Система кровообігу. Будова та функції кровоносних судин. Рух крові
Лабораторна робота
Вимірювання тиску крові у людини.
Мета роботи:
За допомогою фізіологічних проб оцінити стан людського організму.
Матеріали та обладнання:
- тонометр;
- секундомір.
Теоретична частина:
Артеріальний тиск – кров’яний тиск, який заміряється на артеріях і визначає силу тиску крові на стінках артерій під час систоли (скорочення) та діастоли (розслаблення) серцевого м’язу (рис. 2). Завжди вимірюється два значення: систолічний (верхній) і діастолічний (нижній). У медицині вимірювання артеріального тиску) використовують як один із початкових параметрів діагностики стану пацієнта. Вимірювання проводять за допомогою спеціального приладу – тонометра (рис. 3). Одиниці вимірювання артеріального тиску – міліметри ртутного стовпчика (мм рт. ст.). Відповідно до стандартів Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) нормальними показниками артеріального тиску дорослої людини:
- 139/89 мм рт. ст. - нормальний високий;
-
120/80 мм рт. ст – оптимальний.
Рис. 2 Вимірювання кров’яного тиску
Рис. 3. Сучасний автоматичний тонометр
Хід роботи:
- Вимірювання частоти серцевих скорочень у стані спокою, після навантаження та після відпочинку.
За допомогою тонометра визначити артеріальний тиск та частоту пульсу у стані спокою сидячи (5 хвилин спокійно сидіти). Потім протягом 30 сек. виконати 30 присідань з витягнутими руками. Відразу після цього виміряти пульс і артеріальний тиск, а потім виміряти пульс і артеріальний тиск через 1 хвилину. Результати вимірювань занести в таблицю:
|
Показник |
Значення |
|
Частота пульсу, удари за хвилину (спокій) |
|
|
Частота пульсу, удари за хвилину(навантаження) |
|
|
Частота пульсу, удари за хвилину (відпочинок) |
|
|
Систолічний артеріальний тиск, мм рт. ст. (спокій) |
|
|
Систолічний артеріальний тиск, мм рт. ст. (навантаження) |
|
|
Систолічний артеріальний тиск, мм рт. ст. (відпочинок) |
|
|
Діастолічний артеріальний тиск, мм рт. ст. (спокій) |
|
|
Діастолічний артеріальний тиск, мм рт. ст. (навантаження) |
|
|
Діастолічний артеріальний тиск, мм рт. ст. (відпочинок) |
|
2. Адаптація серцево-судинної системи до навантажень (проба Руфье) Проба Руфье – це комплекс навантажень призначений для оцінки
працездатності серця при фізичному навантаженні. Основою цієї проби є виконання присідань. Після 5 хв відпочинку, в положенні сидячі вимірюється ЧСС за 10 с (f0). Після виконується 30 присідань за 30 секунд. Одразу ж вимірюється ЧСС за 10 с (f1) та в кінці першої хвилини відновлення з 10 с (f2). Показник ЧСС необхідно перерахувати на величину за 1 хвилину.
Індекс Руфье визначається за формулою:
( )
ІР =
Індекс Руф’є використовують для оцінки роботи серця (табл. 1). Значення індексу Руф’є змінюється з віком.
|
|
|
Таблиця 1. |
|
|
Оцінка стану серця за індексом Руф’є |
|
|
Значення індексу |
Оцінка |
Стан серця |
|
результату |
||
|
|
|
|
|
15 і більше |
погано |
серцева недостатність критичного ступеня |
|
10,1 – 15 |
задовільно |
серцева недостатність середнього ступеня |
|
5,1 – 10 |
добре |
дуже добре серце |
|
5–0,1 |
відмінно |
добре серце |
|
0 |
відмінно |
атлетичне серце |
- Розрахунок значень артеріального тиску в залежності від віку.
