Система корекції мовлення у дітей з порушеннями опорно-рухового апарату шляхом набуття і удосконалення сенсомоторних навичок

Тема: Система корекції мовлення у дітей з порушеннями опорно рухового апарату шляхом набуття і удосконалення сенсомоторних навичок.

Основи методики корекційно-розвивальної роботи з дітьми з порушеннями функцій опорно-рухового апарату

Система надання та психолого-педагогічної допомоги дітям з порушеннями функцій опорно-рухового апарату

 Основні питання:

1. Види порушень функцій опорно-рухового апарату (захворювання нервової системи; вроджена патологія опорно-рухового апарату; набуті захворювання та ушкодження опорно-рухового апарату).

2. Загальна характеристика дитячого церебрального паралічу. Класифікація дитячого церебрального паралічу.

Функціональна характеристика різних форм та ступенів тяжкості церебрального паралічу.

3. Прогресують м'язові дистрофії: міопатія (атрофічний процес у скелетній мускулатурі); міатонія (вроджена генералізована гіпотонія або атонія м'язів); Атаксія (дискоординація рухів) при спадкових захворюваннях.

4. Придбані захворювання та ушкодження ОДА: травматичні ушкодження головного мозку, головного мозку та кінцівок; поліартрит; захворювання скелета (туберкульоз, пухлини кісток, остеомієліт); системні захворювання скелета (рахіт).

Діти з порушеннями ОРА провідним є руховий дефект (недорозвиток, порушення чи втрата рухових функцій). Основну масу серед них складають діти із церебральним паралічем (89 %). У цих дітей рухові розлади поєднуються з психічними та мовними порушеннями, тому більшість з них потребує не тільки лікувальної та соціальної допомоги, а й психолого-педагогічної та логопедичної корекції. Всі діти з порушеннями ОРА потребують особливих умов життя, навчання та подальшої трудової діяльності. Вирізняють кілька категорій дітей, у яких порушення ОРА обумовлені органічними ураженнями ЦНС:

- Діти з ураженням зон головного мозку, ДЦП, пухлинами, травматичними ушкодженнями; - Діти з ураженням провідних нервових шляхів (паралічі, кривошиї); - Діти з ураженням спинного мозку (наслідки поліомієліту, травми); – діти, які мають поєднання ураження нервової системи та ОДА, внаслідок пологових травм; - Діти, які мають порушення ОДА при збереженому інтелекті (сколіоз, міопатія, енцефаліт).

Причинами вроджених деформацій кістково-суглобового апарату є як екзогенні, так і ендогенні фактори, генетичні порушення: До екзогенних факторів належать: фізичні (термічні дії); радіоактивне опромінення; хімічна дія (отрута, алкоголь); інфекційні захворювання (грип, кір); фактори харчування (брак білків, солей, вітамінів).

До ендогенних факторів належать: захворювання матері під час вагітності; гормональні розлади; імунобіологічні неспіввідношення. Наслідками генетичних порушень можуть бути: ектромелія - ​​повна відсутність однієї або декількох кінцівок; вроджена часткова ампутація (відсутність частини кінцівки); вроджений хибний суглоб; амніотичні перетяжки – вроджені ниткоподібні вдавлення протягом сегментів кінцівок або пальців, що циркулярно охоплюють м'які тканини.

Також як порушення ОРА можуть бути такі форми: Параліч Ерба – параліч руки дитини, викликаний пошкодженням плечових нервів під час пологів (один випадок на 400 пологів). Ознаки: одна рука повернута назад і не рухається на відміну від іншої руки. Це захворювання найчастіше зустрічається у дітей, які народилися сідницями вперед. Юнацький артрит – запалення суглобів у дітей 5-10 років. Стан дитини постійно погіршується протягом кількох років. Точні причини встановити неможливо, але іноді це стосується здатності імунної системи протистояти збудникам захворювань.

