" Слава Україні! - Героям слава!!!"

ЗЗСО І-ІІІ ступенів – ліцей с. Стрілки Самбірського району Львівської області

Проць Наталія Петрівна

Паславська Оксана Олегівна

 

 

 

Сценарій  літературно-мистецького заходу

« Слава Україні! – І Героям слава!!!»

 

Мета: вшанувати пам'ять Героїв Небесної Сотні, земляків, які загинули в зоні ООС

Завдання: формувати  в учнів ціннісне ставлення до України, прав та свобод людини;

• розвивати в учнів почуття національної свідомості та громадянської позиції;
• виховувати патріота, громадянина, готового захищати свою Батьківщину

 

Обладнання: ноутбук,проектор, переносний екран,  музична апаратура, фото Героїв Небесної Сотні та земляків, які загинули в зоні ООС

 

Мелодія відомої  пісні про Україну.

 

Читець 1  Тебе не вигадав Тарас,

                   Бо ти можлива і без нього.

                  Та й Котляревський в перший раз

                  Не споряджав тебе в дорогу.

                  Ти, наче вранішня зоря,

                  Гориш і сяєш споконвіку…

                  Не заснував тебе варяг:

                 У греки йшов по твоїх ріках.

 

 

Читець 2 Тебе оспівував Боян –

                  Поет і воїн знаменитий.

                  І скільки літ твої поля

                  Дають можливість людству жити.

                  Политі кров'ю поколінь,

                  Вони спроможні все вродити:

                  Бійців одважних, ковалів,

                  Красунь жінок, високе жито.

 

 

Читець 1 Тебе не вигадав ніхто.

                 З'явилась ти у День творіння!

                 Благословив тебе Христос

                 На вічне щастя і гоніння!

 

 

Читець 2  Щодня благаю я Христа,

                  Аби не знала ти руїни.

                 Тебе не вигадав Тарас,

                  Завжди була ти, Україно!

 

 

 

Читець 3 Ти синім небом дивишся на мене,

                Щоб я, бува, душею  не зачах.

                 В моїх ночах  - тополь свічки зелені,

                 В моїх ночах, в задуманих очах.

                 В моєму щасті твого щастя зливи,

                 В моїй крові пожар твоїх калин.

                 З твоїх давнин на плечах вітер сивий,

                 Гіркий, печальний вітер, мов полин.

                 За мною ходять твого горя тіні,

                 Лицем до твого сонця я встаю.

                В твоїм сумлінні – і моє сумління

                По проводі життя передаю.

               З твоїх  знамен несу я вільне кредо.

                Впаду як треба. Тільки ти – іди.

            …Дивлюсь вперед. І бачу попереду,

               Себе з тобою бачу назавжди.

 

 

Читець 4 Пишаймося, що є така земля:

               Ланів-колосся злоті простори,

               Гірських потоків лине дзвін здаля,

               В обіймах сонця грають хвилі в морі.

               Пишаймося, бо ми такий народ:

               Наш стяг і слава – Маківки вершина,

               Козацькі чайки, шум Дніпрових вод,

               І сива Русь – відтіль моє коріння.

               Пишаймося, що наша це земля,

               В піснях своїх сплітаймо слави вінці.

              Судилось нам пройти тернистий шлях.

               Пишаймося, що ми є українці.

   

 

 

Пісня « Добрий ранок, Україно!», танець український народний

 

 

Ведучий:  Історія України…. Це постійна боротьба за утвердження народності й нації, розбудови соборної незалежної демократичної держави. Мужніми борцями за волю в Україні були не тільки наші пращури, а також і нинішнє покоління. Саме це покоління ввійде в історію, як борці за євроінтеграцію.

 

 

 

 

 

Ведуча:Усе розпочалося у листопаді 2013 року, коли Кабмін  на таємній частині свого засідання ухвалив постанову, якою призупинив процес підготовки до підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Люди вийшли  на Майдан Незалежності, щоб висловити свій протест. В основному це була молодь, студенти. Спочатку був Євромайдан. 

