Шляхи формування рухової та здоров’язберігаючої компетентностей у дітей дошкільного віку

Шляхи формування рухової та  здоров’язберігаючої компетентностей

у дітей дошкільного віку (1 слайд)

Діти - майбутнє кожної держави, перспективи її економічного, соціального та духовного розвитку. Здоров'я завжди було головним чинником безпеки нації. Але саме на початку третього тисячоліття ця істина почала звучати, як дзвін на сполох. Завдання поліпшення здоров'я дітей не може бути вирішене тільки зусиллями медиків. Здоров'я має бути одним із результатів освіти. І сьогодні з впевненістю можна сказати, що педагоги можуть зробити для здоров'я дітей більше, ніж лікарі. Це не означає, що вони мають виконувати обов'язки медичних працівників. Просто вихователі повинні робити так, щоб перебування дітей в дошкільному закладі не шкодило здоров'ю малят, а навпаки - зміцнювало його. Завдання педагогів - формувати у дітей пріоритети здоров'я, почуття відповідальності за нього і навчати їх бути здоровими.

Дошкільний вік є вирішальним у формуванні фундаменту фізичного та психічного здоров‘я. Дуже важливо саме на цьому етапі сформувати у дітей базу знань та практичних навичок здорового способу життя. Дослідження науковців свідчать, що у формуванні здоров‘я дітей 20 % належить спадковості, 20% - екологічному чиннику, 10% - медичному забезпеченню, а 50% - умовам навчання і виховання та способу життя дітей. Таким чином, збереження і зміцнення здоров‘я вихованців, як основне завдання дошкільного навчального закладу, має базуватися на усвідомленому ставленні дитини до свого здоров‘я, яке, у свою чергу, має стати системоутворюючим фактором модернізованої фізкультурно-оздоровчої діяльності. (2 слайд)

З прикрістю доводиться констатувати тривожний факт: в Україні за останнє десятиріччя кількість дітей з певними відхиленнями й розладами у своєму здоров'ї й розвитку досягла критичного рівня. Багаторічні спостереження показують: практично в будь-якому масовому дошкільному закладі 65-85 % дітей мають різні проблеми в здоров'ї.

Статистика свідчить: фізіологічно здоровими народжуються лише 14 % малят, а кількість справді здорових дітей дуже незначна - всього-навсього 5-7% .

Ситуація катастрофічна. Можна небезпідставно спрогнозувати, якими значними проблемами це обернеться в найближчі два-три десятиріччя. Які ж можливі перспективи подолання кризового стану здоров'я та фізичного зростання наших наймолодших громадян?

Батьки завжди прагнуть бачити своїх малят здоровими, та щасливими, фізично розвиненими, загартованими, захищеними від усіляких негараздів, тому турбота про здоров'я дітей – найважливіша праця педагогів у дошкільних закладах. Формування здоров‘язберігаючих компетентностей починається з моменту народження людини й триває все життя. Під цим поняттям слід розуміти характеристики та властивості дитини, спрямовані на збереження власного фізичного, соціального, психічного та духовного здоров‘я та свого оточення. Основним критерієм здоров‘язберігаючої компетентності є стан оптимальної відповідності, гармонії між біологічним, психологічним і соціальним у житті і діяльності людини. Відомо, що для збереження й зміцнення здоров‘я необхідні рухова активність, повноцінне харчування, додержання режиму праці. Змушувати дитину вести здоровий спосіб життя неможливо, але прищеплювати, виховувати здоров‘язберігаючі компетенції необхідно. Щоб дитина знала що таке здоров'я, що впливає на нього, що для нього корисне, а що - шкідливе, як зберегти і зміцнити своє здоров'я – про це мають подбати педагоги та батьки. Важливим аспектом діяльності педагогів ЗДО є різнобічний і гармонійний розвиток дітей, створення умов для збереження, зміцнення і відновлення їхнього здоров’я, розвиток рухових та фізичних якостей, формування у дошкільників здоров’язбережувальної компетентності,основою якої є життєві навички, що сприяють фізичному, психічному, соціальному та духовному здоров’ю.

