Шляхами мандрів Григорія Сковороди

ШЛЯХАМИ МАНДРІВ Григорія СКОВОРОДИ

123456 78 910

Народився Григорій Савич Сковорода 22 листопада (3 грудня) 1722, в сотенному містечку Чорнухи Лубенського полку, що нині на Полтавщині в козацькій родині Сави та Пелагеї. Батько Сава Сковорода був рядовим козаком, у мирний час займався шинкуванням і продажем вина в Чорнухах. У сім років Григорія віддали до чотирирічної дяківської школи в Чорнухах.

123456 78 910

У серпні 1734 року Григорій вступив до Києво-Могилянської академії, яка на той час перебувала на вершині свого розквіту. Були класи поетики, риторики, а також у 1739—1740 роках починає вчити грецьку, німецьку й гебрейську мови. Потім схема навчання передбачала клас філософі. Не завершивши клас філософії, Сковорода восени 1742 року пройшов конкурсний відбір у Глухові до придворної капели імператриці Єлизавети Петрівни. Наприкінці серпня 1744 року разом з почтом імператриці Єлизавети прибув до Києва та повернувся до Києво-Могилянської академії, аби завершити курс філософії.

123456 78 910

Закордонна мандрівка Наприкінці 1745 року, закінчивши штудії філософії в Києво-Могилянської академії і бажаючи побачити чужі краї, пізнати ширше «коло наук», завербувався до «Токайської комісії з заготівлі вин до царського двору» під керівництвом генерал-майора Федора Степановича, якому був потрібен дячок для похідної православної церкви. Наприкінці 1745 року «Токайська комісія…» вирушила з Києва через Львів і Дуклянський перевал у землі на територію Угорщини. За 5 років Сковорода побував у Токаї, Пресбурзі, Офені, Відні, де мав можливість відвідувати місцеві навчальні заклади. Існують припущення, що Сковорода побував в Італії й Німеччині, проте документальних підтверджень цього, як і можливого навчання в університеті Галле, немає. У січні 1749 у Токаї помер Вишневський, а наступного року Сковорода вирішує повертатися в Україну. З черговим транспортом вина у жовтні 1750 він прибув до Києва, а звідти — до Чорнухів, де нікого з родини не застав у живих.

123456 78 910

  У січні 1751 влаштувався учителем поетики в нещодавно заснованому колегіумі в Переяславі, куди його запросив Никодим Сребницький. Проте викладав поетику за власною програмою. Це не сподобалося Сребницькому, який наполягав на дотриманні старих зразків. На це Сковорода відповів латинським афоризмом: «Одна справа жезл, інша — кіфара». Конфлікт стався десь у квітні-травні 1751 року; у результаті Сковороду звільнили.

123456 78 910

У вересні 1751 року він відновив навчання в Києво-Могилянській академії, вступивши на богослов'я. Однак Сковорода навчання не скінчив. Улітку 1753 року київський Тимофій Щербацький, на прохання свого приятеля Степана Томари знайти гувернанта для навчання старшого сина Василя, порекомендував йому Григорія Сковороду як найкращого студента. Восени 1753 року Сковорода прибув у в село Каврай, де був маєток Томари. На малого Василя, який ріс доволі розпещеним, Сковорода мав значний вплив. Попри те восени 1754 року стався невеликий конфлікт. Про це стало відомо матері Василя, і вона наполягла на тім, аби вигнати «інспектора». Сковорода подався до приятеля. За його протекцією на початку 1755 року з Василем Крижанівським та Іринеєм Братановичем вирушив до Москви, а звідти до Троїце-Сергієвої лаври. Тут на нього чекав Кирило Ляшевецький,і, здається, пропонував викладати Сковороді. Проте Григорій відмовився. На зворотному шляху Степан Томара умовив його повернутися до вчителювання у своєму домі. У Кавраї Сковорода почав писати поезію. Пізньої осені 1758 року він бачив віщий сон. Розцінивши його як Боже Об'явлення, Сковорода почав розмірковувати над життям аскета. Улітку 1759 року Сковорода покинув Каврай, оскільки молодий Василь Томара зібрався їхати вчитися закордон.