 

Читець 5 За правду, свободу, за чесні і рівні права

                 Виходь у життя і нехай Україна повстане.

                Це більше не гра у ревіти, репости й слова.

                Виходь на майдан, за майдан і заради майдану!

                І буде штормити, та нас ці вітри не знесуть,

                І  сніг у мішках, хай би що, до весни не розтане.

                Є правда єдина, неписана істинна суть:

                Ти крапля, що може зробити нас всіх океаном.

                Усе неможливе сьогодні перейде межу.

                І доля ще буде до мене і зла, і ласкава.

               Але я виходжу на площу, але я кажу:

                Слава Україні!  – І  Героям слава!

 

Ведучий:Проте  30 листопада    за наказом правлячого  режиму беркутівці оточили площу і жорстоко побили  учасників протесту. При розгоні Євромайдану силовики активно використовували палиці і звукошумові гранати. 35 учасників були затримані,  кілька десятків отримали важкі поранення. Декому вдалося сховатися у Михайлівському соборі.

 

 

Ведуча: А на останній фазі Майдану, починаючи з 18 лютого , міліція сміливо використовує зброю, розпочинається відкрите насильство  безпосередньо проти активістів.

 

Читець 6   Отче наш, ми люди на Майдані,

                   України правдою живі.

                  Чуємо тепло Твоєї длані,

                  Жити хочемо в Твоїм єстві.

                  Ми твої сповняєм заповіти,

                   Господа в нас іншого нема,

                  Але ми не годні зрозуміти

                  Судні помисли твого ума.

                  Отче наш, скажи нам, чи не досить

                  Наших воскресінь і помирань?

                  Україна на колінах просить –

                  Перед нами і за нами стань!

                  Хочем жити вольною сім'єю,

                 Чути в серці людяності щем.

                 Оточи нас мудрістю Своєю,

                 А як треба – захисти мечем!

 

 

 

Читець 7 Їдуть, їдуть наймити-рекрути,

                 Ще без карабінів та гармат.

                 На Майдан, немов колись на Крути,

                 Наступає старшобратній мат.

                Та не радуйся, маро вельможна,

                Що грішми одурених ведеш!

                Всі майдани розігнати можна,

                Та народу ти не розженеш!

                Не поб'ють нас темні недотепи,

                Не впряжуть раби в ярмо старе,

                 Не затихне в Лаврі дзвін Мазепи,

                Заповіт Тараса не помре.

                Наш Майдан – то не пташина зграя,

                 Що на зиму в Африку летить.

                 Наш Майдан – то вічна і безкрая

                 Україна, як небес блакить!

 

 

 

 

 

 

Читець 8 …Ну що ж, уже в покорі не судилось

                     Нам вік прожить. А він такий важкий!..

                     У дні тривожні стали ми сміливо

                     Під прапор непокори бойовий.

                     Це вже опісля – будуть інші з вами.

                     Це вже опісля – слава і хвала.

                     А ви були із перших! Не словами –

                     Ви справами долали стіни зла!

                     І вже як вам стояти на Вершині,

                    Тоді не вас знов недругам судить!

                    Скарби в чужих ви не шукали скринях –

                   Ви честь країни вийшли боронить!

 

Сучасний  танець

 

Ведуча: На жаль, Революція Гідності коштувала нам  життя понад ста загиблих з різних куточків країни.   Це протистояння було тяжким і кривавим. Слідство та історики ще не один рік будуть досліджувати ці події.

 

 

Ведучий: Імена  багатьох полеглих у боях на Інститутській  і Грушевського у трагічні дні 18-20 лютого 2014 року увінчано на кількох гранітних плитах. І скрізь море квітів, ікон, свічок, портрети Героїв Небесної Сотні, серед яких ми бачимо портрет   нашого  земляка зі Старого Самбора Богдана Сольчаника.  

