"Словничок - помічничок для маленьких діточок"

                           

 

 

 

   Словничок-помічничок

   для маленьких діточок

 

 

 

 

 

 

 

 

СЕКРЕТИ СЛОВНИЧКА

 

1. Всі слова у словнику розташова- ні  в алфавітному порядку.

2. Якщо перші літери у словах  одна-

кові,   то   дивимось    на     наступні літери.

 

 

                 АЛФАВІТ

Аа     Бб     Вв     Гг     Гг     Дд     Ее

а          бе         ве       ге          е        де         е

Єє     Жж    Зз      и       Іі       Її      Йй

є          же       зе         и          і           ї         йот

Кк     Лл     Мм   Нн    Оо    Пп    Рр

ка         ел         ем        ен        о         пе        ер

Сс     Тт      Уу     Фф    Хх    Цц   Чч

ес        те         у          еф        ха        це       че

Шш   Щщ   ь                         Юю  Яя 

ша        ща     знак м’якшення             ю         я

         

 

 

 

          ДОРОГИЙ  ДРУЖЕ!

 Ти вже навчився читати.

Я – словничок і прийшов тобі на допомогу. На моїх сторіночках ти прочитаєш багато цікавого про живу і неживу природу. Це збагатить твої знання з природи. Я тобі пропоную цікаві загадки, скоромовки, віршики, прикмети погоди які ти зможеш вивчити напам’ять. А ще ти зустрінеш різних тварин і рослин у малюнках.

Успіхів тобі!

АКАЦІЯ

Я – квіточка акації білої.

Біля мене ростуть такі ж

самі квіточки, мої сестрички.

Ми зібрані у китичку. У спе-

ку ми ховаємось між листочками,

які розміщені парами. А ще є

прилистки у вигляді колючок.

Дерево акація високе, з розлогими

гілками. Його висаджують вздовж

доріг, у лісосмугах, парках.

Цвіт акації має лікарське значення.

 

Вірш

Акація – таке моє ім’я

Весну квітчаю пречудовим цвітом.

Роями бджоли до мене летять,

А восени до мене линуть діти.

 

Загадка

Цвіту я запашним духмяним цвітом,

В затінку гілок сховаю  всіх літом.

Для захисту колючки маю,

Тому мене і не зачіпають                                                               

                             

Прикмети погоди

Коли біля жовтої акації кружляє безліч комах, чекай негоди.

 

 

 

              

 

                                                                

                      АКУЛА

 Я – акула, хижа  тварина.  Довжина мого тіла досягає  6 метрів. Коли я відчуваю кров то  стаю  дуже сердитою і злою. Раджу всім морським   тваринам не попадатися мені на шляху. В такому стані я нападаю на  тварин любого розміру, можу напасти на людей.

  Шкіра моя покрита лускою з гострими шипами. Паща в нижній частині голови , яка схожа на вузьку щілину, а в ній – декілька рядів гострих зубів. Рибаки і моряки дуже мене не люблять.

Загадка

Ось вона яка –                     

Розбійниця морська!

Всіх би проковтнула

Розбійниця ...(акула)

                                          

               

 

                   БАРВІНОК

   Я – трав’яниста вічнозелена рослина з родини барвінкових. Стебло моє гіллясте, завдовжки 50-60 сантиметрів, стелиться по землі. Листочки тримаються за стебельце короткими черешками, вони блискучі, шкірясті, залишаються на стеблі після зими. Квіточки поодинокі, великі, синьо-голубого кольору, складаються із п’яти зрощених пелюсток, зацвітають у травні. Росту я у лісах, на схилах степових балок і на цілинних землях. Мене розводять як декоративну рослину, прикрашають садки і парки.

 

Загадка

Цвіте синьо; лист зелений

Квітник закрашає.

Хоч мороз усе побив –

Його не займає.

 

 

БДЖОЛИ

Загадка

Зимою сплять, літом бринять.

Над садами літають, солодку росу збирають.

 

Прислів’я та приказки

Бджола мала, а й та працює.

Бджоли раді цвіту, а люди – літу.

Бджілка маленька, та в роботі вдаленька.

 

Прикмети погоди

Бджоли не вилітають з вулика – перед дощем або грозою.

Бджоли вилітають з самісінького ранку – на ясну погоду.

 

Вірш

На квіточці бджілка сиділа в садку,

Напевно. Та квітка була у медку,

Напевно, та квітка солодка була,

І меду на ній назбирала бджола,

Занесла у вулик, а пасічник-дід

Нам з вулика меду приніс на обід.

                                                     М. Познанська

                     

 

 

                                   БЕГЕМОТ

 

  Я – бегемот. Шкіра у мене блискуча, і швидко висихає . Мене ще називають гіпопотамом, що значить „кінь в річці”. Але я тільки фиркаю, як кінь, а так зовсім на нього не схожий. Паща  у мене велика, як чемодан, ікла досягають 70 сантиметрів.

  В жаркі дні ми, бегемоти, не виходимо із води. Живемо стадами або сім’ями. Підходити до нас небезпечно: нападаємо не тільки на людей, а й на човни і можемо завдати їм великої шкоди.

 

 

                                    

 

                       БЕРЕЗА                               

Загадка

Стоїть устя серед поля,                          

В чорні цятки біла льоля,

Довгі коси розпустила,

Їх заплести їй не сила.

Береза – єдине  в світі дерево з білою корою. Якщо в спекотний день доторкнутися до стовбура  берези,  то можна помітити, що він холодний.  Бетулін – речовина, яка є в корі берези, забарвлює її в білий колір, а білий колір відбиває сонячні промені. Погано було б берізці без бетуліна: адже кора у неї ніжна і влітку дерево отримувало б сонячні опіки.

   В Україні найпоширеніші два види беріз:   бородав –

часта й пухнаста. Наші берези називаються бородавчастими, оскільки кора молодих пагонів покрита дрібненькими бородавочками, що зберігаються протягом двох років.

 

Загадка

Ще вітер зимовий з дощем загуде,

Ще сніг острівками блищить де-не-де,

Береза сережки свої розпускає

Чи ви здогадались коли це буває?   (у березні).

Березень – перший місяць весни.

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      

                  

 

                    БІЛОЧКА                     

Я – білочка, дика тварина. Живу в лісі. Маю рудувату шубку. Я вмію швидко  стрибати з гілки на гілку, а допомагає мені в цьому пухнастий хвіст. Він виконує роль керма. Живу я в дуплі. Люблю смакувати грибочками, шишками, горішками.

