Школа таорчості "Тонкощі етикету"

Про матеріал
Розробка знайомить з історією виникнення етикету. Спрямовує учнів до практичного виконання вправ з різних манер. Розвиває культурний рівень учня
Перегляд файлу

                                    Комунальний  заклад

 

           «Куп’янський спеціальний навчально-виховний комплекс» 

                                                                                                                          Харківської  обласної ради  

 

 

 

 

 

 

 

                                        Школа творчості

 

                            «Тонкощі етикету»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                        Вихователь

                                                                                                        Мартиненко Л.О.

 

 

                                           м.Купянськ

Школа творчості

Тема: Тонкощі  етикету.

Мета:

Навчальна: Навчити  учнів  жити  у  злагоді  з  оточуючими;

                     поглибити  знання  про  етикет  і  його  важливість  у  житті      

                     людини.

Виховна: Виховувати  повагу  до  старших  та  один  до  одного.

Корекційна: Сприяти  розвитку  культурного  рівня  учнів.

Обладнання:Мультимедійна  дошка, картки.

Хід заняття

Слово вихователя.

  Кожному з нас відомі п'ять відчуттів. Це – нюх, зір, слух, смак та дотик. Проте існує іще шосте відчуття, доступне кожному, але не кожному помітне. Мова йде про відчуття такту, культуру поведінки, спілкування з оточуючими –тобто про те, що робить людину по-справжньому гарною.

   Кожний із нас у повсякденному житті постійно вживає ввічливі слова. Найпоширеніші з них — «добридень», «здрастуй», «до побачення», «будь ласка», «спасибі», «дякую». Проте, чи замислювались ви коли-небудь, що означають ці ввічливі слова, звідки вони прийшли в нашу мову? Виявляється, що походження цих слів дуже давнє, їх вживання сягає ще часів Київської Русі. Спочатку вони були сталими виразами, добрими побажаннями.

   Так, слово «здрастуй» означає «будь здоровим», «будь ласка»–«будь ласкавим до мене, привітним». «Добридень» – це побажання співбесідникові доброго дня, багатого на успіхи і радісні події. Коли ми, прощаючись, кажемо людині «до побачення», то даємо їй зрозуміти: «мені приємно тебе бачити, і я сподіваюсь на нову зустріч із тобою». Звичне нині слово «спасибі» колись означало не просто подяку, а дуже вагоме побажання «Спаси Бог!».

    А тепер послухайте оповідання Василя Сухомлинського «Скажи людині «здрастуйте».

  Учень. Лісовою стежиною йдуть батько і маленький син. Навколо тиша, тільки чутно, як десь далеко стукає дятел і струмочок дзюрчить у лісовій глушині.

Раптом син побачив, що назустріч їм іде бабуся з паличкою.

– Батько, куди йде бабуся? – запитав син.

– Побачити, зустріти або проводити, – відповів батько.    

– Зустрінемося з нею, ми скажемо їй «здрастуйте»,– сказав батько.

– Для чого ж їй говорити це слово? – здивувався син.– Адже ми зовсім незнайомі.

– От зустрінемося, скажемо їй «здрастуйте», тоді побачиш для чого.

Ось і бабуся.

– Здрастуйте,– сказав син.

– Здрастуйте,– сказав батько.

– Здрастуйте,– сказала бабуся і посміхнулася, і син раптом побачив: усе навколо змінилося. Сонце засвітило яскравіше. По верхівках дерев пробіг легкий вітерець, листя заграло, затріпотало. У кущах заспівали птахи – до цього їх не було чутно.

На душі у хлопчика стало радісно.

– Чому це так? –запитав син.

– Тому що ми сказали людині «здрастуйте» і вона посміхнулася.

Бесіда з учнями.

 Як ви вважаєте, чи потрібно вітатися із незнайомими людьми?

 Чи можна добрим словом покращити настрій людині або зцілити її?

Слово вихователя.

Слово «етикет» походить із французької мови й у перекладі буквально означає «церемоніал». Нині у цього поняття доволі широкий зміст: етикет — це гарні манери, уміння поводитися в суспільстві. Колись правил етикету дотримувались дуже суворо. Наприклад, за часів Петра І дівчині шляхетного походження не годилося вступати у розмову з незнайомцем, а коли вона все-таки була змушена, говорити, то мала відповідати якомога коротше, тобто «так» чи «ні». Історія знає чимало подібних прикладів. Спочатку етикет діяв як засіб відокремлення вищих верств населення від простолюдинів. Адже людину знатного роду відрізняло не лише ошатне вбрання (у яке, до речі, міг одягтися і заможний міщанин), але й особлива поведінка.

Часи змінилися, але етикет не зник. Деякі його форми стали історією, деякі збереглися лише як давні традиції монарших домів, але загалом він поширився усіма верствами суспільства.

II. Інформаційний блок «З історії етикету»

Учень 1

. Багато чого змінилося в житті людства за мільйони років. Однак із століття в століття, з року в рік повторюються деякі звичайні, повсякденні ситуації. Люди зустрічаються і розлучається, знайомляться і прощаються, ходять в гості і приймають гостей, надають один одному послуги, дарують подарунки.

