Системні відношення аналітичних номінацій у фінансовій термінології

                                                                                                                                   19     

                                      Висновки до розділу        

  У цьому розділі ми визначили структурний склад аналітичних фінансових термінів і згрупували їх за кількістю складових у три групи абсолютну більшість становлять двокомпонентні аналітичні номени ( близько 2027 одиниць ). Значно меншою є група трикомпонентних фінансових термінів ( 376 одиниць ). До багатокомпонентних терміносполук відносимо такі конструкції, які у своєму складі мають чотири і більше компонентів ( таких одиниць зафіксовано 97 ). Крім того установили 53 різновиди моделей, за якими формуються фінансові терміни-словосполучення. Найпоширенішими виявилися сполуки, до складу яких входять іменники та прикметники, а прислівники та дієслова у своєму складі мають малопродуктивні моделі.                                       

                                                                                                                                                    20

 

                                                             РОЗДІЛ 2  

   Системні відношення аналітичних номінацій у фінансовій термінології    

 

 У цьому розділі розглядаються полісемія, синонімія та антонімія. Проаналізуємо зазначені категорії за різними аспектами і виявимо ступінь їх поширення у досліджуваній термінології.

 

 2.1 Явище полісемії в українській фінансовій термінології

 

  2.1.1 Загальні уваги про полісемію як мовне явище

 

  Однією з визначальних ознак терміна, що пов’язана з його природою, вважається його однозначність. У період своєї появи слово має одне значення, тобто за походженням кожне слово однозначне, а здатність виражати різні значення набувається згодом.   

  Властивість слова вживатися у різних значеннях називається багатозначністю, або полісемією. До однозначних належить більшість спеціальних наукових термінів, проте й серед термінологічних номенів є полісемічні слова та словосполучення.

                                                                                                                                    21

  Полісемія як мовне явище базується на асиметричності знака і значення, на регулярності зв’язків між значенням однієї мовної одиниці. Полісемія – це наявність різних семем, які входять до семантичної структури мовної одиниці. Кожна полісемічна мовна одиниця має семантичну структуру з двох або більше семем, у яких є спільні семи.

 

  2.1.2 Семантична структура полісемічного терміна

 

  У полісемічного слова одне з його значень є основним, або прямим, а решта – переносні, або непрямі. Пряме значення слова – це звичайна назва предмета, властивості, дії, стану. Воно найчастіше буває первинним, тобто тим, що вперше стало назвою. Переносні значення слів завжди пов’язані з прямим. Вони виникають на основі метафори ( перенесення значень одних предметів на інші ) та метонімії ( перейменування ). Наприклад, акт приймання-передавання:

1. документ, який укладають для підтвердження виконання договору.
2.  документ, що підтверджує факт передавання однією стороною і приймання

іншою матеріальних цінностей; у цьому словосполученні спільною семою є «документ, що підтверджує». На нашу думку, первинною є друга семема, а перша з’явилася шляхом метафоризації за аналогією до другої. Це дає нам підстави вважати подане термінологічне сполучення полісемічним.

                                                                                                                         

                                                                                                                                                             22                   

     Чи інший приклад -  валові витрати:

   1) сума постійних і змінних витрат підприємства за конкретного рівня виробництва.

    2) сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, здійснюваних для придбання товарів для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Цей аналітичний номен має одну спільну сему – «сума витрат». Ми вважаємо, що перше значення є первинним, а друге постало поступово шляхом метафоризації.

 

2.1.3 Типи аналітичних термінів-полісемантів

 

Явище полісемії у сфері фінансових аналітичних термінів має обмежений вияв порівняно з однослівними номенами. Дослідивши зібраний матеріал, ми зафіксували 79 багатозначних термінів-словосполучень. Як свідчить наш аналіз, полісемічність виявляється передусім серед двокомпонентних ТС, семантична структура яких складається переважно з двох термінологічних значень: банковий вексель, валові витрати, чисті активи. Зафіксовано 65 таких сполук. Значно менше двокомпонентних термінів-полісемантів функціонує з трьома значеннями ( 5 ТС ): кредитна система, операційний зал. І лише дві бінарні одиниці мають по чотири значення: базисна ціна, страховий внесок.

 

                                                                                                                          23                                                                                                              

За нашими спостереженнями, із зростанням кількості компонентів термінологічного словосполучення зменшується його здатність до полісемії.