 

Загадки

Живе в густому лісі, ласує на горісі.

Як намисто оченята, хто це –

Спробуй відгадати.

 

Червонясту шубку має по деревах все стрибає.

 

З гілки на гілку стриба, як комашка

Легка й моторна, та проте не пташка.                                      

 

                                                        Віршик

                                             Руда білочка все скаче,

                                             Натрудилася добряче.

                                             Цілий день вона скакала

                                             Всі горішки позбирала.                                                                                                                         

 

               

                        БОБЕР

Бобер – цінний промисловий звір. Пристосований до напівводяного життя: має високе м’яке хутро, веслоподібний хвіст. Кінцівки короткі, голова велика, вуха невеликі. Зір у бобрів поганий, проте слух розвинений добре. Їсть бобер листя, пагони та кору дерев. Бобрів називають архітекторами. Вони – турботливі батьки.

 

Віршик

Звірок зубастий, волохатий,

З хвостом широким, як лопата,

Кору на дереві обдер.

Він зветься річковий бобер.

Цікава дуже ця тварина.

Їсть різну зелень, деревину.

Він риє нори, а ходи

Завжди виводить до води.

На мілині будує греблі

Хатки, з гілок будує „меблі”,

Колись зимової пори

Ці „меблі” гризтимуть бобри.

                                                                                                 

         

 

                        БОРСУК

  Я дуже обережний звір. Полюю уночі. Тому літом, знайшовши де-небудь в густому лісі мою нору, мене самого побачити неможливо. Перед тим, як вийти з нори, я обережно визираю, прислухаюся. Принюхуюся. Якщо відчуваю якусь небезпеку, знову ховаюся в нірку.

   Мої нори глибокі, в них багато переходів. Кожен рік я рию нові ходи. Тут я проводжу і зиму: заготовлю травичку, закрию вхід з середини і сплю. Якщо зима не холодна, то я прокидаюся і виходжу з нірки вдень. От тоді і можна мене побачити.

 

Загадка

Хижий лісовий звірок з темним хутром у білу смужку (впадає у сплячку

 

 

                      ВЕДМІДЬ

 

Я – бурий ведмідь. У мене шуба густа, щільна. А от холоду я боюся, і тільки на порозі зима – забираюся у барліг і сплю до самої весни.

  Я дуже люблю їсти горіхи та ягоди, птахів та їхні яйця, рибу, полюбляю поласувати вівсом та кукурудзою.

  У мене є родичі – білих ведмедів. Вони живуть на Півночі . Шуби у них білі. Вони не бояться холоду. 

 

Загадка

Літом наїдається, а зимою відсипається.

 

Загадка

Буркотливий, вайлуватий,

ходить лісом дід кошлатий.

Одягнувся в кожушину, мед шукає і ожину,

Любить літом полювати, а зимою в лісі спати

Як зачує про весну – прокидається від сну.

       

 

                     ВЕРБЛЮД

    Мене називають кораблем пустелі. І це справді так. Довгий час верблюди були єдиним транспортом у пустелі.

   Я витривала тварина, добре пристосована для життя в таких умовах. На ногах у мене товсті мозолі, тому я не страждаю від нагрітого сонцем піску. Шерсть, довга і густа, допомагає переносити жару вдень і нічний холод.

Я люблю їсти колючі кущі, які не їдять інші тварини.

   Жир, що відкладається у моїх горбах, допомагає мені довгий час обходитися без  води та їжі.

 

Загадка

Багато ходив по безмежній пустелі,

Не бачив води, ні людської оселі:

Сухі колючки по барханах шукав.

Та й звуся я – „Той, хто багато блукав”.

 

     

 

                       ВЕСНА

  У кожного є своя улюблена пора року. І все ж одна з них навіює особливу радість – це весна. Багато ознак у красуні весни. Повітря свіже і пахне незвичайно. Посвітлішали фарби неба, прокинулася від зимового сну природа.

   Березень – перший місяць весни. Його назвали так тому, що в цей час розпускає свої бруньки берізка.

   Квітень – другий місяць весни. У квітні все починає цвісти, квітувати.

   Травень – третій місяць весни. Він буяє зеленими травами.

 

Віршик

Ми любимо весну

Ми любимо весну, зелену, чудесну,

Грімницю у тучі і дощик співучий.

І луки широкі, і ріки глибокі, 

І поле веселе. І рідні оселі,

І цвіт у маю – всю землю свою!

 

 

   

 

ВОВК – постійний персонаж мультиків. У природі – це розумний, спритний, витривалий і сильний хижак. В Україні  здебільшого водиться вовк в Поліссі. Живляться вовки переважно м’ясом диких тварин. За нічне полювання вони можуть проходити до 100 кілометрів. В природі вовки є санітарами лісу. Полюючи, вони ловлять хворих і ослаблених тварин, оздоровлюючи все стадо.

Загадка

Невсипущий, хитрий, сірий,

Холоднючий – ікла шкірить.

Між кущами пропадає,

Пасовисько оглядає:

Чи не ходить там телятко,

Не телятко, так ягнятко,

Не ягнятко, хоч би гуска –

Хоч би що. Аби закуска!

Віршик

Я залишив рукавичку за городом , там, де ліс.

Та ні зайчик, ні лисичка й вовк у неї не заліз.

                      

 

                                     ГАВА

Гава, ворона сіра – загальновідомий птах. Забарвлення чорно-сіре. Голова, грудці та хвіст чорні. Усе інше оперення сіре. Часто зустрічається біля людських осель. Гніздо з гілок мостить високо на дереві. Кладка з 4-5 зеленувато-білих яєць з темними плямами, на початку квітня. Пташенята вилуплюються через три тижні, які вилітають з гнізда через місяць. Живиться різною рослинною і тваринною їжею.

Скоромовка.

Гава сиділа на ганку,

Гава чекала сніданку.

Ґедзь на луг прилітав,

„Смачного” - гаві побажав.

Скоромовка

Гава на ганку пекла запіканку.                                        

                                  Віршик

                                Гава ґавенят годує,

                                Дзьобом пестить та милує

                                А тоді, як справжня ненька,

                                Вчить шукать жуків смачненьких.       

