Складнопідрядне речення з підрядними з’ясувальними.

Урок № 18

Тема: Складнопідрядне речення з підрядними з’ясувальними.

Мета: дати поняття про складнопідрядні речення з підрядними з’ясувальними; формувати вміння  впізнавати такі речення, визначати в них граматичні основи,  частини головну й  підрядну; виховувати патріотизм, повагу до зафіксованої фольклором мудрості народу, шанобливе ставлення до рідної природи;  формувати пунктуаційну грамотність, розвивати логічне мислення, увагу, пам’ять, удосконалювати навички роботи з підручником.

Тип уроку:  урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник.

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань.

*Робота біля дошки. До записаних на дошці головних частин складнопідрядних речень  усно додати підрядну частину. На питання якого другорядного члена речення відповідає  додана  підрядна частина?

Я  розумію, що  ....  . Мені відомо,  як .... .  Я згоден, що ... . Важко  навіть уявити, що... . Ми щасливі тим,  що ... .

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

* Пояснення вчителя.

Складнопідрядним реченням з підрядним з’ясувальним називається таке складне речення, у якому  підрядна частина з’ясовує, роз’яснює зміст одного з членів головного речення. Такі члени головного  речення означають різні вияви мислення, мовлення, почуття (у головній частин, як правило, наявні дієслова: говорити, запитувати, думати, розуміти, вважати, бачити, чути; прикметники: радий, певний, щасливий, прислівники: видно, зрозуміло, потрібно та ін.). Підрядне з’ясувальне речення відповідає на питання додатка у простому реченні (питання  всіх непрямих відмінків). Напр.: Нас змалку вчили, що мовчання – золото. (В.Кордонець.) Сім міст сперечались, що їхій Гомер. (Л.Костенко.) Жду не діждусь, коли ніч сіроманцем з казки далекої бігтиме знов. (Є.Гуцало.)

З головною частиною складнопідрядного речення підрядні з’ясувальні частини з’єднаються  сполучниками  що, як, щоб, ніби, наче, мов  та сполучними словами  хто, який, чий, котрий, де, куди, коли. Напр..: Я знаю, що пройде печаль. (І.Кучмай.) Я бачив, як синя вода кресала крижину попід мостами. (А.Малишко.). У головній частині може бути слово той у непрямих відмінках. Напр..: Вірю в те, що знову уквітча нашу землю жито молоде. (Ю.Воропай.)

Як правило, підрядні з’ясувальні частини стоять після головної частини складнопідрядних речень. Напр..: Буду шукати сама, де дорога моя. (Леся Українка.) Мамо, я знаю, що жодна хустина тепла вже не сховає твої передчасні сивини. (Г.Васильченко.) Інколи підрядна з’ясувальна частина стоїть  на початку речення (напр..: Що в серці вариться, те на лиці не втаїться. (Нар.творч.) Чи заболить головонька, ніхто мене й не спитається! (Л.Боровиковський.) Що розказував нам батько, не забуть до скону. (Д.Білоус.), усередині речення (напр..: Не кажи, що не маю рації, і докорами не карай. (Л.Костенко.) Хай говорять, що хочуть, волошки у житі. (Є.Гуцало.) Не знає поет, чи хто слуха його, не стримує серця і співу свого. (Леся Українка.) Бачить, що в хижу, та дверей не знайде. (Нар.творч.)

* Робота з підручником.  Самостійне опрацювання теоретичного матеріалу (с. 54).

* Бесіда за змістом прочитаного.

• На питання якого другорядного  члена речення відповідають підрядні з’ясувальні речення? 
• Якими дієсловами (прикметниками, прислівниками) зазвичай передаються  вияви сприйняття, мислення у головній частині?
• Якими сполучниками  приєднуються підрядні з’ясувальні речення до головних? Якими сполучними словами?
• У значенні якої  частини мови вживається  частка чи, яка приєднує підрядну з’ясувальну частину  до головної?

ІV. Виконання вправ на закріплення вивченого.

*  Прочитати записані на дошці (спроектовані на дошку)  речення. Поставивши питання від головної частини до підрядної, з’ясувати вид підрядної частини. Вказати сполучники й сполучні слова,  якими підрядна частина з’єднується з головною. Якими частинами мови є виділені слова?