Це захворювання не передається у спадок, не залежить від клімату, харчування чи способу життя, не впливає на розумові здібності дитини. Можливе медикаментозне лікування. Дефекти кульшового суглоба: вивих стегна та руйнування або зміщення головки стегнової кістки. Кісткові інфекції (остеомієліт) – ускладнення після травм, опіків, пролежнів, найчастіше зустрічаються в осіб із відсутністю чутливості в руках та ногах (незорощення хребта, травми спинного мозку, проказа). Збудники: грибки, бактерії (черевного тифу, туберкульозу, стафілококи).

Захворювання тривають роками, викликаючи руйнування кістки, тяжкі фізичні вади. Рекомендується медикаментозне лікування. Туберкульоз хребта (хвороба Потта) – форма туберкульозу кісток та суглобів. Причина: зовнішні несприятливі побутові чинники (неповноцінне харчування, інфекційні захворювання, погані побутові умови). По можливості раннє лікування призводить до ефективнішого відновлення. Рахіт - загальне захворювання з порушенням обміну речовин і значним розладом кісткоутворення (слабкість і деформація кісток), нестача в організмі вітаміну D.

Розвивається при недостатньому вживанні вітамін D продуктів (молоко, олія, тваринні жири, печінка, риб'ячий жир), а також при порушенні в організмі його природної освіти під впливом недостатнього ультрафіолетового (сонячного) опромінення. Недосконалий остеогенез. Рідко зустрічається вроджена вада розвитку кісткової тканини, що проявляється ламкістю кісток. Іноді зумовлений спадковими факторами. Дитина народжується або зі зігнутими, вивернутими кінцівками або зламаними кістками, або переломи проявляються пізніше.

Внаслідок численних переломів та вигинів кісток такі діти залишаються невеликого зросту, починають ходити пізніше, через переломи ходьба іноді стає неможливою. Лікування повністю неможливе. На розумові здібності захворювання не впливає, діти успішно навчаються у школі. Карликовість (діти із загальмованим зростанням). Захворювання, що перешкоджає нормальному зростанню тіла (в одному випадку із п'яти – спадкове). Уповільнене зростання обумовлюється такими факторами:

1) нормально повільне зростання – для деяких дітей природний повільний ріст і пізніше досягнення статевої зрілості: 2) нормально маленьке зростання – якщо один або обидва батьки мають зростання нижче середнього; 3) неповноцінне харчування – тривала хвороба чи лікарська терапія. У процесі навчання діти з порушеннями функцій опорно-рухового апарату (ОРА) можуть відчувати низку проблем, зумовлених характером основного захворювання. Для оптимального вибудовування освітнього процесу щодо таких навчаються вчителю-дефектологу, педагогу інклюзивної школи важливо володіти відповідними знаннями про особливості їх психофізичного розвитку та типові труднощі, що виникають при оволодінні ними навчальним матеріалом.

Діти з порушеннями функцій ОДА – це різноманітна у клінічному та психолого-педагогічному відношенні категорія осіб. Згідно зі статистикою, кожна десята дитина з інвалідністю є такою через захворювання опорно-рухового апарату. Умовно їх можна розділити на дві групи: з ортопедичним і з неврологічним характером рухових розладів, кожна з яких потребує різних варіантів психолого-педагогічної підтримки та створення спеціальних педагогічних умов.

Проте всім дітям з порушеннями ОДА необхідний комплексний супровід для реалізації їх соціально-освітнього потенціалу через низку труднощів, що виникають при виконанні певних життєвих функцій.

Класифікація дитячого церебрального паралічу. Функціональна характеристика різних форм та ступенів тяжкості церебрального паралічу. У категорії дітей із порушеннями функцій опорно-рухового апарату найчисленнішою є група осіб із церебральними паралічами – до 89 %.