     

ГОЛУБ – птах середніх розмірів, з невеличкою головою, короткою шиєю. Дзьоб у нього короткий з гачечком на кінці. Короткі ноги закінчуються чотирма пальцями з зігнутими кігтями.

  Ці птахи мають забарвлення білого, сірого, коричневого тонів.

  Вони – довірливі птахи, тому люди легко їх приручили й вивели різні породи свійських  голубів. Для них будують голубники, годують їх. Та підгодовувати диких голубів не варто. Вони швидко звикають до їжі людей, не літають у пошуках насіння рослин і починають хворіти.

 

Прикмета погоди

Голуби розворкотілися – на тепло.

 

Загадка

Невеличкий, сніжно-білий. Що його в небесну шир

Люди радісно пускають сповіщати всіх про мир.

Кожний цього птаха знає, його назву відгадає

                                                               (голуб).

                

 

                 ГОРОБЕЦЬ

       Я горобець польовий. Верх голови і потилиці у мене каштанові. На сірувато-білих „щоках2 і підборідді невеликі чорні плями. Я поширений по всій Україні осілий птах. Проживаю не тільки поблизу людських осель, а й на полях, луках і садах. Гніздечко вимощую із соломинок, травинок, вистилаючи його пір’ям. Люблю живитися комашками, насінням і найрізноманітнішою їжею.

Віршик 

Дзьобнув хлібця горобець, -

Дзьоб обтер об стовбурець.

Барабольки подзьобав, -

По бруківці пострибав.

Загадка

Спритний хлопчина в сірій кожушинці,

По дворах стрибає, крихти збирає.

Прикмета погоди

Горобці сидять настовбурчившись – незабаром збереться на дощ.  

 

                                

 

                    ГОРОБИНА

      У горобини звичайної дерево з гладенькою сірою корою, 10-16 метрів заввишки. Цвіте вона у травні – червні. Квіти білі, дрібні, запашні, схожі на яблуневий цвіт, але зібрані в густі щитки. Плоди ягодоподібні, кулясті, червоні. На смак гіркуваті, терпкі. Достигають у вересні і до глибокої зими  залишаються на дереві.

   Горобина має лікарське значення.

Віршик          

Плине річка голуба в тишу вечорову.

Приміря горобина звабливу обнову.

Вже повісила собі кетяги-сережки,

І до сукні пришива сонячні мережки.

Та у річку з бережка кучері схиляє:

„В цілім світі за мене кращої немає!”

навіть вечір молодий нею чудувався.

З неба місяця дістав, мабуть закохався.

Прикмета погоди

Багато ягід на горобині – осінь буде дощовою, якщо мало – сухою.

 

                                    ДОЩ

     Хмари складаються з дуже дрібних частинок води або кристаликів льоду, що плавають у повітрі. Коли вони збільшуються, тоді з хмари випадає дощ або сніг.

  Льодові кристалики ростуть за рахунок властивості притягати  до себе вологу. Кристали зростають, краплі зменшуються, перетворюються в хмари і починається снігопад.

   Всякий літній дощ виникає спочатку вгорі, як сніг. Сніг у теплих шарах повітря тане і досягає поверхні землі уже як дощ.

 

Загадки

Довго нема мене – все в’яне,

 а як прийду – знов оживає.

 

                                 Коли нема – чекають,

                                 Прийду – тікають.     

Прикмета погоди

Якщо під час дощу на воді з’являються бульбашки, то негода надовго.

 

                                        

 

                                               ДУБ

 

  Дуб недарма називають патріархом наших лісів. Це могутнє дерево заввишки 20-40 метрів, з міцними гілками і товстим стовбуром. Живе дуб 500 – 1000 років. Деревина його цінується за міцність, гарний малюнок. Плоди цього дерева – жолуді – є добрим

кормом для свиней.

Загадка

Один батько тисячі синів має,

Всім шапки справляє

Нащо дубам листя взимку? Уже ліс і не жовтий. Уже він і безлистий. Гуде потихеньку вгорі. Там, у верховітті, ходить зима, носить у білій пелені завірюху. Тільки дуби брунатні. Міцнолисті вони. Аж весною роздягнуться, хоч і не мерзнуть. Взимку всі дерева в лісі густимуть на стужі голим віттям. А дуби шумітимуть їм про весну. Ось нащо дубам листя взимку.           

 

 

ДЯТЕЛ              Дятел дерева лікує,

                                        Дятел поживу смакує.

                                        Дятел по дереву „Стук!” –

                                        Деревам він хороший друг.

   Великий строкатий дятел – середніх розмірів. Верх тіла чорний з двома великими однаковими плямами на плечах. На крилах та крайніх перах хвоста поперечні білі смужки. Верх голови у дорослих птахів чорний. У молодих птахів на голові червона шапочка. Низ тіла рудувато-білий. Підхвістя яскраво-червоне.

    Яєчка білого кольору. Пташенята на початку літа  вилітають із гнізда.

   Живиться комахами, взимку насінням хвойних дерев.

Загадки

Б’ється, стука молоток, поправляє нам садок.

 

Хто комах з кори виймає про здоров”я лісу дбає?

 

Тук-тук-тук! Так-так-так!

І комашка і черв’як,

І личинка – біла спинка,

І жучок-короїд –

Мій сніданок, мій обід.                          

                                        

                         ЄНОТ

Невеликий звір. Забарвлення бурувато-сіре. Уздовж спинки – темна смуга. На мордочці чорна „маска”, облямована світлим. Живе в старих норах лисиць і борсуків або будує собі лігво  під поваленим деревом, у густому чагарнику або навіть у стіжку сіна. Веде нічний спосіб життя. Живиться різноманітною тваринною їжею: дрібними гризунами, жабами, рибою, яйцями. Іноді їсть ягоди й плоди. На зиму дуже жиріє, у сплячку не впадає.

 

Віршик

Єнот-полоскун – незвичайний ласун

Полоще в потічку смугастий кавун.

Та вислизнув з лапок той плід, наче м’яч.

Тепер пустунові, хоч падай та плач!

 

 

 

   

                       ЖАЙВОРОНОК

  Я невеличкий птах, не більший за горобця. Верх тіла рудувато-білий, рябий. На голові темні повздовжні смужки. Груди жовтуваті, рябі. Черевце білувате. Хвіст порівняно короткий. На голові малопомітний пригладжений „чубчик”. Я поширений по всій Україні. Живу на лісових галявинах, на межі поля й лісу. Люблю співати, піднімаючись високо в повітря. Гніздечко своє роблю на землі з травинок, з моху, хвоїнок. Люблю живитися комашками і насінням.

