Скарби бабусиної скрині

Горішньошерівецька ЗОШ І – ІІІ ступенів

 

 

 

 

 

Скарби бабусиної скрині

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                 Родинне свято

 

 

 

 

 

                                                                         Класний керівник: Луканюк О.І.

 

 

 

 

 

 

 

Мета. Ознайомити учнів з традиціями рідного краю, розширити уявлення про вишиванку як вид мистецтва, виховувати повагу до старшогопокоління, шаноб­ливе ставлення до людей праці.

Обладнання і матеріали. Ру­шники, серветки, скриня, вінок, гілки калини і барвінку.

1. Слово-вітання вчителя.

Ми раді вітати в нашій світлиці всіх, хто любить Україну, хто гордий тим, що наро­дився українцем, кому дорогі прадідівські традиції. Зернятка їхні розсипані по всій українській землі. Забуті, вони тільки тепер починають проростати, їх збирати, сіяти і плекати на славу собі й народові нашому вам, діткам нашим, відроджувати наші звичаї, наші тра­диції.А допоможуть вам в цьому наші рідні, милі, ніжні, вічно молоді бабусі, які присутні на святі.

В нашому класі майже 40 бабусь, правда, не всі вони змогли завітати до нас. Отож, сьогодні, діти, якщо ви хоч по дві краплини мудрості, які почерпнете від бабусь, всмокчете в свої маленькі душі, серця — то вони перетво­ряться на велику скарбницю добра, любові до України, до свого народу. Бо недарма
М. Рильський сказав: «Шануй звичаї і обряди предків твоїх, бо це твоя окраса».

1-й учень.

Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом, любов'ю і миром.

2-й учень.

Для людей відкрита хата наша біла,

Тільки б жодна кривда не забігла.

3-й учень.

Хліб ясниться в хаті, сяють очі щирі,

Щоб жилось по правді, щоб жилось у мирі.

(Діти вручають хліб-сіль бабусям).

Вчитель. А ще вітаємо дорогих гостей піснею «Зелене жито». — Тема нашого свята «Скарби бабусиної скрині».

4-й учень.

Добрий день, бабусю, дорога моя!

Це для тебе сонечко лагідно сія...

І ласкаво повняться рученьки твої,

Я люблю твій голос — теплий, дорогий.

В нім землі моєї срібні голоси

Дружби і любові, добра і краси.

Назбираю в лісі квітів сон-трави,

Дорога бабусю, літ за сто живи.

У моєму серці — слід твоїх пісень

І кажу: Добридень! Добрий тобі день!

2. Зачитування дитячих творів про бабусю.

Вчитель. Готуючись до цього свята, ко­жен учень написав невеличкий твір про  свою  бабусю,   в  якому  найтеплішими, ніжними словами роз­повів про цю дорогу людину — бабусю.

Зараз я зачитаю вам кілька творів.

І справді — ви тільки вслухайтеся: Бабуся! Бабусенька! Ба­буня!

Яке ніжне, красиве, лагідне, пестливе й тепле слово! А чому?

1-й учень. А тому, що бабуся — це мамина або татова мама, отже, вона прожила на світі удвічі більше, ніж ма­ма чи тато.

2-й учень. Бачила у житті удвоє більше. І ми, мабуть, удвоє дорожчі для неї, бо ми — діти її дітей.

3-й учень. Бо ми її онучаточко, дівчатко чи хлоп'ятко.

4-й учень. Бо ми її пташенятко, ластів'ятко чи козенят­ко.

3. Знайомство зі скарбами бабусиної скрині.

Вчитель. Так, діти, все це правда. А дбає про вас бабу­ся тому, що ви — її дитиночка-кровиночка. Правду ка­жуть у народі: «Діти — це діти, а справжні діти — це ону­ки».

І ось сьогодні на свято до своїх онучат білими голубка­ми злетілися бабусі. А не всі ж вони живуть у нашому місті. І як завжди, прийшли вони не з порожніми рука­ми. Подивіться, як змінився наш клас, прибраний руш­никами, серветками, які вишили невтомні руки наших бабусь.

А ще бабусі принесли ось таку невеличку скриньку.

А чи знаєте ви, що це таке скриня?

Колись, діти, у кожній хаті була скриня. І в цих скри­нях мами ваших бабусь, бабусі ваших бабусь зберігали все найдорожче, найрідніше їхньому серцю, а що саме, ми зараз подивимося. (Бабуся відкриває скриню. Виймає рушник.)