Термін «дитячий церебральний параліч» (ДЦП) було запроваджено 1893 року Зигмундом Фрейдом, який запропонував об'єднати всі форми спастичних паралічів внутрішньоутробного походження зі подібними клінічними ознаками. У 1958 році в Оксфорді Всесвітня організація охорони здоров'я офіційно визнала цей термін і закріпила його в Міжнародній класифікації хвороб. Дитячий церебральний параліч - непрогресуюче захворювання головного мозку, при якому спостерігаються різні психомоторні порушення.

Це захворювання не розпізнається безпосередньо при народженні або одразу після нього. Поняття ДЦП поєднує групу рухових розладів, що викликають порушення контролю з боку центральної нервової системи за функціями м'язів, і є складною патологією рефлекторної сфери. Насамперед при ДЦП затримується загальний моторний розвиток: дитина з помітним запізненням починає тримати голову, повертатися, сидіти, стояти, ходити. У нього спостерігаються різного ступеня тяжкості порушення рухів рук, ніг, голови, тулуба, що обумовлені спазмом мускулатури. Це може виявлятися у вигляді паралічів, парезів, розладів координації, гіперкінезів.

Розрізняють такі види паралічів: – геміплегія – односторонній параліч, поразка або лівої, або правої сторони тіла (одна рука, одна нога); - Диплегія - параліч або двох рук, або двох ніг, що зустрічається частіше; - Тетраплегія (або квадроплегія, подвійна геміплегія) - загальна поразка всіх чотирьох кінцівок. Причому руки уражаються так само, як і ноги, інколи ж навіть сильніше. У дітей з обома паралізованими ногами нерідко можна спостерігати розвиток фізичної сили в плечах, руках та кистях рук, також їм властиві сила волі та витримка.

Вони можуть навчитися обслуговувати себе, опановують лист, машинопис, різні види предметно-практичних дій, ремесла. У всіх цих випадках під терміном «параліч» немає на увазі повну відсутність руху. Церебральний параліч полягає у патологічній реалізації рухового акта. Рухові порушення в основному виявляються в нестійкій, уповільненій ходьбі, труднощі самостійно спускатися і підніматися сходами, виконувати дії самообслуговування. У ряді випадків ДЦП супроводжується судомними епілептичними нападами.

Найбільш характерними неврологічними симптомами є помітна ригідність руху та нездатність розслабити м'язи. Порушення тонусу відбиває дефіцит підкіркових функцій. Підвищення м'язового тонусу у поєднанні зі слабкістю м'язів призводить до утруднення або навіть неможливості довільних рухів. Однак саме формування та розвиток довільних рухів грає одну з головних ролей у стимулюванні роботи вищої нервової діяльності. Можуть спостерігатися атетози, що виявляється у мимовільних, надлишкових рухах при високому тонусі, часто обертальних або спіралеподібних, що нагадують рух черв'яків або рух росту рослин.

Атетоз супроводжується гримасами особи, які нерідко надають обличчю виразу, що призводить часом до помилкової оцінки розумових здібностей дитини навіть за наявності високого інтелекту. Атонічно-астатична форма зустрічається значно рідше (близько 15%), відрізняється загальною слабкістю м'язів, млявістю та сповільненістю рухів. Активні рухи при атонії цілком можливі, але вони досить ослаблені, переважно залежать від м'язової сили, яку внаслідок цього необхідно розвивати. Провідні симптоми: Атаксія, гіперметрія, інтенційний тремор. Атаксія характеризується раптовими, незграбними рухами.

Основною ознакою атаксії є порушення рівноваги і координації рухів, що проявляється в хисткій ході, що спотикається. Як правило, при цій формі ДЦП уражається лобно-мосто-мозочковий шлях, лобові частки та мозочок, що може призвести до інтелектуальної недостатності. Структура рухових порушень при ДЦП включає такі характеристики: порушення м'язового тонусу; обмеження чи неможливість довільних рухів; наявність насильницьких рухів; порушення рівноваги та координації рухів; порушення відчуттів рухів (кінестезії); недостатній розвиток ланцюгових настановних випрямних рефлексів, що забезпечують формування вертикального положення тіла та довільної моторики; синкінезії (насильницькі співдружні, мимовільні рухи, не пов'язані за змістом із довільними рухами).