   Мене ще називають степовим соловейком.

 

Загадка

Вгорі тремтить сіренька пташка

Й пісні співає голосні.

Та жаль, що тільки навесні!

Ну...Називай же без відмовок

Що ця пташка...    (жайворонок).

 

 

               

                                  

 

 

                       ЖИРАФА

   Я сама  висока тварина на Землі, висотою 6 метрів. Половина цієї висоти припадає на шию. З довгими ногами і такою шиєю я легко дістаю листочки з верхівок дерев, там вони самі смачні.

   З такої висоти мені далеко видно, я вчасно помічаю хижаків. На довгих ногах легше втікати від них.

   П’ятнисте розфарбування допомагає мені маскуватися між деревами.

 

Загадка

Дуже довга в нього шия

І смугаста, як у змія.

Через це через паркан заглядає, ніби кран.

 

                    ЖУРАВЕЛЬ

   Я – великий  птах, маса мого тіла досягає 15 кілограм. Забарвлення у мене сіре, тому мене і називають сірий журавель. У мене приємний голос. Я часто курличу повертаючись із теплих країв. Через це мене ще називають  „віщуном”. Журавлі летять ключем і наше курликання чути здалеку.

  Люблю живитися насінням, трав’янистими рослинами, комахами, жабами.

  Журавлі занесені до Червоної Книги України.

Віршик

Це хто курличе уночі і на самім світанку?

Летять журавликів ключі, виспівують веснянку:

- Курли-курли, курли-курли! Щасливі та веселі.

Ми знову в край наш прибули до рідної оселі.

- Скажіть, журавлики, скажіть –

Так важко вам летіти!

Чому б у вирії не жить і весноньку і літо?

- Курли-курли, курли-курли!

Забудемо про втому.

Та ми б і жити не змогли, щоб не літать додому.                               

                             

                            ЗАЄЦЬ

   Зайчик вночі ходить полями, лісом без страху, і його слід прямий. Вранці він від страху починає плутати сліди. Мисливці самі заплутуються у подвійному сліді і дивуються хитрощам зайця. А заєць і не думає хитрувати, він сам всього боїться.

   Зайчиха приносить малюків тричі на рік. Зайченят першого виводу називають „настовиками”, тому, що вони з’являються на світ, коли на снігу утворюється наст. Зайченят, що народилися влітку, називають „колосовиками” і „травниками”, а останній приплід – „листопадниками”.

 Загадка                                    

Я вухатий ваш дружок,

в мене сірий кожушок,

Куций хвостик, довгі вуха,

Я усіх, усіх боюся.        (Зайчик).     

   Віршик

В полі, в лісі проживають, а хатиноньки не мають

Довговухі стрибунці. Сірі й білі є зайці.

Зимня шубка в них густіша, навіть в сірого – світліша,

Зовсім біла в біляка – гарна, тепла і м’яка!

Взимку від лисиць тікають, їстоньки шукають:

Обгризають верболіз, кору кленів і беріз.    

 

                      ЗИМА

Загадка

Чудо-сани прилетіли, скакуни в них білі-білі.

В тих санях сидить цариця білокоса, білолиця,

Рукавом вона махає, все у срібло одягає.

 

Віршик

Летить сніжок легенький, кружляє.

Безшумно осідає він на все.

І килими біленькі простеляє.

Та скільки щастя, радості несе!...

Зійшли хмарки і небо посиніло,

А сонце, ген. З-за обрію пливе.

І всюди звеселіло. Заіскрило.

Напевно диво-казка тут живе...

 

 Настала зима. По небу попливли великі снігові хмаринки. Подув сильний вітер. З неба посипались маленькі пушиночки. Все навкруги ніби заснуло під білою сніговою ковдрою.  

 

 

 

                         ЗУБР

  Зубр – могутня тварина. Має масивну передню частину тулуба, велику голову, короткі ноги. Тіло вкрите густою темно-бурою шерстю. Хвіст закінчується волосяною китицею. Рухається легко і швидко. Має добре розвинені нюх і слух. Зубри живуть сім’ями. Давним-давно зубри вільно паслися у лісах та лісостепах України. Внаслідок хижацьких переслідувань людиною заради смачного м’яса і шкіри, кількість тварин катастрофічно зменшилася.

Їх занесено до Червоної книги України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                      ЇЖАК

      Я – їжачок, невелика, дика тваринка. Замість волосся моя спинка вкрита колючими голками. Я нічна тваринка. Вдень я сплю у своїй схованці, а звечора й до самого ранку розшукую їжу. Люблю живитися жабами, ящірками, гризунами, комашками, полюбляю яблучка та груші.

      У випадку небезпеки, я швидко згортаюся в колючий клубок. Розгорнути мене не під силу навіть дорослій людині. Лише вода примушує мене розгорнутися.

     Восени, коли промерзне грунт, я згорнувшись у клубочок, впадаю аж до березня в сплячку.    

   Загадка

Гостроносий і малий, сірий, тихий і незлий.

Вдень ховається. Вночі йде шукать собі харчі.

Весь із тонких голочок. Як він зветься         (Їжачок). 

  Загадка

Лиш торкнись до колючок – він згортається в клубок.

Не вгадаєте ніяк? Підказать вам? Це ...       (Їжак).                   

 

                    КАКТУСИ

  Колючки у кактусів – це перероджені листочки. Вони можуть бути дуже маленькими, ледь помітними неозброєним оком, і до 30 сантиметрів завдовжки.  Колючки у кактусів не тільки для захисту. Вони наче малесенькі насоси, викачують повітря з воду. Колючки кактусів різноманітні за формою, довжиною, міцністю та кольором. У бочковидного кактуса такі міцні колючки, що їх навіть застосовують, як рибальські гачки. Є кактуси, ніби закутані у білу вовну, а є такі, що мають пласкі, паперові колючки.                                                                                                               

 

 

                    

                       КЕНГУРУ

    Кенгуру - дуже незвичайна тварина. Навіть у зоопарку можна побачити, як із сумки матері раптом визирає мордочка кенгуренятка. А якщо він, сидячи рядом біля мами, відчуває якусь небезпеку, то ниряє в сумку прямо головою вниз – перевернутись там завжди встигнеш. Сумка – це глибока складка шкіри, яка закриває весь живіт кенгуру.