Розповідь про рушник.

Бабуся. Так, діти, це рушник. Оздоблений квітами, а може бути і зірками, птахами. Скільки він промовляє сер­цю кожного з нас!

— А що ви знаєте про рушник?

1-й учень. Від сивої давнини і до наших днів, у радості й горі рушник - невід'ємна частина нашого побуту. Йо­го можна порівняти з піснею.

2-й учень. Без рушника, як без пісні, неможливе народ­ження, одруження, зустріч гостей. Ним витирають руки, з ним пораються коло печі, з ним доять корову.

3-й учень. Після закінчення жнив хліборобів зустріча­ють з хлібом-сіллю на рушникові.

4-й учень. В Україні поширений звичай накривати руш­ником хліб на столі.

5-й учень. Коли син вирушав з дому в далеку путь, ма­ти дарувала йому рушник, як оберіг від лиха.

Вчитель. Тому, діти, і оспіваний рушник у віршах та піснях.

Послухайте «Пісню про рушник».

А ще хочу запропонувати вірш нашого буковинсько­го поета Василя Таскана «Рушники»

Як з'являємось на світ ми

В крижмі — білі рушники.

Полотняне диво світле,

Плід душі й хист руки.

Як прийде пора до шлюбу

З блиском золота кілець,

Рушники з дитинства любі

Ляжуть в стежку під вінець.

Чи коли від краю свого

Довгий шлях кудись лежить,

Рушником й хрестом в дорогу

Рід тебе благословить.

А прийдеться шлях останній

Нам відміряти в житті,

Рушники прості, прощальні

З калачами — на хресті.

Рушники, рушники —

Наче долі сторінки, їхня мова писанкова

Збереглася на віки.

5. Бесіда про вишиту сорочку.

Вчитель. А ось подивіться. Це сорочка. А знаєте, що цю со­рочку вишивала мені моя бабуся, коли я була ще ученицею?

Вишивали сорочки колись нитками, а потім бісером. Переважали жовті й блакитні кольори. А де ви бачили збіг таких кольорів?

— Що ви знаєте про сорочку?

1-й учень. Довгими зимовими ве­чорами вишивали дівчата не тільки рушники, а й сорочки.

2-й учень. Сорочки вишивали матері своїм синам, а коли син вирушав у далеку дорогу, то со­рочка служила йому оберегом і оберігала від злого й недоброго.

3-й учень. Сорочки вишивали червоними і чорними нитками. Червоне — то радість, а чорне — печаль. (Звучить пісня «Два кольори»).

І на багатьох із вас теж вишиті сорочки. Хто ж вам їх вишивав? А ще я хочу, діти, розповісти легенду про со­рочку.

Ось послухайте. (Вчитель розповідає легенду про сороч­ку).

6. Знайомство з віночком.

Вчитель. Дівчата, погляньте, що у мене в скрині. А що таке віночок? Які бувають вінки?

1-й учень. Вінок — це символ добра і надії. Вінок — це сплетене коло з квітів, листя, гілок.

2-й учень. Є вінок лавровий, його одягали на голову пе­реможцям.

Є терновий вінок. Терновий вінок завжди був симво­лом страждання.

3-й учень. А є ще вінок український. Він символізує мо­лодість і кохання, може визначати долю.

4-й учень. Дівочий вінок носять юнки кожної весни і літа. Весільний вінок одягають тільки раз — на весілля.

5-й учень. А мені бабуся розповідала, що дівочий віно­чок обов'язково мав бути з живих квітів. Усі вони мають цілющі властивості.

Вчитель. Український віночок оспіваний у піснях, опо­витий легендами та переказами, опоетизований майстра­ми пензля та слова. Він був одвічним символом добра й надії.

Дівчинка. Ось послухайте, що я записала від бабусь про український віночок. (Розповідь. Вірші. «Віночок»). (Танець з віночками.)

7.  Спогади дітей про бабусині скрині.

— Діти, у скринях ваших бабусь,   ви,   мабуть,   бачили багато всього цікавого, а ще більше вам розповіли ваші ба­бусі.

Дівчинка. Я пам'ятаю, коли приїжджала до бабусі в село, у неї під вікном цвіли мальви, а далі,  понад   берегом,   калина, верба і тополя — одвічні ук­раїнські символи. А ще моя ба­буся  розповідала,  що  калина цілюща, лікує від різних хво­роб.

