СИСТЕМА РОЗСЕЛЕННЯ СІЛЬСЬКИХ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ ( НА ПРИКЛАДІ ЗБОРІВСЬКОГО РАЙОНУ)
Міністерство освіти і науки України
Департамент освіти і науки Тернопільської облдержадміністрації
Тернопільське обласне комунальне територіальне відділення
Малої академії наук України
Відділення: науки про Землю
Секція: Географія та ландшафтознавство
ЗМІНА СИСТЕМИ РОЗСЕЛЕННЯ СІЛЬСЬКИХ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ
( НА ПРИКЛАДІ ЗБОРІВСЬКОГО РАЙОНУ)
Роботу виконала: Дика Юлія Ігорівна, учениця 9-го класу загальноосвітньої школи I-III ступенів с.Олієва
Зборівського району Науковий керівник:
Романишин Степан Богданович, вчитель географії загальноосвітньої школи I-III ступенів с.Олієва
Зборів -2015
2.2. Просторове розташування населених пунктів.......................................... 11
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .............. ,.................................................... 18
ДОДАТКИ……………………………………………………………………………..…….19
ВСТУП
Актуальність теми. Сільське розселення – важлива складова територіальної організації суспільства, що зосереджує значний людський, економічний та культурний потенціал, суттєво впливає на розвиток соціально-економічних процесів у державі. Сьогодні в Україні значно загострилась проблема сільських поселень, зумовлена ускладненням демографічних процесів, погіршенням стану сільськогосподарського виробництва та соціального обслуговування.
Особливо актуальною стала проблема життєздатності малих поселень, яким загрожує обезлюднення та втрата їх статусу. Проте, сьогодні, в умовах реформування аграрного сектору, назріла необхідність переосмислення стратегії розвитку саме малих сільських поселень.
Об’єктом дослідження є система сільських поселень Зборівського району.
Предметом дослідження є історико-географічні особливості формування, сучасний стан та тенденції розвитку системи сільських поселень Зборівського району.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в аналізі процесу формування сільського розселення Зборівського району, його сучасної територіальної організації, та перспектив розвитку сільських поселень.
Згідно з метою було визначено такі завдання:
– виявити найважливіші чинники розвитку мережі сільських поселень Зборівського району;
– проаналізувати демографічні та соціально-економічні аспекти
функціонування сільських поселень в сучасних умовах;
– виявити геопросторові особливості у сільському розселенні;
– сформувати пропозиції щодо удосконалення територіальної структури і досягнення збалансованого розвитку сільського розселення Зборівського району.
Методологічною основою дослідження слугували основні положення теорії суспільної географії, роботи відомих українських та зарубіжних учених. Із досліджень українських науковців кінця ХІХ– першої половини ХХ ст. вагому роль відіграли праці М.Русова, В.Охримовича, С.Рудницького, В.Кубійовича, а також сучасних вчених – А.Доценка, Я.Жупанського, Ф.Заставного, О.Заставецької, Т. Заставецького, С.Іщука, П.Коваленка, В.Нагірної, С.Ковальова, М.Паробецького, Ю.Пітюренка, Л.Руденка, А.Степаненка, І. Ткача, М.Фащевського, А.Хомри,
О.Шаблія, Л.Шепотько та інших.
У вирішенні поставлених завдань, крім загальнонаукових, використовувались сучасні методи суспільно-географічних досліджень: картографічний, математичний, статистичний, порівняльно-географічний, історико-географічних зрізів, типізації, польових спостережень.
Інформаційною основою в процесі підготовки роботи послужили матеріали поточного статистичного обліку останніх років, польові та архівні матеріали, довідкові видання, публікації з історії, картографічні матеріали, інтернет-ресурси та особисті спостереження.
