Шедеври скульптури, якими не перестає захоплюватися людство, дала світу епоха давньогрецької класики. Митці експериментували із жестами та виразами обличчя, фігури зображалися в русі, проте вони залишалися сповненими спокою, достоїнства та величі. Фідій, Пракситель, Мирон, Поліклет - великі скульптори стародавньої Греції . Скульптура – мовчазна потаємна муза
Пропорційність антічних класичних скульптур стала зразком для майстрів багатьох епох. Найславетнішим творцем жіночих скульптурних образів був Пракситель. Його “Афродіта Кнідська” має безліч наслідувань. До цієї традиції належить і знаменита “Афродіта Мілоська”, неперевершений зразок античної скульптури. Мармурова богиня кохання та краси вражає своєю загадковістю, класичними рисами обличчя, пропорціями фігури. Висота статуї 2,04 м. Датована приблизно 150 до н. е. 8 квітня 1820 року фермер на ім’я Йоргос Кентротас натрапив на статую в руїнах стародавнього міста на острові Мілос. Зараз Афродіта експонується у Луврі . Париж. Агесандр. Венера Мілоська. Скульптура – мовчазна потаємна муза
. Дискобол (грец. Δισκοβόλος — метальник диска) —давньогрецька скульптура, завершена на початку класичного періоду приблизно в 460-450 до н. е. Одна з найбільш прославлених статуй античності роботи скульптора Мирона. Він є першою класичною скульптурою, що зображує людину у русі. Скульптура – мовчазна потаємна муза
Переможець змагань із метання диска зображений у момент розмаху перед киданням. Тіло атлета представлено у повороті , що було надзвичайно складним та водночас сміливим прийомом. Ім'я атлета, зображеного у скульптурі, не збереглося. Не зберігся й оригінал Дискобола - він був загублений у Середньовіччі. Робота відома завдяки численним римським копіям, як повномасштабним копіям із мармуру, який дешевший за бронзу , так і меншим масштабним версіям із бронзи. Скульптура – мовчазна потаємна муза
Діа́на Верса́льська або Артемі́да Верса́льська Скульптор Леохар. Приблизно 325 рік до н. е. Це частково відновлена римська копія (І чи ІІ століття нашої ери) втраченого грецького бронзового оригіналу. До Французької революції «Діана Версальська» знаходилась у Версалі.1798 року статуя Артеміди була конфіскована з передана на збереження до Лувру, який тоді став національним музеєм. Діана Версальська. Франція. Лувр. Діана представлена на полюванні, поспішаючи вперед, ніби в погоні за дичиною, правою рукою збирається витягнути стрілу з сагайдака . Її ліва рука була відновлена, а до її ніг додано оленя, хоча можна було очікувати собаку. Вона носить короткий доріанський хітон і сандалі .
Скульптурне мистецтво римлян на ранніх етапах зазнає впливу етруської культури, на пізніх — переймає грецьку традицію, але користується нею інакше. Переважна більшість античних скульптур, які дійшли до наших днів, є римськими копіями більш ранніх грецьких робіт. Основним досягненням римлян є скульптурний портрет (парадний, камерний, кінний), якому притаманні реалістичність відображення характерів, урочистість. Рельєфи на історичні сюжети часто прикрашали тріумфальні арки і колони.
Захоплюючись майстерністю грецьких і римських скульпторів, митці наступних поколінь звертаються до античних статуй як до найкращих зразків мистецтва. Християнська релігія визначила своєрідність європейської середньовічної скульптури, яка стала частиною соборів романського стилю. У мистецтві готики скульптура відіграє помітну роль, «олюднюючи» архітектуру.
Для монументальної пластики романського стилю характерна сакральна скульптура. Сюжетами найчастіше були грізні пророцтва Апокаліпсиса і Страшного суду, що демонструють богословську схему ієрархічної структури світу. У центр гігантських рельєфних композицій над порталами храмів — величезні фігури Христа. Сакра́льне мисте́цтво — мистецтво, тісно пов'язане з вірою в Бога, релігійними обрядами, релігійним життям, символізмом божественної сили.
Для романіки характерні символічність, умовність прийомів і стилізація форм. В зображенні фігур пропорції порушувались, складки одягу трактувались довільно, незалежно від пластики тіла. Фігури розташовувались у просторі, що позбавлений глибини, між ними не відчувається відстань. Фігури різномасштабні, їхнє трактування залежить від форм самої архітектури. Собор Сен-Лазар . Отен. Франція. Капітель «Втеча до Єгипту» . ХІІ ст. Скульптура – мовчазна потаємна муза
Готика – період розквіту монументальної скульптури, в якій зростає значення пластики, хоча фігури і не вільні від фону стіни. У рельєфі спостерігається тяга до високого рельєфу (горельєф). Майстри прагнули до більшої природності в зображенні людського обличчя і тіла, поз і жестів, розкривали в своїх творах різні емоції, темпераменти. Страсбурзький собор. Франція. ХV ст.