Так, тричленних багатозначних фінансових номінацій ми зафіксували всього шість, серед яких чотири має по два значення ( план активів і пасивів, собівартість страхових послуг ), а дві терміносполуки функціонують із трьома значеннями     ( амортизація основних фондів, від’ємна ставка процента ).

  Наша картотека зафіксує й один чотирикомпонентний полісемічний термін, семантична структура якого складається з двох термінологічних значень: паралельний ринок позикових капіталів.

Однією з основних вимог, ставляться до терміна, є його моносемічність. Та все ж, як ми могли переконатися на численних прикладах, ця ознака бажана, але не обов’язково реалізується навіть для аналітичних номенів.

 

2.2 Явище синонімів в українській фінансовій термінології

 

2.2.1 Загальні зауваги про синонімію як мовне явище

 

У сучасній науковій літературі немає однозначного тлумачення сутності синонімії в термінології, крім того існує два погляди на це мовне явище:

- небажаність, навіть шкідливість синонімів у термінологічній лексиці, але разом із тим визнається й неможливість їх практичного усунення;

- синоніми в терміносистемах розглядаються як природний вияв розвитку лексичної системи літературної мови.

                                                                                                                           24               

Оскільки ж термінологічні системи характеризуються динамічністю й відкритістю, то, очевидно, таку синонімію слід уважати явищем закономірним.

Причини появи синонімів різноманітні: поява нових понять у зв`язку з розвитком науки і техніки; різна лексична мотивованість; паралельне існування українських та запозичених термінів тощо.

Отже, синонімія – це мовна універсалія, яка стосується різних мовних рівнів, бо відображає властивості об`єктивного світу. У значенні кожного із синонімів одного ряду можна виявити одну чи кілька тотожних сем. Для кращого розуміння явища синонімії слід розглянути сутність синонімічних відношень.

 

2.2.2 Сутність синонімічних відношень у термінології

 

Термінологічні синоніми називають одне поняття, але різняться від останніх типом понятійного змісту. Однак для визначення термінологічної синонімії недостатньо вказати на зв`язок термінів-синонімів із одним поняттям, потрібно встановити саме сутність синонімічних відношень.

У термінології вважаємо визначальним саме семантичний критерій виділення синонімів. Ось чому синонімічні відношення між термінами виявляємо за допомогою компонентного аналізу їхніх значень, шляхом зіставлення словникових дефініцій близьких за значенням термінів:

банківська гарантія – банківська запорука:

гарантія – порука в чомусь, забезпечення чого-небудь,

порука – запевнення,гарантія в чому-небудь.

                                                                                                                                25

Ми можемо виділити таку спільну сему в межах запропонованих термінологічних одиниць: «запевнення в чому-небудь», а отже, вважаємо подані аналітичні терміни синонімами. Оскільки синонімія ґрунтується на чомусь різному, то виявляємо й різні елементи в семантиці аналізованих сполук.

 

2.2.3 Термінологічне синонімічне об’єднання, його типи

 

У наукових працях вчені, описуючи терміни-синоніми, умовно поєднують їх у певні групи, які номінують по-різному: «синонімічний ряд», «синонімічна пара». Але ми вважаємо, що у термінології відсутні синонімічні ряди, оскільки між термінами-синонімами немає тієї градації у вираженні спільного значення, яка властива загальновживаним синонімам. Назву «синонімічна пара» теж краще не вживати, оскільки синонімічних термінів може бути три або чотири. Проте терміни слід все ж таки об’єднувати, тому з’являється таке поняття як «термінологічне синонімічне об’єднання» ( далі ТСО ).

Під час розгляду зібраних фінансових аналітичних номінацій виявлено 45 ТСО, які аналізуємо за такими параметрами: за семантичними особливостями, походженням та структурно-граматичними характеристиками.

За семантичними відмінностями виділяємо абсолютні, відносні й комплексні ТСО.

У досліджуваній термінології переважають абсолютні синоніми: вступний баланс – засновницький баланс, дорогоцінні метали – коштовні метали. Семантичні відмінності у таких аналітичних номенах відсутні.

                                                                                                                             26

   У фінансовій  термінології ми виділяємо й комплексні ТСО, які складаються з трьох і більше терміносполучень: зниження ціни – падіння ціни, падіння                                                                                                                                                          вартості.