Учень 2.

 Незліченну кількість разів повторювалось, і поступово люди виробили самі зручні і розумні способи поведінки в таких ситуаціях. Так виник етикет.

Учень 3. 

 Слово «етикет» французького походження. На одному з пишних прийомів у короля Людовика XIV, який мав гучне прізвисько «король-сонце», гостям вручали картки з перерахуванням деяких обов'язкових правил поведінки. Від французької назви карток - етикетки - і відбулося слово «етикет».

Учень 4. Кожна нація вносила свій внесок у скарбницю загальнолюдських цінностей. Скандинави, наприклад, першими ввели в етикет правило надавати найкращі місця за столом жінкам і найбільш почесним гостям. За порушення етикету призначались штрафи.

 

Вправи

Манера сидіти

Вихователь. Сидіти треба, займаючи майже весь стілець. Іноді можна спертися на спинку стільця. Спина повинна бути пряма, а не колесом, плечі трохи відведені назад, підборіддя піднятий (паралельно підлозі). Така правильна постава. Покладіть Руки на коліна долонями вниз, або покладіть долоню в долоню, або переплетіть пальці. Не кладіть долоні на коліна симетрично.

Ноги можна розташувати по-різному: поставити ступні перед стільцем, на відстані не ширше плечей, але краще, якщо одна ступня буде трохи попереду іншої. Можна злегка нахилити ноги, направивши ступні до ніжки стільця. Не сидите, розставивши ноги або поклавши гомілки одна за іншу. Не висувайте ноги далеко перед собою.

(Кілька учнів біля дошки показують положення, інші виконують на своєму стільці.)

Манера стояти

Вихователь. Стояти треба прямо; не переносите вагу тіла на одну ногу, тим самим запобігти викривлення хребта, набухання вен на ногах! Ступні ніг розташуйте поруч, на відстані не ширше плечей. Ноги широко не розставляйте. Спина пряма, плечі злегка відведені назад, підборіддя піднятий - це правильна, гордовита постава.

Руки можуть бути спокійно опущені уздовж тіла, а можна скласти їх долоню в долоню перед собою трохи нижче пояса. Є й інші положення рук.

(Кілька учнів біля дошки показують положення, інші виконують на своєму місці.)

Манера сідати

Вихователь. Не можна, присівши на стілець, рухати його. Посуньте стілець до того, як сіли. Опускайтеся на нього плавно.

(Кілька учнів біля дошки показують рухи, інші виконують на своєму місці.)

Манера вставати

Вихователь. Встаючи зі стільця, не спирайтеся на коліна або підлокітники, не допомагайте собі, викидаючи вперед руки. Ви можете справити враження незграбної людини.

(Кілька учнів біля дошки показують рухи, інші виконують на своєму місці.)

Манера ходити

Вихователь. При ходьбі зберігайте легкість і рівний ритм кроків (не дуже швидкий, але і не занадто повільний), не робіть надто широкі кроки. Корпус прямий, не відхиляється ні в одну, ні в іншу сторону, голова гордо піднята.

(Кілька учнів показують рухи біля дошки, решта виконують на своєму місці.)

 

Повторення правил ввічливості

 

Вихователь. Ввічливі  манери – це  якість  людини,  для якої повага до  людей є повсякденною  нормою  поведінки і  звичайною  нормою  спілкування з  оточуючими.

 Це уважність, вияв доброзичливості до всіх, готовність надати послугу кожному, хто цього потребує, привітність, делікатність, тактовність, скромність.

 

Гра «Актор»

Діти отримують картки із завданнями. Гравець повинен показати класу завдання, використовуючи лише міміку і жести. Діти після перегляду повинні дізнатися і озвучити завдання. В кінці вибирають того, хто краще виконав роль.

Завдання:

1) встановити в класі тишу;

2) захопитися подарованим букетом;

3) з балкона покликати дитину додому;

4) кликнути хлопчиська шибеника;

5) відмовитися від запропонованої цукерки

6) відгадати по голосу ввічливі слова

 

Давайте підведемо підсумок. Які жести не прийняті в суспільстві вихованих людей?

Не можна:

• плескати співрозмовника по плечу;

• розмахувати руками;

• смикати одяг, крутити гудзики;

• чесати голову і смикати себе за вухо;

• барабанити пальцями по столу;

• торкатися обличчя руками;

• чхати, не прикрившись рукою чи хустиною;

• безцільно вертіти в руках який-небудь предмет.

 

Конкурс «Правила  ввічливості  в  нашому  шкільному  житті»

    1.Вітання

  1. з  товаришем  в  транспорті
  2. з  учителем  в  класі, в  школі,  в подвір’ї
  3. з  двома  дорослими

     2.Поведінка в  музеї. ( Обговорення  ситуації)

     3.Поведінка  в  актовій  залі

     4.Поведінка  в  транспорті

     5.Гра «Чарівний  стілець»

 Вихователь: Підсумки  конкурсу.             

docx
Додано
18 жовтня
Переглядів
60
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку