"Система роботи з формування літературної компетентності учнів на уроках "

Про матеріал
У матеріалі подано підбір форм роботи на уроках української літератури для формування в учнів літературної компетентності, удосконалення системи вивчення української літератури, пошук шляхів формування й розвитку компетентностей.
Перегляд файлу

Методика формування літературної компетентності учнів на уроках      української літератури

 

             Скільки існує школа, стільки й точаться дискусії про те, як зацікавити дітей нелегкою працею – навчанням, як досягти того, щоб уроки літератури викликали інтерес в учнів, були для них справжньою школою духовності. Погоджуюся з думкою, що однією з основних передумов виникнення у школярів інтересу до навчання – налагодження тісної праці між ними і педагогом . А ще потрібно, щоб слово вчителя не тільки несло інформацію, а й хвилювало, інтригувало. Звісно, що для цього викладач повинен бути людиною ерудованою, обізнаною, емоційною, здатною зацікавити учнів своїм предметом і зробити їх співавтором уроку. Не можна не погодитися з В. Сухомлинським: «Найважливіше – в своєму учневі бачити живу людину . Навчання – це насамперед живі людські стосунки між педагогом і дітьми, а не перекладання з голови педагога в голову учня».                                                       

  Починаємо урок  з чіткого формулювання теми уроку. Тема уроку може містити повну проблему й визначати його цілі, завдання, тип та структуру. Наприклад :

  •              «Пророцтво майбутнього у творчості Т.Г.Шевченка»;
  •              «Українці у творах Великого Кобзаря»;
  •              «Мудрість життя і творчості Г. Сковороди».        

Уже саме формулювання теми викликає багато запитань, спонукає до роздумів, пошуку, дослідження.

При визначенні цілей уроку необхідно враховувати те, що є, на мою думку, найголовнішою умовою оновлення навчально-виховного процесу. Це  гуманістичність, яка передбачає створення передумов для самореалізації особистості, розкриття її природних задатків. Тому про визначенні цілей уроку педагог повинен оперувати словами «спонукати», «сприяти», «допомогти», «забезпечити», «створити умови» тощо.

Наступний етап уроку  - мотивація. Мета – сфокусувати увагу на проблемі й викликати інтерес до теми. Учень повинен усвідомлювати, що і для чого він робитиме на уроці . Завдання вчителя  – відшукати просту, зрозумілу, привабливу  мету в колі вікових інтересів для захоплень вихованців. Маючи особистісну зацікавленість, учень буде налаштований на ефективний процес пізнання. З цією метою можуть бути використані такі прийоми, що :

  •              створюють проблемні ситуації ;
  •              викликають у дітей здивування, подив, інтерес;
  •              підкреслюють парадоксальність явищ та подій.

Це може бути :

  •              коротка розповідь вчителя;
  •              бесіда;
  •              демонстрування наочності;
  •              проблемна ситуація (запитання, завдання тощо).

Загальною, але разом з тим універсальною мотивацією на уроках літератури може стати вступне слово вчителя : «Цей твір читало не одне покоління (можна сказати, скільки років вивчається твір). Кожне шукало і знаходило в ньому свої проблеми. Мені теж доводилось чути від ваших ровесників чимало цікавих думок, суджень. А яким же постав цей твір перед вами, чим цікаві герої, які проблеми є актуальними сьогодні, які висновки з прочитаного зробите ви? Сподіваюсь, наше спілкування буде приємним і цікавим

як для вас, так і для мене».

Цілі уроку реалізуються завдяки вибору ефективних методів і прийомів.

Основні правила при доборі методів і прийомів:

1.Спрямовувати зусилля на те, щоб кожна дитина була повноцінним, творчим суб’єктом діяльності, відчула свою  і неповторність самодостатність.

2.Треба довіряти учням, стимулювати ініціативність, створювати             «ситуацію успіху» для кожного вихованця.

3. Виконувати роль консультанта, порадника.

4.  Не навчати, а створювати ситуації.

5.Сприяти усвідомленому засвоєнню навчального матеріалу, створювати умови для формування ціннісних орієнтацій дитини, забезпечувати вироблення вмінь і навичок, необхідних для життєвого і професійного вибору.

6. Дивувати учнів, адже ніщо так не стимулює роботу мозку, як цікаве, незвичайне.

7. Не використовувати прийом, якщо в учнів немає засобів довести істину.