З структури порушень, виділяється 6 рівнів розвитку моторики (за К.А. Семеновой).

1. Відсутність уроджених рухових рефлексів або їх глибока затримка за наявності чи патологічної активності тонічних рефлексів. Рефлекси пози (піднімання голови) та довільна моторика не сформовані.
2. Наявність деяких основних уроджених рухових рефлексів. Тонічні рефлекси починають долатися. З підтримкою або без неї дитина починає сидіти в доданій йому позі сидячи.
3. Спостерігаються залишкові тонічні рефлекси. З'являється ручна вмілість. Дитина утримує надану йому позу, сидячи і стоячи. Крокові рухи неправильні. У суглобах нижніх кінцівок – тугорухливість.
4.  Дитина ходить із підтримкою чи самостійно при патологічній установці нижніх кінцівок. Спостерігаються контрактури та деформації. Ручна вміння неповноцінна.
5. Дитина ходить самостійно чи з паличкою при помірно виражених контрактурах чи ні таких. Може малювати і писати без патологічних установок у руках, але рухи незручні, сповільнені.
6.  Дитина ходить самостійно без підтримки. Хода нормальна. Довільні рухи відповідають віку.

Вчителю-дефектологу дуже важливо максимально оцінити рухові можливості дитини. У зв'язку з цим необхідно звернути увагу на такі параметри його моторного розвитку: - Загальна моторика: здатність тримати голову; здатність сидіти (з підтримкою чи без підтримки); здатність стояти (за допомогою, у опори, самостійно); здатність ходити (за допомогою, з пристосуваннями, самостійно); здатність стрибати, бігати. – Ручна вміливість, здатність використання обох рук: здатність утримання предметів (долонею, пальцями). Рухові порушення, що визначають специфіку корекційно-педагогічного процесу дітей з ДЦП, є не тільки наслідком пошкодження моторних зон, а й недорозвитком координації «очей – рука», операцій аналізу та синтезу в просторовому мисленні, що негативно позначається на формуванні пізнавальних функцій, загальному перебігу психічного розвитку. Про багатьох явищах діти що неспроможні розповісти над силу мовних труднощів, лише тому, що мають відповідних уявлень і практичного досвіду. Дитяче мислення залежить від якості та кількості безпосередніх переживань, і воно обмежене фізичними діями дитини, які мають діти з ДЦП у крайньому дефіциті.

Дитячий церебральний параліч може обтяжуватись порушенням поведінки, інтелекту, мови, зору та слуху, що пов'язано з органічною поразкою ЦНС. Будь-яка дитина зі значною асиметрією між правою та лівою стороною схильна до ризику сенсорного розладу, що частіше зустрічається у дітей з геміплегією.

Часто таким дітям важко фіксувати погляд на одній точці, у них відзначається схильність до косоокості у зовнішньому напрямку.

Складається враження, ніби зорові осі не можуть перетнутися або фіксуватися в точці перетину протягом певного часу. Порушення фіксації та простежування погляду призводить до труднощів зорових диференціювань за кольором, формою, величиною. У багатьох дітей цієї категорії спостерігається спотворене сприйняття власних рухів. Наприклад, рух пальця по прямій може відчуватися як рух по колу, рух праворуч - як рух ліворуч. Зорові та слухові подразники пригнічують кінестетичні.

Так, якщо при пасивному обведенні пальцем квадрата дитина дивиться на трикутник, йому здається, що він обводить трикутник. Якщо при пасивному обведенні пальцем квадрата дитині говорять «коло», їй здається, що вона обводить коло.

У кожному випадку ДЦП серйозно порушується сприйняття простору: при геміплегії порушується бічна орієнтація, при диплегії – орієнтація у часі, а при тетраплегії (подвійній геміплегії) – саггітальна орієнтація у напрямку позаду вперед.