Всі види діяльності дітей у ЗДО мають бути «валеологічно обґрунтованими», тобто побудованими з урахуванням базових потреб дошкільників: потреби у саморозвитку, грі, наслідуванні, набутті досвіду». Одним із засобів вирішення даної проблеми - є використання здоров’язбережувальних технологій. 

На сьогоднішній день провідними психологами, педагогами, медиками створено багато різних здоров’язбережувальнихметодик, які можна класифікувати за деякими групами:(3 слайд)

•  медико-профілактичні;
• фізкультурно-оздоровчі;  
• технології здоров’язбереження педагогів ЗДО;
• технології, спрямовані на забезпечення соціально-психологічного благополуччя дошкільників, валеологічної просвіти дітей і батьків.

Дуже важливим є питання стану здоров'я самих педагогів та їх відношення до власного здоров'я. Адже вихователь має бути прикладом для своїх вихованців. Чим нижчий рівень грамотності вихователя з питань зміцнення й збереження здоров'я, тим менше ефективності педагогічного впливу на дітей. Педагогу недостатньо отримати на початку навчального року аркуш здоров'я групи і разом з батьками виконувати рекомендації лікаря. Перш за все вихователь має бути взірцем для своїх вихованців в здоров'язбереженні, здоровий спосіб життя має бути нормою його життя.

Для ефективного впровадження у педагогічну практику ідей здорового способу життя необхідно вирішення трьох проблем

(4 слайд)

1. Зміни світогляду вихователя, його відношення до самого себе, свого
життєвого досвіду в сторону розуміння власних почуттів, хвилювань з позиції проблем здоров’язбереження;

2. Зміна відношення вихователя до вихованців. Вихователь повинен приймати дитину такою, якою вона є насправді і на основі цього намагатися зрозуміти, які її особливості, здібності, уміння, можливості розвитку;
3. Зміна відношення вихователя до завдань оздоровлення, яке забезпечує розвиток дитини з максимальним збереженням здоров'я.
            Ці напрямки і визначають шляхи підвищення педагогічної майстерності педагога через усвідомлення власних проблем і особливостей, засвоєння методів ефективної здоров'язберігаючої педагогічної взаємодії з вихованцями.
 

За сучасними науковими підходами структурними складовими здоров’я визначено: (5 слайд)

1.Психічне здоров’я – стан психічної сфери людини, який характеризується загальним душевним комфортом, забезпечує адекватну регуляцію поведінки й обумовлений потребами біологічного і соціального характеру;

2.Фізичне здоров’я, що розглядається як поточний стан функціональних органів і систем організму;

3.Духовне здоров’я - це стан духовного світу особистості, його сприйняття складових духовної культури людства, освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики;

4.Соціальне здоров’я – система цінностей, настанов і мотивів поведінки в соціальному середовищі.

Усі компетентності взаємопов’язані між собою й підпорядковуються здоров’язбережувальній.

Здоров'язбережувальна компетентністьпередбачає(6 слайд) збереження власного фізичного, соціального, психічного та духовного здоров'я і здоров'я свого оточення. Вона включає:

- життєві навички, що сприяють фізичному здоров'ю (раціональне харчування, рухова активність, санітарно-гігієнічний режим праці та відпочинку);

- навички, що сприяють соціальному здоров'ю (ефективне спілкування, співчуття, розв'язання конфліктів, поведінка в умовах тиску, погроз, дискримінації, спільна діяльність та співробітництво);

- навички, що сприяють духовному та психічному здоров'ю (самоусвідомлення та самооцінка, аналіз проблем і прийняття рішень, визначення життєвих цілей та програм, самоконтроль, мотивація успіху та тренування волі).