123456 78 910

Харківський колегіум. Улітку 1759 року Сковорода прийняв запрошення Йоасафа Миткевича викладати поетику в Харківському колегіумі. На той час колегіум був найпередовішим закладом в усій Україні. Однак знову на нього чекав конфлікт. Владика Йоасаф Миткевич, маючи на меті залишити Сковороду для духовної служби, збирався вмовити його прийняти постриг. У результаті подальших наполягань влітку 1760 року Сковорода звільнився з колегіуму. Надалі він проживав у приятеля в селі Стариця. Упродовж 1760—1762 років у повній самотності розмірковував над пізнанням себе. Навесні 1762 року Сковорода, приїхавши до Харкова, довідався від Ковалинського про його талановитого племінника Михайла і подався до колегіуму, аби познайомитися з ним. Юнак відразу припав йому до душі і тільки через те Сковорода прийняв повторну пропозицію викладати в колегіумі, де навколо нього сформувалося коло шанувальників. Не зразу Ковалинський потягнувся до Сковороди, але згодом у них встановилося спілкування. Після того, як помер Йоасаф Миткевич, на посаду призначили Порфирія Крайського. Той відразу незлюбив філософа. В результаті, 15 липня 1764 року Сковорода вдруге покинув Харківський колегіум. У серпні вони з Михайлом поїхали до Києво-Печерської лаври, де знайомі ченці пропонували Сковороді постригтися в монахи. На це він відповів: «Досить і вас, стовпів неотесаних, у Храмі Божому». На початку навчального року Ковалинський вернувся до Харкова, а Сковорода — через кілька місяців. Новоспечений губернатор Євдоким Щербинін запросив Сковороду викладати у «додаткових класах» Харківського колегіуму, однак запрацювали вони тільки в лютому 1768 р. У день смерті Крайського 7 липня 1768 р. Сковорода подав прохання про призначення учителем катехізису. Проте у грудні 1768 р. єпископом призначили Самуїла Миславського, який обурився, чому курс катехізису читає світська людина. В результаті Сковорода звільнився з посади викладача у квітні 1769 р., на цей раз остаточно. Більше ніколи він будь-яких інших посад не займав.

123456 78 910

Самітник-пілігрим. Відтепер Сковорода обрав новий стиль життя, а саме — мандрівку. І ця мандрівка тривала до самої смерті — чверть віку. Була вона повна пригод, оповита переказами й легендами. У ній ніколи не розлучався філософ із Біблією, сопілкою чи флейтою, і своїми творами. Після остаточного звільнення він оселився на пасіці на березі Лопані. Тут Сковорода почав писати філософські байки і філософські діалоги . Сковорода навідувався до села Бабаї, де сформувався своєрідний гурток . Тут Сковорода познайомився з Олексієм Сошальським, літнім одинаком, освіченим, як і сам Сковорода. В Сошальського він зупинявся часто, проживаючи влітку на пасіці в лісі, а взимку — в панському домі.

123456 78 910

У травні 1770 року разом зі Сошальськими Сковорода поїхав до Києва, зупинившись у свого двоюрідного брата, і прожив у нього 3 місяці. У серпні зі Сковородою трапився дивний випадок. Якось він раптом відчув неспокій, невимовне бажання покинути Київ і повернутися до Харкова. Юстин відмовляв його, але Сковорода не послухав, подався до Сошальських, які проживали на Подолі. Сковорода, покинувши спішно Київ, за два тижні вже був у Свято-Троїцькому монастирі неподалік села Чернеччина. На початку 1772 року Сковорода прийняв запрошення відставного полковника Степана Івановича Тев'яшова, який бажав взяти у нього кілька домашніх уроків, і прибув в Острогозьк.

123456 78 910

Від Тев'яшова Сковорода помандрував до Якова Правицького в Бабаї. Надалі Сковорода неодноразово бував у Гусинці в Олексія Сошальського, в Харкові у провізора Петра Пискунівського, у Великому Бурлуці в Якова Донця-Захаржевського, у Валках, Ізюмі, Куп'янську, Липцях, Моначинівці, Охтирці. Його шанували і прості люди, й шляхта, запрошували жити до себе. Він відмовлявся.

123456 78 910

Остання мандрівка філософа В останній рік життя Сковорода проживав у селі Пан-Іванівка в домі Андрія Ковалівського. На той час Михайло Ковалинський після смерті свого покровителя князя Потьомкіна попав в опалу і проживав у маєтку Хотетово за 25 верст на південь від Орла. Старий Сковорода вирішив його провідати. «Попри далечінь дороги, на вкрай погану погоду й на постійну відразу до цього краю» він вирушив пішки з Пан-Іванівки. Привіз Ковалинському свої твори і прожив у нього 3 тижні. 26 серпня 1794 року, відмовившись від грошей, вирушив назад. На певний час через рясні дощі був змушений зупинитися в Курську в Знам'янському чоловічому монастирі. Здається, Сковорода ще збирався відвідати Гусинку, але відчуваючи, що підупадає на силах, подався до Пан-Іванівки, де прожив ще місяць. Помер 9 листопада (29 жовтня ст.ст.) 1794 року в селі Пан-Іванівка (на сьогодні Сковородинівка) в домі Андрія Ковалівського, де знаходився Національний літературно-меморіальний музей Г. С. Сковороди. 6 травня 2022 року о 23 годині під дах музею влучила російська ракета, внаслідок чого він згорів. Вогонь охопив усі приміщення. Найцінніші експонати з музею були заздалегідь евакуйовані. На хресті над його могилою, на прохання самого Сковороди, написано: «Світ ловив мене, та не впіймав…». Жодного свого твору Сковорода за життя не надрукував.