«Швидка допомога» вчителю під час роботи з гіперактивною дитиною

 

 

 

«Швидка допомога» вчителю під час роботи

з гіперактивною дитиною

 

 

 

ГІПЕРАКТИВНІСТЬ – стан занадто неспокої фізичної і розумової активності у дітей, коли збудження переважає над гальмуванням.

ТРИ ОСНОВНІ ТИПИ ГІПЕРАКТИВНОСТІ:

1.   (СДУГ/У) - синдром дефіциту уваги з гіперактивністю з переважанням порушень уваги;
2.   (СДУГ/Г) - синдром дефіциту уваги з гіперактивністю з переважанням гіперактивності та імпульсивності;
3.   (СДУГ/УГ) - синдром дефіциту уваги з гіперактивністю з однаковими виявами гіперактивності та порушень уваги.

 

ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

ГІПЕРАКТИВНОЇ ДИТИНИ

 

Дефіцит активної уваги

ДИТИНА

• непослідовна, їй важко довго втримувати увагу;

• не чує, коли до неї звертаються;

• з великим ентузіазмом береться за завдання, але так і не закінчує його;

• зазнає труднощів у самоорганізації;

• часто губить речі;

• уникає нудних завдань і тих, що потребують розумових зусиль;

• часто буває забудькуватою;

• Легко відволікається на сторонні стимули;

• Важко утримує увагу при виконанні завдань.

 

Імпульсивність

ДИТИНА

• починає відповідати, недослухавши запитання;

• не здатна дочекатися своєї черги, часто втручається, перериває;

• погано зосереджує увагу; 

• не може чекати винагороди (якщо між дією і винагородою є пауза);

• під час виконання завдань поводиться по-різному і показує дуже різні результати;

• не може контролювати і регулювати свої дії;

• поведінка слабо керована

Рухова розгальмованість

ДИТИНА

• постійно крутиться;

• виявляє ознаки занепокоєння: тарабанить пальцями, не може спокійно всидіти в кріслі, бігає, забирається будь-куди (у підлітків може бути суб'єктивне відчуття нетерплячості);

• спить набагато менше, ніж інші діти;

• дуже балакуча;

• постійно рухається;

• не може тихо, спокійно грати або займатися чим-небудь у вільний час.

 

ПРИЧИНИ ГІПЕРАКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ

• Органічні пошкодження мозку (черепно-мозкова травма, нейроінфекція та ін.);
• пренатальна паталогія (ускладнення під час вагітності матері, асфексія новонародженого);
• генетичний фактор (алкоголізм батьків, асоціальні психопатії, алергічні захворювання мами);
• особливості нейрофізіології і нейроанатомії (дисфункція активуючих систем центральної нервової системи);
• харчовий фактор (високий вміст вуглеводів у продуктах харчування призводить до погіршення показників уваги);
• соціальні фактори (тип сімейного виховання);
• екологічний фактор (забруднена вода, вихлопні гази).

«ШВИДКА ДОПОМОГА» ПІД ЧАС РОБОТИ

З ГІПЕРАКТИВНОЮ ДИТИНОЮ

1. Зміна оточення:

•      роботу з гіперактивною дитиною будуйте індивідуально.
•      дитина завжди повинна перебувати перед очима вчителя (оптимальне місце в класі для гіперактивної дитини - перша парта навпроти стола вчителя або в середньому ряду);
•      змініть режим уроку, більше включайте фізкультхвилинок;
•      надайте такій дитині можливість швидко звертатися по допомогу в разі виникнення труднощів;
•      спрямовуйте енергію дитини в корисне русло, пропонуючи вимити дошку, роздати зошити, тощо;
•      пам'ятайте про нейропсихологічні особливості гіперактивної дитини: якщо її заставляти сидіти нерухомо, то в неї різко знижується рівень активності мозку. Тобто в процесі навчання гіперактивній дитині допомагає рухова активність.

2. Створення позитивної мотивації на успіх:

•      частіше хваліть дитину;
•      використайте на уроці більше творчих та розвивальних завдань;
•      давайте завдання, враховуючи здібності дитини;
•      створюйте ситуації, у яких гіперактивна дитина може продемонструвати свої сильні сторони;
•      ігноруйте негативні вчинки і заохочуйте позитивні;
•      пам'ятайте: з дитиною необхідно домовитися, а не зламати її.