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ СІЛЬСЬКОГО РОЗСЕЛЕННЯ
У суспільній географії поняття “розселення” відображає складний процес господарського освоєння території з постійною або тимчасовою локалізацією населення у місцях з оптимальною природо ресурсною основою. У такому трактуванні “розселення” наділене подвійним значенням: відображає розподіл населення внаслідок освоєння території (виражений у демографічних параметрах загальної чисельності і середньої щільності населення) та локалізацію населення у місцях з чіткими морфометричними параметрами територіальної організації поселень (житловій забудові і землевпорядкуванні). Тому аналіз територіальних форм розміщення населення необхідно пов'язувати з мережею суміжних населених пунктів на певній території.
Проте, зміст поняття “розселення” не розкриває типологічної сутності географічних процесів формування і функціонування його територіальної організації. Поселення, як первинний елемент системи розселення, є цілісним простором, у якому існує постійний взаємозв’язок населення як основи розселення, матеріальних господарських форм (житлового, господарського та іншого призначення споруд), а також території їх локалізації.
До істотних проблем географії сільських поселень відносять ступінь відповідності системи розселення і соціально-економічної організації суспільства. Актуальність цього завдання зумовлена трансформацією суспільних відносин, яка безпосередньо впливає на територіальну організацію сільського розселення. Проте, це не свідчить про необхідність повного або часткового підпорядкування соціальноекономічного простору розселенню чи навпаки.
Аналіз наукової проблеми трактування поняття “сільське розселення” свідчить про необхідність реабілітації поняття “хутір” щодо невеликих за людністю сільських поселень із своєрідною формою територіальної організації. Актуальність цього питання зумовлена процесом зростання кількості дрібних поселень в державі, ускладненням демографічної і соціально-економічної ситуації, яка загрожує їх обезлюдненню та реформуванням аграрного.
Значний вплив на параметри розвитку сільських поселень та їх місце у територіальній системі розселення має природно-географічне середовище. Сукупність чинників природного середовища істотно позначилась на розміщенні поселень, їх людності, характері господарства, соціальних процесах, плануванні забудови.
Визначальне місце у формуванні сільського розселення має економічний чинник. Суспільне виробництво є основою розвитку і функціональної диференціації сільських поселень, зумовлює інтенсивність міжпоселенських зв’язків. Особливості геополітичного положення та історичного розвитку відобразились у характері формування національного типу поселень, їх матеріальних компонентах. В останні десятиріччя зросло значення демографічного і соціального чинників. Їх потенціал є одним із головних параметрів розселення і важливою передумовою його розвитку.
Більшість поселень в тій чи іншій мірі тяжіють до річкової мережі. У розташуванні поселень відносно річкової долини (долинне і вододільне) визначено переважання долинного типу, вододільне положення характерне лише для 26,4% поселень. Села, розташовані у річкових долинах, переважно давніше засновані, більші за розмірами, економічно краще розвинені, мають удосконалену транспортну мережу.
У суспільно-географічному положенні сільських поселень аналізуються риси політико-географічного (розміщення сільських поселень щодо державного кордону та адміністративних центрів різного рівня) і транспортно-географічного положення.
Істотним соціальним чинником функціонування поселень є їхнє положення щодо адміністративних центрів обласного, районного та місцевого самоврядування у комплексі із транспортною доступністю території. 
Крім географічного положення, важливим параметром групування сільських поселень є людність.
За людністю виділяються три категорії сільських поселень: малі (до 500 осіб), середні (500–1000 осіб) і великі (понад 1000 осіб). Малі і великі з метою глибшого аналізу доцільно поділити на підгрупи. Найбільш поширеними є малі села, їх у
2000 р. було 57,8% від усіх сіл,
Окремо серед різних за розмірами категорій поселень аналізуються села з особливо складними демографічними і соціально-економічними показниками розвитку – поселення, які зникають, і поселення, які занепадають.