   Кенгуренята народжуються сліпими, голими і дуже маленькими. У великої мами-кенгуру, зріст якої (з хвостом) більше двох метрів, дитятко з’являються на світ  розміром 3 сантиметри. Народившись, воно зразу відправляються у свою першу подорож: без допомоги мами добирається до сумки і залазить в неї. Мама вигодовує його своїм молоком.

 

Загадка

Скочила в мішок до мами, як скінчила жваву гру,

Понесе в мішок додому мама доню -...(кенгуру).

           

 

                    КОНВАЛІЯ

   Я – конвалія, багаторічна, трав’яниста рослина з низкою духмяних білих квіток у вигляді дзвіночків на одному стебельці. Листочки мої широкі. Вважають, що я квітка богині весни. Після того як я відцвітаю, на місцях квіточок з’являються круглі, червоні ягідки. Про них є легенда, що то палкі, плакучі сльози, котрими я оплакую свою подругу весну, таку непостійну і кругосвітню мандрівницю. Маленькі квіточки осипались, а на тому місці, із самого серця конвалії, вилились червоні краплини сліз – ягідки.

 

     Віршик

Росла в гаю конвалія

Під дубом високим,

Захищалась від негоди

Під віттям широким

    Загадка

Білі горошинки на зеленій стеблинці

Білі дзвіночки висять, гойдаються

Як вони називаються?               (Конвалія).      

         

          КОНИК-СТРИБУНЕЦЬ

  Хто „співає” крильцями? Хто слухає ногами? Напевно якась незвичайна і рідкісна тварина? Так, незвичайна, але зовсім не рідкісна. Це – коник-стрибунець.

   Його в траві не зразу помітиш, але пісеньку почути легко: неначебто хтось швидко-швидко стукає молоточками. Такі звуки отримуються за допомогою спеціальних пристроїв: він двигає крильцями, ніби тре їх одне об одне і получається, що він співає крильцями.

   На ніжках у нього  можна помітити маленькі щілиночки. Це – вушка.

   Коли спіймаєш коника, не бери його за задню ніжку: вона може залишитися у тебе  у руці, а сам коник втече. Так він спасається від ворогів.

Загадка

В довжину стрибати хоче і до цього ще стрекоче.

Трохи схожий на коня, але не його рідня.

Стрибунець, що має дзвоник, - це лише звичайний...

            (коник).                                                                       

 

                   ЛАСТІВКА

  Я – ластівка, перелітна пташка. Верх мого тіла чорний, низ білий. Я поширена по всій Україні. Оселяюсь в населених  пунктах, де є кам’яні споруди. З теплих країв прилітаю в квітні. Гніздечко роблю закритого типу з круглим вхідним отвором, виліплюю його з глини або землі, змочених слиною. Мої пташенятка вилуплюються у травні, а через три тижні вилітають із гнізда. У вирій відлітаю у вересні. Люблю живитися дрібними комашками.

 

Загадка

Швидко скрізь цей птах літає.

Безліч мошок поїдає,

За вікном гніздо будує,

Тільки в нас він не зимує.

Прикмета погоди

Ластівки почали лаштувати гнізда – настало стійке тепло.

 

           

 

                       ЛЕБЕДІ

     Ми – лебеді, великі птахи. Забарвлення у нас біле, у молодих сірувате. У нас гарні червоні дзьоби. Біля основи дзьоба - чорна „гуля”.

   Живемо в пониззях великих річок. Інколи гніздимося і на інших водоймах.

   Ми перелітні птахи. З теплих країв повертаємось в березні-квітні. Під час сезонних перельотів зустрічаємось і в інших місцях країни. Гніздо своє будуємо в очереті. Відлітаємо в теплі краї в жовтні-листопаді. Багато нас зимує на узбережжі Чорного моря.

   Живимося водяними рослинами.

Загадка

Що це ще за чудеса? Подивись яка краса!

Птахи дивляться у воду на свою чудову вроду,

Легко змахують крильми, ніби перший сніг зими,

Шиї довгі і гнучкі, що за красені такі?       

 

                          ЛЕВ

    Лев – цар тварин. Недарма його так називають. В силі, спритності, сміливості мало хто з ним може зрівнятися. Він не ховається, не нападає на свою здобич зпідтишка. Лев гордо попереджає своїм грізним ревом, що він вийшов на полювання. Бережіться звірі! Бережіться дикі свині і полосаті зебри, швидконогі антилопи і могутні буйволи! Бережіться всі – він може ввірватися в село і на очах у переляканих людей напасти на корову чи молодого бичка.

   Люди стали полювати на левів, тому їх збереглося в наш час не так багато, як було раніше.

  Водяться вони тільки в деяких районах Центральної  Африки, в заповідниках та в Індії. Ми можемо побачити цих тварин у зоопарках.

Загадка

Пазурастий він гривастий.

Як збирається напасти

Рявкне – ох, і всюди рев...

Відгадали? Так, це ... (лев).

 

 

            

 

                   ЛИСИЦЯ

   Я – лисичка, загальновідомий хижак. Забарвлення моєї шубки руде або рудувато-сіре. Кінчик хвоста білий. Поширена по всій Україні. Зустрічаюся повсюди: від сухих степів до глухих лісів. Я веду переважно нічний спосіб життя, але іноді зустрічаюся і вдень. Живу я в нірці, яку рию сама або  займаю борсукову.

  Люблю живитися найрізноманітнішою їжею: дрібними гризунами, зайцями, птахами, рибою, ягодами та плодами.

Загадка

В темнім лісі проживає,

Довгий хвіст пухнастий має

Їй на місці не сидиться,

А зовуть її ...(лисиця).

Загадка

Прийшла кума із довгим віником

На бесіду із нашим півником.

Схопила півня на обід

Та й замела мітлою слід.

 

              

                          ЛІТО

    Спека. Легкі хмарки пливуть по блакитному небу. Вузька доріжка веде до річки. Молоді дубки і струнка берізка наче зупинилися біля води.

   За річкою на лугах гудуть косарки. Пахне скошена трава.

   Червень – перший літній місяць. Це місяць першої сіножаті й найдовших днів року. Червоніють у садах черешні. На городах дозрівають соковиті полуниці. На луках вітер гойдає густі трави.