3. Корекція негативних форм поведінки:

• сприяйте припиненню агресії

• навчайте необхідних соціальних норм і навичок спілкування

• регулюйте взаємини дитини з однокласниками

4. Регулювання очікувань:

• пояснюйте батькам і оточуючим, що позитивні зміни відбуваються не відразу, а через деякий час

• пояснюйте батькам і оточуючим, що поліпшення стану дитини залежить не тільки від спеціального лікування (медикаментозної терапії), але й від спокійного й поміркованого ставлення до неї.

КОРЕКЦІЙНА РОБОТА З ГІПЕРАКТИВНОЮ ДИТИНОЮ

Читання

* Стежити пальцем. Запропонуйте дитині читати, ведучи указкою, пальцем чи закладкою. Це може допомогти уникнути втрати місця, пропуску і повторення рядків і слів.

* Робити позначки. Нехай дитина позначає значками важливі абзаци, у такий спосіб потім вона зможе знайти їх. Позначайте кожну тему особливим значком: наприклад, "смайликом" - інформацію про персонажа, будиночком - опис середовища, зірочкою - важливі ідеї.

* Задати темп читання вголос. Запропонуйте дитині робити короткий вдих на кожній комі і звичайний вдих наприкінці кожного речення. Це поліпшить темп його читання і розуміння прочитаного.

* Знайти шість питань. Під час читання зосередьтеся на питаннях "хто", "що", "коли", "де", "чому" і "як". Допоможіть дитині відслідковувати їх за схемою.

* Уявити собі це. Допоможіть дитині подумки уявити сюжет, дивлячись його, як кіно. В міру читання кіно повинне мінятися. Це допоможе їй запам'ятовувати образи, факти й ідеї.

Письмо

* Скласти схему. Нехай дитина розповість, що вона збирається написати, потім побудуйте карту чи схему. Нехай вона напише головну тему в кружку в центрі листа, потім напише підтеми в інших кружках і з'єднає їх сходинками з головним кружком. Це дозволить їй ясно сформулювати думки і відповідно зв'язати їх, незалежно від порядку, у якому вони з'явилися.

* Використовувати організатор розповіді. Це годиться і для читання, і для письма. Дитина повинна скласти список, що включає образи, середовище (час і місце), проблему, мету, дію і рішення. Під кожним заголовком написати подробиці.

* Намалювати це. Користуйтеся схемами чи малюнками, щоб скласти план і розповісти історію.

Математика

* Використовувати ігри. От приклад множення на 9. Покладіть руки рівно на стіл долонями вниз і напишіть на кожнім пальці зліва направо числа від 1 до 10. Множачи 5 на 9, загніть всередину палець номер 5. Числа перед ним будуть десятками, а після нього - одиницями. Чотири пальці ліворуч, п'ять праворуч - виходить 45. 5 x 9 = 45.

* Використовувати підручні засоби. Робіть обчислення наочно - за допомогою кубиків, кісточок доміно, навіть гральних карт.

* Намалювати малюнок. Наприклад, якщо завдання полягає в тім, щоб розділити 48 цукерок серед 12 учнів, намалюйте для кожного учня тарілку і "розкладіть" цукерки по тарілках. Бачення задачі допомагає дітям, що з усіх сил намагаються вчити математику традиційними способами.

* Бачити знак. Нехай дитина виділить у кожній задачі знак дії (+, -, x , :) перед тим, як приступить до обчислень. Це закріплює модель необхідного обчислення.

 

ІГРИ З ГІПЕРАКТИВНИМИ ДІТЬМИ

Підбираючи ігри (особливо рухливі) для гіперактивних дітей, необхідно враховувати наступні особливості таких дітей: дефіцит уваги, імпульсивність, дуже високу активність, а також невміння тривалий час підкорятися груповим правилам, вислуховувати і виконувати інструкції (загострювати увагу на деталях), швидку стомлюваність. У грі їм важко чекати своєї черги і рахуватися з інтересами інших. Тому включати таких дітей у колективну роботу доцільно поетапно. Починати можна з індивідуальної роботи, потім залучати дитину до ігор у малих підгрупах і тільки після цього переходити до колективних ігор. Бажано використовувати ігри з чіткими правилами, що сприяють розвитку уваги.

 

 

 

РУХЛИВІ ІГРИ

«Знайди відмінність».

Мета: розвиток уміння зосереджувати увагу на деталях.