 

 

 

Ведуча: Б.Сольчаник мав  вищу освіту, працював на кафедрі  нової та новітньої історії України Українського католицького університету. У час Революції  Гідності Богдан кілька разів приїздив до Києва на Майдан. Загинув від ворожої кулі на вул.. Інститутській, біля готелю «Україна». Йому було лише 28 років. (Слайд)

 

 

Читець 9  Ми полягли на київськім Майдані,

                  На купищах залізної золи,

                  На провидіння й Божу волю здані,

                  За волю України полягли.

                  Стріляли в нас, - а ми не мали зброї,

                  Молилися, готові на загин,

                  Та не вступалися з передової,

                  Від барикад з автомобільних шин.

                  В катів обличчя, злобою роздерті,

                  Ми кидали  свого життя вогонь.

                 Співаючи, дивились в очі смерті,

                 Вмираючи, стирали піт зі скронь.

                 Та ми не вмрем, нам не потрібні склепи

                  І надмогильна стрижена трава.

                  Поміж полків Хмельницького й Мазепи

                  Ми житимем, як сотня бойова.

 

Читець 10  Ми примкнемо свої рої  і чоти

                     До куренів Петлюри та УПА,

                     Зійдем, як треба, на земні широти,

                     Могутні, наче Господа стопа.

                     Нас не ковтне непам'яті  безодня,

                     Згадає Рим, Варшава і Париж –

                     Їх боронитиме Небесна Сотня,

                     Як людськості святої дивовиж.

                     Ми полягли на київськім Майдані,

                     Вже всоте зупиняючи орду.

                     Ми полягли не перші й не останні,

                     Та невмирущі в людському роду.

 

ПІСНЯ «Ангели   Майдану»

 

Ведуча: Тисячі українців, що вистояли на Майдані, взявши в руки зброю, вирушили на Схід України. Навколо вибухи, стогін, горе.  До нас прийшла війна. Справжня кровопролитна війна.  Нас намагаються знищити за бажання мати людську гідність. Настав  той час, коли кожен українець  має зробити вибір: або ти станеш рабом, або будеш вільною людиною і житимеш у вільній державі. Настав час продемонструвати  свій патріотизм.

 

 

 

    Ведучий:  Серед перших воїнів АТО, які добровільно за покликом серця вирушили на війну   були і  наші земляки зі Старосамбірщини. Із вірою в серці, без жодних вагань вони їхали боронити Схід України від російських бойовиків. Та війна забрала  життя багатьох. Згадаймо їх імена.

 

Пісня «Свіча» (в той час демонструємо слайди)

 

Читець Я дивлюсь на світлини бійців,

              Щирі посмішки, втомлені очі.

             Сиві скроні та безліч рубців…

             А мій розум сприйняти не хоче:

             Це не сон, не синдром маячні,

             Ця війна не в далекій країні ,

            Десь в Іраку,  чи десь там в Чечні,

            А в вишневій моїй Україні.

 

 

Читець Саме зараз її вояки

              Схід країни від зла захищають.

             Щоб країна ввійшла в майбуття

             Вільна, сильна, без чвар та війни.

             Віддають найцінніше – життя,

             України найкраща сини.

 

 

Ведучий Своє життя  за нас з вами віддав і випускник нашої школи Домченко Владислав Анатолійович.   2 грудня 2016 року на фасаді нашого навчального закладу було встановлено меморіальну дошку на його честь.

 

 

Ведуча Домченко Владислав  народився 15 листопада 1977 року. У 1984 році  пішов у перший клас Стрілківської школи-інтернату.  Провчився тут 9 років, потім втупив до Львівського училища № 57.  Потім була служба в армії.  З 8 серпня 2014 року міліціонер  батальйону «Львів». Добровольцем пішов на Схід . Загинув 13 лютого 2015 року під час бойової операції в м. Дебальцево Донецької області. Вважався безвісти зниклим.  У липі 2015 року проведено дві експертизи ДНК, у результаті якої ідентифіковано особу.  Місце поховання  героя – Личаківський цвинтар. Нагороджений  орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) (слайд)

 

 

 

Ведучий Вшануємо героїв Небесної Сотні,  усіх тих, хто загинув,захищаючи східні кордони України хвилиною мовчання.