Виділяють безсистемну, рядову, ланцюгову, вуличну і комбіновану форми сільських поселень. Поселення безсистемного планування є традиційними, проте без поєднання з іншими формами зустрічаються доволі рідко. Рядове планування є типовим і зустрічається широко по всій території України. Ознакою планування поселень ланцюгової форми є розташування садиб гніздовими групами вздовж дороги біля гірської річки. Найбільш поширене в гірських місцевостях. Вуличне планування нетрадиційне, його формування пов’язане, насамперед, з німецькою колонізацією, або з селами, побудованими в радянський період. Найбільше поширені в області поселення комбінованої форми. Ця форма поєднує елементи попередніх типів планування, в залежності від субрегіону, спостерігається переважання того або іншого елемента структури планування.
Відповідно до сучасного АТУ сільські поселення диференційовано за адміністративним статусом на дві групи: центри сільрад і поселення без самоврядних структур. Проведений порівняльно-статистичний аналіз показав взаємозв’язок між АТУ сільської місцевості області і соціально-економічним та демографічним розвитком окремих поселень. Темпи зменшення населення центрів сільрад у 1,5–2 рази нижчі, ніж у підпорядкованих поселеннях, закладами освіти основного і середнього рівня забезпечено 87% центрів сільрад, у селах без центра місцевого самоврядування 50% не мають шкіл, у решти є школи початкового (12,5%) і середнього (37,5%) рівня тощо.
В основу визначення функціональної структури сучасної системи сільського розселення покладено господарські функції поселень, наявність закладів соціальнокультурної інфраструктури, адміністративний статус поселення, його людність, географічне положення.
Для територіальної організації систем розселення різних таксономічних рангів характерними є такі принципи (за О.І.Шаблієм, М.Мальським і Б.Заставецьким, 1984 р.): 1) принцип нестрогого входження систем розселення нижчих рангів таксономічного рівня у системи розселення вищих рангів означає, що не кожна система розселення обов’язково строго поділяється на підсистеми нижчого рівня ієрархії; 2) принцип функціональної повторюваності ядер систем розселення (означає, що ядра систем розселення вищого таксономічного рангу одночасно є ядрами систем розселення нижчого рівня).
Від рівня розвитку соціальної інфраструктури залежить ефективність виробничих процесів і відтворення населення, забезпечення його матеріальних і духовних потреб. Низький рівень розвитку, неоднакове у порівнянні з містами соціально-економічне становище сільських поселень, звуженість їхнього функціонального профілю сьогодні виступають головними чинниками ускладнення демографічних процесів та нераціонально диференційованої структури зайнятості сільського населення.
Виявлено зв’язок між рівнем благоустрою і розмірами сільських поселень. Зокрема, у великих селах з чисельністю населення понад 1000 осіб, забезпечення виділеними видами благоустрою в середньому на порядок вище.
РОЗДІЛ 2 ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНОЇ СИСТЕМИ РОЗСЕЛЕННЯ ЗБОРІВСЬКОГО РАЙОНУ
2.1 Розподіл сіл за людністю.
На території району знаходиться 92 населенних пункти і проживає 43107 жителів. З них 6816 міських жителі, а решту 36291( 84%) - жителі сільських населених пунктів. 2710 жителів смт. Залізці ми включили до сільських жителів. Зараз немає принципової різниці між жителями, наприклад, Гаїв-Розтоцьких та Залізців, оскільки вони в однаковій мірі мало займаються сільським господарством. А основним джерелом доходу багатьох жителів району є робота не в сільському господарстві. Немає особливої різниці і у наявності інфраструктури цих населених пунктів. Якщо брати за критерій кількість жителів, то Озерна має значно більшу кількість жителів.
Рис.2.1 Діаграма розподілу населення району по типах населених пунктів
Найбільша кількість жителів проживає у малих населених пунктах. Із них 40%
- у населених пунктах із людністю від 201 до 500 жителів, 8% у населених пунктах, що знаходяться під загрозою зникнення і 2% - у зникаючих. Але віднесення окремих населених пунктів до зникаючих є величиною умовною. Наприклад, с. Метенів із кількістю жителів 99, розташоване поблизу залізниці, чи Хомівка (152 жителі) – поблизу автодороги Тернопіль-Броди, на відстані 15 км. від Тернополя. Ці населені пункти будуть існувати. Тому кількість жителів є важливою величиною, але не визначною.