  За обсягом спільної семантики науковці відокремлюють повну й неповну синонімію. Усі виявлені аналітичні ТСО є повними.

   Щодо характеристики ТСО за походженням зауважимо, що вітчизняні та зарубіжні термінознавчі здебільшого не відокремлюють характеристику термінів-синонімів за походженням від структурної. Така позиція не сприяє виявленню всіх властивостей термінологічної синонімії. Отже, за походженням розрізняємо такі моделі ТСО:

    1) «питомний  компонент + питомний компонент» - «питомний компонент + питомний компонент»: зниження ціни – падіння ціни.

    2) «питомний компонент + запозичений компонент» - «питомний компонент + запозичений компонент»: відкличний акредитив ( фр. ) – товарний акредитив ( фр. ).

    3) «запозичений компонент + запозичений компонент» - «запозичений компонент + запозичений компонент»: грошовий ( нім. ) акредитив ( фр. ) циркулярний ( лат. )   

                                                                                                                           27            

     4) «запозичений компонент + запозичений компонент» - «питомний компонент + запозичений компонент»: фінансова ( фр. ) дисципліна ( лат. ) – платіжна дисципліна ( лат. )

     5) «запозичений компонент + питомний компонент» - «запозичений компонент + питомний компонент»: активно-пасивний ( лат. ) рахунок – бухгалтерський ( нім. ) рахунок.

     Досить часто запозичений термін має перевагу над національним завдяки своїй однозначності. Таке ми спостерігаємо й у фінансовій термінології.

      До складу ТСО у фінансовій термінології входять мовні одиниці таких структурних типів:

1. термін-словосполучення – термін-словосполучення: бони державної

скарбниці – казначейські бони.

       2) термін-словосполучення – термінологічне словосполучення, побудоване за моделлю прикладки: зовнішній баланс – екстерн-баланс, сторонній брокер – брокер-аутсайдер.

        3)  термін-словосполучення – термін-слово: авторська винагорода – гонорар, суб’єкт банкрутства – банкрут.

    

     2.2.4 Синонімічні відношення та семантичні розряди аналітичних номенів в УФТ

                                                                                                                               28                     

      У межах синонімії можна виділити такі семантичні розряди:

• назви фінансових винагород ( авторська винагорода – гонорар );
• назви грошових одиниць і знаків ( матеріальні гроші – повноцінні гроші );
• назви фінансових процесів та операцій ( зниження ціни – падіння ціни );
• назви осіб за професією ( сторонній брокер – брокер-аутсайдер );
• назви банків ( кліринговий банк – кліринг-банк );
•    назви фінансових понять і категорій ( електронний гаманець – наперед сплачена платіжна картка ).

 

2.2.4 Роль синонімії в українській фінансовій термінології

 

      Як зазначалося вище, науковці не мають одностайного погляду на корисність чи шкідливість синонімії в термінології. На нашу думку, синонімія має як позитивні, так і негативні риси. Негативними рисами є такі:

•    здатність синонімії заважати поданню інформації та однозначності її сприймання;
•    ускладнення перекладу з однієї мови на іншу;
•    значно обтяжує оволодіння термінологією.

     Позитивним можна вважати:

• пояснення за допомогою синонімів стають точними й повними;
• урізноманітнює матеріал у науковому тексті;

 

                                                                                                                        29     

•     дозволяє обрати найточніший термін, який не суперечить нормам літературної мови.

     Та все ж, на нашу думку, слід позбуватися синонімів у фінансовій термінології, які не відповідають нормам української мови, і тих, які утруднюють сприймання інформації.

 

      2.3 Явище антонімії в українській фінансовій термінології

 

      2.3.1 Загальні зауваги про антонімію як мовне явище

 

      Антонімія є відображенням відношень протилежності, контрастності понять, якими оперує наука.

       Основною одиницею дослідження термінологічної антонімії є термінологічна антонімічна пара ( далі ТАП ). Учені виділяють три критерії визначення антонімів: семантичний, синтагматичний та дистрибуційний. Ми встановлюємо антонімічні відношення в УФТ за допомогою семантичного критерію.

Семантичними ознаками термінів-антонімів є:

•     наявність у семантичній структурі термінів як спільних, так і протиставлюваних, відмінних сем;

     - регулярність протиставлення антонімів у мовленні, що породжує асоціативні зв’язки;

                                                                                                                    30  

• можливість сполучатися з тими самими термінологічними одиницями.