Вчитель. Так, діти, все це правильно. І у нашій скрині є гілочка калини — символ дівчини-українки. Про калину ходить багато легенд, її порів­нюють з красою дівчини.

(Учні  розповідають   легенду про калину).

(Пісня «Ой є в лісі калина»)

1-й учень. А ще в нашій скрині       є       барвінок.

Барвінок   —    це    символ хлопця,     символ     краси. Барвінок — рослина добра. Він — захисник. Пучечки барвінку вішають над двери­ма і вікнами, щоб злі духи не проникали у дім.

2-й учень. Барвінок — це й цілюща рослина. Напій з барвінкового листя знижує кров'яний тиск і тамує голов­ний біль. Про барвінок теж ходить багато легенд.

(Легенда про барвінок).

3-й учень. У нашій скрині є пучечки іншого зілля. Ось подивіться. Це м'ята і полин. Ними перекладали добро у скрині, щоб краще пахло і зберігалося довго.

4-й учень. А це — вербові прутики, їх освячують у церкві у Вербну неділю й зберігають у хаті як оберіг від грому.

5-й учень. А цей пучок колосків називають дідух. На Святий вечір його виймали зі скрині й ставили на стіл, за яким вечеряють.

6-й учень. А ще кожна бабуся зберігала у скрині ось цю книгу. (Показує Бібілію).

— Біблія — священна книга християн. Складається во­на з двох частин: Старого заповіту і Нового заповіту. А ось ця наша Біблія ще й дуже стара, їй уже понад 80 років.

Діти, все не тільки зберігалося у скрині, а передавало­ся з покоління в покоління і від прабабусь — бабусям і т. д.

Можливо, ще хтось із вас дізнався про щось від своїх бабусь? (Прикмети читають діти).

Мудрість народна — то теж великий наш скарб. І ми вдячні нашим бабусям, що вони зберегли ці скарби для нас.

8. Підсумкова бесіда.

На плечі бабусь лягло виховання онуків. Нерідко бабусі замінюють вам тата і маму. Адже батьки за щоденними турботами не мають часу відповідати на всі ваші «чому?». От і доводиться звертатися до бабусь. А вони все встига­ють, на всі запитання відповідають. Любі бабусі, спасибі вам за те, що ви допомагаєте виховувати своїх онуків.

(Вірш читає мама учня. Діти дарують бабусям квіти. Звучить вірш. «Молода бабуся»).

1.Я своїй бабусі пісню заспіваю,

Вона для мене — сонечко й краса, —

Подібної до неї я не знаю,

Коли б зшукав всю землю й небеса.

          2.Моя бабуся, гарна й мила,

Вона найкраща від усіх людей.

І хоч вона вже трохи посивіла,

Але так щиро любить нас — дітей.

Вчитель. Але є ще й українські народні пісні. Які ук­раїнські народні пісні ви знаєте?(Відповіді дітей. Учні виконують одну з українських на­родних пісень).

––  Діти, кажіть своїм батькам і ненькам ласкаві слова щогодини й щоднини, бо хто ж боронить нас від усіх бід та й від самого себе? Недарма в народі мовиться: «Болить у дитини пальчик, а в матері - серце». Ще які прислів'я і приказки про маму ви знаєте?   (Діти називають прислів'я і приказки).

1-й учень.

Рідна мамо! Добра ти моя ненько!

Мамо, мамо, вишенька біленька.

Чуєш, мамо? Горлиця мені знову

Нагадала давню пісню колискову.

2-й учень.

Мамо, мамо! Горлиця, як ти, сива

Проліта крізь літа

Давнім спомином щаслива.

Чуєш, мамо? Більшого нема дива

За пісні, що ти дала, як папороть цвіла.

Вчитель. Ось і закінчується наше свято. Ви бага­то співали, декламували, уважно слухали вчителя. Чи сподобалось вам наше свято? Чи переконалися ви, що без маминої пісні немає людини? (Учні висловлюють свої вра­ження)

–– Повернімо ж наші серця до краси людської, збагатимо життя наше маминою ласкою.

1-а учениця.

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,

Виростуть з тобою приспані тривоги.

За тобою завше будуть мандрувати

Очі материнські і білява хата.

2-а учениця.

Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

(Учні виконують пісню «Чорнобривці»).

Вчитель. Спасибі вам, діти, за щиру розмову, за участь у нашому святі. Щасти вам!