- стані спокою у нетренованих людей він дорівнює 110 – 120 на 60 – 70 мл/рт.ст. За діяльністю серцево-судинної системи необхідно спостерігати
постійно та по можливості порівнювати свої показники з розрахунковими. Артеріальний тиск (АТ) можна розрахувати за формулою для віку до 50
років:
АТ max = 102 + (0,6 ×вік(роки))
АТ min = 63 + (0,6 ×вік(роки))
Формула для віку до 20 років:
АТ max = 1,7× вік(роки) + 83
АТ min = 1,6× вік(роки) + 42
- Розрахунок адаптаційного потенціалу кровоносної системи.
Адаптаційний потенціал кровоносної системи організму розраховується за формулою:
АП = 0,011хЧП + 0,014хАТС + 0,008хАТД + 0,014хВ + 0.009хМГ – 0,009хР – 0,273
де АП – індекс адаптаційного потенціалу; ЧП – частота пульсу за хвилину;
….АТС – систолічний (верхній) артеріальний тиск, мм рт. ст.;
….АТД – діастолічний (нижній) артеріальний тиск, мм рт. ст.;
В – вік, роки;
МТ – маса тіла, кг;
Р – зріст, см.
Адаптаційний потенціал – це кількісна оцінка рівня функціональних можливостей організму, що характеризують його здатність адекватно та
надійно реагувати на комплекс несприятливих факторів при економних витратах резервів. Показники частоти серцевих скорочень і величини артеріального тиску, маси тіла, зросту і віку дозволяють оцінити адаптаційний потенціал організму (табл. 2).
Таблиця 2.
Оцінка адаптаційних можливостей системи кровообігу за величиною адаптаційного потенціалу
|
АП, ум. бали |
Ступінь адаптації системи кровообігу |
Рівень здоров’я |
|
1 |
Оптимальний |
Норма |
|
2 |
Задовільний |
|
|
3 |
Неповний |
Донозологічні |
|
4 |
Короткочасний |
стани |
|
5 |
Недостатній |
|
|
6 |
Незадовільний (гомеостаз збережений) |
|
|
7 |
Незадовільний (гомеостаз збережений, але |
Преморбідний |
|
|
включені механізми компенсацій) |
стан |
|
8 |
Неспецифічні преморбідні стани (гомеостаз і |
|
|
|
компенсації порушені) |
|
|
9 |
Специфічні преморбідні стани |
|
|
10 |
Нозологічні форми патології |
Патологія |
- Розрахунок показників, які оцінюють життєву ємність легень
Одним з показників тренованості є показник життєвої ємності легень (ЖЄЛ) який відображає функціональні можливості дихальної системи. Вимірюється за допомогою сухого або вологого спірометра. Величина ЖЄЛ в середньому у хлопців складає 3,8 – 4,5 л, а у дівчат 2,5 – 3,2 і залежить від зросту та ваги.
5.1. Розрахувати ЖЄЛ можна за формулою:
ЖЄЛ хлопці = (40 × зріст, см+ 30 ×вага, кг) – 4400; ЖЄЛ дівчата = (40 ×зріст, см+ 10 ×вага, кг) – 3800;
Для оцінки функціонального стану дихальної системи використовують пробу із затримкою дихання(Штанге і Генчі).
5.2. Оцінка здатності затримувати дихання (проба Штанге і проба Генчі):
Проба Штанге – затримка дихання при вдихувані. Після 5-7 хв відпочинку сидячи слід зробити повних вдих та видих, потім знову вдих і затримати дихання (80-90% від максимального). Рот та ніс закривається. Відмічається час від початку затримки до її припинення. Результати оцінюють за 3-бальною системою: більше 40 с – добре; 35 - 39 – задовільно; менше 34 с. – незадовільно..
Проба Генчі – затримка дихання при видихуванні. Після повного видиху та вдиху слід видихнути та затримати дихання. Нетреновані люди здатні затримувати дихання на 25-30 с, а треновані на 40-60 с. Результати оцінюють за
5-бальною системою: 50-60 с – відмінно; 39-45 – добре; 20-34 – задовільно; 10-
19 - погано; менше 10 - дуже погано.