Основні методи та прийоми для формування літературної компетентності:

 1. Анкета як спосіб навчання. Учитель розробляє анкети з питаннями,які дозволяють повністю повторити тему в системі.

2. «Бортовий журнал» - спосіб ведення робочого конспекту: інформація фіксується за допомогою ключових слів, коротких словосполучень чи речень, умовиводів, графічних схем та моделей, запитань.

3. Гра «Так чи ні?». Проводиться у формі конкурсу між 2-3  командами. Учні ставлять одне одному запитання, яке завершується словами «Так чи ні?». Кожна правильна відповідь оцінюється одним балом.

4. «Вірю - не вірю». Кожне із сформульованих запитань починається словами: «Чи вірите ви, що...». Учні погоджуються із запропонованим твердженням або ні.

5. «Гронування». Пропонований вид роботи спонукає учнів вільно думати і відверто висловлюватися на певну тему, стимулює до пошуку зв’язків між окремими поняттями. Для роботи обирають опорне слово, поняття, термін. Відповідно до нього добирають слова за певними звязками, асоціації. Грона бувають однорівневими (від одного відправного слова) та багаторівневими (кожне слово наступного рівня стає опорним для добирання інформації.

6. Інтелектуальна розминка – це декілька не дуже складних запитань для розмірковування. Основна мета розминки – налаштувати дітей на роботу.

7. Кросворди. Можливими є такі варіанти роботи з кросвордами:

  1 заповнити готовий кросворд, визначити ключове слово і пояснити його           значення;

  2 розгадати готовий кросворд, заповнивши порожні клітинки;

  3 створити кросворд самостійно, використовуючи терміни, імена, дати   тощо, які були вивчені раніше чи під час самостійного опрацювання навчального матеріалу.

8. «Ланцюжок» - способи залучення до роботи максимальної кількості учнів:

  •              учні ставлять запитання один одному по черзі;
  •              той, хто відповідає, ставить запитання наступному;
  •              обраного учня викликають до дошки, і всі охоче ставлять йому запитання за темою.

9. Лист до літературного героя або автора (робота в парах). Листи призначені для стимулювання діалогу між двома читачами у формі запитань та відповідей.

10. «Методика взаємних запитань» - вид діяльності, який надає учням можливість виступити в ролі вчителя та керувати процесом читання. Учень готує запитання і ставить його учням класу або сусіду по парті. Отримавши відповідь, він погоджується з нею або коригує її. Потім він сам отримує зустрічне запитання і відповідає на нього.

11. Стратегія «Мікрофон» використовується для підбиття підсумків уроку, передбачає відповідь-узагальнення усіх присутніх у класі; тривалість відповіді обмежена в часі (як правило, формулюється одним реченням або однією фразою). «Мікрофон» учні передають одне одному по черзі, висловлюється тільки той, у кого він у руках.

12. «Мозковий штурм» («мозкова атака») – метод опитування, за якого приймаються будь-які відповіді учасників щодо обговорюваного питання чи теми.

13. «Сенкан» - пятирядковий неримований вірш, який складається за такою схемою:

  •              1 рядок – слово-тема (іменник);
  •              2  рядок – 2 прикметники (означення теми);
  •              3   рядок -  3 дієслова (активність, дієвість, пов’язана з темою);
  •              4   рядок – фраза з чотирьох слів (розуміння теми або ставлення    до неї);
  •              5 рядок  - слово-висновок (іменник, синонім або висновок  до теми).

14. «Створи тест». Наприкінці вивчення теми учням пропонують створити систему тестів, які б охоплювали матеріал усієї теми (згідно з вимогами до тестів). Кожен тест має супроводжуватися варіантами відповідей.

15. Тести. Використовують відкриті (учень самостійно записує коротку відповідь) та закриті (запропоновано кілька варіантів відповіді) тести. Тестове завдання має бути записане у формі, що відповідає цілям і завданням тесту; завдання розміщують у порядку зростання складності; тести повинні бути різноманітними. Якщо тести використовують для оперативного контролю як елемент уроку, перевіряти їх слід одразу ж після виконання. Можна використати елемент взаємоперевірки.