Найменшим населеним пунктом Зборівського району є село Цецівка, в якому на початок 2014 р. зареєстровано 8 жителів. Цей населений пункт отримав статус села у 1993р. А до того було присілком с. Йосипівка. Це, до речі, і наймолодше село району. Всього в районі 10 сіл із людністю менше 100 жителів. 18 сіл із людністю від 101 до 200 жителя. Найбільша кількість сіл із населенням від 201 до 500 жителів. Таких є 44 і вони складають основу системи розселення Зборівщини.
Найбільшим селом району є Озерна – 3907 жителів. Такий високий розвиток склався історично. Село має давню історію. Вигідно розташоване на автомобільній дорозі та залізниці Львів-Тернопіль. В радянські часи тут був найсильніший в районі колгосп ім. Леніна, із розвинутою виробничою та соціальною інфраструктурою. На сучасному етапі набув швидкого розвитку кластер обслуговування подорожуючих. В силу цих факторів село набуло сталого розвитку. До його складу входить декілька хуторів, що розкидані на значній площі.
Другим за розміром є смт. Залізці – 2710 жителі. Статус селища було отримано в радянський період, коли більшість населення працювало на промислових підприємствах населеного пункту.
Більше 1000 жителів налічують села Гаї-Розтоцькі та Загір’я.
Середніх сіл із людністю 501-1000 жителів в Зборівському районі 14 і в них проживає 26% населення. Більшість із цих сіл мають вигідне розташування та деяку інфраструктуру, вони є центрами сільських рад.
2.2 Просторове розташування населених пунктів.
Територія району заселена нерівномірно. Можна виділити такі зони розселення Зборівського району:
Північно-східну Східну зону щільного розселення, із пануючим центром смт.
Залізці та великими і середньо великими селами навколо нього.
Південно-західну Західну зону щільного розселення із центром м. Зборів та його агломерацією і групою середніх та малих сіл.
Південну зону щільного розселення із декількома центрами: Озерна, Цебрів, Чернихів, що відчувають вплив м.Тернополя і представлені переважно малими та середніми населеними пунктами.
Північно-західну Центральну зону слабкого розселення, без яскраво виражених центрів, що представлені переважно малими селами, які розташовані на значній відстані одне від одного.
Така схема відображає твердження, що чим більший населений пункт, тим більше менших поселень він притягує під свій вплив. Так, в зону впливу Залізців входять 13 сіл, які колись були зв’язані спільною роботою на підприємствах селища, а тепер спільною транспортною інфраструктурою та родинними зв’язками, що вкоренилися.
В зоні Зборова значно більше населених пунктів – 9 напряму та ще 20 опосередковано, що скріплені транспортною та соціальною інфраструктурою та родинними зв’язками.
Як виняток, деякі села тяжіють до містечок, що розташовані за межами району. Про вплив м. Тернопіль ми вже згадували. Натомість с. Курівці тяжіють до смт. Великий Глибочок як до близького за розташуванням транспортного та промислового центру.
Найбільш поширеною є комбінована система сільського поселення. Вона характерна для 86 населених пунктів. Для Підгайчиків, Годова, Вільшанки, Кокутківців характерна рядна структура. А для Чорного Лісу та Хомівки характерна особлива розсіяна структура поселення – без вираженого центру, це група поселень хутірського типу, які об’єднані по територіальному принципу.