 

 

МЕТРОНОМ

 

 

 

 Читець 11   Ніхто не чує нас, ніхто нам не поможе,

                       Забудьмо й ми плачі, благання та одчай.

                       Якщо ти волю дав, то дай ще зброю, Боже,

                       Забий на місці нас, та в рабство не вертай!

 

                       Ми встали до життя з-під дошки  гробової,

                       Ми в руки меч взяли, щоб збутися ярма.

                       Не бійтесь, матері, не віддамо ми зброї,

                       Бо то свобода й честь, в нас іншої нема!

                       Хай дивляться знавкруг сусіди потайливі,

                       Захланно мріючи про золоті хліба, -

                       Не панувати їм на українській ниві,

                       Не бачити Дніпра в одежині раба!

                       Не бійтесь, матері! Не станем на коліна,

                       Меча не віддамо, бо то Господній дар.

                       Рабою ворога не буде Україна, -

                       На всі віки вона сама собі владар.

 

 

Пісня «Ти  - солдат України…»

 

 

 

 

Читець  12 Я вірю в Україну, що встає,

                   Як нації безсмертне житіє.

                   Як  сонця теплий вітер і-за гір,

                   Як слово, що пропалює папір,

                   Поливу неба, застінки в’язниць,

                   Встає і піднімає впалих ниць.

 

 

Читець  13 Я вірю в Україну, як в життя,

                    Що не зникає після помертя,

                    А воскресає в пам'яті живих,

                    Примножує нових майданів здвиг,

                   У плоть, де стоптаний вогонь потух,

                   Заходить, як УПА невбитий дух.

 

 

 

Читець  14 Я вірю в Україну, в ті літа,

                    Коли сліди від цвяхів і хреста

                   З її душі, немов струпи, зійдуть, -

                   І сяюча відкриється могуть

                   її краси,  свободи й чистоти

                  На всі Господні засвіти й світи.

 

 

 

Читець 15 Я вірю в Україну і  молюсь,

                  Щоб їй до ніг не бралась рабства грузь,

                 Я вірую, що вернеться вона

                 До свого слова, хліба і вина,

                До європейських родичів своїх

                З невольничих, скривавлених доріг,

                З катівень, де вмирала і росла,

                Прийде до свого храму і житла,

                Як той владика, що з Сибіру а Рим

                 Скатованим прийшов, але святим!

 

Дуже патріотична пісня сучасна

 

(Всі учасники по черзі виходять на сцену під мелодію, в цей час звучать слова  з-за куліс)

 

День

Промайнув білим птахом і згас у тумані.

Рясно

Скапує тиша слізьми золотими в долоні

Промінь

Зблиснув над обрієм сумно востаннє.

Пісня

Вливає у тіло холодне безсоння!

Голос

Спалахом правди вуста обпікає напружені.

Вже догоряє

Червоного заходу ватра.

Струни живиці

Торкає душа небайдужа –

Що ж буде завтра?

Земле, що ж буде завтра?

 

 

 

Хтось

У долині збере мої роки, вітрами знедолені.

Світ

Зазоріє у пам'яті диво-калиною.

Пам'ять

Знайде сліди Долі, снігами ціловані.

Серце –

 назавжди із Україною!

Пісня –

Назавжди із Україною!

В радості й горі –

Назавжди душа з Україною!

 

( Сучасне репове закінчення)

 

Література: 

                 Надія Дичка  «Знакове світло Майдану»  - «Смолоскип», Київ, 2014

                Д.Павличко «Гранослов» - «Український письменник», Київ,2015

                Виховна робота в школі , січень 2015

                 Інтернетресурс