Складаючи тести для контрольної роботи, потрібно поділити їх на чотири групи за складністю:

  •              1-й рівень: закриті тести, які потребують обрання тільки однієї правильної відповіді;
  •              2-й рівень: відкриті тести, для відповіді на які необхідно доповнити речення потрібним терміном;
  •              3-й рівень: тести, які потребують обрання декількох правильних відповідей; тести на відповідність (перевіряється знання учнями окремих понять, уміння давати порівняльну характеристику об’єктам, явищам і процесам, установлювати причиново - наслідкові зв’язки);
  •              4-й рівень: запитання з розгорнутою відповіддю (виконання таких завдань потребує від учнів аналітико – синтетичних умінь для встановлення причинно – наслідкових зв’язків, умінь обґрунтувати свою думку тощо).

Рефлексія – найважливіший етап уроку. Учні запитують, інтерпретують, застосовують, сперечаються, змінюють та поширюють набуті знання, роблять огляд ідей, що були відкриті ними.

Функції цього етапу :

  •              усвідомити зміст прочитаного;
  •              порівняти отримані результати з очікуваними;
  •              проаналізувати , чому сталося так чи інакше;
  •              зробити висновки;
  •              закріпити чи відкоригувати засвоєне;
  •              намітити нові теми для подальшого опрацювання;
  •              скласти план подальших дій.

Під час обговорення пропонуємо запитання:

  •              Що нового дізналися?
  •              Чи здійснилися ваші очікування?
  •              Що схвилювало, збентежило, зацікавило?

На підсумковому етапі уроку виділяють стадії :

  •              встановлення фактів  (що відбулося ?) ;
  •              аналіз причин  (чому це відбулося ?) ;
  •              планування дій (що робити далі ?) .

На завершення роботи вчитель може запропонувати учням пригадати, в якій послідовності вони виконали роботу, над чим міркували на тому чи на іншому етапі роботи, що було найбільш цікавим, у чому помилялися, в чому бачать причину помилки тощо. Найчастіше на етапі рефлексії використовують методи : « Мікрофон», «Прес», «Незакінчені речення» тощо.

  Далі  робота з текстом. Кожен учень повинен прочитати текст (мовчки), роблячи паузи для обговорення (в парах) прочитаного.  Дуже важливо не заглядати в наступні частини тексту, а працювати разом з усіма.

Після прочитання першої частини ставляться питання:

  •              Що ви уявляли, читаючи цю частину?
  •              Що ви відчули?
  •              Що ви думаєте про…?
  •              Що, на вашу думку, відбуватиметься далі?
  •              Чому ви так думаєте?
  •              Що дає вам підстави так думати?
  •              Що б ви зробили на місці..?
  •              Після другої та кожної з наступних частин пропонуємо запитання:
  •              Чи повністю справдилися ваші передбачення?
  •              Як ви думаєте, що буде далі?
  •              Чому ви так думаєте?
  •              Що ви думаєте про сказане?

  Перед останньою частиною можна запитати:

  •              Чим, по-вашому, закінчиться твір?
  •              Як би ви закінчили його?
  •              Коли б ви були на місці.., що б ви почували?

Після останньої частини питаємо:

  •              Чи твір закінчується так, як ви очікували?
  •              Що відбудеться з …далі?
  •              Чому ви так думаєте?
  •              Що у творі може підтвердити ваше припущення?
  •              Як би ви закінчили твір?

 Стратегію «Понятійна таблиця»  використовують після вивчення декількох творів. Учні отримують можливість самостійно досліджувати прочитані художні твори, висловлювати свою точку зору.

Наприклад, після ознайомлення з певним періодом  творчості

Т.Г. Шевченка пропонуємо заповнити таблицю:

 

Назва твору

 

Жанр

 

Головні герої

 

Історичні події та постаті

 

Образи-символи

 

Тема

 

Проблеми

 

Ідея

 

Вивчення  біографії письменника на уроках літератури має певний стереотип: розповідь учителя чи робота  з підручниками і складання хронологічних таблиць. Така методика не дає змоги учням побачити автора як живу людину, вони уявляють лише абстрактну постать, що «залишила багато творів для вивчення».  А можна представити митця, заінтригувавши дітей якимось примітним епізодом з його життя: це може бути, наприклад, трагічна історія вірша «Любіть Україну» (В. Сосюра), нерозділене нещасливе кохання до польської панянки (І.Франко), двотижнева «одіссея»  одинадцятирічного Григора Тютюнника в 1941р. тощо. У старших класах можна спочатку, читаючи текст, дати учням завдання уявити характер людини, яка про це писала.