- За результатами проведених вимірювань і розрахунків заповнити таблицю і зробити висновок про адаптивні можливості організму:
|
Показник |
Значення |
Оцінка стану |
|
Вік, роки |
|
|
|
Маса тіла, кг |
|
|
|
Зріст, см |
|
|
|
Індекс Руф’є |
|
|
|
Розрахункове значення систол. тиску, мм рт. ст. |
|
|
|
Розрахункове значення діастол. тиску, мм рт. ст. |
|
|
|
Адаптаційний потенціал |
|
|
|
Розрахункове значення ЖЄЛ |
|
|
|
Проба Штанге |
|
|
|
Проба Генчі |
|
|
Бланк завдань
1. На ілюстрації зображено різні типи судин людини. Які ознаки є спільними для них усіх?
1 утворюють замкнену систему для транспорту речовин
2 внутрішній шар утворений клітинами ендотелію
3 стінки мають три оболонки: внутрішню, середню та зовнішню
4 будова стінки судини залежить від швидкості руху крові та кров'яного тиску
5 забезпечують рух крові до серця
6 усі судини містять кишенькові клапани
Виберіть правильну відповідь:
- А 1, 2, 4
- Б 1, 3, 5
- В 2, 5, 6
- Г 4, 5, 6
2. Проаналізуйте порівняльні дані таблиці та запропонуйте власні судження про вплив фізичного навантаження на систему кровообігу в організмі людини.
3. Дайте відповіді на запитання.
1-6 балів.
1. Що таке кровоносні судини?
2. Назвіть основні типи кровоносних судин людини.
3. Що таке мале коло кровообігу?
4. Що таке велике коло кровообігу?
5. Чим забезпечується рух крові по судинах?
6. Які показники характеризують рух крові у різних судинах?
7-9 балів.
7. Які особливості будови кровоносних судин?
8. Яке значення мають мале та велике кола кровообігу?
9. Як рухається кров по судинах?
10-12 балів.
10. Обґрунтуйте особливості будови кровоносних судин людини у взаємозв'язку з їхніми функціями.
Класс: 8
Тема: Система кровообігу. Будова та функції кровоносних судин. Рух крові
Мета:
- сформулювати поняття про ісистему кровообігу;
- ознайомити учнів зі функціями кровоносних судин;
- виховувати бережливе ставлення до власного здоров’я.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу
Обладнення: презентація, схеми, підручник, роздатковий матеріал, тонометр
Хід уроку
1. Організаційний момент
Привітання з класом. Перевірка готовності до уроку
2. Повідомлення учням теми, мети уроку.
3. Мотивація і актуалізація.
Яку кровоносну систему називають замкненою,
а яку – незамкненою? Що таке велике та мале кола кровообігу?
4. Вивчення нового матеріалу.
Поміркуйте!
Геракліт Ефеський (544-483 до н.е.) - грецький філософ, який вважав усе абсолютно змінним, у світі нічого не повторюється, все є минущим й одноразовим - «все тече». Ці відомі слова зберіг для історії філософ Платон: «Геракліт говорить, що все рухається й нічого не стоїть на місці, і, прирівнюючи існуюче до течії річки, доповнює, що двічі ввійти в одну й ту саму річку неможливо». Чи можна «двічі ввійти» в «червону річку», яка рухається серцево-судинною системою людини?
КРОВОНОСНІ СУДИНИ - еластичні трубки, по яких кров транспортується до усіх органів і тканин, а потім знову збирається до серця. Будова кровоносних судин тісно взаємопов'язана з їхніми функціями.
Ст. 130 мал. 112
Артерії - кровоносні судини, по яких кров рухається від серця до органів і тканин. Стінки артерій мають три оболонки і різняться товщиною і еластичністю, оскільки їм доводиться витримувати великий тиск і швидкість крові. Зовнішня оболонка стінок артерій побудована з сполучної тканини. Середня оболонка складається з гладких м'язів і еластичних волокон. Завдяки м'язам артерії змінюють діаметр й регулюють течію крові, а еластичні волокна надають їм пружності. Внутрішня оболонка утворена особливою сполучною тканиною (ендотелієм), клітини якої мають гладкі поверхні, що сприяє руху крові. Артерії розгалужуються на артеріоли, що переходять у капіляри.