   Липень – другий місяць літа. В цей час цвіте липа.

   Серпень – останній місяць літньої пори. Помітно коротшає день. Пливуть над лугами ранкові тумани. Збираються у зграї птахи. Пора відлітати!

 Тварини запасають корм на зиму. А люди радіють щедрому врожаю, що зріє на ланах, у садах, на городах. Серпень називають у народі вінком літа.

Віршик

Літечко яскраве, пахнеш ти медами,

Колосишся в полі жовтими хлібами.

Червонієш вишнями між листям зеленим,

Від спеки сховаєш під могутнім кленом.

Славишся грозою, й сивими дощами,

Ніжною росою, теплими ночами.

 

        

 

                    МАЛИНА

   Малина – це багаторічний напівкущик, який дарує нам смачні ягоди. Вони рожеві і ховаються під зеленими листочками. На кущику їх багато. Стебло у нього усіяне дрібними колючками або білуватими щетинками, пряме. Листочки зверху темно-зелені, знизу білуваті від волосків, які покривають їх. Квіточки білі, зібрані в пониклі суцвіття, сидять на верхівках стебел. Плоди – збирають у кінці літа на початку осені.

   Малина має лікарське значення.

 

 

       

                      МИШІ

   Ми – домашні миші. Поширені повсюди. Зустрічаємось в людських оселях, на городах, по узбережжях водойм, часто живемо у скиртах і стіжках. В оселях живемо під підлогою, в стінах, на горищах. У природних умовах риємо нори.

   Живимося різноманітними харчовими продуктами в тому числі і зерновими.

Загадка

Хвостик, як ниточка.

Само. Як калиточка,

А очі, як намистинки.

Віршик

Є миші сірі, польові, є жовто-чорні, лісові,

Є й хатні, що живуть в коморах.

Полівки – переважно в норах.

Зимують в скиртах польові, їдять зерно, а лісові

Живуть у норах під корінням,

Гризуть горішки та насіння.

Шукають дупла восени, таскають корм туди вони –

Насіння, жолуді, горішки.

Запас на зиму роблять мишки.

 

 

 

 

 

                       НОСОРІГ

    Колись ці тварини жили на землі майже кругом. В наш час вони збереглися лише в окремих районах Африки та Азії, але й там їх не так багато. Носорогів знищують і місцеві жителі – із-за м’яса і жиру, і мисливці – торговці рогами.

   Вдень носороги сплять в заростях, вклавшись на бічок, в ночі відправляються на пошуки їжі.

  Живляться вони рослинною їжею (листям, корінням, травою).

 

Загадка

Не олень він і не бик

В краях теплих жити звик.

                                                                          ОДУД 

 Характерного вигляду птах. Розміром з дрозда. Дзьоб довгий, тонкий, трохи загнутий донизу. На голові великий, рудий з чорним „чуб”. Забарвлення дуже строкате. Загальне забарвлення рудувато-коричневе. Крила і хвіст смугасті, чорно-білі. Поширений по всій Україні. Часто збирає поживу на землі. Голос: характерне „уп-уп-уп”. У польоті мерехтить строкатими крилами. Прилітає в кінці березня – квітні. Гніздо влаштовує у великих дуплах, щілинах, нішах, купах каміння тощо. Кладка з 4-6 сіруватих яєць, у середині травня. Пташенята вилітають з гнізда в червні. Відлітає на початку вересня. Живиться комахами.           

 

 

 

                             

 

 

                     ОЛЕНЬ

    Я – олень, живу на півночі, тому мене називають північним оленем. Я добре пристосований до життя в суворих умовах. Наприклад: взимку по снігу ходити дуже важко, а в мене широкі ратиці, вони допомагають легко передвигатися по снігу і не провалюватися. Також мені зручно передвигатися по болоту.

    На півночі завжди холодно, часто бувають снігові бурі та  тепла шубка захищає мене від  буревіїв. Шарсть у мене особлива:  шерстинки всередині порожні, тому я легко межу плавати.   

 

 

 

 

                         ОРЕЛ

  Я – орел, великий птах масою до 4 кілограм. Оперення темно-буре. Рульові пера мають нечіткі  темні смуги. На плечах є жовтуваті плями.

  Поширений я у степовій зоні, тому мене назвали  степовим орлом.

  Люблю живитися хом’яками, ховрахами, мишами.

На зиму відлітаю у теплі краї.

   Донедавна я був характерним для степової зони. Але останніми роками став рідкісним, зникаючим видом. Саме тому і потребую особливої охорони, занесений до Червоної книги України.

 

Загадка

На скелі він будує дім

І не боїться жити в нім –

Два могутнії крила

У господаря... (орла).

 

 

             

                       ОСІНЬ

 Осінь-красуня, наче талановита художниця, розмалювала кущі, дерева, квіти. Задощило, захлюпало. Туманами сивіють ставки, озера, річки. Повіяли холодні вітри.

  Наче золоті пташенята злітають з дерев листки. Найпізніше втрачають своє осіннє вбрання верба та осика.

  Ясного тихого осіннього дня летить над землею, осідає на обличчя липуча павутина. На кінці кожної нитки – ледь помітний павучок. Він у такий спосіб може  переміститися на десятки кілометрів. Так молоді павуки розселяються на нові місця.

   Припинили концерт цвіркуни. З першими холодами гине більшість метеликів. Деякі ж збираються в щілини дерев., огорож. Будинків і там зимують. У теплі краї перелітають птахи: дрібні –  великими зграями, качки – шеренгою, гуси – вервечкою, а журавлі – довжелезним кутом, або „ключем”. А є такі, які мігрують на південь восени і весною повертаються пішки. Це – дрохви – прекрасні бігуни.

 

 

            

 

                      ПАВИЧ

   Розкішне вбрання цього птаха здавна привертає до себе увагу людей. Павичів вивозили з їх батьківщини – з Індії в різні країни і тримали їх для красоти.

   У більшості видів самочки розфарбовані скромно – їм на гнізді сидіти, тому треба бути непомітними. Зате самців природа розфарбувала в яскраве вбрання.

   Але хоч одяг у цих птахів і гарний, та голос неприємний, як у кішки, якій наступили на хвіст.

   Природа, мабуть, економно розподіляє свої дари. Пісня маленького сірого соловейка зачаровує. А павичу потрібне гарне вбрання, щоб сподобатись своїй подрузі.