Наприклад, під час вивчення «Зачарованої Десни» О. Довженка учні доходять висновку, що це писала людина добра, закохана у рідний край, яка милується працею, добре знає побут і характер людей, а ще особа дотепна, з гумором і великий майстер слова. На фоні цих знань лише засвоюється біографія. Особливо, якщо при цьому  використати додатковий матеріал.

Загальновідомо, що урок літератури – це, за великим рахунком, урок становлення особистості, де є бар’єри  між книжкою  і життям. Важко не погодитися з відомим сучасним педагогом  Ш. Амонашвілі:

    «Кожен вірш, кожне оповідання – це згусток емоцій, переживань, думок, закликів, попереджень. У них треба пірнути, пройнятися ними, сприйняти їх серцем…бо духовний світ дитини може збагачуватися тільки в тому разі, якщо вона це багатство вбирає через свої емоції, через почуття, співпереживання, спів, радощі; насильно збагачувати цей світ рівнозначно тому, що зловмисно саджати райські яблука в отруєний ґрунт».

   Твори, які вивчаються, повинні бути не тягарем знань,  а дороговказом на життєвому шляху. Тому, розглядаючи літературні тексти, треба намагатися наблизити умови життя літературних  героїв до нашого часу, навчити дітей робити дітей власний вибір. Для цього слід ставити учням добре продумані, проблемні, а інколи й провокаційні питання.

Наприклад:

  •              Дівчата, а чи подали б ви рушник возному, будучи на місці Наталки?    Чому? (П’єса «Наталка Полтавка» І. Котляревського).
  •              Яке освідчення в коханні вам більше до душі: Лаврінове чи Карпове?
  •              Хлопці, яку дружину ви хотіли б мати: схожу на Мотрю чи на Мелашку?
  •              Чи можлива сім’я  без сварок? Як досягти злагоди? (повість

 І. Нечуя -Левицького «Кайдашева сім’я»). 

  •              Хто в кого украв щастя? І чи є воно хоч в одного з наших героїв? (п’єса  І.Франка «Украдене щастя»).

    Щоб активізувати мислення учнів, зацікавити їх висловити власні міркування про художній твір, слід звернутися до проблемно-пошукових завдань. Їх можна ставити  і під час опитування, і під час пояснення нового матеріалу.

  Наприклад, проблемно-пошукові завдання  до твору Лесі Українки «Лісова пісня»:

  1.           Коли вперше Мавка відчула себе щасливою? Прочитайте в ролях перший діалог Мавки і Лукаша. Що на вашу думку стало джерелом їхнього почуття?
  2.           Дівчина, яка зізнається першою в коханні, варта осуду чи поваги? Простежте це на поведінці Мавки.
  3.           Як Лукашева мати ставиться до Мавки і чи платить Мавка злом на зло? Чому дівчина любить матір Лукаша? Як це пояснити? Чи змогли б ви пробачити своєму ворогові,  полюбити його?
  4.           Розпуста і висока моральність. Що притаманне Мавці, а що Килині? Чия поведінка вам ближча? Чому? Чи кохає Килина? А Мавка?
  5.           Хто з героїв твору проповідує скороминуче кохання? А який погляд у Мавки? На чиєму боці ви? Доведіть свою думку на прикладі історії кохання героїв твору.
  6.           Кохання і зрада… Чи можна кохати того, хто зрадив? Чи кається  Мавка?
  7.           Чи передчувала Мавка свою загибель? Чому вона свідомо йшла до неї? Чи сприймається загибель Мавки як трагедія?
  8.           Загибель Мавки призвела до духовного воскресіння Лукаша. Хто з них залишився жертвою їхнього кохання? Хто переміг?
  9.           Порівняйте історії кохання Мавки і Лукаша та Івана і Марічки («Тіні забутих предків»). У чому вічна таїна кохання?

    Література – це передовсім мистецтво слова, і до її викладання треба підходити саме з цих позицій. Перевірити знання тексту твору можна не звичайним переказом його, а за допомогою тестових завдань та нестандартних форм роботи (розповідь про життя героя від першої особи; взаємоопитування учнів; складання морального кодексу героя тощо). Цікавими прийомами є інтерв’ю з відомим персонажем, розповідь його про себе, свої життєві принципи, дії, вчинки та пояснення їх, дискусія героїв між собою на інтригуючу  тему.

   Ознайомлення з критичною літературою обов’язкове, але кожен повинен мати і власну думку, яку треба обґрунтувати.

   Щоб привчити школярів аналізувати та оцінювати роботи своїх товаришів, можна запропонувати само – і взаємоперевірку, рецензування відповідей.

