді вас вітати на святі. Сьогодні ми зібралися для того, щоб привітати зі святом наших хлопчиків, адже вони – майбутні захисники України. Народна мудрість стверджує, що Земля може нагодувати людину своїм хлібом, напоїти водою зі своїх джерел, але захистити сама себе не може. Отже, ростіть мужніми, сильними, надійними і завжди будьте опорою своєї сім’ї та народу.

Сьогодні в нашій школі свято,
Тут сміху, радості багато.
Захисників в цей день вітаєм,
всього найкращого бажаєм!

Хоробрими, сміливими ростіть,
Кордони України бережіть!
Продовжуйте батьківську справу,
Ростіть Вітчизні й всім на славу.

За дніпровськими порогами,

за південними дорогами

За степами за широкими

наші прадіди жили.

Мали Січ козацьку сильную,

цінували волю-вольную,

Україну свою рідну ,

як зіницю берегли!

В сиву-сиву давнину
Козаки йшли на війну,
Бо на рідну Україну
Сунулися без упину
Ляхи, турки та татари,
Москалі та яничари.

Щоб палить сади і хати,
Щоб людей в неволю гнати.
Козаки скликають раду :
- Треба битись без пощади !

Вірні коні рвуться в битву,
Крешуть іскри з-під копита.
За чарівний спів дівочий,
За спокійні дні та ночі –
Шаблі весело дзвенять,
Вражі голови летять.

І на морі, і в степах
Наганяли вони страх,
Бо найкращі вояки –
Запорозькі козаки !

І не буде переводу
Українському народу
Доки із глибин сторіч
Долина козацький клич.

Танець козаків «Козацький марш»

Козацька розминка (всі хлопці)
Раз - два - голова,
Щоб трималася на в’язах
Ми тренуємо всі м’язи
Три - чотири, руки в ділі -
Раз кулак, два кулак -
Бий сильніше козак.
Щоб триматись на коні,
Треба ноги нам міцні,
Сильні ноги, дужі ноги -
Не злякаються дороги.
Підемо разом в присядку
Це найкраща зарядка.

( Пісня «Ми – козаки»)

Я – маленький козак!

Я не знаю, що це страх.

В мене серце, як кришталь,

Дух у мене, немов сталь.

Я не вступлюся й не віддам,

Землі своєї ворогам.

Ми – козаки, ми – вільні люди,

Хоробрі і відважні всюди.

Як козак засміється –
Ворог з страху трясеться,
Як козак заспіває –
Той чимдуж утікає!

Як козак затанцює –
Увесь світ його чує,
Зелен-дубе розвивайся,
Гей душа, розкриляйся!

Гей, гуляти-воювати
Знов поїдемо брате,
Не топтали щоб чужинці
Наші землі українські!

Пісня «Козацька похідна»

Ми є діти українські –

хлопці та дівчата,

Рідний край наш – Україна,

красна та багата.

Рідне небо, ясне сонце,

місяць, зорі срібні,

І народ наш – українці,

всі до нас подібні.

Я не просто українець,

Я - великий патріот.

Я люблю, як тата й маму,

Український весь народ.

І я українкою,

Змалку зовуся.

І цим я пишаюся,

Й щиро горджуся

Всі ми – діти українські,

Хлопчики й дівчатка.

Хоч іще не дуже сильні,

Та душа завзята.

Танець «Гопак»

З давніх-давен, так повелося…

Сутужно жити довелося…

Й на тернах рідної країни,

Зросло козацтво України.

Як промінь ясний з поміж неба,

В захисниках була потреба,

І тут з’явився він – козак,

Сталевих шабель він мастак.

Він вільним був, із духом сильним,

Був мужнім, хвацьким та кмітливим,

Народ в обіду не давав,

Невпинно ворогів вбивав.

За святу землю, матір, Бога,

Була йому одна дорога.

За покликом людської долі,

Щоб зберегти безцінну волю.

Немало пройдених шляхів,

Лягло й немало ворогів,

Та лиш КОЗАК стоїть й понині,

На нашій славній Україні.

А Матір Божа покривала,

Від ворогів охороняла.

Від кулі , шаблі берегла,

Козакам милістю була.

Відео «Покрова»

Пісня «Козачата»

Так, багато лиха зазнала наша люба Україна. Історія українського народу героїчна. Він падав і знову підіймався, оборонявся, боровся, знову будував.. Йому пророкували загибель, принижували, глумилися з нього, але він жив, мислив і творив, зберіг свою землю, мову, історію та культуру. Не одну війну пережила, вистраждала наша Україна

Я вітаю діда, тата
З чоловічим справжнім святом! Хто Вітчизну боронив —
Привітання заслужив!

Прадід мій пройшов війну —
Я вклоняюся йому. В мирний час служив мій дід —
Захищав кордон, як слід!

Тато до армійських лав
Зовсім нещодавно став. Відслужив належний рік
Як достойний чоловік.

Нині будем святкувати.
Дід почне розповідати,
Як у армії служив,
Всіх згадає, з ким дружив.

Прадід про війну розкаже,
Потайки сльозу змахне. Фотографії покаже
І невесело зітхне…

Щось смішне про службу в війську
Пригадає тато звісно! Всі ті спогади й байки
Буду слухать залюбки!

Треба швидше підростати
І професію обрати,
Щоб у армії служити
І Вітчизну боронити!

