Складові сучасного інформаційного середовища

Про матеріал

Загальне поняття інформації подано у філософії, де під нею розуміють відображення реального світу. Як філософську категорію її розглядають як один з атрибутів матерії, що відбиває її структуру. Погляд на інформацію з точки зору її споживачів окреслює таке поняття:

Перегляд файлу

$C:\Users\user\Pictures\no-translate-detected_1284-22764.jpg$

Доклад

Тема: Складові сучасного інформаційного середовища

Вихователя Шпак О.М.

Доклад на тему

Складові сучасного інформаційного середовища

Інформація — абстрактне поняття, що має різні значення залежно від контексту. Походить від латинського слова «informatio», яке має декілька значень:

роз'яснення; виклад фактів, подій; витлумачення;
представлення, поняття;
ознайомлення, просвіта.

Загальне поняття інформації подано у філософії, де під нею розуміють відображення реального світу.

Як філософську категорію її розглядають як один з атрибутів матерії, що відбиває її структуру. Погляд на інформацію з точки зору її споживачів окреслює таке поняття:

Інформація — це нові відомості, які прийняті, зрозумілі і оцінені її користувачем як корисні.
Іншими словами, інформація — це нові знання, які отримує споживач (суб’єкт) у результаті сприйняття і переробки певних відомостей.

Інформацію можна поділити на види за кількома ознаками:

Для людини інформація поділяється на види залежно від типу рецепторів, що сприймають її.

Візуальна — сприймається органами зору.
Аудіальна — сприймається органами слуху.
Тактильна — сприймається тактильними рецепторами.
Нюхова — сприймається нюховими рецепторами.
Смакова — сприймається смаковими рецепторами.

За формою подання інформація поділяється на наступні види.

Текстова — що передається у вигляді символів, призначених позначати лексеми мови.
Числова — у вигляді цифр і знаків, що позначають математичні дії.
Графічна — у вигляді зображень, подій, предметів, графіків.
Звукова — усна або у вигляді запису передача лексем мови аудіальним шляхом.

Уже з дошкільного віку дитина потрапляє у так званий інформаційний простір, що визначається як сукупність баз і банків даних, інформаційно-телекомунікаційних мереж і систем, а також технологій їх ведення та використання, які функціонують на основі загальних принципів і правил, що забезпечують інформаційну взаємодію організацій.

Інформаці́йний про́стір (англ. Information space) — сукупність результатів семантичної діяльності людства. Зазначений простір може розумітися як у переносному значенні, так і в ідеалістичному, останній підхід розвивається у філософії, а також у паранаукових і псевдонаукових дослідженнях. Інформаційний простір може розумітися як «світ імен та назв, близький онтологічному»[1]. Цей термін використовують, як логічне протиставлення об'єктному(предметному, фізичному, матеріальному) світові: частіше під формулюванням «інформаційного поля» у цариніпарапсихології.

Інформаційним простором також вважається сукупність:

· банків даних і баз даних;

· технологій їх супроводу та використання;

· інформаційних телекомунікаційних систем, що функціонують на основі загальних принципів й забезпечують інформаційну взаємодію організацій та громадян, а також задоволення їх інформаційних потреб.

Основними компонентами інформаційного простору є:

· інформаційні ресурси;

· засоби інформаційної взаємодії;

· інформаційна інфраструктура.

Поряд із терміном „інформаційний простір” існує поняття „інформаційне середовище”, що розглядається як світ інформації навколо людини і світ його інформаційної діяльності.

Сучасна людина занурена в інформаційне середовище, адже живе серед телебачення, книг, журналів, та комп’ютерних ігор. Таким чином, інформація відіграє все більшу роль в життєвому циклі людини, пронизує всю її діяльність та формує інформаційний спосіб життя.

Звичайно, що дитина шкільного віку також занурена в інформаційний простір, має можливість отримувати інформацію з різних джерел.

Великий вплив на інтелектуальний, емоційно-ціннісний та фізичний розвиток дитини має предметно-ігрове розвивальне середовище. Як його невід'ємні елементи, дедалі ширше застосовуються нові інформаційні технології, в основі яких — комп'ютерна техніка. Комп'ютеризація поступово проникає практично в усі сфери життя і діяльності сучасної людини, вносить свої корективи і у підходи до розвитку та освіти дітей.

Комп’ютер, як інструмент для обробки інформації, може служити і потужним технічним засобом навчання

Психологи відзначають: чим раніше дитина познайомиться з комп’ютером, тим меншим буде психологічний бар’єр між нею і машиною, тому що в дитини практично немає страху перед технікою.

використання комп’ютерного обладнання в освітньому процесі; використання різних видів Технічних Засобів Навчання.

Однією з найважливіших функцій комп’ютерних ігор є навчальна. Комп’ютерні ігри створені так, що дитина може собі уявити окреме поняття або конкретну ситуацію, а одержати узагальнене поняття про всі схожі предмети або ситуації. У такий спосіб у дитини розвиваються такі важливі операції мислення як узагальнення і класифікація.