Хутірський тип поселення також в значній мірі поширений поблизу с.Озерна,
Загір’я та Годова
Більшість поселень Зборівського району розташовані в долинах річок Серет, Стрипа та їх притоків. Лише Бзовиця, Корчунок, Мшана, Гаї-Розтоцькі, Гаї-заРудою, Хомівка, Чорний Ліс, Йосипівка, Цецівка не мають зв’язку з річковими долинами. Через таке розташування більшості сіл ми можемо говорити про переважно рядну структуру. Наприклад, с. Лопушани розташоване вздовж р.
Лопушанка, але є декілька відгалужених вуличок вбік. Аналогічна форма у сіл Тростянець, Білоголови, Білокриниця та багатьох інших.
Поблизу багатьох сіл розташовані хутори, які входять до їх структури. Так, до складу с. Гаї-за-Рудою входить хутір Ковтуни. До складу Мшанця – хутір Манюки. До складу Лопушан – Хомівка. Такі поселення офіційно не облікуються, а за допомогою картографічних матеріалів та аерофотознімків їх визначити неможливо. Оскільки позначають і фіксують лише будівлі, а населений пункт перестає бути таким, якщо там не живуть люди. Наприклад , Гальчина Долина – хутір між Олієвом та Беримівцями: будівлі ще стоять, а людей немає. Те ж саме хутір Дерехи поблизу
Залізців.
РОЗДІЛ 3 ВИНИКНЕННЯ НОВОЇ СИСТЕМИ РОЗСЕЛЕННЯ ЗБОРІВСЬКОГО РАЙОНУ
Сучасна адміністративно-територіальна структура Зборівського району складається із районного центру, якому підпорядковуються 1 міська, 1 селищна та 42 сільські ради. В свою чергу вони включають в свою структуру 1 місто, 1 селище міського типу та 92 села. До складу окремих сіл ще входять хутірські поселення. В середньому на одну сільську раду припадає 2,19 села, або 864,07 жителя, що є високим показником.
Зараз починає формуватися нова адміністративно-територіальна система на основі сільських громад за польським зразком. Першою ластівкою даного проекту стало утворення Озернянської територіальної громади, куди також увійшли села Осташівці, Данилівці, Богданівка, Білківці, Яцківці, Сировари та Цебрів. Загальна кількість жителів даного утворення 6378 осіб. Громада сформувалася компактно, вздовж дороги Сировари – Озерна, із чітко вираженим лідером.
Згідно початкового плану утворення громад, на території Тернопільської області їх мало бути 35. Фактично це мали бути відновлені райони в територіальних межах 1960-1962 року – коли відбулося укрупнення районів. Стосовно Зборівського району, то мали утворитися Залозецька та Зборівська громади. А частина території, що колись входила до Велико-Глибочецького району, до громади тернопільського району, із центром у Байківцях. Згодом у наступній редакції кількість перспективних громад розширили до 50.
Але використовуючи принцип добровільності і самоорганізації , громади почали виникати самостійно. Зараз на території Тернопільської області пройшли вибори у 25 територіальних громадах і вони почали функціонувати. Серед них є громади, які організовані за вказівкою влади – наприклад, Скалатська та Мельнице-Подільська, що налічують в своєму складі до 14-20 тис. населення та 1620 населених пунктів. Та і такі, що виникли стихійно. Наприклад, Почаївська, куди входить Почаїв, с. Затишшя, с. Старий Тараж та с. Комарин. Кількість жителів – 9617 осіб. Чи Лопушненська – 6 сіл, в яких проживає 2317 осіб. Так само виникає і Озернянська громада. Ці події серйозно змінюють початковий план і його брати до уваги потрібно вельми критично. Тенденція показує, що самоутворюються невеликі громади, що охоплюють 7-10 сіл, які територіально близькі. Основними критеріями створення громади є: кількість населення більше 2,5 тис, економічно самодостатні, на території громади формується принаймні один шкільний округ. Утворення громад навколо великих населених пунктів, що мають декілька тисяч осіб, розвинену інфраструктуру і промисловість простіше. Але надвеликі громади не викликають довіри у населення, а велика територія утруднює доступність людей до центру громади і відповідно виникає громіздкий і інертний апарат управління.