Танець «Смуглянка»

Воїне, лицарю славний,
Ти зброю тримаєш в руках,
Щоб на нашу країну-державу
Злий не позарився враг.

Будь мужній і будь достойний
Ти слави своїх батьків,
Відважний вкраїнський воїне,
Нащадку славних віків.

Збройні сили України -

Слава, гордість, міць країни!

Захищають мир, свободу

Служать рідному народу!

Щира шана і подяка

Хлопцям, молодим солдатам,

Що строкову службу чесно

Сприйняли, як борг почесний!

Матері й батьки шановні

Відчуття патріотизму

У серцях синів зростили -

Вартувати відпустили

Мирну, вільну і єдину

Незалежну Україну!

Тож вшануймо в день святковий

Всіх без винятку військових!

Завдяки їх чесній службі

Живемо у мирі, дружбі!

Танець «Мій край» (дівчатка)

Скажи, дідусь, що діється у нас?
Ти – сивий , мудрий і тобі видніше:
Тут знов настав страшний воєнний час,
На Україні вже немає тиші.

Солдате любий бережися,

Від пуль ворожої війни,

Сьогодні стань і помолися

Молитись будемо і ми.

За Вас захисники Вітчизни,

Людей що гинуть на війні,

За долю Вашу і за милість,

Щоб Бог Вам дав ще довгі дні.

Пісня «Війна» Вакарчук

Бій на світанні, сонце і дим.
Мало хто знає, що ж буде з ним.
Що буде завтра в юних думках –
В когось надія, а в кого страх.

Гілля калин похилилося.
Мама, кому ж ми молилися?
Скільки іще забере вона
Твоїх дітей, не твоя війна?

Стали батьками доньки й сини,
Все кольорові бачили сни.
І цілували руки брехні,
За тихі ночі віддали дні.

Гілля калин похилилося.
Мама, кому ж ми молилися?
Скільки іще забере вона
Твоїх дітей, не твоя війна?

Так було добре там і колись.
Там, де без поту і там де без сліз.
Тільки не було в того мети –
Я так не можу, а як зможеш ти?

Гілля калин похилилося.
Мама, кому ж ми молилися?
Скільки іще забере вона
Твоїх дітей, не твоя війна?

Сьогодні ми не можемо не згадати наших захисників, наших земляків, наших учнів, що загинули обороняючи рідну землю, Коваленка Юрія і Дремлюха Вячеслава.

( Хлопці з квітами на коліно , на екран «Покров Богородиці» )

Перед іконою я стану на коліна,

Воскову свічку тихо запалю

І помолюсь за рідну Україну,

За тих солдатів,

Що полягли в жорстокому бою.

Солдате український, я за тебе

Щодня благаю Бога і молю,

Щоб захистив ти жовте поле, синє небо,

І щоб живим лишився у бою.

Перед солдатом стану на коліна,

Воскову свічку тихо запалю

За те, що захищає Україну

В запеклому жорстокому бою.

І вірю я: настане день розплати,

Господь засудить наших ворогів,

В огні пекельному довічно їм палати,

Бо прокляли їх українські матері.

І пам’ятник величний звести треба

Тим, хто Вкраїну так любив свою,

Життя віддав за жовте поле, синє небо

В запеклому жорстокому бою.

Живу їх пам'ять вік шануєм ми,

Увічнивши, як обеліск безсмертя.

Та кулями пробитими грудьми

Не зупинити ворогів упертих

За ниви хлібні й ранки солов’їні

За вітру шум і лагідні світання

Усіх загиблих пошануймо нині

Скорботною хвилиною мовчання

(Хвилина мовчання)

( Пісня «Ми за мир»)

1.Злітають до неба рядками дитячі листи-журавлі…

І чути молитву мами про мир на своїй землі.

2. І в золоті ниви колосся… а світ онімів від зла…

І діти, раптом, стали дорослі, - до нас увірвалась війна.

Приспів:

Нам потрібне мирне небо,

Синє-синє, світле-світле,

Миру нам сьогодні треба!

3.А кожен герой – він не воїн, він батько, він син у пітьмі…

Не знає він сну і спокою, і лиш запитання німі.

4.А скільки коштують сльози? Чи знаєш ціну життя?

Чи є та причина заради якої не стане у мами дитя?

5. Дай руку, бо разом ми сила, і серце запалим своє.

Це наше майбутнє, це наша країна, вона в наших душах є!

6. Ми вільні! Така наша доля. У нас є правда своя.

Не будемо жити ніколи в неволі! Ми сильні! Єдина сім’я!

Приспів:

Ти росіянин, румун, українець,

Німець, поляк, вірменин чи єврей.

В кожного з нас є тут своя родина,

Та Україна одна для людей!

В нас Україна одна,

Ми в цій країні єдині,

Боже, храни Україну!

Моя Україна встала з колін,
Вона подолає всі стіни.
І стане країною серед країн,
Відродиться під час руїни.

Всі разом - ми сила,єдина сім"я!
Всі разом - майбутнє держави!
Зберемо насіння з святого зерна,
Розв'яжем важливі всі справи.

Давай допоможемо відсіч всім дать,
Щоб не позирали лукаві.
Нам кожному в світі треба сказать -
Живем ми у вільній державі!

Якщо пам'ятатиме кожен із нас,
Шевченка слова невмирущі,
Настане нової країни час!
Прозріють усі невидющі...