 

 

              

                     ПЕЛІКАН

   Цього птаха зразу можна впізнати по великому дзьобу  і мішку під ним. Під час полювання пелікан набиває свій мішок рибою. А потім спокійно  поїдає свою здобич.

   Під шкірою у пелікана є повітряні мішки, тому він не може ниряти. Ось чому ці птахи знаходяться на мілині. Якщо пелікани полюють на річці, то вони діляться на дві партії, перегороджують річку і рухаються шеренгою назустріч один одному, заганяють рибу на мілину. На морях чи озерах вони роблять коло і зганяють здобич до центру, або півколом і зганяють до берега.

   У пеліканів та їх родичів плавальні перетинки обтягують всі чотири пальці: вони гребуть ногами, як веслами. Цих птахів так і називають – веслоногими.

Загадка

У морі купався – сухенький зостався.

Під дзьобом – торбинка, в торбинці – рибинка.

      

                    СИНИЧКИ

  Синички – зимуючі птахи, вірні друзі лісу і саду. У синички ошатна жовта сорочка, чорна краватка, зеленувата спинка, яскраво-білі щічки, на голові чорна шапочка. Синичка дуже рухлива. Причепившись до гілочки, вона може звисати вниз головою. Це можливо тому, що у неї довгі пальці на лапках. Гострим довгим дзьобиком синиця дістає з тріщин на деревах для себе комах, личинок, личинок. А взимку пташки їдять насіння. Гнізда синички мостять у дуплах, штучних дуплянках або синичниках. Полюбляють сире несолене м’ясо або сало.

 

Віршик

Синиці голодом намлілись –

Така зима, така зима!...

Оце б у вирій полетіти, -

Так Батьківщини ж там нема.

    

 

                                           СОВА

   Я - сова, дуже мудрий птах середнього розміру, трохи більший за ворону. А ще я хижак. Чому? Я цим приношу користь. Я протягом літа знищую понад тисячу гризунів, зберігаючи таким чином тонну хліба.  Забарвлення у мене сіре. Живу в лісах, садах, парках, іноді біля людських осель. Ми самі гнізд не будуємо, ми займаємо старі сорочі гнізда, або живемо у дуплах дерев.

 Голос: „у-ху-ху-ху” або „увіт, увіт, увіт”. З 3-5 яєць білого кольору висиджую своїх пташенят.

 Я вдень сплю, а полюю уночі.

 

Загадки

Що воно за дивна пташка? Світла денного боїться.

Дзьоб гачком, великі очі, і не спиться їй щоночі.

Ху-ху-ху! – кричить – співа

Відгадали? Це ...(сова).

 

Уночі гуляє, а вдень спочиває,

Має круглі очі, бачить серед ночі.

                     СНІГУР

  Снігурі – це наші зимові гості. З’являються вони восени і спочатку їх у листі дерев не видно. І лише коли дерева голі, то можна дуже добре  розглянути їх.

Особливо гарні самці: на голівці у них шапочки, крильця і хвостик чорні, спинка сіра, а низ тільця червоний. У самочок червоний колір замінено на бурувато-сірий. Живляться снігурі ягодами горобини, але з’їдають вони лише насінинку, а ягідку кидають додолу. Лише інколи можна побачити у нас парочку снігурів влітку. Своє гніздечко вони влаштовують на пухнастій ялинці. В гнізді буває 4-6 в голубеньку цяточку яєць. Пташенят годують насіннячком та комашками обидві пташки. Що ще дуже важливо – у снігурів співає самець і самка.

Віршик

Подивіться: у дворі в чорних шапках снігурі

Ще й червоні фартушки одягли собі пташки.

Значить сніг і холоди наближаються сюди.

Снігурами через те їх тепер і ви звете.

Загадка

Взимку на гілці в червоній кофтинці

В вікно поглядає, зерняток чека.

 

 

                    СНІЖИНКИ

   Коли на небі зберуться хмаринки, вони пустять краплинки погуляти, або помити чи напоїти землю, а мороз тут як тут. Заморозить крапельку і викує з неї чарівну зірочку. А коли таких сніжинок багато, то таке явище в природі називається снігопадом.

 

Загадка

Зірка сніжно-біла на рукав мені злетіла,

Поки ніс її сюди, стала краплею води.

 

Віршик

Закружлялися сніжинки,

Як метелики прудкі.

Прилетіли до ялинки

Й почепились на гілки.

Голі кущики прикрили,

Притрусили поріжок,

І доріжку побілили –

Зовсім іншим став лісок                  

 

                       СОЙКА

  Птах розміром з голуба. Верх тіла світло-коричневий, низ світліший. Надхвістя, підхвістя, горло й пляма на крилі білі. На крилі є ще яскраво-блакитна пляма з дрібними поперечними смугами. Хвіст і кінці крил чорні. Від дзьоба до шиї – чорні „вуса”. Поширена по всій Україні. Живе в лісах, парках. Гніздо з тоненьких гілочок мостить на дереві. Живиться комахами, насінням, плодами. Нерідко розорює гнізда інших пташок.

  Сойку називають найкращим садівником лісу. Готуючись до зими, вона відшукує у лісі „комори”, до яких зносить жолуді у під’язиковому мішечку. Таких схованок вона робить до 3 тисяч. Навесні нез’їдені жолуді проростають і з’являються молоді дубки.

 

Загадка

Ви, напевно, здогадались –

Це, звичайно, пересмішка

Вона в лісі навіть ойка,

А зовуть цю пташку ...(сойка).

          

 

 

                         СОСНА

   Я – сосна, росту в сосновому лісі. Замість листочків у мене хвоїнки, тому кажуть, що я хвойне дерево. Мене називають вічнозеленим деревом, але мої хвоїнки живуть два-три роки, потім опадають. А на їх місці з’являються нові голочки.

    Я очищаю повітря від мікробів, виділяю у повітря кисень (газ, яким дихають люди). Тому у сосновому лісі повітря має лікувальні властивості. Від забрудненого повітря мої хвоїнки жовтіють і я можу всохнути. Моїми плодами є шишки. Ними люблять ласувати шишкарі та білочки.

Загадка

Що за диво, за краса

На галявині зросла?

Шишок безліч, всі маленькі,

І не довгі, а кругленькі.