Інформаційно-освітнє середовище

Інформаційно-освітнє середовище (ИОС) визначається як система доступних споживачеві джерел інформації, способів, що об'єктивувалися, і засобів її привласнення, а також умов інформаційної взаємодії суб'єкта з цими джерелами.
Специфіка інформаційно-освітнього середовища визначається якісним складом її елементів, а також їх властивостями і функціями. Комбінації цих елементів, різноманітність властивостей і функцій останніх породжують різні модифікації інформаційно-освітнього середовища(див. інформаційну модель освітнього процесу). Знаючи основні характеристики елементів інформаційно-освітнього середовища, можна здійснювати пошук її різних модифікацій. Можлива попередня оцінка їх освітнього ефекту у формі освітніх гіпотез. Сам процес вдосконалення освітньої системи можна визначити як послідовність результативніших відносно освітнього результату модифікацій її інформаційної метамоделі.

Зміст освітнього процесу визначається, передусім, складом і змістом джерел інформації інформаційно-освітнього середовища. Їх багато, але, проте, усю сукупність джерел інформації можна розділити на обмежене число досить однорідних груп. Відповідно до цих груп джерел інформації в інформаційно-освітньому середовищі можна виділити наступні відносно самостійні інформаційно-освітні середовища-компоненти:

«природна природа»;
«друга» природа («рукотворні» об'єкти, інструментарій різної складності і масштабу);
середовище комунікацій (середовище соціального спілкування індивідів);
традиційні інформаційні фонди (друкарське слово, аудіо - і відео);
ВІРТУАЛЬНЕ ІНФОРМАЦІЙНЕ СЕРЕДОВИЩЕ (відтворення або моделювання усіх відомих джерел інформації);
ігрове середовище (умовне об'єднання ігрових складових різних середовищ).

Кожне з названих середовищ має власну структуру. З розвитком нових технологій інформаційного обміну можна вести мову про інфраструктуру нового (віртуальною) освітнього середовища або ІКТ-інфраструктуру учбового процесу. Під ІКТ-інфраструктурою учбового процесу розумітимемо систему апаратних засобів, учбових об'єктів і інструментів учбової діяльності віртуального середовища навчання.

Розглянемо детальніше складові ИКТ-інфраструктури сучасного освітнього середовища, яке в найближчому майбутньому буде створене в кожній освітній установі:

апаратна техніка і інструменти для введення інформації : цифрова відеокамера, цифровий фотоапарат, цифровий мікроскоп, сканер, диктофон, планшет, система цифрових вимірників (датчиків і ПО) для автоматизованого експерименту, системи глобального позиціонування (GPS), інструменти розпізнавання усної мови;
пристрої і інструменти представлення, обробки і передачі інформації : персональний комп'ютер, кишеньковий комп'ютер, цифровий проектор; інтерактивні дошки; комунікатор; шолом (і рукавички) віртуальної реальності; розмножувальна техніка (принтер, ксерокс або ризограф); ПЗ для мережевих освітніх комунікацій (оболонки ДЗ, конструктори сайтів, системи поштового зв’язку);
цифрові інформаційні джерела, що формують цифровий освітній контент;
цифрові інструменти учбової діяльності : віртуальні лабораторії; моделюючі середовища; визначники і класифікатори; телеметричні системи; геоінформаційні системи; системи автоматизованого проектування (САПР); ПЗ для редагування і обробки інформації (числових даних, тексту, аудіо, відео); ПЗ для підготовки презентацій; тренажери; системи самоконтролю знань і умінь, включаючи системи тестування;
системи і засоби підтримки організації освітнього процесу : планування учбового процесу, організації і підтримки освітнього процесу, управління освітньою установою, управління освітою для муніципальних органів.

Навчання при такому технічному і інформаційному забезпеченні, безумовно, перетвориться. Школярі дістають незрівнянно великі можливості для самостійної учбової роботи. Вони можуть: використовувати ІКТ-ресурси і інструменти для різних способів роботи з "готовою" учбовою інформацією; досліджувати реальний світ; швидко збирати, користуючись різноманітними способами фіксації даних, і якісно обробляти ці дані за допомогою комп'ютера; робити ув'язнення на основі зібраної інформації; моделювати явища, що вивчаються, використовуючи цифрові лабораторії і інструментальні середовища; висувати і перевіряти учбові гіпотези; створювати, представляти і захищати розробки, що демонструють результати їх учбової діяльності. Робота з новою технікою і новою інформацією, що виходить за рамки шкільного підручника, викликають у учнів природну цікавість і інтерес, стимулюють їх включення в самостійне дослідження довкілля. Різноманіття комп'ютерної техніки і ПЗ, бажання освоїти нові технології в учбовій практиці створюють сприятливі умови для формування у учнів уміння працювати в команді, домагатися глибокого осмислення поставлених перед ними задач, прагнути до масштабної розробки відповідних учбових проектів і пошуку цікавих форматів представлення результатів колективної діяльності.