Аналіз класифікацій існуючих здоров’язбережувальних технологій дає можливість виокремити такі типи: (7 слайд)

• здоров’язберігаючі – технології, що створюють безпечні умови для перебування дитини в ЗДО, ті, що вирішують завдання раціональної організації виховного процесу (врахування вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм), відповідності розумового та фізичного навантаження можливостям дитини;​
• оздоровчі  технології - спрямовані на вирішення завдань зміцнення фізичного здоров’я дітей (фізична підготовка, загартування, гімнастика, масаж, фітотерапія, аромотерапія, музична терапія…)
• технології навчання здоров’ю – гігієнічне навчання, формування життєвих навичок, статеве виховання, профілактика травматизму;
•  виховання культури здоров’я – виховання особистісних якостей, які сприяють збереженню і зміцненню здоров’я, формуванню уявлень  про   здоров’я,  як цінність, посиленню мотивації на ведення  здорового  способу життя.

Реалізація здоров’збережувальних технологій передбачає:

•  Організацію освітнього середовища в ЗДО за вимогами​  особистісно-орієнтованого підходу;
• Моніторинг рівня здоров’я дітей;
• Реалізацію діагностичних, корекційних і реабілітаційних заходів з дітьми залежно від групи здоров’я;
• Створення комфортних умов перебування в ЗДО для всіх дітей, в тому числі і з особливими потребами;
• Вибір оптимальних технологій виховання і навчання з урахуванням віку, статі, індивідуальних особливостей розвитку дитини;
• Оптимізацію соціально-гігієнічних умов життєдіяльності дітей і педагогів.
• Формування культури ЗСЖ проходить протягом всього часу перебування дитини в ЗДО.

Режимні моменти: (8 слайд)

- Ранкова гімнастика;

- Прогулянка (3-4 рухливі гри, спостереження, екологічні стежинки, мандрівки, досліди, експерименти і т.п)

- Режим харчування (збалансоване мінералами та вітамінами, зауваження про корисність страв під час їжі);

- Післяобідній сон (релаксаційні хвилинки).

Навчально-виховний процес (9 слайд)

- Заняття (гімнастика, пізнавальна частина, релаксація);

- Навчально-виховні заняття (хвилинки здоров'я, фізхвилинки);

- Фізкультурні заняття;

- Музичні заняття (фізхвилинки, підвищення псіхоемоційної стійкості);

- Логопедичні заняття (фізхвилинки, словникова робота);

- Малювання (фізхвилинки, підвищення психоемоційної стійкості).

Таким чином, здійснюється комплексний підхід у формуванні культури ЗСЖ у вихованців ЗДО.Тривалість кожного блоку заняття може змінюватись в залежності від психофізіологічного та емоційного стану дітей на даний момент.

Під час організації роботи з дітьми по формуванню культури здорового способу життя варто вести облік психофізіологічних особливостей дітей:

-Відповідність вправ руховим можливостям дітей.

-Облік індивідуальних особливостей дитини (анамнез, темперамент, емоційний стан та ін.)

-Облік індивідуальних особливостей пізнавальної сфери кожної дитини (рівень уваги, пам'яті, мислення та ін..) і рівня її замученості.

Таким чином, дотримуючись єдиних вимог до організації здоров’яформуючої роботи з дітьми та враховуючи всі вище перераховані особливості, ми можемо досягти високого коефіцієнту сформованості у кожної окремої дитини культури здорового способу життя, а отже і життєвостійкої та компетентної особистості.

К. Ушинський (10 слайд) сформулював основний закон дитячої природи: «Дитина потребує діяльності, безперестанно і втомлюється не діяльністю, а її одноманітністю. Змусьте дитину сидіти, і вона дуже швидко втомиться;лежати – те саме;йти вона довго не може, не може ні говорити, ні співати, ні читати і найменше – довго думати; але вона пустує і рухається цілий день, змінює і змішує всі ці діяльності й не втомлюється ні на хвилину, чим молодший вік, тим різноманітнішою має бути діяльність». Видатний педагог рекомендує «Дайте дитині трохи порухатися, і вона подарує вам знову десять хвилин жвавої уваги, якщо ви зуміли їх використати, вони дадуть вам в результаті більше, ніж цілий тиждень напівсонних занять».

Дякую за увагу! (11 слайд)