 

 

           

 

                          ТИГР

   Серед багаточислених родичів наших домашніх котів є й такі, які ударом лапи можуть убити коня, можуть робити п”ятиметрові стрибки, добре плавають, а щоб почувати себе не голодними їм треба 30-50 кілограм м’яса. Це – тигри.

   Тигри живуть в густих заростях азіатських річок. Там часто чути їх грізні голоси. Але побачити їх нелегко: завдяки своїй полосатій шкірі, вони легко ховаються в заростях.

   Тигр хороший мисливець найчастіше він нападає на здобич із засідки, і рідко кому вдається вирватися із його могутніх лап. Улюблена його здобич – олені, антилопи, дикі свині. Якщо полювання не вдалося, він може їсти жаб, мишей.

  Із-за полювання на тигрів, як хижих тварин та за їх красивого  і цінного хутра, зараз тигрів стало дуже мало. Полювання на них заборонено.  Ми можемо побачити цих звірів у зоопарках, і переконатися, що вони і справді дуже схожі на котів.

         

 

                                 ЧЕРЕПАХИ

  Черепаху, завдяки її панциру, не переплутаєш ні з якою іншою твариною. Але не всі черепахи одинакові.

    Одні черепахи наземні і живуть тільки на суші, інші тісно пов’язані з водою. Серед цих черепах є прісноводні і є морські. Багато із них добре плавають, дуже швидко рухаються у воді, та на суші вони незграбні і повільні. Є черепахи  маленькі, а є велетні – слонові черепахи, їх вага 400 кілограм.

   Далеко не всі черепахи доживають до старості, багато гинуть в ранньому віці, коли панцир ще не затвердів.

Загадки

Живе спокійно, не спішить,

Вона ніколи не біжить

Під панциром без страху

Гуляє...      (черепаха).

 

Я свій дім ношу з собою і улітку, і зимою,

Навесні та восени – завжди нерозлучні ми.

Я не пташка, не букашка, а маленька ...(черепашка).

                           

                            ШИШКАР

 

Птах трохи більший за горобця, з товстим тілом і характерним дзьобом, кінці якого загнуті і перехрещуються. Забарвлення яскраво-червоне в самців і жовтувато-оранжеве або зеленкувато-жовте в молоді і самок. Спина та груди рябуваті. Підхвістя і хвіст бурі. Поширений на гніздуванні тільки в Карпатах і Криму. Узимку іноді залітає й в інші лісові райони України. Тримається верховіть хвойних дерев, де підвішується до шишок, вилущуючи насіння. Живиться насінням хвойних дерев. 

 Віршик                 

Гляньте ви на дивачка, що з гніздечка-гамачка

Озира зимовий ліс, на морозі чистить ніс.

  Звуть його ще кригодзьобом.

  Не боїться він зими,

Ліс сосновий йому любий,

В нім зимує він  з дітьми.

Для коханих пташеняток у гніздечку у цей час –

Пуху, шишок і зерняток

На всю зиму він припас.

             

                      ШПАК

   Я поширений по всій Україні птах. Прилітаю з теплих країв в середині березня. Гніздечко своє, вимощене травинками, влаштовую в шпаківнях, дуплах дерев. Живитися люблю комашками та іншою різноманітною їжею. Наприкінці вересня – в жовтні я відлітаю у вирій.

   Я вмію нявчати, як кіт, квоктати, як курка, і навіть наслідувати вищання пилки. Мене інколи кличуть „Північним папугою”.

Загадка

Перший він приніс весну,

Пробудив усе від сну,

Заспівав під вікном,

А зовуть його ...(шпаком).

Віршик

Богдан взяв татів молоток і каже: „Знаєш, тату,

Тепер іду я у садок хатинку будувати.

Шпаки в садок наш прилетять, коли весна прилине,

В моїй хатинці закладать, шпаки почнуть родину”.

А тато каже: „Все це так – і до синка сміється:

- А знаєш, як хатинка та, що ти будуєш. Зветься?

Прикмети погоди

Побачиш шпака – знай: весна біля порога.

Ранній приліт шпаків і жайворонків – до тепла.

     

                                    ЩУКА

  Щука – риба, великих розмірів. Вона живе в усіх водоймах нашої країни. Її довжина досягає більше одного метра, вага більше 35 кілограм. Вона може прожити не більше 20 років. Це хижа риба. Для того, щоб почуватися ситою, їй приходиться полювати цілий день. Але вона не вишукує здобич, не ганяється за нею, а чекає, коли здобич сама  підпливе. У щуки прекрасний маскувальний костюм, тому вона непомітна серед водорослів. Щука нападає на маленьких та здорових риб, на гусят і каченят, навіть дорослих плаваючих птахів. Цим вона, звичайно, приносить шкоду. Але, знищуючи хворих і слабких риб, щука попереджає розповсюдження  захворювань серед жителів водойомів.

 

Загадка

Упіймав Івасик рибу

Але витягнути – мука!

Бо сердита і велика

На гачок зловилась ...(щука).

    

                     ЯЩІРКА

 

    У великої ящірки довжина тулуба до 15 см. Поширена вона в правобережних степових і лісостепових районах, у східному Закарпатті, де-не-де на придніпровському Лівобережжі. Переважно на сухих, нерідко кам’янистих, схилах горбів, ярів, балок, укритих рослинністю степового типу та рідкими деревами й кущами. Добре лазить по деревах, кущах і скелях. Після зимової сплячки прокидається наприкінці квітня. На зимівлю ховається в серпні. Живиться комахами, молюсками та іншими безхребетними, іноді ягодами.

 

 Загадка

Хто таку тварину знає:

Губить хвіст, коли тікає.

Не шукає й не пита,

Хто знайшов її хвоста,

Бо секрет для себе має –

Хвіст швиденько відростає.

            (Ящірка)  

 

 

              Використана література

1. В.В. Кархут. Ліки навколо нас.. К – „Здоров’я” 1993 рік.
2. Ю Дмитрієв. Ця дивовижна наука зоологія. К _”Веселка” 1981 рік.
3. Твоя первая  энциклопедия. Животные – рекордсмены. Москва «Махаон» 2004 г.
4. Енциклопедія школяра. Комп’ютерна версія.
5. Енциклопедія Кирила і Мефодія.
6. Журнал „Пізнайко”.
7. Журнал „Малятко”
8. Журнал „Розкажіть онуку”.