Послухайте, як дихає земля. (І.Гончар.) Диваче! Глянь, як ниви колосяться! (М.Рильський.)  Не віриться, що пригасає сонце. (С.Назарик.)  Не помітив, як і звечоріло. (М.Самійленко.) Час подивитись, куди наша річка тече. (А.Зігора.) Я тільки чув, як голос пісні затихав. (М.Петеренко.) Признаємося, хто кому рідня. (М. Діхтяренко.) Ти дивишся, чи десь не ходить мати. (А.Горбівненко.) Приходив дощ, питався, де ти є. (О.Галета.) А хмарка хмарку весело питає, куди гуся Телесика несе. (Н.Кир’ян.) Не знаєм, де грози оселя, чи є туди які стежки. (Є.Гуцало.) Шкода, що літо відцвіло. (М.Волощук.) Хто у тому винен, я не знаю. (В.Симоненко.) І іноді буває справді жалко, що в  стиглім житі не живуть русалки. (П.Камінський.)

* Робота біля дошки.  Записати речення, встановити, що пояснює  підрядне речення в головному.  Визначити вид підрядних частин. Пояснити вживання розділових знаків.

І. Я не знаю, хто першим повідав мені Україну мою дорогу, барвінкову. (Т.Севернюк.) Давно доведено, що гени таки щось важать в цьому світі. (Н.Білокриницька.) Спинися, часе, й розкажи, як наш народ колись тут жив. (О.Озірний.) Думав я, що в кожнім серці є сьогодні, вчора й завтра. (Б.Олійник.) Я люблю, як, буває, осінню пахне яблуками у хаті. (А.Малишко.) Навчає мудрість, що біда сама ніколи не приходить. (А.Багряна.) Чом промайнула журбинка, сам я, признатись, не знаю. (Д.Луценко.) Питаються в циганочки,  де зілля копати. Питаються, як тим зіллям хлопців чарувати. (Л.Боровиковський.) І я молюсь, щоби Чумацький Шлях засяяв ніжно рушничком  космічним. (В.Лупейко.)

ІІ. Цілу ніч до зорі я не спала, прислухалась, як море шуміло. (Леся Українка.) Що сумом повняться рядки, вже не лякає, ні. (О.Биструшкін.) Я знаю по голках сосну й ялину. Я знаю, як кохають до загину. Я знаю чорне, біле і рябе. Я знаю, як Господь створив людину. Я знаю все й не знаю лиш себе. (Ф.Війон.) Що має в серці простий люд, те я – серед усіх найгірший – хотів сказать у вбогім вірші. (П.Безруч.) Не можу бачить, як людина плаче, здригаючи плечима безутішно, ковтаючи важкий клубок гіркоти чи болю й смутку. (А.Малишко.) Я вірю у щасливі дні, у те, що сонце засіяє у  небі й серденьку моїм. (О.Ісаченко.) Що різні ми, не новина. (В.Сосюра.) Нехай не забувають люди, що дурень завжди дурнем буде. (Л.Глібов.)

* Прочитати.  Безсполучникові складні речення перебудувати на складнопідрядні з підрядними з’ясувальними (усно).

В людське безсмертя я не вірю та вірю: не вмира краса! (Є.Гуцало.) Я знав: вперед пливти колись було нелегко й Магеллану. (Д.Луценко.) Я знову вгадую: приїдеш ти чи ні? (М.Рильський.) Мені страшно признатися: я щаслива. Я знаю: слабкість – це одна з диверсій.  Мене спитали: ще раз хочеш юності? (Л.Костенко.)

* Диктант із завданням. Звершити народні прислів’я, записати їх. Визначити вид підрядної частини складнопідрядних речень.  

Ніхто не знає, ...  . Ніхто не чув,  ... . Рибак по кльову мусить знати, ... . З самого початку подумай, ... . Убрався в жупан і дума, ... . Не тямить голова, ... . Бачить корова, ... . Бачить Лиска, ... . Сова знає, ... . Казав німий, ... . Сирота не знає, ... .  У цього знати по очах, що ... . Права рука не знає, ... . Дорікав горщик чавунові, ... . Знай, кобило, ... .Чи хтось видав, ... ? Пізнати по личеньку, ... .