Дитина малює будь-яку нескладну картинку (котик, будиночок і ін.) і передає її дорослому, а сама відвертається. Дорослий домальовує кілька деталей і повертає картинку. Дитина повинна помітити що змінилося в малюнку. Потім дорослий і дитина можуть помінятися ролями. Гру можна проводити із групою дітей, у цьому випадку діти по черзі малюють на дошці який-небудь малюнок і відвертаються (цьому можливість руху не обмежується). Дорослий домальовує кілька деталей. Діти, глянувши на малюнок, повинні сказати, які зміни відбулися.

 «Кричалки — шепотілки — мовчалки». 

Мета: розвиток спостережливості, уміння діяти за правилом, вольової регуляції.

З різнобарвного картону треба зробити 3 силуети долоні: червоний, жовтий, синій. Це — сигнали. Коли дорослий піднімає червону долоню — «кричалку», можна бігати, кричати, сильно шуміти; жовта долоня — «шепотілка» — можна тихо пересуватися і шепотітися, на сигнал «мовчалка» — синя долоня — діти повинні завмерти на місці чи лягти на підлогу і не ворушитися. Закінчувати гру бажано «мовчалками».

 «Заборонений рух».

Мета: гра з чіткими правилами організує, дисциплінує дітей, згуртовує граючих, розвиває швидкість реакції і викликає здоровий емоційний підйом.

Діти стоять обличчям до ведучого. Під музику з початком кожного такту вони повторюють рухи, що показує ведучий. Потім вибирається один рух, який не можна буде виконувати Той, хто повторить заборонений рух, виходить із гри. Замість показу руху можна називати вголос цифри. Учасники гри повторюють хором усі цифри, крім однієї, забороненої, наприклад, цифри «п’ять». Коли діти її почують, вони повинні будуть плескати в долоні (чи покружляти на місці).

«Завмри».

Мета: розвиток уваги і пам’яті.

Діти стрибають у такт музиці (ноги в сторони — разом, супроводжуючи стрибки оплесками над головою і по стегнах). Раптово музика обривається. Граючі повинні завмерти в позі, на яку пришилася зупинка музики. Якщо комусь з учасників це не далося, він вибуває з гри. Знову звучить музика – ті то залишилися, продовжують виконувати рух. Грають доти, доки в колі не залишиться лише один граючий.

 

ІГРИ ЗА ПАРТАМИ

Гіперактивні діти ледве витримують заняття в дитячому садку, а тим більше шкільний урок, тому для них необхідно проводити фізкультхвилинки, які можна виконувати як стоячи, так і сидячи за партами, на розсуд педагога.

Педагог може почати ігри з повідомлення про те, що зараз пальчики дітей почнуть «перетворюватися» то в казкових персонажів, то в забавних тваринок, то в екзотичних тварин. Потім варто запропонувати кілька ігор, подібних до приведених нижче.

 

«Багатоніжки »

Перед початком гри руки знаходяться на краю парти. За сигналом вчителя багатоніжки починають рухатися до протилежного краю парти чи в будь-якому іншому, заданому учителем напрямку. У русі беруть участь усі п’ять пальців.

 «Слони»

Середній палець правої чи лівої руки перетворюється в «хобот», інші — у «ноги слона». Слону забороняється підстрибувати і торкатися хоботом землі, коли він йде повинен спиратися на всі 4 лапи. Можливі також гонки слонів.

Щоб гра не перетворилася в постійну розвагу учнів і не заважала проведенню інших занять, перед її початком учитель повинен чітко сформулювати правила: починати і закінчувати гру тільки за визначеним сигналом.

«Морські хвилі» .

Мета: навчити дітей переключати увагу з одного виду діяльності на інший, сприяти зниженню м’язової напруги.

За сигналом педагога: «Штиль» усі діти в класі «завмирають». За сигналом «Хвилі» діти по черзі встають за своїми партами. Спочатку встають учні, що сидять за першими партами. Через 2—3 секунди піднімаються ті, хто сидить за другими партами і т.д. Як тільки черга доходить до мешканців останніх парт, вони встають і усі разом плескають у долоні, після чого діти, що встали першими (за першими партами), сідають і т.д. За сигналом вчителя: «Шторм» характер дій і послідовність їхнього виконання повторюється, з тією лише різницею, що діти не чекають 2—3 секунди, а встають один за одним відразу. Закінчити гру треба командою «Штиль».