Виходячи із тенденцій утворення громад, ми вважаємо, що на
території району доцільно створити наступні громади, окрім Озенянської, яка вже функціонує.
Центром громади ми обрали населенні пункти за такими критеріями:
• Вигідне розташування.
• Найбільший за кількістю населення.
• Наявність соціальної та промислової інфраструктури.
1. Зборівська, у складі м. Зборова та сіл Футори, Кабарівці, Метенів,
Млинівці, Грабківці, Кудобинці, Присівці, Тустоголови, Погрібці, Калинівка, Красна, Ярчівці, Вільшанка, Волосівка, Жуківці, Мшана, Підгайчики та кількістю жителів 11723 особи. Всі населенні пункти пов’язані економічно, транспортною та соціальною інфраструктурою.
2. Залозецька, у складі с. Гаї-Розтоцькі, с. Гаї-за-Рудою, смт. Залізці, с. Загір'я, с. Мильне, с. Бліх, с. Панасівка, с. Чорний Ліс, с. Ратищі, с. Піщане, с. Ренів,
с. Серетець, с. Підберізці, с. Чистопади із кількістю жителів 10302 особи. Дані населені пункти пов’язані історично, транспортною та соціальною інфраструктурою. Мають тісні родинні зв’язки між собою.
3. Мшанецька, у складі с.Кобзарівка, с.Вертелка, с. Городище, с. Носівці,
с. Іванківці, с. Мшанець, с. Дітківці, с. Нестерівці, с. Хомівка, с. Чернихів, с. Глядки,
с. Плесківці. Кількість жителів – 3434 особи. Села дещо слабо пов’язані між собою, тому, що відчувається вплив Тернополя. Деякі жителі цих сіл навіть говорять, що вони живуть у передмісті.
4. Оліївська, у складі с.Беримівці, с. Кудинівці, с. Бзовиця, с. Білоголови,
с. Нетерпинці, с. Вовчківці, с. Івачів, с. Корчунок, с. Нище, с. Гарбузів, с. Манаїв,
с. Гукалівці, с. Перепельники, с. Лопушани, с. Оліїв, с. Тростянець, с. Білокриниця,
с. Ярославичі, с. Монилівка. Кількість жителів – 4984 осіби. Це одна із найслабших і найбільш проблемних громад, через відсутність транспортної доступності окремих сіл північної частини району. Села Вовчківської сільської ради одні із найгірших в соціальному плані. Їх проблематично включити до будь якої громади. Може таке статися, що при утворенні громад про них просто забудуть і тут велика роль влади, яка має настояти на включенні даного регіону до громади. Оліївська громада для цих сіл вибрана тому, що тут вони не загубляться на загальному фоні і їх не покинуть.
5. Заруддянська громада. Дана громада розташована близько до Зборова і пов’язана з ним економічно та соціально. Але доцільно виділити західні села району в окрему громаду, щоб уникнути надмірного укрупнення і територіального розосередження громади. Сюди увійдуть с. Вірлів, с. Храбузна, с. Годів,
с.Йосипівка, с. Ценівка, с. Заруддя, с. Коршилів, с. Лавриківці, с. Озерянка,
с.Траволоки, с. Кальне, с. Жабиня, с. Розгадів, с. Славна, с. Плісняни. Загальна кількість жителів нараховує 4238 особи.
Не включені до складу громад району с.Малашівці, через полігон відходів
м.Тернополя на його території, доцільність підпорядкуванню села напряму місту не викликає сумнівів А також села Курівці, Воробіївка, Серединці, Висипівці та Кокутківці, які транспортно та соціально тяжіють до Великого Глобичка.