 

2.3.2 Характеристика аналітичних антонімічних термінів

     Серед аналізованих термінів-словосполучень ми виявили 63 термінологічні антонімічні пари. Антонімічними терміносполуками вважаються ті, у яких частина компонентів збігається, а інші навпаки, передаючи значення відмінних сем.

     За кількістю складових частин антонімічні терміни-словосполучення поділяються на двокомпонентні ( 52 ТАП ): додатне сальдо – від’ємне сальдо і трикомпонентні ( 11 ТАП ): бюджетний ефект імпорту – бюджетний ефект експорту.

      У семантичному плані терміни-антоніми утворюють пари, що виражають протилежні й узаємодоповнювальні відношення всередині терміносистеми. Контрарна  протилежність у фінансовій термінології виражається максимально протилежними поняттями, між якими існує середній, проміжний компонент. Таких ТАП було виявлено п’ять: короткострокова оренда – середньострокова оренда – довгострокова оренда; малий бізнес – середній бізнес – великий бізнес; короткострокове зобов’язання державної скарбниці – середньострокове зобов’язання державної скарбниці – довгострокове зобов’язання державної скарбниці; короткострокове кредитування – середньострокове  кредитування – довгострокове кредитування; односторонній кліринг – двосторонній кліринг – тристоронній кліринг – багатосторонній кліринг.

  

                                                                                                                               31          

     У складі антонімічних термінів-словосполучень є такі компоненти, які антонімізуються і в інших терміносистемах: ввіз капіталу – вивіз капіталу  тощо.

      У фінансовій терміносистемі антонімічні відношення в аналітичних сполуках виражаються  через приєднання до однієї основи антонімічних слів як конкретизаторів: прямі податки – непрямі податки.

       Як показав досліджуваний матеріал, явище лексичної антонімії є менш продуктивним у фінансовій термінології. Значно ширше в ній представлено спільнокореневі антоніми. Серед спільнокореневих антонімічних пар переважають ті, де антонімія передається за допомогою префіксів протилежного значення. У цій функції використовуються префікси роз -, без -, ви -, на -, не -, дез -, диз -, ре -, де -.:рефінансування, дезінформація

       Ми з’ясували, що найпродуктивнішим способом вираження протилежного поняття в УФТ є приєднання до терміна стверджувальної семантики заперечної частки  не, яка має префіксальну функцію. Префікс не виражає заперечення або відсутність тієї чи іншої ознаки, унаслідок чого в антонімічній парі виникає відношення певної протилежності.

       Як особливість фінансової терміносистеми можемо виділити поодинокі випадки функціонування термінологічних сполучень, які утворилися внаслідок поєднання двох протилежних понять в одне, наприклад: акт приймання-передавання.

 

3.   Антонімія та семантичні розряди аналітичних номенів в УФТ

                                                                                                                              32           

Найпомітніше антонімічні стосунки в фінансових аналітичних номенах   реалізується в таких семантичних розрядах:

  -    назви фінансових понять і категорій ( імпортний тариф – експортний тариф, кліринг із конвертованим сальдо – кліринг із неконвертованим сальдо );   

  - назви фінансових процесів і операцій ( ввіз капіталу – вивіз капіталу, макроекономічний аналіз – мікроекономічний аналіз );

  -  назви цінних паперів і фінансових документів ( акцептований чек – неакцептований чек );

  - назви грошових одиниць і знаків ( м’яка валюта – тверда валюта ).

В інших семантичних розрядах антонімічні відношення не виявлено.

          

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                              33 

                                          Висновки до розділу

 

    Дослідивши неоднослівні багатозначні конструкції, ми з’ясували їх семантичну структуру, визначили, що абсолютну більшість становлять двокомпонентні одиниці ( 72із 79 номенів ).

     Під час дослідження зібраного матеріалу зафіксовано 45 аналітичних термінів-синонімів, серед яких переважають абсолютні багатослівні терміносполуки. Усі аналізовані синонімічні словосполучення за обсягом спільної семантики виявилися повними.