   Вивчення народних казок у п’ятому класі пропонуємо побудувати таким чином, щоб на уроках діти могли порівняти вивчені казки з прочитаними самостійно українськими і зарубіжними казками й зробити певний висновок щодо їх побудови, особливостей. Ставимо учням ряд запитань:

  •              Які спільні риси в казках ви помітили?
  •              Чому сюжети казок часто повторюються? («Дідова дочка і бабина дочка»).
  •              Як казки починаються?
  •              Чим пояснити схожість казок різних народів? Зробіть висновок.

Такий контекст формує у п'ятикласників літературні ком­петенції; поняття про народну казку, її особливості.

Для проведення перевірки й самоконтролю знань учнів з української літератури можна проводити літературні диктанти, які охоплюють питання найрізноманітнішого характеру: і репродуктивного, і узагальнюючого, і порівняльного, і творчого.

Літературний диктант до казки «Про правду і кривду»

  1.           Про що засперечалися дядько  й племінник?
  2.           Що одержував той, хто виграв суперечку?
  3.           У кого питали дядько й небіж про те, як краще жити – правдою чи кривдою?
  4.           Що вирішив небіж, зоставшись голим, босим і голодним?
  5.           Про що розповідали чорти своєму ватагові?
  6.           Чому небіж названий у казці «правдивим чоловіком»?
  7.           Як зустріли чоловіка в місті, де не було води?
  8.           Чи дотримав король свого слова, пообіцявши небожеві за лікування дочки віддати її йому в дружини, та ще й зробити королем?
  9.           Як поставився небіж, коли став королем, до свого дядька-купця?
  10.       Про що попросив король дядька?
  11.       Що стало мучити дядька після розповіді небожа?
  12.       Чим закінчилася історія дядька?

Літературні диктанти мають і виховну мету–вони сприяють уважному читанню учнями художніх творів, вчать виділяти головне, розвивають уважність, наполегливість, вміння зіставляти, порівнювати, робити висновки.

Народознавчий контекст, а саме знання про народні тра­диційні свята сприятиме розумінню школярами сюжетного вірша Т.Шевченка «На Великдень, на соломі...».

У 7 класі радимо частіше розглядати літературу в історич­ному контексті та в контексті інших літератур. Так, вивчаючи повість І.Франка «Захар Беркут», звернемо увагу не тільки на історичну основу твору, а й на те, що розповідь про події XIII ст. український прозаїк вирішив написати в кінці XIX ст. твір на історичну тематику про героїзм і витримку предків?

Зрозуміло, що в середніх класах матеріал часто готує вчитель, але старшокласники уже добре виділяють його самі. Тож десятикласникам досить легко пояснити, чому Леся Українка саме в 1910 році створила «Бояриню».       Учні 11кла­су пояснять причини еміграції в 20-40-і роки XXстоліття, а значить і теми творів письменників, представників — україн­ських еміграційних кіл.

Наведемо приклади реалізації окремих проектів.

Фінансовий обман у п’єсі І. Карпенка-Карого «Сто тисяч»

І етап

Чому Герасим Калитка потрапляє в ситуацію фінансового обману?

ІІ етап

Економічний контекст:

  •              гроші, фінанси;
  •              матеріальні й духовні потреби;
  •              фінансові махінації;
  •              контракт;
  •              економічні відносини.

  ІІІ етап

  •              поза сюжетні елементи (фінансовий обман здійснюється «за           сценою»;
  •              сюжет (прагнення Герасима Калитки і йому подібних до матеріального збагачення будь-яким шляхом);
  •              образи ( моральне зубожіння Калитки).

ІV етап

Літературні компетенції:

  •              формування загальнолюдських ціннісних орієнтирів, здатність знайти й розвинути себе як особистість;
  •              розвиток самостійності мислення;
  •              усвідомлення значення твору.

Проблема моральної і фізичної свободи людини в романі 

І. Багряного «Тигролови»

І етап

Чому І. Багряний  у своїй творчості (роман «Тигролови») порушив проблему моральної і фізичної свободи людини?

ІІ етап

  •              біографія письменника – художній твір ( автобіографізм);
  •              причини еміграції українців у 30-40 роки;
  •              репресії проти українських інтелігентів.

        ІІІ етап

  •              сюжет (історія Г.Многогрішного);
  •              символіка (потяг, тигри);
  •              мова твору (незакінченість, «недомовленість» речень, русизми).