Для довідок. ...що його чекає.  ...як комар чхнув. ...як рибку звати. ...який буде кінець.  ... що пан. ... що язик лепече. ...що на повітці солома. ... відкіль блиска. ...де кури ночують. ... що бачив сліпий, як втікав кривий. ... куди голову прихилити. ... він ходить по ночах. ...що робить ліва. ... що той чорний. ...де можна брикати.  ...щоб ведмідь щебетав? ... що не спала всю ніченьку.

* Прочитати. Визначити вид складнопідрядних речень. Усно перебудувати подані речення на речення з прямою мовою.

Мені говорила бабуся, що кожна порядна дівчина повинна зуміти вишити хоч би один рушник. (В.Кордонець.) В мовчазної господині вранці я перепитаю,  чи давно той сохне невід, склавши крила поверх тину? (В.Давиденко.) На Річку Море раз гнівилось і ревло, що річка береги водою розбовтала. Осел почванитись хотів перед сусідкою своєю Свинею, що чув в ліску всіх птахів спів. (Л.Боровиковський.)

* Пояснювальний диктант. Накреслити схеми двох указаних учителем речень. За схемою, поданою на с. 115 підручника, зробити синтаксичний розбір одного з речень (усно).

Послухайте, як птах виводить ноту. (З.Кучерява.) А сонечко неначе запитало, чи тепло у душі моїй сьогодні. (О.Омельченко.) Став я, подих затаїв, слухав, як земля зітхала. (З.Гончарук.) Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі? (П.Тичина.) Ви чули, як шумлять бори у вересневі вечори? (А.Малишко.) Питають сосни, де я мешкаю, куди іду сумною стежкою (Д.Павличко.) Чи ти бачиш, як хмари кошлаті в небесах чередою пливуть? (Янка Купала.) Спинись і послухай, як скрипка до себе зове. Спинись і послухай, як скрипка тобі промовляє. (Є.Гуцало.) Збагніть на мить, яку таїть загрозу нейтронний смерч для людства і життя. (Д.Луценко.) Усі проблеми світові забути хочеться на мить і слухать, як бджола дзумить. (М.Луків.) Край яру джміль сів на квітинку, зірвався й покотивсь на сніг і довго втямкувать не міг, чого так холодить у спинку. (А.Казка.) Незабудка безпорадно дивилась,  як очерет над водою косили. (С.Кічун.)

* Диктант із коментуванням.  Записані речення прочитати, дотримуючи правильної інтонації.

І. Ви бачили хоч раз, як плачуть квіти? (Г.Максимішина.) Не буду я питати, чому за літом дні холодні йдуть. (М.Волощак.) Душа байдужа вже не в змозі почути, як шепочеться трава. (З.Бебешко.) Ніхто не бачить, що гілля померзло, що від морозу  взимку гинуть віти. (Л.Федорук.)  Ой ти, стoлітнє дерево, чи не повчило б нас ти, як дивну мову грушину на людську перекласти? (Янка Купала.) Я пригортала світ увесь до себе і відчувала, як мене він любить. (О.Омельченко.) Ішли ми довго шляхом по луках і полях, та пізно здогадалися, що колом був той шлях. (Т.Уєвич.) Зайду в траву і ляжу горілиць, прислухаюсь, як з вітром гай шепоче. (Д.Луценко.) Я не знаю, але знати мушу, як навчити відчувати душу, розуміть, що десь комусь болить? (Н.Білокриницька.) Лісники мені розповідали, як в гаях весною на світанні солов’ї раптово помирали від розриву серця в щебетанні. Невсипущі добрі життєлюби, у весну закохані і вперті, не гадають, що за  мить загубить  їхній вік  неждана сила смерті. (Д.Луценко.)

ІІ. Комусь дано творить діла великі, що ниткою простягнуться в віки. А з мене досить, що не був дволикий, що серця не міняв на п’ятаки. (Д.Фальківський.) І без слів я усе зрозумію, що сказати маєш мені. (В.Симоненко.) День і ніч у небі до знемоги  крилами веслують журавлі, знають, що не зіб’ються з дороги з вірним їм ватагом на чолі. Знають, що не дбаючи про себе і не поступаючись ніде, їх усіх він обширами неба в рідний край щасливо приведе. (І.Гнатюк.) Я бачу все і розумію, що важко визначить, де суть. (Н.Білокриницька.) Послухай, юначе, послухай, козаче, як вірно тебе я люблю. (Г.Гуржій.)

VІ. Підбиття підсумків уроку.

VІІ. Домашнє завдання.  П.7, вправа  100.