      Серед аналітичних антонімічних номенів ( виявлено 63 одиниці ), переважають двокомпонентні сполуки ( 52 одиниці ). Ми зафіксували наявність компонентів, які антонімізуються і в  інших терміносистемах, зазначили найпродуктивніші префікси, що надають сполукам антонімічного значення.

     Усі аналітичні конструкції згруповано за семантичними розрядами й визначено найбільш притаманні для аналізованих системних відношень.

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                              34                                             

                                                        ВИСНОВКИ

 

    Здійснений аналіз українських фінансових термінів-словосполучень дозволив зробити деякі висновки. Він засвідчив питому вагу аналітичних номенів у складі фінансової термінології. Переважання в сучасних терміносистемах термінологічних словосполучень підтверджується не лише нашим дослідженням, але й багатьма авторитетними джерелами, численними працями вітчизняних та зарубіжних авторів.

    У роботі ми визначили структурний склад аналітичних фінансових термінів, згрупували їх за кількістю складових у три групи: двокомпонентні ( вони становлять абсолютну більшість – 2027 номенів ), трикомпонентні аналітичні конструкції ( представлені меншою кількістю одиниць – 376 номенів ) та багатокомпонентні, до яких відносимо фінансові терміни з чотирма і більше компонентами ( 97 одиниць ). Розгляд граматичної структури терміносполучень засвідчив 53 різновиди моделей, за якими творяться фінансові аналітичні терміни. Більшість конструкцій стосуються багатокомпонентних ТС. В УФТ існує бінарні сполуки, утворені за моделлю прикладки та складні слова. Найпоширенішими є словосполучення, до складу яких входять іменники й прикметники. Малопродуктивними виявилися моделі з прислівниками та дієсловами. Означені терміни чітко виділяються за кількома семантичними розрядами.

     Термінологічні словосполучення, на відміну від однослівних термінів, виявляють більшу здатність до конкретизації значень завдяки залежним словам,

                                                                                                                                35            

вони здатні до систематизації за певними моделями, уможливлюють гнучкішу класифікацію. Отже, маємо підстави стверджувати, що сучасний стан розвитку наук, і економічної в тому числі, досяг такого рівня, що синтетичні терміни відходять на другий план і за своїми номінативними можливостями значно поступаються аналітичним конструкціям.

     У роботі ми розглянули й системні відношення в українській фінансовій термінології. Дослідивши кількаслівні  полісемічні конструкції, ми з’ясували їх семантичну структуру й виявили, що абсолютну більшість  становлять двокомпонентні багатозначні одиниці ( 72 із 79 номенів ). Означене можна пояснити тим, що із збільшенням компонентів словосполучення зменшується його здатність до полісемії. Полісемічні одиниці згруповано за семантичними розрядами.

        Серед досліджуваного матеріалу виявлено 45 аналітичних термінів-синонімів. Ми визначили сутність синонімічних відношень у термінології, зазначили причини й шляхи виникнення термінів-синонімів, спробували дати визначення поняттю ТСО. За семантичними відмінностями переважають абсолютні багатослівні терміносполуки, а відносна та комплексна синонімія представлена поодинокими прикладами. Усі аналізовані аналітичні ТСО за обсягом спільної семантики є повними.

      Зазначили переваження такого структурного типу, як «термін-словосполучення – термін-словосполучення» ( 26 із 45 аналітичних номенів ). Виявили семантичні розряди у межах яких найчастіше уможливлюються синонімічні відношення.

                                                                                                                               36 

     Із усього досліджуваного матеріалу виявили 63 аналітичні антонімічні номіновим, подали визначення поняттю «термінологічна антонімічна пара»

(ТАП). Двокомпонентні ТАП  (52 одиниці) переважають над багатокомпонентними (11 одиниці). У складі антонімічних термінів-словосполучень наявні компоненти, які антонімізуються і в інших терміносистемах. За морфологічним вираженням компоненти термінів-словосполучень, які уможливлюють антонімічність значення, є прикметник ( 50 номенів ) та іменник ( 13 номенів ). Ми визначали найпродуктивніші префікси, що надають сполукам антонімічного значення. Усі ТАП згрупували за семантичними розрядами.

     В аналізованій фінансовій терміносистемі переважають полісемічні й антонімічні відношення, синонімія притаманна меншою мірою.

     Отримані результати сприятимуть подальшому впорядкуванню досліджуваної терміносистеми, удосконаленню термінографічних праць економічної й фінансової галузі.