Капіляри - найдрібніші кровоносні судини, які поєднують між собою артерії і вени та забезпечують обмін речовин між кров'ю і тканинною рідиною. Їх стінки утворені одним шаром клітин, тому що тиск крові незначний, а швидкість крові - найменша серед усіх судин. Різні органи мають різний рівень розвитку капілярної сітки. Наприклад, у шкірі на 1 мм2 є 40 капілярів, а в м'язах - близько 1000. Кров із капілярів надходить у венули, і далі у вени.
Вени - кровоносні судини, по яких кров рухається від органів і тканин до серця. Стінки вен мають таку саму будову, як і артерії, але з тоншими оболонками. Це зумовлено низьким тиском і дещо більшою швидкістю крові, порівняно з артеріями. Ще однією особливістю будови вен є наявність кишенькових клапанів, які перешкоджають зворотному руху крові.
Отже, будова судин пов'язана із їхніми функціями і залежить, здебільшого, від швидкості та тиску крові.
Яке значення малого та великого кіл кровообігу?
Ст. 131 мал. 114
Мале (легеневе) коло кровообігу починається з правого шлуночка легеневим стовбуром, що розгалужується на дві легеневі артерії, що несуть венозну кров до легень. Легеневі артерії входять у легені й розгалужуються на легеневі капіляри, у яких венозна кров перетворюється на артеріальну. Від капілярів починаються дрібні вени, що утворюють чотири легеневі вени. Ці легеневі вени несуть артеріальну кров і впадають у ліве передсердя. Таким чином, у малому колі кровообігу легеневі артерії несуть венозну кров, а легеневі вени - артеріальну. Обіг крові по малому, або легеневому, колі кровообігу здійснюється за 4-5 с. Шлях крові від правого шлуночка через легені до лівого передсердя називається малим колом кровообігу.
Велике коло кровообігу починається з лівого шлуночка, звідки артеріальна кров потрапляє в аорту й через систему артерій і капілярів надходить у різні ділянки тіла. Капіляри поступово зливаються у вени. Найбільші з них - верхня й нижня порожнисті вени - впадають у праве передсердя. Рухаючись великим колом, кров розносить кисень і поживні речовини до клітин, забирає від них вуглекислий газ і продукти обміну, відбувається перетворення артеріальної крові у венозну. Обіг крові по великому колі кровообігу здійснюється за 20-23 с. Шлях крові від лівого шлуночка через тканини й органи тіла до правого передсердя називається великим колом кровообігу.
Як рухається кров по судинах?
Рух крові по судинах у людини зумовлений ритмічною роботою чотирикамерного серця, яке забезпечує різницю тисків на початку й в кінці кіл кровообігу. Допоміжні чинники кровообігу є: скорочення скелетних м'язів, наявність клапанів у венах за течією крові, еластичні сили судин, які запасають енергію під час скорочень серця.
Кров'яний тиск - тиск у судинах, який зумовлений ритмічною роботою серця. Залежно від типу судин, розрізняють артеріальний, капілярний та венозний тиск. Найлегше виміряти артеріальний тиск.
Швидкість руху крові визначається як відстань, що її проходить кров за одиницю часу (у сантиметрах за секунду). Рух крові в різних судинах відбувається з різною швидкістю. Вона залежить від різниці тиску уданій частині судинної системи і від загального діаметра судин. Чим більший поперечний діаметр, тим повільніше рухається кров.
5. Узагальнення та систематизація знань.
Виконання лабораторної роботи «Вимірювання частоти серцевих скорочень у стані спокою, після навантаження та після відпочинку»
Додаток 1
6. Підбиття підсумків уроку.
Фронтальне опитування.
- Який висновок ми можемо зробити з цього уроку ?
- Де ви використаєте знання отримані сьогодні?
- Чи важко було виконувати лабораторну роботу?
- Як ви оцінюєте свій настрій в кінці уроку?
7. Повідомлення домашнього завдання.
Прочитати параграф 30. Виконати завдання бланку (Додаток 2)
Презентація до уроку: https://www.canva.com/design/DAE7PkILyms/YUI6oHq3MVilGjHVr9-rHw/view?utm_content=DAE7PkILyms&utm_campaign=designshare&utm_medium=link&utm_source=homepage_design_menu
про публікацію авторської розробки
Додати розробку