         ІV етап

Літературні компетенції:

  •              знання сюжету й поза сюжетних елементів;
  •              вміння аналізувати й інтерпретувати твір;
  •              розвиток творчих можливостей.

Не кожна інформація, яку засвоюють учні на уроках, вимагає пошукових форм її осмислення. Як би ми не намагалися активізувати учнів під час вивчення біографії письменника, з'ясування історії написання твору і т.п., пошукові завдання не можуть бути тут основними у набутті нових знань. Учні, скажімо, повинні просто запам’ятати, що Т. Шевченко народився в кріпацькій сім'ї у 1814 році, що геніальна поема «Слово о полку Ігоревім» була вперше опублікована відомим дослідником старовини О. Мусіним-Пушкіним. Учням не під силу самостійно розв’язувати і складні теоретичні питання, наприклад, що таке натуралізм, постмодернізм.

На уроках літератури необхідна і робота з підручником, і конспектування літературно-критичних праць, і переказ, близький до тексту твору, складання плану, відповіді на запитання, які вимагають репродуктивного способу відтворення нових знань.

Дев'ятикласники, наприклад, під час вивчення теми «Давня українська література. Біблія», працюючи з підручником, дають відповіді на такі запитання:

  1.           Що ви знаєте з історії про запровадження християнства на Русі? Яку роль відіграла ця подія в історії Київської Русі?
  2.           Назвіть ознаки давньої літератури.
  3.           Назвіть найдавніші рукописні книги Київської Русі.
  4.           З яких двох частин складається Біблія?
  5.           До яких частин Біблії належать вивчені вами легенди і про що в них розповідається?
  6.           Хто з українських письменників, учених, релігійних діячів перекладав Біблію українською мовою?
  7.           Що нового ви дізналися про Псалтир? Яку роль він відігравав у житті українців?

Наприклад, запитання для обговорення новели М.Хвильового «Я (Романтика)»:

  1.           Чим твір захопив Вас? А що в ньому викликає Ваш внутрішній протест?
  2.           Які проблеми, на Вашу думку, поставив автор і як розв’язав їх?
  3.           Яка система образів  у творі? Як на Вашу думку: чи типові вони для свого часу?
  4.           Які почуття викликав твір у цілому і які роздуми виникли під їх впливом?
  5.           Чи порадите Ви іншим прочитати цей твір і чому саме?  

       У своїй роботі використовую різні форми роботи: від традиційної роботи над змістом твору й вивчення теоретичного матеріалу, тестової перевірки, до

творчо-пошукових завдань, покликаних виявити своє розуміння матеріалу. Питання вибору  форми тематичної атестації є непростим і залежить від учителя. Контроль та оцінювання мають бути систематичними, усебічними, об’єктивними, диференційованими, різнобічними, наочно відкритими, гуманними, ураховувати психологічні та вікові особливості тощо.

Види контрольних робіт зі знання фактичного матеріалу:

  •              тест;
  •              відповіді на запитання;
  •              контрольний літературний диктант;
  •              анкета головного героя;
  •              комбінована контрольна робота.

Види контрольних робіт із розвитку зв’язного мовлення:

  •              складання оповідання (казки) за прислів’ям;
  •              добір прислів'їв, крилатих виразів, фразеологізмів, що виражають головну ідею твору;
  •              усний переказ оповідання, епізоду твору;
  •              твір-характеристика персонажа;
  •              твір - опис за картиною;
  •              складання тез літературно-критичної статті (параграфа підручника);
  •              підготовка проекту (з можливим використанням мультимедійних технологій) – індивідуального чи колективного – з метою представлення життєвого і творчого шляху, естетичних уподобань письменника тощо;
  •              письмові контрольні твори (класні та домашні);
  •              складання анкети головного героя, цитатних характеристик, конспекту;
  •              ідейно-художній аналіз поетичного чи прозового твору;
  •              інсценізація твору (конкурс на найкращу інсценізацію уривка твору тощо).

      Нерозривність освітніх і виховних задач у викладанні літератури дозволяє прослідкувати знання історико-літературного характеру й теоретико-літературного характеру, рівень ідейної, моральної та естетичної вихованості школярів під час аналізу письмових та усних висловлювань учнів, пов'язаних із ідейно-моральною проблематикою літературних творів та аналізом художнього тексту.

 

docx
Додано
29 серпня
Переглядів
47
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку