Скіфи VII-III ст. до н.е.

Про матеріал

Скі́фи, або ски́ти[1] (грец. Σκύϑαι; самоназва «сколоти»: грец. Σκολότοι), — екзоетнонім грецького походження, який у сучасній науковій та художній літературі застосовується до практично всіх племен, що мешкали у VII—III ст. до н. е. на землях сучасної України від Дунаю до Дону, всю цю територію Геродот називав Велика Скіфія. На землі нинішньої України скіфи прийшли у VII столітті до нашої ери, перетнувши Кавказ і захопивши Кімерію, та частково витіснивши в закавказзя та Малу Азію, та асимілювавши кімерійський етнос і стали домінуючою силою в степах та лісостепах на північ від Понту.

Перегляд файлу

Попередній слайд 1 / 8 Наступний слайд

Зміст слайдів

Номер слайду 1

Скіфи. VII – III ст. до н.е.

Номер слайду 2

Скіфи - войовничі кочові племена, що заселяли територію між річками Доном, Дунаєм та Дніпром, а також частину Криму у ViІ - III ст. до н. е.

Номер слайду 3

Цар Атей

Номер слайду 4

Чеканилась своя монета. Розвиток торгівлі

Номер слайду 5

Давньогрецький історик Геродот у V ст. до н. е. особисто відвідав Скіфію та описав її. Геродот виділяв серед скіфів такі групи: -царські скіфи; -скіфи-орачі; -скіфи-землероби; -скіфи-кочовики.

Номер слайду 6

Війна для скіфів була головним заняттям, джерелом збагачення. Основною зброєю був лук складної конструкції, він відзначався далекобійністю. Ударну силу складала кіннота. Головним засобом захисту воїна-скіфа був панцир, хоча використовувалися і звичайні шкіряні куртки.