Сім днів похвали. Любов до себе.

Коли всередині порожньо —ти стаєш схожим(ою) на жебрака, який випрошує або вимагає любов від світу. Тоді очікуєш, що світ прийде і наповнить тебе, залікує твої рани, заповнить пустоти… І тоді ти стаєш повністю залежним(ою) від зовнішніх обставин. Часто буває, що в такий момент дійсно хтось приходить чи щось хороше стається, і ти відчуваєш щастя, наповненість, радість, та це тимчасово, за деякий час знову неминуче відчуєш внутрішню порожнечу і гостру потребу у любові… Якщо не вмієш любити себе… Часто батьки не вчать дітей любові до себе, бо самі цього не вміють, їх ніхто свого часу не навчив… Буває, любов до себе плутають з егоїзмом. Мовляв, любити себе —це бути егоїстом. Егоїзм —це задоволення своїх потреб із використанням чи порушенням меж і границь іншої людини чи людей, так би мовити «любов» до себе за рахунок іншого. Інколи люди не готові полюбити себе, бо вважають себе недостатньо хорошими, що тільки ідеальна людина варта любові. Але ніхто з нас не ідеальний… Любов до себе не може бути пов’язана з нашими успіхами чи не успіхами, з досягненнями та невдачами. Тоді це визнання, але не любов… Любов до себе — це бути уважним(ою) до себе, вміння чути себе, приймати і виражати свої почуття, розуміти свої бажання, турбуватися про себе і задовольняти свої потреби. Любов до себе — це давати собі час, бути бережним до себе, вірити в себе. Любов до себе — це виставляти свої межі та границі у спілкуванні з іншими людьми, вміння говорити «ні», просити про допомогу чи звертатися за підтримкою. Любов до себе — це зупиняти свого внутрішнього критика, приймати і захищати себе слабкого, засмученого чи розгубленого. Любов до себе — це вміння довіряти собі, це внутрішній дозвіл на творчість, спонтанність, самовираження. Любов до себе — це дар і вміння, яке потрібно розвивати у собі, зрощуючи, як тендітний паросток, підкріплюючи і посилюючи кожного дня.