Така схема утворення громад дасть можливість функціонувати і розвиватися середнім селам та селам із населенням від 200 до 500 жителів. Дрібнішим селам, якщо вони не мають доброї транспортної доступності, така система загрожує вимиранням. Першими на межі зникнення опиняються віддалені села Цецівка, Йосипівка, Жуківці, Мшана, Ніще, Корчунок, Івачів. Тому першочерговим завданням громад буде відновлення транспортної інфраструктури, розбудова соціальної інфраструктури, створення належних умов для функціонування закладів освіти, культури та ФАПів.
Проте найважливішою формою підтримки малих сіл були б зміни в оподаткуванні підприємств за місцем здійснення фактичної діяльності, а не реєстрації. Надання пільг для самозайнятості населення в сільській місцевості. Та інші заходи.
Безумовно система розселення Зборівського району перебуває на порозі кардинальних змін, але що вийде в результаті реформи - поки що невідомо.
УЗАГАЛЬНЕННЯ
Система розселення Зборівського району досить складна і суперечлива. В теперішньому вигляді система сільських рад є недосконалою. В деяких сільських радах центром є не найбільше село. Як от, наприклад, Богданівська сільська рада. Деякі сільські ради надто малі. (Вірлівська, Гукалівська, Ярославицька) Деякі не функціонують належним чином, через великий вплив Зборова – Млиновецька. Тому реформа назріла давно.
Саме з метою вивчення системи розселення Зборівського району як підґрунтя для нового адміністративно-територіального устрою, і була написана дана робота.
Нами виділено основні територіальні зони за системами розселення, і висвітлено їх особливості. Саме на основі даних територіальних систем ми пропонуємо створити 6 територіальних об’єднаних громад. Поштовхом до виокремлення громад меншого розміру, ніж планувалося владою, послужило утворення Озернянської громади в Зборівському районі і Почаївської та Лопушнянської громад Кременецького району.
Разом з тим така система теж не є панацеєю. Оскільки ще більше нівелює інтереси надмалих сіл, які розташовані десь в глибині території. Вимушені констатувати той факт, що такі населенні пункти як Цецівка, Йосипівка, Жуківці, Мшана, Ніще, Корчунок, Івачів скоріш за все зникнуть з карти районну. Першим актуальним дзвіночком безперспективності населеного пункту служить відсутність в ньому закладів торгівлі.
В процесі написання даної роботи створено карту «Система розселення Зборівського району» та таблицю людності населених пунктів. На основі даних таблиці зроблено розподіл населених пунктів за людністю і встановлено, що найбільша кількість населення району проживає в малих населених пунктах із людністю 201-500 жителів. І таких населених пунктів в районі є найбільше.
Матеріали даної роботи можуть послужити основою для формування нових територіальних громад, та для подальшого дослідження їх діяльності. Також матеріали можуть використовуватися при вивченні географії рідного краю.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Мальська М.П., Антонюк Н.В., Занько Ю.С., Ганич Н.М. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 528 с.
2. Пандяк І.Г. Сільське розселення Львівської області: особливості формування, структура та тенденції розвитку./Автореферат/ – Рукопис. – ЛНУ ім. І.
Франка, Львів, 2003.
3. Ткач Д. Ілляш І. Соціально-економічні та демографічні проблеми розвитку міських поселень Тернопільської області /Регіональні аспекти розвитку продуктивних сил України : Науковий журнал. – Тернопіль : Економічна думка ТНЕУ, 2012. – Вип. 17. – С. 5–9.
4. Чи зникне Тернопільська область з мапи України? / [ електронний ресурс ] режим доступу: http://gua.convdocs.org/docs/1366/index-28997.html
5. Терен – Тернопільські новини/ [ електронний ресурс ] режим доступу: http://teren.in.ua
6. GROMADA.INFO Портал об'єднаних громад України / [ електронний ресурс ] режим доступу: http://gromada.info/
7. Якою стане Тернопільщина після адмінреформи? / [ електронний ресурс ] режим доступу: http://tarnopol.in.ua/articles/army/yakoyu-stane-ternopilschynapislya-adminreformy/
про публікацію авторської розробки
Додати розробку